Постанова № 116025830, 28.12.2023, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1283/23

Номер провадження 3/350/449/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2023 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_2 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 повторно протягом року керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне правопорушення вчинено за таких обставин:

27 липня 2023 року о 18 годині 25 хвилин у сел.Рожнятів по вул.М.Рильського водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю, порушення координації рухів) та відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зокрема на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер 6810» та в медичному закладі.

ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП не визнав та пояснив, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, враховуючи таке.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").

При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».

Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП наступає за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, то визначені склади об`єктивної сторони даного правопорушення, полягають у повторному протягом року:

- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння;

- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння;

- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп`яніння;

- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння;

- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;

- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП України спеціальний водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп`яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Отже, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є повторне протягом року керування транспортним засобом водієм в стані сп`яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП доводиться такими дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 252110 від 27 липня 2023 року, який засвоєю суттює основоположнимдокументом,на підставіякого особуможна притягнутидо адміністративноївідповідальності,у якомузазначено відомостіпро посадовуособу,яка склаладаний протоколта особу,відносно якоївін складений,суть адміністративногоправопорушення,опис установленихобставин,а такожстаття,якою передбаченавідповідальність (а.с.1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно зяким огляд ОСОБА_1 на станалкогольного сп`янінняне проводивсяу зв`язкуіз йоговідмовою відпроходження такогоогляду (а.с.2);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3);

- копіями постанов про накладення адміністративного стягнення по справі, про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7410060 від 27.07.2023 (а.с.4) та серії ЕАС №7410079 від 27.07.2023 (а.с. 5), якими підтверджено, що ОСОБА_1 27.07.2023 о 18:25 год. керував транспортним засобом марки «Honda CR-V»;

- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а саме газоаналізатора «Alcotest 6810» (а.с.8);

- копією постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.12.2022 (справа № 345/2300/22, провадження №3/345/872/2022), якою підтверджено, що 08.12.2022 на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП оскільки він відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер 6810», чим порушив порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.10-13);

- відеозаписами, що містяться на багатофункціональному цифровому відеодиску (а.с.9), з яких встановлено, що процедура огляду ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння не проведена, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі.

На відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Honda CR-V», а тому він є суб`єктом вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Виявивши у водія ознаки алкогольного сп`яніння поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти тест на факт вживання алкоголю, на що останній відмовився. Після цього інший поліцейський запропонував ОСОБА_1 проїхати у медичний заклад, на що останній також відмовився. Пропозиція пройти тест на факт вживання алкоголю була озвучена працівниками поліції ще декілька разів, однак на відеозаписах зафіксовано ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд бере до уваги також те, що з поведінки ОСОБА_1 , зафіксованої на відеозаписах вбачається, що він розумів та усвідомлював, що працівники поліції пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, про що особисто стверджував. Однак ОСОБА_1 ухилявся від проходження такого огляду, зокрема постійно змінював теми для розмови та просив працівників поліції не складати відносно нього адміністративні матеріали, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення.

Тобто в ході тривалого спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 жодного разу не виявив бажання довести свою невинуватість та пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, що з урахуванням вищевикладеного свідчить про обґрунтованість достатніх підстав вважати, що водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. До такого висновку слід прийти враховуючи також ту обставину, що в ході спілкування з поліцейськими відповідаючи на запитання про причини небажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відповів «Вживав, кажу тобі як є». При цьому заперечень з приводу керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не висловлював. Також на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 ствердив, що він винен. У подальшому у присутності водія було складено протокол про адміністративне правопорушення, з якими він ознайомився.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він повторно протягом року вчинив дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховую характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника, який, не зважаючи на загальноприйняті норми поведінки та співжиття в суспільстві, вчинив грубе, суспільно-небезпечне порушення ПДР, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні.

Так, санкція ч.2 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

ОСОБА_1 є водієм та для нього передбачений такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст.28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Враховуючи, що уповноваженим органом, який направив матеріали про адміністративне правопорушення до суду, не надано доказів належності відповідного транспортного засобу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а в протоколі про адміністративне правопорушення у графі «належність» такого транспортного засобу вказано «власний», що не підтверджує належність транспортного засобу ОСОБА_1 , тому приходжу до висновку про неможливість застосування до нього альтернативного адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки належних та достатніх доказів про належність транспортного засобу ОСОБА_1 серед матеріалів справи немає.

З урахуванням обставин справи про адміністративне правопорушення, приходжу до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно із ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в у розмірі 0,2 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.ст.40-1, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Штраф сплатити на рахунок № UA148999980313070149000009001, отримувач коштів: КУК в Ів.-Франк.об/21081300, код отримувача: ЄДРПОУ 37951998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Судовий збір сплатити на рахунок: UA908999980313111256000026001; отримувач коштів: Державна судова адміністрація України «Судовий збір»/22030106, код отримувача: ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: