Рішення № 116031122, 29.12.2023, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5296/23

пр.№ 2/464/1497/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2023 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

суддя Мичка Б.Р.

справа № 464/5296/23

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»

третя особа Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович,

третя особа Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна

вимоги: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

встановив:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м. Львова із позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 26вересня 2020року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем (зареєстрований в реєстрі за № 51327) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 8005,25 грн. В обґрунтування покликається, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням норм закону.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Мичка Б.Р.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З дотриманням вимог ст.272 ЦПК України відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками, та надав суду відзив на позовну заяву.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що направив претензію позивачу з вимогою про погашення заборгованості за договором про надання кредиту, останній її отримав, але не виконав і ніяких заперечень не надав. Зазначає, що адресу позивача вказав правильну.

Також вказує, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, відрізняється від початкової.

Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів Украі?ни № 662 від 26.11.2014 року є чинною, і подані документи відповідають їй.

Треті особи не реалізували своє право на надання пояснень по справі.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

26.09.2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович вчинив виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі під № 51327, згідно з яким на Позивача звернено стягнення за Кредитним договором №2251009 від 04 травня 2019 року в розмірі 8 005,25 грн на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ.

У виконавчому написі встановлено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 04 червня 2019 по 31 січня 2020.

Сума заборгованості становить 8 005,25 (Вісім тисяч п`ять гривень 25 копійок) , що складається з:

- простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 550,00 (Три тисячі п`ятдесят гривень 00 копійок);

-простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 3 309,19 грн (Три тисячі триста дев`ять гривень 19 копійок);

-строкова заборгованість за штрафами і пенями - 1 146,06 (Одна тисяча сто сорок шість гривень 6 копійок).

Крім цього за вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнено мито в розмірі 1 800, 00 грн (одна тисяча вісімсот гривень нуль копійок).

Відтак, загальна сума, що підлягає стягненню з позивача за оскаржуваним виконавчим написом становить 9 805,25 (Дев`ять тисяч вісімсот п`ять гривень 25 копійок)

З примусового виконання даного виконавчого документа - виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Дорошкевич Вірою Леонідівною постановою від 13 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 63288039.

Між сторонами виник спір стосовно дотримання приватним нотаріусом вимог діючого законодавства при вчиненні виконавчого напису.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19ст.34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно із ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи із приписів ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний позов, суд бере до уваги наступний правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідно до постанови Верховного Суду № 720/894/20 від 20.07.2022 року повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим кредитним договором.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.

Виходячи з вище зазначеного, боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов`язань за кредитним договором та про зобов`язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про те, що боржником отримане повідомлення стягувача про порушення зобов`язання.

У своєму відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що надсилав Позивачу претензію з вимогою про погашення заборгованості за договором про надання кредиту. Позивач її отримав, але не виконав. Однак, жодних належних і допустимих доказів щодо надсилання Позивачу та отримання ним такої претензії суду не надав. Відтак, суд критично оцінює такі покликання Відповідача, адже такі не підтверджені жодними доказами.

Дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному ст.84 Закону України «Про нотаріат».

Так, звертаючись до суду із заявленими вимогами позивач покликається на відсутність безспірної заборгованості, водночас відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, що є його процесуальним обов`язковим згідно із ст.ст.12,81 ЦПК України.

З клопотанням про витребування доказів у передбачених законом випадках відповідач до суду не звертався. При цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, тільки сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.

Установлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ця постанова апеляційного суду відповідно до п. 4 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, а саме з 22 лютого 2017 року.

З цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення спірного виконавчого напису 26.09.2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення.

Однак, згідно з виконавчого напису від 26 вересня 2020 року приватний нотаріус Горай Олег Станіславович при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При цьому, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом ОСОБА_2 не враховано, що п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року на час його застосування, а саме станом на 26 вересня 2020 року був визнаний незаконним та нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14 (постанова Великої Палати Верховного Суду 21.09.2021 в справі №910/10374/17).

У зв`язку з цим, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 у редакції станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Отже, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович вчинив оскаржуваний напис всупереч вимогам чинного законодавства, а тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 та постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17.

Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Наведені законодавчі положення та обставини справи свідчать, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, що зумовлює визнання його таким, що не підлягає виконанню. Суд погоджується з переконливими доводами позивача, які відповідачем жодним чином не спростовано.

Спосіб захисту щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідає положенню ст.16 ЦК України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Порушене саме відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку, адже справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17).

Наведене свідчить, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення. Відомості, які б спростували даний висновок суду, який узгоджується із такими засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України), відсутні. Інші доводи не впливають на таке вирішення справи.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, якими є витрати на професійну правничу допомогу, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, на відповідача слід покласти сплачені позивачем до суду документально підтверджені судові витрати за сплати судового збору - 1073, 60 грн, про що просить сторона позивача.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округуГорай ОлегомСтаніславовичем (зареєстрований в реєстрі за № 51327) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 8005,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 1073, 60 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», код за ЄДРПОУ 41346335, 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12 А.

третя особа Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, 10008, м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд.6.

третя особа Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 71-А.

Повне судове рішення складено 29 грудня 2023 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Мичка Б.Р.