Рішення № 116057864, 07.12.2023, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3368/22

2/705/768/23 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 грудня 2023 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Уманської міської ради до Аролл Нахман, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Сидор О. звернувся до суду з позовом, в інтересах держави в особі Уманської міської ради, до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та просив: витребувати від ОСОБА_6 на користь Уманської міської ради земельну ділянку площею 0,0375 га, кадастровий номер 7110800000:05:001:0296, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначено, що за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району Мельник М.М. 16.07.2016 за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0375, за кадастровим номером 7110800000:05:001:0296, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Підставою для державної реєстрації вказаних речових прав зазначена копія примірника втраченого державного акту на право приватної власності на землю серія та номер: ІІІ-ЧР 036272, виданого 04.03.2000, на підставі рішення виконкому Уманської міської ради від 08.12.1994 № 476 про надання ОСОБА_3 у власність земельну ділянку загальною площею 0,0375 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1654 (далі за текстом Державний акт № 036272, рішення № 476). У наступному, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.07.2016 б/н ОСОБА_3 продав земельну ділянку за кадастровим номером 7110800000:05:001:0296 ОСОБА_4 . Вказаний договір № 1 зареєстровано того ж дня в реєстрі за № 1276. У п. 2 Договору № 1 вказано, що відчужувана земельна ділянка є власністю продавця. У наступному, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.03.2018 б/н ОСОБА_4 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_7 . У п. 1.2 Договору № 1 вказано, що відчужувана земельна ділянка є власністю продавця.

Черкаською обласною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено, що фактично підставою набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7110800000:05:001:0296 та її державної реєстрації є Державний акт № 036272 та рішення № 476. За даними досудового слідства вищевказаній особі земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалися, оскільки виконавчим комітетом Уманської міської ради відповідне рішення про надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 не приймалося, а право власності на неї зареєстровано з використанням підробленого, тобто незаконного Державного акту № 03672, що підтверджується висновком судової експертизи від 19.12.2019 № 1/1563, проведеної експертом Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, даними Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 13.06.2019 № 10-23-0.2-4220/2-19, від 18.07.2019 № 21-23-0.2-5216/2-19, Уманської міської ради від 09.10.2017 № 1351/01-20, від 31.10.2019 № 01/01-20/8111 та іншими доказами.

Досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що ОСОБА_3 земельна ділянка у власність, у встановленому законом порядку Уманською міською радою, як власником, не передавалась. Разом з цим, відповідно до відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно установлено, що право власності на спірну земельну ділянку площею 0,0375 га за кадастровим номером 7110800000:05:001:0296 зареєстровано за ОСОБА_8 , до якого воно перейшло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.03.2018 б/н. Таким чином, з наведених обставин, підтверджених доказами, встановлено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки із володіння власника територіальної громади м. Умань поза її волею, відновлення якого можливо лише шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Оскільки держава Україна в особі уповноваженого нею органу Уманської міської ради не висловила своєї волі, не була учасником правовідносин з наданням земельної ділянки за кадастровим номером 7110800000:05:001:0296 у приватну власність ОСОБА_3 , її відчуження у послідуючому ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , підстав визнати незаконним Державний акт № 036272, недійсним рішення № 476, договори від 20.07.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , а також від 21.03.2018 між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 немає. Натомість земельна ділянка може бути витребувана у ОСОБА_6 як така, що вибула з володіння належного власника поза його волею.

Уманська міська рада визначена позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом у спірних правовідносинах. Необхідність реагування органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з бездіяльністю Уманської міської ради в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, поза її волею. Таким чином, звернення прокурора до суду з цим позовом спрямовано на захист конкретного державного, майнового інтересу у сфері охорони від незаконного вибуття та використання землі, як національного багатства. Уманська міська рада листом від 18.08.2022 повідомила, що заходи представницького характеру щодо витребування на її користь спірної земельної ділянки не вживались та останні не заперечують щодо вжиття таких заходів органами прокуратури. Ураховуючи, що на цей час позов Уманською міською радою до ОСОБА_6 самостійно не пред`явлено, що є підставою вважати її бездіяльність, як уповноваженого органу, очевидною, а наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури належно обґрунтованими.

06.12.2022 третьою особою ОСОБА_3 подано до суду заяву № 3 про застосування строку позовної давності.

06.12.2022 третьою особою ОСОБА_3 подано до суду заяву № 1 про повернення позовної заяви, поданої представником без належних повноважень. У заяві зазначив, що ніхто не перешкоджає Уманській міській раді, яка вправі сама звернутися до суду із позовом. Вона не вправі перекладати або делегувати такі повноваження. Вважає, що прокурором не надано жодних доказів його реагування на бездіяльність Уманської міської ради, відсутні процесуальні дії прокурора щодо притягнення до відповідальності винних осіб. На цих підставах прокурор не набув законних підстав на представництво інтересів Уманської міської ради.

Ухвалою від 09.12.2022 заяву № 3 про застосування строку позовної давності, подану третьою особою без самостійних вимог ОСОБА_3 , - повернуто особі, яка її подала.

13.12.2022 третьою особою ОСОБА_3 подано до суду пояснення третьої особи щодо позову, в якому він просив: продовжити процесуальний строк, встановлений судом на подання пояснень третьої особи, та прийняти до розгляду пояснення третьої особи з додатками; відмовити у позовних вимогах повністю. Як на підставу для відмови у задоволенні позову зазначає, що: позов подано не уповноваженою особою прокурором Черкаської області на підставі делегування повноважень представника Уманської міської ради в порушення Конституції України; Уманська міська рада, як власник комунальних земель в межах міста, має можливість звернутися до суду із таким позовом, не маючи жодних перешкод; позовну заяву подано до суду без належних на те підстав, вона є необґрунтованою та безпідставною; позовну заяву подано до суду із пропущенням строку позовної давності, тому просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, як підставу для відмови у позові, про що подано заяву № 3.

Ухвалою від 24.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви № 3 третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про повернення позовної заяви, поданої представником без належних повноважень, та призначено справу до судового розгляду.

В ухвалі суд дійшов висновку, що Уманська міська рада вже тривалий час знає про необхідність захисту прав держави, проте самостійно не вчиняє дій для відновлення цих прав, а Черкаською обласною прокуратурою дотримано порядку, встановленогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру»,та з урахуванням позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18(№ 12-194гс19), від 11.04.2023 у справі № 371/483/22 (№ 61-666св23), від 12.07.2023 у справі № 643/8798/18 (61-4675св23), суд дійшов висновку, що заява № 1 третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про повернення позовної заяви, поданої представником без належних повноважень, задоволенню не підлягає.

Представник позивача прокурор Уманської окружної прокуратури Бурлака В.П. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та факти, викладені у позові, та просила суд позов задовольнити в повному обсязі. Попередньо у судовому засіданні 28.09.2023 зазначала, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник позивача Уманської міської ради Семенко О.С. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та думку прокурора, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки за місцем розташування нерухомості та шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду. Про причини своєї неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву чи зустрічну позовну заяву до суду не подав.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляли.

За змістом ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату,

час і місце розгляду справи, не з`явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши представників позивачів, провівши заочний розгляд справи, дослідивши письмові матеріали справи, встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Третьою особою ОСОБА_3 у поясненні третьої особи заявлено вимогу про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності. На обґрунтування зазначеного ОСОБА_3 вказано, що 17.10.2017 перший заступник міського голови С.Л.Клочко надіслав листа керівнику Уманської місцевої прокуратури щодо неправомірної реєстрації права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Згідно таких відомостей строк позовної давності сплинув 17.10.2020. Після цього прокурор звертався в міськрайонне управління в Уманському районі ГУ ДГК у Черкаській області щодо реєстрації державного акта на право власності на землю ІІІ-СР № 036272 і отримав 07.12.2017 відповідь вих. № 1664/115-17. 14.03.2018 до ЄРДР було внесено відомості за ч. 1 ст. 364 КК України кримінальне провадження № 42018251100000013. 04.10.2018 до ЄРДР було внесено відомості за ч. 4 ст. 358 КК України кримінальне провадження № 128018250250001505. 19.03.2019 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 було оголошено про підозру за ч. 4 ст. 258 КК України. Обвинувальний вирок по даній справі відсутній, обвинувальний акт після повернення повторно до суду не направлявся. Жодного позову щодо зазначеної земельної ділянки подано не було.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів державиз позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, колипро порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, колипро порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:1) прокурор, який звертається до суду разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналогічні висновки викладені у постановахВерховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, Великої Палати Верховного Суду 17.10.2018у справі№ 362/44/17.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ОСОБА_3 на підтвердження обставин спливу строку позовної давності не долучено жодних доказів.

Уманська міська рада листом від 18.08.2022 за вих. 01/01-20/6587, на запит Уманської окружної прокуратури від 10.08.2022 за вих. № 05/1-585вих.22, повідомила, що заходи представницького характеру щодо витребування на її користь спірної земельної ділянки не вживались та останні не заперечують щодо вжиття таких заходів органами прокуратури.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що прокурор пред`явив позов у межах строку позовної давності, тому клопотання третьої особи ОСОБА_3 про відмову у задоволення позову у зв`язку із спливом позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Суд під час розгляду справи прийшов до висновку, що звертаючись до суду з позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визнав у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Уманської міської ради.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з положеннями ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.

Положеннями ст. 17 Земельного кодексу визначені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, до яких зокрема належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначений положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, а саме громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) .

Зазначеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Судом встановлено, що за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району Мельник М.М. 16.07.2016 за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0375, за кадастровим номером 7110800000:05:001:0296, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Підставою для державної реєстрації вказаних речових прав зазначена копія примірника втраченого державного акту на право приватної власності на землю серія та номер: ІІІ-ЧР 036272, виданого 04.03.2000 на підставі рішення виконкому Уманської міської ради від 08.12.1994 № 476 про надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки загальною площею 0,0375 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1654.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.07.2016 б/н, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Чеповицькою І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 1276, ОСОБА_3 продав земельну ділянку за кадастровим номером 7110800000:05:001:0296 ОСОБА_4 . Вказаний договір № 1 зареєстровано того ж дня в реєстрі за № 1276.

У п. 2 Договору зазначено, що належність продавцю земельної ділянки перевірено шляхом безпосереднього доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.03.2018 б/н, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Ібері Я.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 510, ОСОБА_4 продав вказану вище земельну ділянку ОСОБА_6 .

У п. 1.2 Договору зазначено, що відчужувана земельна ділянка є приватною власністю продавця та належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Черповицькою І.Ю., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області, 20.07.2016 за реєстровим № 1276.

Все вище зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 307706492 від 18.08.2022.

Черкаською обласною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12020250000000104 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено, що фактично підставою набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7110800000:05:001:0296 та її державної реєстрації є Державний акт № 036272 та рішення № 476.

За даними досудового слідства ОСОБА_3 земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалися, оскільки виконавчим комітетом Уманської міської ради відповідне рішення про надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 не приймалося, а право власності на неї зареєстровано з використанням підробленого, тобто незаконного Державного акту № 03672, що підтверджується: висновком судової експертизи від 19.12.2019 № 1/1563, проведеної експертом Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, даними Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 13.06.2019 № 10-23-0.2-4220/2-19, від 18.07.2019 № 21-23-0.2-5216/2-19, Уманської міської ради від 09.10.2017 № 1351/01-20, від 31.10.2019 № 01/01-20/8111 та іншими доказами.

У рішенні виконавчого комітету Уманської міської ради № 476 від 08.12.1994 відсутні дані щодо передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

Тобто, правових підстав для видачі на ім`я ОСОБА_3 . Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР № 036272 від 04.03.2000 не було.

У постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника.

Таким чином, оскільки рішення про передачу у власність земельних ділянок третій особі ОСОБА_3 місцевим органом виконавчої влади фактично не приймалося, а було підроблено, тому є достатні підстави вважати, що зазначена спірна земельна ділянка вибула з володіння власника, яким є Уманська міська рада, поза його волею та вказана особа, відповідно до ст. 387 ЦК України, є незаконним володільцем спірної земельної ділянки і, як наслідок, не мала права розпоряджатися цією земельною ділянкою. З урахуванням зазначеного, відповідач ОСОБА_6 також безпідставно набув право власності на вищевказану земельну ділянку і також є її незаконним володільцем.

Відповідно до пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245, який набув чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу (пункт 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245).

Відповідно до положень п. б ст. 80 ЗК України суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до п. в ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у комунальній власності та належала до земель Уманської міської ради.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та захист прав і свобод людини і громадянина судом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим, особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам і така позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України, якщо земельною ділянкою неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 372/770/19.

Відповідно до ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Отже, заявлені вимоги про витребування спірної земельної ділянки є ефективним способом захисту у цій справі.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

З наведених вище обставин вбачається порушення права комунальної власності на землю, відновлення якого можливо шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому судовий збір, який сплатив позивач при зверненні до суду, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,12,13,18,43,49,76-81,82,84,89,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_6 на користь Уманської міської ради земельну ділянку площею 0,0375 га, кадастровий номер 7110800000:05:001:0296, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201702343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ), судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача,поданою протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Черкаська обласна прокуратура; м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119.

Позивач: Уманська міська рада; Черкаська область, м. Умань, пл. Соборності, 1, код ЄДРПОУ 26535796.

Відповідач: Аролл Нахман; адреса розташування нерухомості: Черкаська область, м. Умань, пров. Гранітний, 1; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_3 ; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_4 ; АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя О.І.Єщенко