Рішення № 116041947, 29.12.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/224/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2023 Справа № 908/3244/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/3244/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Металург Запоріжжя (вул. Незалежної України, буд. 45Б, м. Запоріжжя, 69001)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095)

про стягнення 14 881,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

23.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 23.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Металург Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення 9607,67 грн. інфляційних втрат, 4529,60 грн. 3% річних, 744,00 грн. пені.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки № 220608-1 від 08.06.2022, що підтверджено судовим рішенням у справі № 908/2686/22.

30.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Металург Запоріжжя надійшла заява (вих. № б/н від 27.10.2023) про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу. Згідно заяви, просив стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

14.11.2023 надійшов відзив. Відповідачем здійснено повну оплату в сумі 181276,80 грн. за поставлений товар по договору поставки № 220608-1 від 08.06.2022. Вважає, що розмір штрафних санкцій, річних процентів, інфляційних втрат є надмірно великим, тому є всі підстави зменшити вказані нарахування з таких підстав. Несвоєчасна оплата товару пов`язана з введенням в Україні воєнного стану та знаходження відповідача в районі ведення бойових дій. Згідно інформації про фінансові результати за 2022 рік, відповідач отримав чистий фінансовий результат за 2022 рік збиток у розмірі біля 112 мільйонів грн. Відповідач мав кредиторську заборгованість за розрахунками з бюджетом на початок 2022 у розмірі біля 10 мільйонів грн., а на кінець року біля 5 мільйонів грн. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 31.12.2022 склала 268 млн.грн. ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, 100% акцій відповідача належить АТ «Укрзалізниця». Стягнення такої великої суми пені, процентів та інфляції значно утруднить роботу стратегічного підприємства. Нарахування сум позивачем вважає несправедливим, оскільки очевидно, що наслідки невиконання боржником зобов`язання більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Просив зменшити розмір пені, процентів та інфляції та 50% відсотків, у задоволенні позову в частині, на яку зменшується пеня, проценти та інфляція, - відмовити. Просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3244/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3244/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.10.2023 прийнято до розгляду заяву вих. № б/н від 27.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Металург Запоріжжя про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Рішення по суті ухвалено судом 29.12.2023.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

08.06.2022 між Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ (постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки № 220608-1, за умовами якого (п. 1.1) постачальник зобов`язався у 2022 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікації(ях) додатку(ах) до цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Пунктом 7.2.1 договору сторони визначили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Як встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2023 у справі № 908/2686/22, на виконання умов вказаного договору, на підставі заявки відповідача від 08.06.2022 № 3506, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, обумовлений договором, про що свідчить видаткова накладна № 28 від 08.06.2022 на суму 181276,80 грн. з ПДВ. Враховуючи умови п. 4.2 договору строк оплати за товар, поставлений за видатковою накладною № 28 від 08.06.2022 до 20.07.2022 (включно). Відповідачем оплата товару, отриманого за видатковою накладною № 28 від 08.06.2022, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена. Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар згідно видаткової накладної № 28 від 08.06.2022 за договором поставки № 220608-1 від 08.06.2022 становить 181726,80 грн. Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 220608-1 від 08.06.2022 становить 9423,49 грн., яка розрахована за період з 21.07.2022 по 19.12.2022. Розрахунок позивачем виконано правильно. Беручи до уваги воєнний стан у державі, знаходження відповідача у районі ведення бойових дій та факт того, що відповідач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, суд зменшив розмір пені, що заявлена до стягнення на 50% - до 4711,75 грн. Позивачем нараховані 3% річних за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 220608-1 від 08.06.2022 у загальному розмірі 2264,72 грн. за період з 21.07.2022 по 19.12.2022. Позивачем заявлена вимога про стягнення 11420,44 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період серпень - листопад 2022 року.

Вказаним судовим рішенням позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод задоволений частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ 181276 (сто вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят шість) грн. 80 коп. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 11420 (одинадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 44 коп., 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 72 коп. 3% річних, 4711(чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 75 коп. пені та 3065 (три тисячі шістдесят п`ять) грн. 78 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 908/2686/22 рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2023 у справі № 908/2686/22 залишено без змін.

Таким чином, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2023 у справі № 908/2686/22 набрало законної сили 02.10.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно матеріалів цієї справи № 908/3244/23, відповідач 20.10.2023 перерахував на користь позивача 181276 грн. 80 коп. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 11420 грн. 44 коп., 2264 грн. 72 коп. 3% річних, 4711 грн. 75 коп. пені та 3065 грн. 78 коп. судового збору.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем заборгованості за договором поставки № 220608-1 від 08.06.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь 9607,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2022 по червень 2023 включно; 4529,60 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.12.2022 по 19.10.2023; 744,00 грн. пені, нарахованої за період з 20.12.2022 по 31.12.2022.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Після ухвалення Господарським судом Запорізької області рішення від 06.02.2023 у справі № 908/2686/22 грошове зобов`язання боржника не припинилось, оскільки кредитор грошові кошти реально не отримав.

Грошові кошти в сумі 181276,80 грн. (основне зобов`язання за договором поставки) були отримані позивачем 20.10.2023, що не заперечувалося відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1 договору поставки № 220608-1 від 08.06.2022 сторони визначили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Таким чином, сторонами в договорі не встановлено строку, більшого, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідач, як встановлено судом при розгляді справи № 908/2686/22, мав сплатити грошові кошти за товар, поставлений за видатковою накладною № 28 від 08.06.2022 до 20.07.2022 (включно). Відтак, позивач правомірно нарахував пеню до 31.12.2022 включно.

Розрахунок пені, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається арифметично неправильним. За перерахунком суду, пеня за вказаний період становить 744,97 грн.

Разом з тим, суд враховує приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якими встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Суд перевірив зроблений позивачем розрахунок 3% річних та визнає його арифметично неправильним. За перерахунком суду, 3% річних становить 4529,44 грн. У стягненні 0,16 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем правильно, інфляційні втрати за заявлений позивачем період складають 9607,67 грн.

Відповідач у відзиві виклав клопотання про зменшення розміру пені, процентів річних та інфляційних втрат на 50%.

Позивач щодо даного клопотання відповідача не заперечив.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено такий правовий висновок: господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015, Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод віднесено до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Згідно поданих відповідачем доказів, підприємство відповідача в 2022 році, в якому мав бути здійснений розрахунок за договором, знаходилося у важкому фінансовому стані, було збитковим.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем оплати товару, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, з огляду на що, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, суд вважає за можливе зменшити розмір присуджених до стягнення з відповідача пені та 3% річних на 50% - до 372,00 грн. пені та до 2264,72 грн. 3% річних.

Право на зменшення розміру інфляційних втрат законодавством не встановлено.

Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки задовольняється судом частково.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини дев`ятої даної статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір у сумі 2684,00 грн. покладається на відповідача, з огляду те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення розміру неустойки та процентів річних.

Позивач просив стягнути з відповідача 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З дотриманням приписів пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви 2684,00 грн.; витрати на правничу допомогу - 10000,00 грн.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження стягнення суми 4000,00 грн. судових витрат позивачем надано копію договору від 03.05.2022 про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Металург Запоріжжя та Адвокатським об`єднанням Легес. Згідно додаткової угоди від 20.10.2023 № 13 до цього договору, Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту, а клієнт - прийняти та оплатити правничу (правову) допомогу, пов`язану із стягненням з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (код ЄДРПОУ 01056273) на користь клієнта суми інфляційних втрат, процентів річних та пені, з узв`язку з невиконанням ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод грошових зобов`язань за договором поставки № 220608-1 від 08.06.2022. У пункті 3 додаткової угоди № 13 сторони погодили, що гонорар за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої цією додатковою угодою, складається з вартості правничої (правової) допомоги у фіксованому розмірі та становить за вивчення матеріалів, складання та подання до господарського суду Запорізької області позовної заяви 4000,00 грн.

Згідно пунктів 4.7, 4.8 договору, остаточний розмір та обсяг наданих послуг, а також остаточний розрахунок за надані послуги, а також розмір фактичних витрат, пов`язаних із наданням правничої (правової) допомоги, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг. Підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг та розрахункові документи, підтверджуючі сплату, є документами, що підтверджують надання клієнту професійної правничої (правової) допомоги. Пунктом 1.3 визначено, що Адвокатське об`єднання має право без згоди клієнта залучати для надання правничої допомоги за цим договором третіх осіб адвокатів.

20.10.2023 між Адвокатським об`єднанням Легес та адвокатом Борисенковим В.С. укладено договір про надання послуг останнім щодо стягнення сум з ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод.

23.10.2023 між позивачем та АО Легес було підписано акт приймання-передачі послуг, згідно якого Адвокатським об`єднанням надано клієнту послуги правничої (правової) допомоги загальною вартістю 4000,00 грн., а саме: вивчено матеріали, складено та подано до Господарського суду Запорізької області позовну заяву клієнта до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (код ЄДРПОУ 01056273) про стягнення грошових коштів (інфляційні втрати, проценти річні та пеня, в зв`язку з невиконанням ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод грошових зобов`язань за договором поставки № 220608-1 від 08.06.2022).

Сума 4000,00 грн. була сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджено платіжною інструкцією № 342 від 27.10.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява, за якою порушено провадження у цій справі, підписана представником ТОВ ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ адвокатом Борисенковим В.С.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Відповідач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката, на його думку, є завищеними та надмірними. Справа не є складною, не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, відповідач не оспорював отримання товару за накладними, їх вартість, здійснення оплати. Витрати на правничу допомогу складають біля 30% ціни позову. Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є неспіврозмірними та достатньо завищеними та просив їх зменшити.

Приймаючи до уваги, що дана справа не є складною, предметом позову є стягнення сум пені, інфляційних та відсотків річних, нарахованих за сумою боргу, що підтверджена судовим рішенням по справі № 908/2686/22, адвокат Борисенков В.С. приймав участь як представник позивача в справі № 908/2686/22, а отже підготовка матеріалів по цій справі не потребувала значних затрат часу на їх вивчення, суд вважає, що заявлена до стягнення сума 4000,00 грн. судових витрат не є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ (69001, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 42985004) інфляційні втрати у розмірі 9607 (дев`ять тисяч шістсот сім) грн. 67 коп., 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 72 коп. 3% річних, 372 (триста сімдесят дві) 00 коп. пені, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 29 грудня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко