Ухвала суду № 116005800, 28.12.2023, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1999/23

Номер провадження 1-кс/194/415/23

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

28 грудня 2023 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, громадянина України, маючого на утриманні малолітню дитину, 2023 року народження, з неповною середньою освітою, одруженого, працюючого гірником на шахті «Тернівська» ДМК 1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-17.01.2014 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч. 2 ст. 289, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.06.2014 року вирок змінено, призначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

-19.01.2015 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.289, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Вирок в частині призначення покарання змінено Дніпропетровським апеляційним судом від 31 березня 2015 року та призначено покарання за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців. Вирок Тернівського міського суду від 17.01.2014 року виконувати самостійно;

-05.06.2015 року Юр`ївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст.186, ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 70, ч.4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців. 03.05.2018 року звільнився з Бердянської ВК Запорізької області (№ 77) по відбуттю строку покарання;

-01.11.2023 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.162 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України та додані до клопотання матеріали, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням, узгодженим з прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України.

Своє клопотання мотивує тим, що ОСОБА_6 , 25.12.2023 року приблизно з 23:00 год. будучи у стані алкогольного сп`яніння, проходячи біля входу кафе-бару «Корчма», розташованого по вул. Сергія Маркова, буд.7, м. Тернівка, Дніпропетровської області, разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вступили у словесну сварку з неповнолітнім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаходились на сходах біля входу до приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В ході словесної сварки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зупинились на стоянці для автомобілів, яка розташована напроти входу кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та розвернувшись обличчям до кафе-бару продовжили словесну сварку з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та неповнолітнім ОСОБА_8 . Під час словесної сварки ОСОБА_6 дістав з кишені одягненої на ньому курки належний йому розкладний ніж, який розклав та став тримати у своїй правій руці. В подальшому ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_8 підійшли до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та вказана словесна сварка переросла у бійку. В ході бійки ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи по раптово виниклому злочинному умислу, спрямованому на умисне нанесення неповнолітньому ОСОБА_8 та ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, тримаючи вказаний ніж у розкладеному стані у своїй правій руці, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, умисно наніс лезом ножа не менш ніж два удари неповнолітньому ОСОБА_8 в область грудної клітини ззаду, справа, та менш ніж один удар ОСОБА_12 в область грудної клітини ззаду, зліва.

Внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_6 неповнолітньому потерпілому ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді ножового поранення задньої грудної стінки грудної клітини, надключичної ділянки справа, різана рана 4 пальця лівої кисті, перелом 2-3 ребер справа, пневмоторакс справа.

Крім того, ОСОБА_6 , 25.12.2023 року приблизно з 23:00 год. будучи у стані алкогольного сп`яніння, проходячи біля входу кафе-бару «Корчма», розташованого по вул. Сергія Маркова, буд.7, м. Тернівка, Дніпропетровської області, разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вступили у словесну сварку з неповнолітнім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаходились на сходах біля входу до приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В ході словесної сварки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зупинились на стоянці для автомобілів, яка розташована напроти входу кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та розвернувшись обличчям до кафе-бару продовжили словесну сварку з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та неповнолітнім ОСОБА_8 . Під час словесної сварки ОСОБА_6 дістав з кишені одягненої на ньому курки належний йому розкладний ніж, який розклав та став тримати у своїй правій руці. В подальшому ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_8 підійшли до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та вказана словесна сварка переросла у бійку. В ході бійки ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи по раптово виниклому злочинному умислу, спрямованому на умисне нанесення неповнолітньому ОСОБА_8 та ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, тримаючи вказаний ніж у розкладеному стані у своїй правій руці, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, умисно наніс лезом ножа не менш ніж два удари неповнолітньому ОСОБА_8 в область грудної клітини ззаду, справа, та менш ніж один удар ОСОБА_12 в область грудної клітини ззаду, зліва.

Внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді непроникаючої колото-різаної рани лівої лопаткової ділянки.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв`язку з чим, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого щодо обрання у відношенні підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні. Просить суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він не був ініціатором бійки, що сталась. Щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, просив обрати цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав за можливе обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вважає, що ризики не доведені, та зазначив, що підозрюваний одружений, працює, має дитину.

Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши доводи клопотання та надані письмові докази, приходжу до наступного висновку.

Розглядаючи питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя враховує ст.ст. 177, 178 КПК України та вимоги ст. 194 КПК України, якою передбачено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.12.2023 року за №12023041400000510 за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України.

26.12.2023 року о 13:15 годині ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України.

27.12.2023 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.121 КК України.

27.12.2023 року постановою прокурора Павлоградської окружної прокуратури матеріали досудового розслідування кримінального провадження №12023041400000510 від 26.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та кримінального провадження №12023046400000152 від 27.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, було об`єднано в одне провадження №12023041400000510 від 26.12.2023 року.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.121 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 26.12.2023 року; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_13 від 26.12.2023 року; протоколом допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 від 26.12.2023 року; довідкою КНП «ПЛІЛ» ПМР від 26.12.2023 року; протоколом огляду предмету від 26.12.2023 року; протоколом допиту свідків ОСОБА_14 від 26.12.2023 року, ОСОБА_9 від 26.12.2023 року, ОСОБА_15 від 26.12.2023 року, ОСОБА_16 від 26.12.2023 року, ОСОБА_17 від 26.12.2023 року, ОСОБА_18 від 26.12.2023 року; ОСОБА_7 від 26.12.2023 року; ОСОБА_19 від 26.12.2023 року; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 26.12.2023 року; протоколом огляду місця події від 26.12.2023 року; постановами про визнання речовим доказом від 26.12.2023 року; ипротоколом пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_9 від 26.12.2023 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання з потерпілим ОСОБА_12 від 27.12.2023 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 27.12.2023 року.

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Слідчий суддя враховує вимоги ст.ст. 177, 178, 183 КПК України та те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України, та у відповідності зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, віднесено до категорії кримінальних проступків.

Під острахом отримання можливого покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України. Запобігання ризикам переховування підозрюваного від суду становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства.

Також слідчий суддя враховує, що підозрюваний, одружений, має дитину 2023 року народження, має постійне місце роботи, за яким характеризується посередньо, та є особою, що має пільги для багатодітних сімей.

Втім, 01.11.2023 року ОСОБА_6 був засуджений Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.162 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, неодноразово судимий, неодноразово судимий, та згідно пред`явленої підозри вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку.

Вказане свідчить про те, що перебуваючи на свободі підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення вчинено в стані алкогольного сп`яніння та в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування, оскільки на сьогодні в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.

Слідчий суддя враховує особу підозрюваного, який раніше судимий, у тому числі за умисні кримінальні правопорушення, оскільки, незважаючи на свій молодий вік, має декілька непогашених в установленому законом порядку судимості, та згідно пред`явленої підозри вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку, що свідчить про його стійку кримінальну поведінку, небажання підозрюваногоставати нашлях виправлення,та про наявність ризику вчинити інші кримінальні правопорушення.

Крім того, слідчим суддею враховується, що ОСОБА_6 за місцем проживання охарактеризований посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Враховуючи, що ОСОБА_6 , захворювань, які б перешкоджали йому перебувати в місцях попереднього ув`язнення не має, характеру, обставин та тяжкості кримінальних правопорушень у вчиненні яких він підозрюється, менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд не ігнорує аргументи, які наводяться захисником та підозрюваним, проте в даному конкретному випадку, суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість підозри не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв`язку з чим, клопотання захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Також, як слідує з практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного (обвинуваченого) таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Крім того, згідно зістаттями 7-9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Отже є всі підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, отже менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Слідчий суддя наголошує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому.

Слідчий суддя, також вважає, що з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, та того, що підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, не визначати розмір застави.

Таким чином, з урахуванням наведеного, враховуючи КПК України, характер та тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти наявним ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому вважає за доцільне обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 32, 131, 132, 176, ч. 1 ст. 177, 178, 183- 184, 193-194, 196-197, 369, 372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 щодо обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Клопотання слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23-59 годин 22 лютого 2024 року.

Ухвала слідчого судді діє до 23-59 годин 22 лютого 2024 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Для утримання під вартою підозрюваний ОСОБА_6 підлягає направленню до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» м. Дніпро у Дніпропетровській області.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1