Ухвала суду № 116052072, 29.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 грудня 2023 року Справа №215/5934/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Рянській В.В. в адміністративній справі №215/5934/23, -

УСТАНОВИВ:

10.10.2023 до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області Швачки Сергія Петровича, у якій позивач просить:

- встановити наявність компетенції (повноважень) начальника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області Швачки Сергія Петровича за результатом розгляду заяви від 30.08.2023 № С-40 організувати роботу з особовим складом, коли відсутній Закон, який забороняє при відсутності у громадянина України документа, що посвідчує особу, не пропустити його до приміщень суду, таким чином, щоб кожного дня наказом зазначити особовий склад, день, час, місце охоронюваної території приміщення суду для надання повноважень і забезпечення права вимагати документ, що посвідчує особу та гарантій існуючих прав людини і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати таку процедуру виконати.

18.10.2023 року ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

08.11.2023 зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на супровідному листі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Рянській В.В.

13.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Рянська В.В.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду: позовну заяву, в якій викласти свої вимоги щодо предмета спору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 160, ст. 161 КАС України та їх обґрунтування у відповідності до положень закону та із зазначенням і наданням доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав відповідачем, зокрема, доказів звернення до відповідача із заявою від 30.08.2023 № С-40, або доказів на підтвердження обставин, у зв`язку з якими позивач не має можливості подати такі докази самостійно; копії виправленої позовної заяви та доданих до неї документів для направлення відповідачу; документ про сплату судового збору в сумі 1073,60 грн або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження зазначених у ньому обставин.

28.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 23.12.2023 року про відвід судді Рянської В.В.

У заяві про відвід судді позивач висловив свою незгоду з ухвалою суду від 13.11.2023 року про залишення позовної заяви без руху у справі № 215/5934/23. Вказав, що має сумніви у неупередженості та об`єктивності судді, вважає, що суддя затягує розгляд справи, перевищує свої повноваження, заінтересована у поверненні позовної заяви.

28.12.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Рянська В.В.) заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської В.В. в адміністративній справі № 215/5934/23 визнано необґрунтованою.

Передано матеріали справи №215/5934/23 для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.

Згідно з протоколом від 28.12.2023 року автоматизованого розподілу між суддями, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Рянської В.В. передано для розгляду судді Горбалінському В.В.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши вказану заяву, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Частинами 1,2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.

У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України», заява №33949/02, ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Суд зазначає, що обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.

Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Рянській В.В. в адміністративній справі №215/5934/23 є необгрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.12 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Рянській В.В. в адміністративній справі №215/5934/23.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя В.В. Горбалінський