Рішення № 116017380, 28.12.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2023 року м. Ужгород№ 260/3461/23 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яким просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо: - не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в: Алябьевському ліспромгоспі з 05.12.1983 року по 01.12.1984 року; Первомайському ліспромгоспі з 30.05.1989 року по 23.06.1989 року та з 30.11.1989 року по 31.01.1990 року; в Пасажирському вагонному депо Москва - Київська московського філіалу АО «ФПК» з 01.01 2004 року по 29.02.2016 року; - не врахування заробітної плати ОСОБА_1 , нарахованої йому за період з 01.01.2004 року по 29.12.2016 року Пасажирським вагонним депо Москва - Київська московського філіалу АО «ФПК» при розгляді заяви від 24.11.2022 року про призначення з 17.11.2022 року пенсії по віку;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в призначенні пенсії № 072150009041 від 01.12.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи в Алябьевському ліспромгоспі з 05.12.1983 року по 01.12.1984 року; Первомайському ліспромгоспі з 30.05.1989 року по 23.06.1989 року та з 30.11.1989 року по 31.01.1990 року; в Пасажирському вагонному депо Москва - Київська московського філіалу АО «ФПК» з 01.01.2004 року по 29.02.2016 року і здійснити призначення та виплату пенсії по віку ОСОБА_1 з 17.11.2022 року - дати виникнення права на пенсію по віку, з врахуванням даного стажу роботи та заробітної плати за період з 01.01.2004 року по 29.12.2016 року згідно довідок від 10.03.2016 року № 330, 331, 332, 333 виданих Пасажирським вагонним депо Москва - Київська московського філіалу ДО «ФПК».

Позовна заява мотивована тим, що 24.11.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, однак рішенням № 072150009041 від 01 грудня 2022 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області йому було відмовлено у в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначає, що відповідачем не було враховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці від 01.12.1983 року № НОМЕР_1 з 05.12.1983 по 01.02.1984 року, з причин того, що запис про звільнення не завірений печаткою; 30.05.1989 по 23.06.1989 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття; з 30.11.1989 по 31.01.1990 року, оскільки не читається дата наказу про звільнення; періоди роботи в колгоспі з 05.05.1987 по 18.11.1987 та з 11.07.1990 по 25.10.1990 року, оскільки відсутні дані про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудових днів; періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 року по 29.02.2016 року, оскільки відсутня інформація від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) в галузі пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків.

Разом з тим, позивач вказує на те, що період роботи з 02.02.1984 року по 30.03.1984 року аналогічний періоду роботи з 05.12.1983 року по 01.02.1984 року, який зарахований до страхового стажу, а записи в трудовій книжці про період роботи позивача в Первомайському ліспромгоспі з 30.05.1989 року по 23.06.1989 року та з 30.11.1989 року по 31.01.1990 року виконані акуратно, дати про прийом на роботу та звільнення з роботи є чіткими, відомості про звільнення з роботи завірені підписом посадової особи та відповідною печаткою установи.

Позивач звертає увагу, що при зверненні до відповідача за призначенням пенсії ним було подано всі необхідні документи про його стаж роботи, а саме: трудові книжки НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , вкладиш в трудову книжку НОМЕР_3 , а також архівну довідку № ЛВЧДН 50/42 від 18.03.2016 року про періоди роботи в Пасажирському вагонному депо Москва - Київська московського філіалу АФ «ФПК», що підтверджує факт праці позивача в Пасажирському вагонному депо Москва - Київська московського філіалу АФ «ФПК».

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області протиправними, а Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 072150009041 від 01.12.2022 року про відмову в призначенні мені пенсії по віку незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем-1 подано до суду відзив на позов, відповідно до якого вважає позов ОСОБА_1 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що до трудового стажу позивача не було зараховано спірні періоди його роботи, у зв`язку з чим, Головним управлінням було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 072150009041 від 01.12.2022 року через відсутність необхідного страхового стажу роботи.

У відзиві на позовну заяву, поданим відповідачем-2, представник просить суд відмовити повністю в задоволенні позову та зазначає, що згідно наданих позивачем до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.02.1993 року № 637 страховий стаж позивача складає 21 рік 09 місяців 03 дні, а тому право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заявник набуде після 65 років.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 24 листопада 2022 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив: паспорт, РНОКПП, витяг з реєстру страхувальників, військовий квиток, трудову книжку НОМЕР_1 , трудові книжку НОМЕР_2 , вкладиш в трудову книжку НОМЕР_3 , довідки про заробітну плату № 328, 329, 330, 331, 332, 333, архівна довідка про підтвердження наявного трудового стажу.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для розгляду.

01 грудня 2022 р. Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішенням № 0721550009041 "Про відмову у призначенні пенсії за віком" позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідно страхового стажу.

Відповідачем у вищезгаданому рішенні було зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди:

- з 05.12.1983 по 01.02.1984, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою;

- з 30.05.1989 по 23.06.1989, оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття;

- з 30.11.1989 по 31.01.1990, оскільки не читається дата наказу про звільнення;

- періоди роботи в колгоспі з 05.05.1987 по 18.11.1987 та з 11.07.1990 по 25.10.1990 потребують уточнення про встановлений річний мінімум та кількість відпрацьованих трудових днів;

- періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 29.02.2016, оскільки відсутня інформація від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) в галузі пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків.

Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії та з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

За приписом п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Статтею 1 Закону України №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Як передбачено статтею 62 Закону України Закон України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

П. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудових книжок позивача). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.

П. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудових книжок позивача).

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 05.12.1983 по 01.02.1984 року, з причин того, що запис про звільнення не завірений печаткою; з 30.05.1989 по 23.06.1989 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття; з 30.11.1989 по 31.01.1990 року, оскільки не читається дата наказу про звільнення.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, в тому числі трудову книжку НОМЕР_1 від 01.12.1983 року, яка містить наступні відомості:

- 05.12.1983 року прийнятий згідно наказу № 197/к від 05.12.1983 року в Алябьевський ліспромгосп водієм лісовозного автомобіля;

- 01.02.1984 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням згідно наказу № 22/к від 01.02.1983 року;

- з 30.05.1989 року позивач прийнятий в Первомайський ліспромгосп водієм для перевезення сезонних робітників;

- 23.06.1989 року позивача звільнено з роботи в Первомайському ліспромгоспі згідно з наказом № 78 від 23.06.1989 року;

- з 30.11.1989 року згідно із записом № 24 трудової книжки позивач прийнятий в Первомайський ліспромгосп водієм на різні марки автомобілів;

- 31.01.1990 року згідно із записом № 25 цієї ж трудової книжки позивача звільнено з роботи в Первомайському ліспромгоспі з згідно з наказом № 11 від 31.01.1990 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії зазначеної вище трудової книжки, судом встановлено, відомості про такі періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, з посиланням на відповідні накази. З таких можна точно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

При цьому суд зазначає, що обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.

Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

З аналізу наведених норм суд вважає, що оскільки відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, не завірений печаткою запис про звільнення, виправлення в даті наказу, не читабельна дата наказу, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача. При цьому суд вважає такий недолік виключно формальним, що ніяким чином не впливає на можливість встановлення трудового стажу ОСОБА_1 .

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що відомості трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1983 року є належним доказом підтвердження трудової діяльності ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в колгоспі з 05.05.1987 по 1811.1987 та з 11.07.1990 по 25.10.1990 року, оскільки відсутні дані про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудових днів.

Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Трудова книжка позивача була розпочата 01.12.1983 року.

На той час порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників".

Згідно з п.п. 1, 2 Постанови №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Відповідно до п. 5 Постанови №310, до трудової книжки колгоспника, крім іншого, вносились наступні дані: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 6 Постанови №310, всі записи у трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу.

Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови №310).

Суд констатує, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1983 року у позивача є, записи про періоди роботи в колгоспі «Дружба» Яковлевського району з 05 травня 1987 року по 18 листопада 1987 року та в колгоспі ім.Кірова Сумської області з 11 липня 1990 року по 25 жовтня 1990 року.

Дата про прийом на роботу та звільнення з роботи, відповідні номери наказів, назва організації є чіткими, відомості завірені підписом посадової особи та печаткою, а тому суд вважає їх прийнятними, що дає право на зарахування позивачу спірних періодів його роботи, а тому суд вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано вищезазначений стаж.

Суд констатує, що пункт 13 Постанови №310 передбачав, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тобто, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Суд зауважує, що у позивача наявна трудова книжка, яка дає можливість встановити характер роботи позивача в колгоспі та безпосередню зайнятість позивача. Всі записи у трудовій книжці виконані у хронологічному порядку без підтирань та виправлень.

При цьому обставини наявності певних недоліків допущених особою відповідальною за ведення трудової книжки не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 року по 29.02.2016 року, оскільки відсутня інформація від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) в галузі пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальній страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01 січня 2004 року).

Статтею 8 Закону України № 1058-IV встановлено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Положеннями ст. 1 Закону України № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із ч.1 ст. 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Відповідно до ч.10 ст. 20 Закону України № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 чт.10 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 року суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13 березня 1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в Російській Федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Статтею 4 частиною 2 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Отже, обчислення стажу роботи позивача, зокрема з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2016 року у пасажирському вагонному депо Москва-Київська московського філіалу АО "ФПК" (Російська Федерація) здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.

При цьому, відповідач не врахував до страхового стажу позивача період роботи позивача з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2016 року.

Оскільки, судом встановлено, що згідно трудових книжок НОМЕР_1 та НОМЕР_3 починаючи з 01 березня 1991 року у позивача є записи, а саме, дата про прийом на роботу та звільнення з роботи, відповідні номери наказів, назва організації є чіткими, відомості завірені підписом посадової особи та печаткою, то суд вважає їх прийнятними, що дає право на зарахування позивачу спірних періодів її роботи.

Аналогічні відомості містяться в архівній довідці № ЛВЧДН 50/42 від 18 березня 2016 року.

Довідками від 10 березня 2016 року № 328, 329, 330, 331, 332, 333, виданими Пасажирським вагонним депо Москва-Київська московського філіалу АО "ФПК" підтверджується нарахування позивачу заробітної плати, зокрема за спірний період.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.

Те, що за іноземних осіб, які працювали на території Російської Федерації, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для не зарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи.

Доказів, які б свідчили про недостовірність вищевказаних записів у трудовій книжці, відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується їх достовірність, а в своїх аргументах відповідач посилається саме на відсутність інформації про сплату страхових внесків.

При цьому суд наголошує, що записи спірного періоду роботи позивача з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2016 року оформлені у трудових книжках відповідно до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2016 року з єдиної підстави, такої як не підтвердження сплати страхових внесків роботодавцем, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі №688/947/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16.

Крім того, невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01 січня 2004 року по 04 грудня 2020 року у зв`язку з несплатою страхових внесків і, як наслідок, протиправно не взяв до уваги при розрахунку розміру пенсії заробітну плату, отриману позивачем за вказаний період.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем-2 дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірні періоди роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.

Відтак, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в перерахунку пенсії № 072150009041 від 01.12.2022 року є таким, що порушує її право на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до статті 87 Закону України № 1788 ХІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

При цьому суд відхиляє посилання відповідачів на дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії, оскільки такими є повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

В даному випадку можливість вибору з кількох варіантів у відповідача-2 була відсутня, оскільки за наслідками розгляду даної справи судом було встановлено достатність страхового стажу для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 072150009041 від 01.12.2022 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.12.1983 по 01.02.1984, з 30.05.1989 по 23.06.1989, з 30.11.1989 по 31.01.1990; період з 05.05.1987 по 18.11.1987, з 11.07.1990 по 25.10.1990 та період з 01.01.2004 по 29.02.2016 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1983 року, вкладиша в трудову книжку НОМЕР_3 від 19.03.2010, трудової книжки НОМЕР_2 від 01.12.2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17.11.2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ - 13358826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк