Рішення № 116006187, 25.12.2023, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/599/23

Провадження № 2/611/210/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

19 грудня 2023 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доКомунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико санітарноїдопомоги» Барвінківськоїміської територіальноїгромади Ізюмськогорайону Харківськоїобласті,про визнаннябездіяльності,зобов`язання вичинитипевні діїта стягненняморальної шкоди,

в с т а н о в и в:

У листопаді ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико санітарноїдопомоги» Барвінківськоїміської територіальноїгромади Ізюмськогорайону Харківськоїобласті,про визнаннябездіяльності,зобов`язання вичинитипевні діїта стягненняморальної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 17 серпня 2023 року директору комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківсько міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Лєушину В.Д., відповідно до положень ст.ст. 32, 40 Конституції України та ст.ст. 16, 19,20 Закону України «Про звернення громадян», подана скарга.

Проте, як вказує позивач, 30 серпня 2023 року т.в.о. директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Лєушин В.Д., в порушення вимог ст.ст. 4,7 14,15, 18-20 Закону України «Про звернення громадян», надіслав йому лист про відмову у задоволенні скарги, з вказівкою про те, що для отримання відповіді по суті скарги йому необхідно особисто звернутись з документом, який посвідчує особу та підтвердити, що саме ним подано скаргу.

У зв`язку з викладеним, просив визнати бездіяльність та зобов`язати відповідача розглянути скаргу від 16 серпня 2023 року, надавши відповідь письмово.

Крім того, посилаючись на ст.23 ЦК України, оскільки відповідач замість виправлення ситуації незаконно відмовився розглядати скаргу, позивач просив в рахунок компенсації моральної шкоди стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 5000 грн.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківській області від 20 листопада 2023 року відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01 грудня 2023 року представник відповідача надав відзив із запереченнями на позов. Вказав, що позовні вимоги не визнає повністю. Скарга від імені позивача (надавач скарги не був ідентифікований) була розглянута, своєчасно надано відповідь. Заявнику було роз`яснено порядок отримання відповіді по суті скарги, а саме запропоновано ідентифікувати себе. Дії відповідача були спрямовані на захист права позивача на медичну таємницю та запобігання доступу до охоронюваної законом таємниці третіх осіб, що визначено ст.ст. 39, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я». Посилаючись на викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Лєушин В.Д. в судове засідання не з`явився також, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб,державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вказане узгоджується із положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.1-3 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

При цьому, за вимогами ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що 17 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області зі скаргою, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», в якій просив - провести службову перевірку; вирішити питання відповідальності медичного працівника ОСОБА_2 ; вирішити питання відшкодування моральної шкоди (а.с.10-11).

29 серпня 2023 року, на вищезазначену скаргу, т.в.о директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Лєушиним В.Д. було надано відповідь №298, в якій вказано, що суть скарги належить до медичної таємниці. На виконання абзацу 4 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», з метою попередження порушеного права щодо збереження медичної таємниці, немає можливості надати відповідь по суті без порушення чинного законодавства. Запропоновано заявнику особисто звернутись із документом, який посвідчує його особу (перелік документів вказано у ст. 13 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний порядок) і підтвердити, що саме він надав скаргу (а.с.12-13).

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Отже, законодавство України у будь-яких правовідносинах захищає права громадянина на інформацію, яка йому потрібна у повсякденному житті і тому інформація повинна надати особа (юридична особа), яка має таку інформацію.

Суд звертає увагу, що згідно вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Заявою (клопотанням) вважається звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»,звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено вимоги до звернення, відповідно до якої, зокрема:

- звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань;

- звернення може бути усним чи письмовим;

- письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається;

- звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених ч.1 ст. 7 цього Закону.

Дослідивши скаргу ОСОБА_1 від 16 серпня 2023 року, судом встановлено, що вона повністю відповідає вимогам, визначеним ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», а отже відповідач був зобов`язаний її розглянути, надавши відповідь письмово.

Крім того, суд приймає до уваги, що скарга передана відповідачу особисто позивачем, про що свідчить відмітка про отримання документа на останньому аркуші скарги, та не містить вимог щодо вирішення будь яких питань чи надання інформації, яка б стосувалась сторонніх осіб, їх стану здоров`я, факту звернення за медичною допомогою, діагнозу, чи відомостей, одержаних при медичному обстежені.

Суд відхиляє заперечення т.в.о. директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Лєушин В.Д., що викладені у відзиві, оскільки Закон України «Про звернення громадян» не встановлює обов`язку надання заявником документу, що посвідчує особу, та будь яких виключень чи іншого порядку отримання відповіді на звернення громадян (пропозиції, заяви і скарги), поданих саме до медичних закладів, не містить.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що дії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області щодо скарги ОСОБА_1 від 16 серпня 2023 року є протиправними.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача у цьому випадку буде зобов`язання відповідача надати письмову відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 16 серпня 2023 в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Обов`язок відшкодувати моральну шкоду у випадку її заподіяння внаслідок неправомірних дій або рішень адміністративного органу при розгляді звернень громадян випливає з положень ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», який є спеціальним і таким, що регулює правовідносини щодо порядку та строків розгляду звернень громадян. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, а тому такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди та не обґрунтовано, в чому вона виразилась.

Крім того, суд звертає увагу, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року, у справі №804/6922/16.

За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності, зобов`язання вичинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати дії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області щодо скарги ОСОБА_1 від 16 серпня 2023 року протиправними.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області розглянути скаргу ОСОБА_1 від 16 серпня 2023 року, надавши відповідь письмово.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 25 грудня 2023 року.

Суддя Ю.А. Коптєв