Рішення № 116054164, 21.12.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/16665/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Проскурні Я.О.,

представника позивача - Штанько О.М.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Полтавській області № 1650-п від 28.06.2023;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 16.08.2023 №00073672406.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 28.06.2023 N 1650-П, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, що свідчить про суто формальний підхід контролюючого органу до оформлення наказу, вважає наказ про проведення фактичної перевірки протиправним, а тому і рішення, яке прийнято за результатами такої перевірки протиправним. Також зазначає, що висновки про порушення податкового законодавства, викладені контролюючим органом в акті перевірки є безпідставними та помилковими, оскільки зроблені на підставі власного невірного тлумачення законодавства України, а також на підставі неповного з`ясування і дослідження всіх обставин, що мають значення для формування об`єктивних висновків та не відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позивач вважає протиправними та такими, що підлягають до скасування спірні наказ та рішення, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/16665/23, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 30 листопада 2023 року / т.4 а.с.249/.

30 листопада 2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що контролюючим органом відповідна перевірка проведена у відповідності до вимог податкового законодавства. Зазначає, що в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 192.2 статті 192 ПК України платником неправомірно відкориговано податкові зобов`язання по рядку «Коригування податкових зобов`язань» на загальну суму 1737073,00 грн, в тому числі: січень 2019 993960 грн, лютий 2019 489738, березень 2019 253375 грн. У зв`язку з ненаданням платником податку копій первинних документів щодо транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, неможливо підтвердити реальність здійснення операцій з повернення товару постачальнику. Зазначає, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п.198.3 ст. 198 п.32-2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України неправомірно включено до складу податкового кредиту травня 2022 суму 663285,13 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Фора» періоду виписки квітня 2022 та суму 48283,33 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Фора» періоду виписки травня 2022 року. Також вказує, що в порушення абз.5 п.198.6 ст. 198 ПК України ФОП ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту звітного податкового періоду несвоєчасно зареєстровані постачальником податкові накладні в ЄРПН. В порушення п.п.192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України ФОП ОСОБА_1 ПКУ не відображено в рядку 14 декларацій з ПДВ отримані та зареєстровані в ЄРПН розрахунки коригування на зменшення сум податкового кредиту, виписані по податкових накладних, які були включені до складу податкового кредиту в попередніх звітних періодах, в результаті чого не відкориговано податковий кредит в бік зменшення та занижено ПДВ до сплати в бюджет / т. 5 а.с. 2-6/.

30 листопада 2023 року у підготовче судове засідання учасники справи не з`явилися, розгляд справи відкладено на 07 грудня 2023 року /т. 5 а.с.159/.

07 грудня 2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_1 не правомірно включено до складу податкового кредиту декларації травня 2022 суму 663285,13 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Фора» періоду виписки квітня 2022, оскільки податковий кредит сформований за первинними (розрахунковими) документами повинен декларуватись в звітному місяці, за який такі документи виписані та в травні 2022 на суму 48283,33 грн зазначає, що ревізорами не враховано, що ТОВ «Фора» з 01.06.2022 на момент проведення перевірки фахівцями ГУ ДПС у Полтавській області був платником податку 3 групи за ставкою 2% на період воєнного стану, що передбачено пю.9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ у зв`язку з чим реєстрацію платника ПДВ призупинено. А тому сума податкового кредиту 663285,13 підлягала включенню до податкової декларації за квітень 2022 року. Стверджує, що в травні 2022 року ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит на суму 663285,13 грн, а в квітні 2022 занижено на суму 663285,13 грн. Проте, ревізори з незрозумілих причин зазначили лише про завищення податкового кредиту на суму 663285,13 грн в травні 2022 року, а про заниження податкового кредиту в квітні 2022 року на цю ж суму жодним чином не зазначили. Щодо посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних, відсутності довіреностей представник позивача наполягає, що вони не є доказами безтоварності господарських операцій з огляду на те, що товар фактично отримано Товариством. Зазначає, що під час проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 було надано перевіряючим первинні документи бухгалтерського та податкового обліку в повному обсязі, що підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій щодо купівлі-продажу. Звертає увагу суду, що якщо покупець товарів не був платником ПДВ на дату постачання товарів, то у випадку, коли відбулось постачання товарів в одному періоді, а повернення оплати в одному з наступних періодів, розрахунок коригування до податкової накладної має складатись на дату повернення товару / т. 5 а.с. 163-173/.

У судовому засіданні 07 грудня 2023 року представник позивача заявив клопотання про витребування доказів, в саме витребувати у ГУ ДПС у Полтавській області наказ ДПС України від 22.06.2023 №511 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП « ОСОБА_2 », докази які підтверджують що станом на 22.06.2023 розпочато стосовно посадових осіб контролюючого органу, які проводили документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 дисциплінарне провадження або їх повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протокольною ухвалою зобов`язано відповідача надати акт від 26.04.2023, інформацію про притягнення до дисциплінарної, кримінальної, адміністративної відповідальності інспекторів, які проводили перевірку, наказ про призначення їх на перевірку, направлення їх на перевірку. Оголошена перерва до 14 грудня 2023 року / т.5 а.с. 202 -207/.

У поясненнях від 14.12.2023 року відповідач зазначив, що стосовно посадових осіб, що проводили попередню перевірку ФОП ОСОБА_1 розпочато дисциплінарні провадження, за результатами цих проваджень до посадових осіб наказами ГУ ДПС застосовано дисциплінарні стягнення у виді догани за вчинення дисциплінарного проступку / т.6 а.с.44-45/.

На вимогу суду (протокол від 07.12.2023) відповідач не надав доказів про притягнення до дисциплінарної, кримінальної, адміністративної відповідальності інспекторів, які проводили попередню перевірку /а.с. 206 - 206/.

14 грудня 2023 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, суд перейшов до розгляду справи по суті, призначено судове засідання на 21 грудня 2023 року /т.6 а.с.161 162/.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

28 червня 2023 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено наказ № 1650-П про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками,-виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2022.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт 13.07.2023 за №7068/16-31-24-06-01/ НОМЕР_1 / т. 1 а.с. 101 234/, згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

1) пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, пп.177.11 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями, далі ПК України), а саме несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік (вх. № 9335347888 від 18.03.2020), граничний термін подання до 10.02.2020.

2) пп. «ґ», п.176.2 ст.176 ПК України та розділу III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4. (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 № 1304/35587), саме: подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за І квартал 2019 року, II квартал 2019 року, II квартал 2020 року, II квартал 2021 року, III квартал 2021 року, IV квартал 2021 року та І квартал 2022 року:

3) п.4 частини 2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), у результаті несвоєчасного подання Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за квітень 2019 року, граничний термін подання 20.05.2019, фактично подано 21.05.2019 (реєстраційний номер 9104712544)., та за червень 2019 року, граничний термін подання 22.07.2019, фактично подано 24.07.2019 (реєстраційний номер 9160849632).

4) п. 203.1 ст.203 ПК України, а саме несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2022 року по граничному терміну подання 20.06.2022, фактично декларацію подано 19.07.2022 реєстраційний № 9132421987.

5) абзацу «а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.6 ст.198, ст.201, п. 322 підрозділу 2 розділу XX ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі і 663 412 грн., а саме: за січень 2019 у сумі 993960 грн., за лютий 2019 у сумі 489738 грн., за березень 2019 у сумі 253375 грн., за квітень 2019 у сумі 469978 грн., за червень 2019 у сумі 21 грн., за липень 2019 у сумі 16302 грн., за жовтень 2019 у сумі 434 грн., за листопад 2019 у сумі 7421 грн.. за грудень 2019 у сумі 1670 грн., за березень 2020 у сумі 33560 грн., за травень 2020 у сумі 15767 грн., за червень 2020 у сумі 3497 грн., за липень 2020 у сумі 2199 грн., за серпень 2020 у сумі 201 грн., за вересень 2020 у сумі 9204 грн., за листопад 2020 у сумі 13269 грн., за грудень 2020 у сумі 128021 грн., за січень 2021 у сумі 9957 грн., за лютий 2021 у сумі 19567 грн., за березень 2021 у сумі 105941 грн., за квітень 2021 у сумі 358 грн., за травень 2021 у сумі 18887 грн., за червень 2021 у сумі 31326 грн., за липень 2021 у сумі 16428 грн., за серпень 2021 у сумі 19977 грн.. за вересень 2021 у сумі 97688 грн., за жовтень 2021 у сумі 22611 грн., за листопад 2021 у сумі 365552 грн., за грудень 2021 у сумі 36226 грн., за січень 2022 у сумі 244 грн., за лютий 2022 у сумі 82716 грн., за березень 2022 у сумі 219195 грн., за квітень 2022 у сумі 472060 грн., за травень 2022 у сумі 20350 грн., за червень 2022 у сумі 7264 грн., за липень 2022 у сумі 43582 грн., за серпень 2122 у сумі 122247 грн., за вересень 2022 у сумі 116730 грн., за жовтень 2022 у сумі 24 грн., за листопад 2022 у сумі 4038 грн., за грудень 2022 у сумі 20827 грн.

6) абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України, а саме прострочено терміни реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі додаткових накладних.

7) п.п.49.18.1, п.49.18 ст.49, п.223.2 ст.223 ПК України, а саме несвоєчасно подано декларацію акцизного податку за вересень 2019 року, (граничний термін подання 21.10.2019. фактично подано 05.11.2019 реєстраційний номер 9258610395).

8) п.250.2. ст.250 ПК України, а саме несвоєчасно сплачено (перераховано) екологічний податок за IV квартал 2021 року в сумі 72,80 грн. по строку сплати 21.02.2022, фактично сплачено 04.03.2022 (платіжне доручення № 713 від 04.03.2022) із затримкою 11 днів.

Позивач не погодився з результатами перевірки та подав до ГУ ДПС

у Полтавській області заперечення на акт перевірки.

Головне управління ДПС у Полтавській області, враховуючи аргументи та зауваження, які були надані позивачем в запереченні до акту перевірки та при його розгляді, висновки акта перевірки від13.07.2023 за №7068/16-31-24-06-01/2518300477 залишено без змін.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2023 №00073672406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за ПДВ на суму 5388906,25 грн, з них 4311125 основний платіж та 107778,25 грн штрафні санкції.

ФОП ОСОБА_1 не погодившись з прийнятим податковим повідомленням рішенням від 16.08.2023 №00073672406 оскаржив його ДПС України.

За результатами розгляду скарги ДПС України рішенням від 09.08.2023 залишила податкове повідомлення рішенням від 16.08.2023 №00073672406 без змін, а скаргу без задоволення

Не погодившись із наказом про проведення перевірки та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок унормований статтею 78 ПК України.

Згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, наведених у пп. 78.1.1 - 78.1.22.

Відповідно до пунктів 78.4 78.8 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15), від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог закону щодо процедури проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу як самостійного предмета позову, судова палата зазначила, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Отже, наказ є індивідуальним правовим актом, який вичерпує дію з проведенням перевірки. У зв`язку з цим наказ може бути самостійним предметом оскарження до початку перевірки, на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі 816/228/17, відповідно до якої у разі, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

З огляду на викладене, враховуючи, що посадові особи контролюючого органу були допущені до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, суд вважає, що спірний наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому скасуванню не підлягає.

Надаючи оцінку наслідкам проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді спірного податкового повідомлення-рішення по суті виявлених порушень, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 6.1. статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Пунктом 201.7. статті 201 ПК України визначено що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписами пункту 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно з пунктом 201.16. статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що податкове зобов`язання з податку на додану вартість під час постачання товарів/послуг виникає у платника на дату події, що сталася раніше: дату зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку або дату відвантаження товарів. За приписами пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Предметом спору у цій справі є податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за ПДВ на суму 5388906,25 грн, з них 4311125 основний платіж та 107778,25 грн штрафні санкції.

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу та прийнятому з урахуванням їх податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 44.1., 44.2. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідач у акті перевірці посилається на порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 32І підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, а саме вказує на неправомірне включено до складу податкового кредиту декларації травня 2022 суму 663 285,13 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фора» періоду виписки квітня 2022, оскільки податковий кредит сформований за первинними (розрахунковими) документами повинен декларуватись в звітному місяці, за який такі документи були виписані та в травні 2022 на суму 48283,33 грн.

Згідно з п. 322 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку:

включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

Враховуючи, що підрозділ 2 розділу XX доповнено пунктом 322 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», ДПС України видано інформаційний лист роз`яснення № 3/2022, який опубліковано на сайті ДПС України (http://tax.gov.ua) 21.06.2022. В зазначено інформаційному листі роз`яснено, яким чином формується податковий кредит за періоди лютий травень 2022 року, на підставі первинних (розрахункових) документів, отриманих від особи, яка на дату події, що сталася раніше (постачання товарів/послуг чи їх оплата), була зареєстрована як платник ПДВ та надалі стала платником єдиного податку за ставкою 2 %.

Абзацом п`ятим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу визначено, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу, та для яких відсоткова ставка єдиного податку визначена у розмірі 2 % доходу (далі платники єдиного податку за ставкою 2 %), зобов`язані за операціями з постачання товарів/послуг, здійснених, в період з лютого 2022 року і до дня переходу таких платників на сплату єдиного податку за ставкою 2 %, здійснити реєстрацію ПН/РК, складених за такими операціями, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до переходу на сплату єдиного податку за ставкою 2 % (відновлення реєстрації платника ПДВ).

Право на ПК зберігається за умови, якщо такий ПК сформований за звітні (податкові) періоди лютий-травень 2022 року на підставі первинних (розрахункових) документів, отриманих від особи, яка на дату події, що сталася раніше (постачання товарів/послуг чи їх оплата), була зареєстрована як платник ПДВ та надалі стала платником єдиного податку за ставкою 2 %, та якщо ПН/РК, складені за такими операціями, будуть зареєстровані в ЄРПН протягом 60 календарних днів з дня відновлення реєстрації такої особи (постачальника) платником ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в звітній податковій декларації з ПДВ за травень 2022 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 663 285,13 грн. періоду виписки квітень 2022 року отриманого від ТОВ «Фора» (п.н. 32294897), однак згідно ЄРПН контрагентом податкові накладні за даний період не реєструвались.

Ревізорами не враховано, що ТОВ «Фора» з 01.06.2022 на момент проведення перевірки фахівцями ГУ ДПС у Полтавській області був платником єдиного податку 3 групи за ставкою 2% на період дії воєнного стану, що передбачено п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ у зв`язку з чим реєстрацію платника ПДВ призупинено. Долучено Позивачем копію витягу ТОВ «ФОРА» №6035 про перебування платником єдиного податку 3 групи за ставкою 2% на період дії воєнного стану. Та витягу № 233200450057 про перехід на загальну систему оподаткування з 01.08.2023 року та первинні документи.

ГУ ДПС у Полтавській області прийшло до висновку про порушення, ФОП ОСОБА_1 п. 198.3 ст. 198, п. 32І підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ неправомірно включено до складу податкового кредиту декларації травня 2022 суму 663 285,13 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фора» періоду виписки квітня 2022, оскільки податковий кредит сформований за первинними (розрахунковими) документами повинен декларуватись в звітному місяці, за який такі документи були виписані. Виходячи з цього, сума податкового кредиту 663 285,13 грн підлягала включенню до податкової декларації за квітень 2022 року. Таким чином, в травні 2022 року ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит на суму 663 285,13 грн, а в квітні 2022 занижено на суму 663 285,13 грн.

Однак, під час проведення перевірки ревізори перевіряли, як завищення так і заниження податкового кредиту, проте до уваги взяли тільки завищення податкового кредиту на суму 663 285,13 грн в травні 2022 року, а заниження податкового кредиту в квітні 2022 року на цю ж суму до уваги не взято.

Також в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно розрахунків коригування кількісних i вартісних показників фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зменшено податкові зобов`язання до податкових накладних, а саме: вищевказані розрахунки коригувань підписані ОСОБА_7 . Так, відповідно табеля обліку використання робочого часу за період 01.01.2019 по 31.01.2019 року відсутня відмітка про перебування на робочому місці 01 січня 2019 року головного бухгалтера ОСОБА_7 3 огляду на це, вбачається виключно документальне оформлення первинних документів, без фактичного здійснення господарської операції (передача на зберігання). У зв`язку з ненаданням платником податку копій первинних документів щодо транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, неможливо підтвердити реальність здійснення операцій з повернення товару постачальнику (не підтверджено повернення товару від покупця до постачальника).

Таким чином, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 192.2 статті 192 Податкового кодексу України платником неправомірно відкориговано податкові зобов`язання по рядку 7 «Коригування податкових зобов`язань» на загальну суму 1 737 072,82 грн., в том числі: січень 2019 року 993 960,12 грн., лютий 2019 року 489 737,70 грн., березень 2019 року 253 375,00 грн.

У судовому засіданні з`ясовано, що фізична особа-підприємець ОСОБА_8 згідно договору оренди Договір оренди нерухомого майна № 101 від 01 січня 2018 року орендує приміщення у ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_9 Договір оренди нерухомого майна № 244 від 27 грудня 2018року орендує приміщення у ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Контрагенти ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 не мають власних приміщень для зберігання ними було прийнято рішення залишити товар на зберігання, та передали товар шляхом підписання Актів приймання передачі на зберігання ФОП ОСОБА_1 . Придбаний товар був переданий на відповідальне зберігання згідно договорів та актів приймання передачі. Чим спростовується заперечення контролюючого органу щодо посилання на товарно транспортну накладну як єдиний для всіх учасників документ, призначених для списання товарно матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Документи, передбачені Правилами N 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують отримання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Верховний суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Окрім того, слід звернути увагу, що відповідно ч. З ст. 909 Цивільного кодексу України, транспортна накладна є підтвердженням укладення договору перевезення вантажу. Таким чином, відповідно до положень цивільного законодавства, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Ідентичних висновків притримується у своїй численній практиці і Верховний Суд, який зазначає, що «оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна (...) не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій» (постанова К/9901/27694/18 від 04.04.2018 року № 808/2519/15). «Наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною» (постанова К/9901/4022/18 від 12.06.2018 року у справі№ 826/11879/13-а).

Таким чином, посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності господарських операцій з огляду на те, що товар фактично отримано Товариством.

Також, відсутність довіреностей не може бути підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, з огляду на те, що довіреність є документом, який видається покупцем на свого представника для отримання товару у постачальника (контрагента). Довіреність не містить інформації про господарську операцію, а лише вказує на наявність у певної особи тих чи інших повноважень. Відтак вказаний документ не є первинним документом та, відповідно, підставою для здійснення бухгалтерського обліку у розумінні абзацу одинадцятого ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином на Товариство не покладено обов`язку зі зберігання такого документу.

Ідентичних висновків притримується Верховний Суд, який зазначає, що «посилання відповідача на відсутність (...) довіреностей на отримання товарів (...) не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена умовами, укладених договорів, та положеннями чинного законодавства» (постанова К/9901/4625/17 від 15.05.2018 року у справі № 815/423/17).

Отже, під час проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 було надано перевіряючим первинні документи бухгалтерського та податкового обліку в повному обсязі, що підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій щодо купівлі продажу.

Також судом встановлено, що у зв`язку з господарською необхідністю контрагенти ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 повернули товар покупцю, що передбачено п.4.1.5. Договору поставки . Дане повернення із зберігання було здійснено на підставі актів із зберігання та накладних на повернення. Дані документи були надані в повному обсязі та належним чином оформлені. Відповідно до абзацу четвертого п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

Також пунктом 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 №1246 (із змінами і доповненнями), передбачено, що розрахунок коригування, складений платником податку до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг), підлягає реєстрації таким платником податку.

Статтею 67 Господарського кодексу України 16.01.2003 №436-IV встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (далі ЦКУ) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 651 ЦКУ визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 598 ЦКУ зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно даної ситуації платника ПДВ продавець, покупець неплатник ПДВ повертає постачальнику товар, за який оплата не проводилась.

У такому випадку постачальник - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної при здійсненні операцій з постачання такого товару, та зменшити нараховану суму податкових зобов`язань з ПДВ після реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН, складеного по факту повернення такого товару та припинення внаслідок цієї операції зобов`язань по договору. Що було зроблено ФОП ОСОБА_1 .

Повернення товару від фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 відбулося в період з січня по березень 2019 року по факту здійснення господарської операції, згідно з належним чином оформленими первинними документами, в т.ч. накладними на повернення постачальнику, які надавалися раніше належним чином завірені копії.

Товар, що було повернуто від ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 відображено в обліку на залишках, тобто збільшено залишки на суму та кількість даного товару згідно з накладними на повернення. В подальшому даний товар було реалізовано на інших покупці, отримано кошти, відображено дохід та сплачено податок з доходів фізичних осіб і ПДВ.

Згідно п. 191.1 ст.192 ПКУ відбулася зміна суми компенсації вартості товарів за рахунок їх повернення. Відповідно було складено розрахунки коригування до кожної податкової накладної та зареєстровано у встановлені терміни в ЄРПН. Що не було взято до уваги перевіряючими.

В загальному порядку ПДВ має коригуватися разом із анулюванням домовленості щодо постачання товарів/послуг. Водночас ПКУ визначає певні додаткові умови для здійснення коригування, які мають враховуватись при визначенні дати складання розрахунку коригування в кожному конкретному випадку.

Отже, за загальним правилом, визначеним у п. 192.1 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В п. 192.2 ПКУ додатково встановлюється, що зменшення суми податкових зобов`язань з ПДВ постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками ПДВ на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.

Таким чином, якщо покупець товарів не був платником ПДВ на дату постачання товарів, то у випадку, коли відбулось повернення товарів в одному періоді, а повернення оплати в одному з наступних періодів, розрахунок коригування до податкової накладної має складатись на дату повернення товару.

Доказами в адміністративному судочинстві, у відповідності до ч.1 ст.72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що відповідачем, як суб`єкт владних повноважень, не було представлено суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування висновків викладених у акті перевірки від 13.07.2023 року №7068/16-31-24-06-01/2518300477, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення рішення.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору розмірі 6710,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області ( вул. Європейська, 4,Полтава,Полтавська область,36008, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 16.08.2023 №00073672406.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 6710,00 грн ( шість тисяч сімсот десять гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.12.2023.

Суддя С.С. Бойко