Рішення № 116040738, 29.12.2023, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/761/22

Провадження № 2/487/623/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 грудня 2023 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості 26541,11 грн. та судового збору, посилаючись на те, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 28.03.2018 року. Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у ОСОБА_3 виникла заборгованість, яка становить 26541,11 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується копіями паспортів. Позивачем до спадкоємців було направлено лист-претензію, однак жодних дій не було виконано, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.

25.04.2022 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі, витребувано з нотаріальної контори копію спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 .

До судового засідання представник позивача не з`явився, суду надав заяву, в якій просить суд справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 28.03.2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

Позичальник ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на дату смерті його заборгованість перед позивачем за кредитним договором № б/н від 28.03.2018 року, згідно наданого до суду розрахунку, становить 26541,11 грн.

26.10.2020 АТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості відповідно до вимог статті 1282 ЦК України.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом ч. 1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а ч.1 ст.1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За правилами ст.ст. 1281,1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У будь-якому випадку підлягає з`ясуванню коло осіб, які не лише визначені в законі або в заповіті як спадкоємці, але й прийняли спадщину у спосіб, визначений законом. Такий висновок зумовлений застереженням ст.1281 ЦК України щодо пред`явлення кредитором вимог лише до тих спадкоємців, які прийняли спадщину.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.

Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зокрема, за правилом ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями ст.1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч.ч. 2,3 ст.1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених ст.1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №587/381/15-ц від 04.02.2021.

Позивач в позовній заяві, як на підставу позовних вимог, посилається на те, що відповідачі є спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину і повинні задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.

Суд вважає, що реєстрація відповідачів та спадкодавця за однією адресою, не є безумовним доказом того, що відповідачі проживали разом із померлим та є особами, які відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України прийняли спадщину. Оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрації будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Також, матеріали справи не містять даних про підтвердження позивачем факту ухилення відповідачів від прийняття спадщини чи отримання свідоцтва.

Хоча, у відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З повідомлення Третьої миколаївської державної нотаріальної контори вих. №768/01-16 від 13.09.2023 року, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не виявлена.

Будь-яких доказів щодо обсягу (вартості) спадкового майна після смерті ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Отже, за таких обставин, відсутні підстави вважати, що відповідачі отримали у спадщину будь-яке майно після смерті ОСОБА_3 .

Посилання банку лише на факт проживання відповідачів зі спадкодавцем, без надання доказів наявності, об`єму та вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , з врахуванням того, що спадкова справа не заведена, відсутні відомості про те, що відповідач прийняв спадщину, свідчить про недоведеність позивачем позовних вимог.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, відсутні підстави для стягнення боргу за кредитом спадкодавця з відповідача, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.О. Гаврасієнко