Рішення № 116017773, 27.12.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2023 р. справа № 300/6642/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України,

Департаменту захисту економіки Національної поліції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Думич Оксана Іванівна (надалі, також - представник позивача), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 26.09.2023 звернулася в суд з позовною заявою до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі, також - відповідач 1, Департамент стратегічних розслідувань), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій в загальній кількості 188 днів;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій в загальній кількості 188 днів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.02.2022 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Однак при звільненні ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України відповідач 1 не виплатив компенсацію за невикористані щорічну основну відпустку 79 днів, додаткову оплачувану відпустку за вислугу років 39 діб, додаткову відпустку, що надається учасникам бойових дій 70 днів. Загалом відповідачем 1 не виплачено грошову компенсацію позивачу за 188 днів невикористаних відпусток, набутих за період служби в органах Національної поліції України у 2015-2022 роках. Така бездіяльність відповідача 1 є протиправною та порушує право позивача на грошову компенсацію невикористаних днів відпустки у разі звільнення. У зв`язку з цим, позивач через уповноваженого представника звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с. 18-19).

На поштову адресу суду 17.10.2023 надійшов відзив Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (а.с. 25-35). У поданому відзиві представник відповідача 1 заперечила щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . На підтвердження своєї позиції, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.08.2019 у справі №820/5122/17 та від 06.02.2020 у справі №818/1276/17, зазначила, що законодавством не передбачено виплачувати поліцейським при звільненні зі служби в поліції грошову компенсацію за невикористані відпустки у минулих періодах, адже виплаті підлягає компенсація за невикористану відпустку саме в році звільнення. У випадку позивача компенсації підлягає невикористана щорічна чергова основна оплачувана відпустка та додаткова оплачувана відпустка у 2022 році і згідно наказу від 15.02.2022 №70 о/с "По особовому складі" така компенсація за невикористані 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік виплачена позивачу при звільненні. Також зазначила про можливість використання працівником відпустки як учасником бойових дій лише в поточному році, у зв`язку з чим перенесення такої відпустки і її компенсація неможливі. Також звернула увагу, що позивач до 07.11.2019 працював у Департаменті захисту економіки Національної поліції України, а в Департамент стратегічних розслідувань призначений лише з 07.11.2019. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Департаменту щодо ненарахування та невиплати на його користь грошової компенсації за невикористані щорічну основну та додаткові відпустки за період з 2015 до 07.11.2019 та додаткову оплачувані відпустки за період 2016, 2017, 2018 роки, та зобов`язання виплатити на його користь вказану компенсацію мають бути адресовані Департаменту захисту економіки Національної поліції України, а за період проходження служби в Департаменті стратегічних розслідувань є безпідставними та не підлягають задоволенню. Окрім цього, вказала на неспівмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Зважаючи на викладене, представник відповідача 1 вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На виконання вимог ухвали суду від 29.09.2023 відповідачем 1 надано довідку про залишок невикористаних відпусток за період з 07.11.2019 по 25.02.2022 (а.с. 36).

Також на поштову адресу суду 17.10.2023 від представника відповідача 1 надійшло клопотання про залучення до участі в цій справі в якості співвідповідача Департамент захисту економіки Національної поліції України (а.с. 42-43).

Ухвалою суду від 20.10.2023 клопотання представника відповідача від 17.10.2023 про залучення співвідповідача в адміністративній справі №300/6642/23 задоволено. Залучено Департамент захисту економіки Національної поліції України до участі у справі №300/6642/23 в якості співвідповідача (надалі, також - відповідач 2, Департамент захисту економіки). Розгляд адміністративної справи №300/6642/23 розпочато спочатку.

Представник позивача 23.10.2023 сформувала в системі «Електронний суд» відповідь на відзив. У поданій відповіді на відзив вказала на відсутність підстав для участі у цій справі в якості відповідача Департаменту захисту економіки Національної поліції України, оскільки у роботодавця виникає обов`язок щодо виплати працівнику компенсації за невикористані дні відпустки у разі звільнення працівника. Оскільки позивач не був звільнений з Департаменту захисту економіки Національної поліції України, а був переведений на роботу в Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, у Департаменту захисту економіки Національної поліції України відсутня протиправна бездіяльність щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки. Також вказала на помилковість доводів відповідача 1 щодо можливості виплати компенсації за дні не використаної відпустки лише за рік звільнення зі служби, оскільки жодна норма не позбавляє поліцейського права на відпустку, яку він не отримав в попередньому календарному році. Таким чином, просила суд врахувати відповідь на відзив під час розгляду справи та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

На поштову адресу суду 27.10.2023 від Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшов відзив на позов (а.с. 62-70). У поданому відзиві представник відповідача 2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. Звернув увагу, що при звільненні, позивачу виплачено всі належні йому суми, що підтверджується розрахунковим листом за листопад 2019 року. На переконання представника відповідача 2, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню не норми Кодексу законів про працю України, а норми спеціального законодавства. Так, статтею 93 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Оскільки спеціальним законодавством не передбачено виплачувати поліцейським при звільненні зі служби в поліції грошову компенсацію за невикористані відпустки у минулих періодах, виплаті підлягає лише компенсація за невикористану відпустку саме в році звільнення. Також вказав на неможливість перенесення на наступний рік відпустки як учасника бойових дій. Вважає, що законодавством передбачено, що компенсація виплачується за невикористані дні лише щорічних відпусток та додаткової одного виду - працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Також вказав на неспівмірність заявленої суми витрат на правову допомогу зі складністю справи та на відсутність документального підтвердження понесення таких витрат. Враховуючи викладене, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.2006 з 07.11.2015 по 25.02.2022 перебував на службі в Національній поліції України (записи №03 та №04) (а.с. 9)

Зокрема, відповідно до витягу з наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України №345 о/с від 05.11.2019 «По особовому складу», капітана поліції ОСОБА_1 , переведено для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, звільнивши з посади оперуповноваженого міжрайонного відділу № 3 (м. Калуш) управління захисту економіки в Івано-Франківській області, 07 листопада 2019 року. Невикористана щорічна чергова основна оплачувана відпустка за 2019 рік складає 30 діб та невикористана додаткова оплачувана відпустка за 2019 рік складає 08 діб (а.с. 71).

Також згідно з витягом з наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №38 о/с від 07.11.2019 «По особовому складу» призначити таких, що прибули в порядку переведення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України: капітана поліції ОСОБА_1 , старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області, з 07 листопада 2019 року (а.с. 44).

Згідно з витягом з наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №70 о/с від 15.02.2022 «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області, з 25 лютого 2022 року, з виплатою компенсації за 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році (а.с. 10).

Позивач, вважаючи, що при його звільненні відповідачем протиправно не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, а також додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій, звернувся через уповноваженого представника з цією позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (надалі, також - №504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі, також - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону №580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 вказаного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Обчислення тривалості відпусток поліцейських визначено у статті 93 Закону №580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частинами 2-7 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.

Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб.

Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Відповідно до частини 9 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Також, згідно з частиною 10 статті 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до частини 11 статті 93 Закону №580-VIII відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами 1 та 2 статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (надалі, також - Порядок №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 7 і 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року.

Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Таким чином, у наступному календарному році, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб" від 06.09.2023 №3379-IX внесено зміни до Закону України "Про Національну поліцію", якими, зокрема, частину десяту викладено в такій редакції:

« 10. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини".

Тобто зазначеними змінами усунуто законодавчу прогалину у Законі №580-VIII щодо відсутності регулювання питання виплати поліцейському при його звільненні зі служби компенсації за невикористані дні відпустки за попередні роки.

Водночас, з огляду на відсутність на момент звільнення позивача правового врегулювання спеціальним законодавством питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за попередні роки, суд, керуючись приписами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що при вирішенні питання щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки підлягали застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону України «Про відпустки».

Згідно із статтею 24 Закону №504/96-ВР і статтею 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Однак всупереч вказаним вище правовим нормам при звільненні позивача йому протиправно не було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій.

Питання виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні за роки, що передували року звільнення поліцейського, неодноразово були предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19.

Вказані висновки в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

У справі №160/10875/19 Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16, на які, зокрема, посилається представник відповідача 1 у відзиві на позов, і зазначив таке:

« 57. Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

58. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

59. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

60. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

61. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

62. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.».

Такі ж висновки підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 листопада 2022 року при розгляді справи №640/85/20 та від 20 липня 2023 року при розгляді справи №200/18480/21.

Згідно з Довідкою Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 12.09.2023 (а.с. 14), залишок невикористаних частин щорічних відпусток за період проходження служби ОСОБА_1 в Департаменті захисту економіки Національної поліції України з 07.11.2015 до 06.11.2019 року становить: за 2015 рік - 03 доби основної оплачуваної відпустки; за 2016 рік - 04 доби додаткової відпустки за вислугу років; за 2017 рік - 05 діб додаткової відпустки за вислугу років; за 2018 рік - 16 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 06 діб додаткової відпустки за вислугу років. Також у цій довідці заначено, що у 2016-2018 роках ОСОБА_1 не було надано додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 16-2 Закону України «Про відпустки».

Окрім цього, відповідно до Довідки Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 12.09.2023 (а.с. 15), залишок невикористаних частин щорічних відпусток за період проходження служби ОСОБА_1 в Департаменті стратегічних розслідувань поліції України з 07.11.2019 до 25.02.2022 становить: за 2019 рік - 07 діб додаткової відпустки за вислугу років; за 2020 рік - 30 діб щорічної основної відпустки та 08 діб додаткової відпустки за вислугу років; за 2021 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 09 діб додаткової відпустки за вислугу років; за 2022 рік - щорічна основна та додаткова відпустка не надавались. Також, зазначено що у 2020 та 2022 роках не була надана відпустка із збереженням грошового забезпечення відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 16-2 Закону України «Про відпустки».

Як вбачається з витягу з наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №70 о/с від 15.02.2022 «По особовому складу» при звільненні позивача йому виплачено лише компенсації за 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році (а.с. 10).

Тобто при звільненні позивача, йому виплачено лише компенсацію за невикористані дні відпустки за рік звільнення, тобто за 2022 рік.

Таким чином, позивачу підлягає виплата компенсації за всі невикористані під час служби в Національній поліції України дні відпустки, зокрема: 79 днів щорічної основної оплачуваної відпустки; 39 днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років; 70 днів додаткової оплачуваної відпустки, передбаченою статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (за 2016- 2018, 2020, 2022 роки по 14 днів за кожен рік).

Тобто позивачу підлягає виплата компенсації за 188 днів невикористаної відпустки.

Водночас, суд не погоджується з доводами представника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відсутності в останнього обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період з 2015 до 07.11.2019.

Як встановлено судом вище, відповідно до витягу з наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України №345 о/с від 05.11.2019 «По особовому складу», ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Тобто у спірному випадку мало місце не звільнення, а переведення позивача для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Таким чином, при переведенні ОСОБА_1 зі служби в Департаменті захисту економіки Національної поліції України у роботодавця не виникало обов`язку щодо виплати компенсації за невикористані дні відпусток. При переведенні позивача Департаментом захисту економіки Національної поліції України не виплачувалася навіть компенсація за невикористані дні відпустки у році переведення (2019), а нараховано лише основні (посадовий оклад, надбавка за військове звання, надбавка за вислугу років) та додаткові (надбавка за таємність, надбавка за специфічні умови проходження служби) види грошового забезпечення, премію та індексацію (а.с. 72).

У наказі №345 о/с від 05.11.2019 «По особовому складу» лише констатовано про кількість днів невикористаної щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік (30 діб) та кількість днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік (08 діб) і не зазначено про виплату компенсації за такі дні відпусток, оскільки при переведенні ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у Департаменту захисту економіки Національної поліції України не виникало обов`язку щодо виплати такої компенсації.

Служба позивача в Національній поліції України припинилася 25.02.2022, після звільнення його згідно з наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №70 о/с від 15.02.2022 «По особовому складу» і саме Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України був зобов`язаний провести з ОСОБА_1 повний розрахунок, в тому числі і виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпусток, чого, як встановлено судом вище, в повному обсязі зроблено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій в загальній кількості 188 днів та зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію.

За наведених підстав та вказаних правових норм суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від такої сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Представник позивача у позовній заяві зазначила про понесення позивачем на час звернення до суду з цим позовом витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, однак повідомила, що докази з цього приводу будуть подані після ухвалення рішення.

Таким чином, оскільки сторонами не надано доказів понесення будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, такі не підлягають розподілу на момент ухвалення цього рішення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій в загальній кількості 188 днів.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 - 2021 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016 - 2018, 2020, 2022 роки як учаснику бойових дій в загальній кількості 188 днів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

відповідач 1 - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, адреса: вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 43305056;

відповідач 2 - Департамент захисту економіки Національної поліції України, адреса: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ - 40111732.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.