Рішення № 116017788, 28.12.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2023 р. справа № 300/7755/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (надалі, також відповідач 2, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просить:

- визнати відмову в призначенні пенсії від 18.10.2023 №092750009329 незаконною;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж, а саме періоди: з 02.08.1982 по 14.10.1983, з 24.04.1984 по 12.03.1986, а також період навчання з 01.09.1980 по 26.07.1982.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №092750009329 від 18.10.2023 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із недостатністю трудового стажу. Позивач зазначила, що їй не зараховано стаж роботи у період з 02.08.1982 по 14.10.1983, з 24.04.1984 по 12.03.1986 так як запис про звільнення з роботи завірено печаткою підприємства, яка є непридатною для читання та сприйняття та період навчання з 21.03.2001 по 31.12.2003 - відсутні страхові внески. Не погоджуючись із даною відмовою, звернувся в суд із позовною заявою про зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.27-28).

Відповідач 1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.12.2023. Так, у відзиві від 04.12.2023 представниця відповідача вказала, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з огляду на таке. У трудовій книжці позивача наявний запис про період роботи, зокрема: з 02.08.1982 по 14.10.1983 та з 24.04.1984 по 12.03.1986. Однак, при огляді цих записів пенсійним органом виявлено, що візуально печатка в записі на звільнення нечітка, прочитати назву підприємства на відтиску печатки неможливо, що робить її непридатною для читання та сприйняття. При цьому пунктом 4.1 Інструкції №162 від 20.06.1974 (яка була чинна в період роботи позивача з 02.08.1982 по 14.10.1983 та з 24.04.1984 по 12.03.1986) передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічні положення містить Інструкція №58 від 29.07.1993. Таким чином, за умови не підтвердження означеного періоду роботи іншими документами виключається можливість зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача. Так як, позивач не надала підтверджуючих документів про період роботи з 02.08.1982 по 14.10.1983 та з 24.04.1984 по 12.03.1986, а тому відсутні правові підстави для зарахування цього періоду роботи. Щодо позовних вимог в частині зарахування навчання з 01.09.1980 по 26.07.1982, то при зверненні до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позивач надала диплом № НОМЕР_1 . Згідно відомостей останнього встановлено, що у дипломі та паспорті громадянина України ОСОБА_1 наявні розбіжності при оформленні, на першій сторінці у графі по батькові диплому записано " ОСОБА_2 ", у паспорті " ОСОБА_3 " та у трудовій книжці " ОСОБА_3 ". Отож, у зв`язку з наведеними розбіжностями щодо по батькові позивача, правових підстав для зарахування періоду навчання немає. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Одночасно з відзивом, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2023, подано копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідач 2 також скористався правом подання відзиву на позову від 04.12.2023, який надійшов на адресу суду 11.12.2023. Представник відповідача 2 просила відмовити в задоволенні позову, з огляду на таке. ГУ ПФУ в Закарпатській області, розглядаючи заяву позивача за принципом екстериторіальності, прийняло рішення №09250009329 від 18.10.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Відповідачем 2 не зараховано до страхового стажу позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 16.08.1982 період роботи з 02.08.1982 по 14.10.1983 та з 24.04.1984 по 12.03.1986, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою підприємства, яка є непридатною для читання та сприйняття. Водночас, ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомлено заявницю, що для зарахування даних періодів роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку. Крім того, відповідачем 2 не враховано період навчання з 01.09.1980 по 26.07.1982, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним заявниці.

На поштову адресу суду 21.12.2023 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в яких позивачка спростовує доводи відповідачів, викладені у відзивах на позов.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. З огляду на викладене, пояснення, міркування та аргументи, наведені позивачкою у відповіді на відзив, при розгляді та вирішенні даної справи судом до уваги не бралися.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 16.08.1982 (а.с.20-21), зокрема серед іншого, 02.08.1982 позивач прийнята кондитером 3 розряду в Бендерське управління торгівлі, 14.10.1983 звільнена за вдласнис бажанням (запис №№1-2), 24.04.1984 прийнята на посаду няні в дитячий садок №21 м. Івано-Франківська, 12.03.1986 звільнена по власному бажанню (запис №№4-5). Крім того, до поступлення в Бендерське управління торгівлі, закінчила Бендерське ПТУ Міністерствам торгівлі Молдавської ССР, що також, підтверджується дипломом № НОМЕР_1 від 26.07.1982 (а.с.17).

З метою призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 11.10.2023 звернувся до відповідача 1із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області №092750009329 від 18.10.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком (а.с.14).

Зі змісту такого рішення слідує, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 30 років. Проте страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 03 місяці 24 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Також у рішенні йдеться про те, що до страхового стажу не зараховано період її трудової діяльності відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_4 від 16.08.1982 з 02.08.1982 по 14.10.1983 та з 24.04.1984 по 12.03.1986, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою підприємства, яка є непридатною для читання та сприйняття. Для зарахування даних періодів роботи необхідно надати уточнюючу довідку. Додатково повідомлено, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1980 по 26.07.1982, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним (а.с.14).

Про прийняте рішення позивачку повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.10.2023 №0900-0216-8/53978 (а.с.13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі також, Закон №1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

З огляду на зміст вказаних вище положень Закону №1058-IV, позивач має право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років.

Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 30 років.

ОСОБА_1 на час звернення до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком досягнула віку 60 років.

Щодо наявності в позивача страхового стажу не менше 30 років, то суд вказує на таке.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (в чинній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі також - Порядок №637).

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку № 637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Порядок ведення трудових книжок, за частину спірного періоду трудового стажу позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (надалі по тексту також Інструкція №162), положення якої діяли і врегульовували відповідні відносини до 29.07.1993.

Так, відповідно до вказаної Інструкції № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.

Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також Інструкція №58).

Приписами пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

З наведеного слідує, що Інструкціями №162 і №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, внесення до трудової книжки записів про роботу, а також спосіб занесення відомостей про виправлення невірних чи недійсних даних. Закреслення та/або виправлення (підтирання, повторне наведення цифр і букв для зміни їх первинного змісту) раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Судом установлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 16.08.1982, яка наявна у матеріалах справи, позивач з 02.08.1982 по 14.10.1983 працювала в Бендерському управлінні торгівлі та з 24.04.1984 по 13.03.1986 в дитячому садку м. Івано-Франківська (а.с.20).

Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні даного стажу позивача було те, що запис про звільнення з роботи завірено печаткою підприємства, яка є непридатною для читання та сприйняття.

Проте, суд зазначає, що у трудовій книжці чітко зазначено дати призначення та звільнення, посаду, підприємство на якому працювала позивачка, номера і дати наказів про прийняття на роботу і звільнення.

Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № НОМЕР_5 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Отже, з вище наведених норм слідує, що позивачка не може нести відповідальності за допущені порушення при заповненні її трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачкою. Більше того, недоліки заповнення трудової книжки не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивачки за спірний період.

Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивачки страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідачі мали право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивачки чи підприємства (установи), а не відмовляти їй в призначенні пенсії.

Суд також зазначає, що вищевказані записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять підписи відповідальних осіб (а.с.20).

Також, жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивачки, у зв`язку з чим їй необхідно підтверджувати трудовий стаж, пенсійним органом не виявлено.

Окрім цього, відповідачами також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, вищезазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваних періодів роботи позивачки до її трудового стажу.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка серії НОМЕР_6 від 16.08.1982 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності ОСОБА_1 , тому зазначені відповідачем недоліки, а саме непридатна до читання печатка підприємства при звільненні, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду трудової діяльності позивача з 02.08.1982 по 14.10.1983 та з 24.04.1984 по 18.10.1986 згідно з вказаною трудовою книжкою до страхового стажу, що враховується при обчисленні пенсії.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періоди роботи позивачки з 02.08.1982 по 14.10.1983 та з 24.04.1984 по 18.10.1986 до її страхового стажу.

Щодо незарахування періоду навчання з 01.09.1980 по 26.07.1982, суд зазначає таке.

Як уже зазначалося судом, пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правлінняПенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV в редакції Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Позивачем на підтвердження періоду навчання до заяви про призначення пенсії додано копію диплому № НОМЕР_1 , виданого на молдавській та російській мовах "Бодюл Валентине Кириловне" 26.07.1982 про закінчення навчання в Бендерському ПТУ Міністертсва торгівлі Молдавської ССР, період навчання тривав з 01.09.1980 по 26.07.1982 (а.с.17) та виписку підсумкових оцінок успішності до диплому № НОМЕР_1 , реєстраційний номер № НОМЕР_7 .

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 , виданого 12.02.1983, змінено дівоче прізвище на прізвище чоловіка " ОСОБА_4 " відомості про наречену зазначені на російській мові " ОСОБА_5 ", дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво видане російською мовою (а.с.19).

У паспорті громадянина України серії НОМЕР_9 , виданому Тисменицьким РВ УМВС України в Івано-Франківській області, зазначено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Тузли, Татарбунарського району, Одеської області, відомості про особу російською мовою: " ОСОБА_1 " (а.с.7-8).

Отже, у дипломі про навчання позивача дійсно вказано по батькові на російській мові " ОСОБА_2 ", що не відповідає по батькові, яке вказано на російській мові у паспорті " ОСОБА_3 ".

Також судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_3 , яка оформлена на " ОСОБА_6 " (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Написання прізвища, імені та по батькові російською мовою відповідають прізвищу, імені та по батькові російською мовою у свідоцтві про шлюб та паспорті громадянина України.

При цьому, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 від 05.08.1963 виданого російською мовою, прізвище, ім`я та по батькові вказано " ОСОБА_5 ", ІНФОРМАЦІЯ_1 , село Тузли, Одеської області (а.с.16).

У спірному випадку судом достеменно встановлено, що мова йде про одну і ту ж особу, але має місце різне написання по батькові в окремих документах, виданих позивачу. Разом з тим, на переконання суду, допущення іншого написання російською мовою по батькові в дипломі про навчання та паспорті не можуть бути підставою для незарахування періоду навчання до страхового стажу позивача.

Таким чином, враховуючи, що помилка в написанні по батькові позивача в документі про освіту, трудовій книжці та паспорті громадянина України не може нівелювати відомості про навчання й освіту особи, а також трудову діяльність, та позбавляти її права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №092750009329 від 18.10.2023 в частині відмови зарахувати спірні періоди ОСОБА_1 до страхового стажу, таке належить скасувати.

За встановлених у цій справі обставин наявні достатні та обґрунтовані підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди навчання з 01.09.1980 по 26.07.1982 та періоди роботи з 02.08.1982 по 14.10.1983, з 24.04.11984 по 12.03.1986.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним, як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що для повного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

За наведених підстав та вказаних правових норм, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підтвердження понесення судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 10.11.2023 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1 073,60 грн. (а.с.6).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає пропорційному та солідарному стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача частина сплаченої нею суми судового збору у розмірі 858,88 грн, що пропорційна до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 263, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №092750009329 від 18.10.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_11 ) до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 26.07.1982 та періоди роботи з 02.08.1982 по 14.10.1983, з 24.04.1984 по 12.03.1986 згідно трудової книжки НОМЕР_12 та повторно розглянути заяву від 11.10.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_11 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 44 копійки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_11 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 44 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_11 );

відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088);

відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 20453063).

Суддя Главач І.А.