Ухвала суду № 116028129, 27.12.2023, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2818/23 Провадження № 2/304/443/2023

У Х В А Л А

27 грудня 2023 рокум. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнов В.О., розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 43090, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 32 807,50 грн.

В якості забезпечення вказаного позову ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 43090, вчиненого 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 32 807,50 грн.

Розглянувши матеріали позову та оцінивши їх в сукупності, суддя прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення з таких підстав.

Положеннями частин 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Перелік видів забезпечення позову визначено в ст. 150 ЦПК України, серед яких процесуальний закон передбачає зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Матеріали позовної заяви свідчать про те, що предметом спору, з приводу якого виник спір є виконавчий напис нотаріуса № 43090, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., яким з ОСОБА_3 стягнуто на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість у розмірі 32 807,50 грн.

Так, на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. про арешт коштів боржника від 07 грудня 2023 року в межах виконавчого провадження ВП № 67792392 щодо примусового виконання виконавчого напису № 43090, виданого 24 травня 2021 року, накладено арешт на грошові кошти на усіх видах рахунків, крім тих, що мають спеціальний режим використання, які належать боржнику ОСОБА_4 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 36 788, 25 грн.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини суддя виходить з того, що відповідно до частин першої та другої ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Також суддя враховує, що відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання у право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими слова¬ми, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Вищевказані фактичні дані по справі на предмет їх відповідності зазначеним перед цим нормам процесуального закону дають судді підстави для висновку про доцільність забезпечення позову, шляхом заборони здійснення будь яких дій на виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий оскаржується боржником у судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, враховуючи предмет позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявника, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суддя вважає, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 149-153, 258-260 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: 02094 м. Київ, бульвар Верховної Ради, 34 офіс 511), де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна (місцезнаходження: 08132 м. Вишневе, вул. Європейська, 11/2 Києво-Святошинський район Київська область), та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна (місцезнаходження: 49083 Дніпропетровська область м. Дніпро, вул. Хмельницького Богдана, 4, офіс 401), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа виконавчого напису №43090, вчиненого 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, у виконавчому провадженні № 67792392, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни.

У порядку ч. 2 ст. 157 ЦПК України примірник ухвали судді для негайного виконання надіслати приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С., а також ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» для відома.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання правила ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Чепурнов В. О.