Рішення № 116040587, 14.12.2023, Березанський районний суд Миколаївської області

14.12.2023 Справа № 469/1500/23

2/469/536/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рогозевич С.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник відповідача АТ КБ «Приватбанк»

Шевченко А.О. - не з`явився,

представник третьої особи Березанського відділу

ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області

Південного МУМЮ (м.Одеса) - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа Березанський відділ Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняттяарешту змайна,-

в с т а н о в и в:

Позивач 13 жовтня 2023 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить суд зняти арешт, накладений в межах виконавчого провадження №15095349 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.10.2009 року, виданою державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Березанського районного управління юстиції Аветисяном А.Е., реєстраційний номер обтяження 9469862, на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

У обґрунтування позову зазначав, що йому на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва на право власності на житло від 04.11.1996 року.

У жовтні 2023 року він звернувся до нотаріуса щодо дарування своєї частки квартири та дізнався, що все його нерухоме майно знаходиться під обтяженням.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.10.2023 року №349716398 все нерухоме майно позивача арештоване.

Вказана заборона була накладена в межах виконавчого провадження №15095349 про стягнення на підставі судового наказу Березанського районного суду Миколавської області від 29.01.2009 року №2-н-7 з позивача на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 5826,19 грн.

25 січня 2013 року виконавче провадження №15095349 було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» як фактично виконане, однак у порушення ч.2 ст.50Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» державним виконавцем не зазначено у постанові про зняття арешту, накладеного на майно позивача; на його письмову заяву від 10 жовтня 2023 року державним виконавцем надано відповідь про неможливість зняття арешту із майна у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження. Наявність арешту позбавляє позивача права розпоряджатися належним йому майном, хоча законних підстав для продовження обтяження на майно відсутні.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» Шевченко А.О. у судове засідання не з`явився, надав заяву від 14 грудня 2023 року, у якій просив розглянути справу за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами. Також зазначив, що в АТ КБ «Приватбанк» відсутні дані про закінчення виконавчого провадження №15095349 про стягнення заборгованості за судовим наказом №2-н-7 від 29.01.2009 року з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 5826,19 грн.; за період з 01.10.2009 року по 25.01.2013 року в ході виконання виконавчого провадження на погашення заборгованості надійшло 5681,09 грн.

Представник третьої особи Березанського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) у судове засідання не з`явився, про місце, дату і час судового засідання повідомлений судом належним чином; пояснення щодо позову до суду не направив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва на право власності на житло від 04.11.1996 року, зареєстрованого у Березанській філії ММ БТІ 15 листопада 1996 року за №726, позивачу належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 10 жовтня 2023 року, у реєстрі у розділі «Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно» міститься запис від 17.07.2006 року про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1333, посвідченого 17 липня 2006 року приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., реєстраційний номер майна 12432198.

У розділі «Відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» у реєстрі міститься запис за №9469862 від 01 лютого 2010 року про арешт усього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , внесений на підставі постанови державного виконавця Березанського ВДВС РУЮ Аветисяна А.Е. про арешт майна №15095349 від 01.10.2009 року (а.с.9-10).

Як вбачається з довідки Березанського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №15095349 з примусового виконання судового наказу №2-н-7 від 29 січня 2009 року, виданого Березанським районним судом Миколаївської області про стягнення з позивача на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у сумі 5826,19 грн. За даними АСВП 01 жовтня 2009 року було накладено арешт на майно боржника, реєстраційний номер обтяження 9469862. 25 січня 2013 року виконавче провадження закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» як фактично виконане (а.с.11).

Згідно з ч.1, 2 ст.50 Закону Українивід 21квітня 1999 року№606-ХІVI«Про виконавчепровадження» (уредакції,чинній на часзавершення виконавчогопровадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду,

винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім

випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Проте накладений арешт державним виконавцем знятий не був.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення його прав, як власника майна, захист яких передбачено ст.ст.321,391 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Устатті 41 Конституції Українизакріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦКУкраїни).

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 368 ЦК Українивстановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 59 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження»(у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

На сьогодні позивач має намір розпорядитися належним йому майном, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

10 жовтня 2023 року позивач звернувся до Березанського відділу ДВС із письмовою заявою про зняття арешту з нерухомого майна, але йому було відмовлено, оскільки виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання на підставі п.1-2 Розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07 червня 2017 року(а.с.11).

Виходячи з викладеного та враховуючи, що за наявності арешту, накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зняти арешт, накладений в межах виконавчого провадження №15095349 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 жовтня 2009 року, виданої державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Березанського районного управління юстиції Аветисяном А.Е., реєстраційний номер обтяження: 9469862 від 01 лютого 2010 року, на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: