Ухвала суду № 116005505, 28.12.2023, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/14170/23

Провадження № 2-з/205/797/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

28 грудня 2023 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кривозуб О.С.,

розглянувши заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Риженка Олега Вікторовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 про передачу майна у власність територіальної громади,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 20203 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

27грудня 2023року керівникомЗахідної окружноїпрокуратури м.Дніпра РиженкомО.В.в системі«Електронний суд»сформовано заяву про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0030), що розташована в районі АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1574238612101); заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо вказаної земельної ділянки, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо. В обґрунтування заяви посилався на те, що Західною окружною прокуратурою м. Дніпра встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради від 15 листопада 2017 року №265/26 затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0030) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення землі - 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», а вказаним рішенням міської ради земельну ділянку віднесено за основним цільовим призначенням до категорії «землі житлової та громадської забудови». Зазначає, що вищевказана земельна ділянка розташована в безпосередній близькості до річки Дніпро, у зв`язку з чим Західною окружною прокуратурою м. Дніпра направлено запит до Дніпровської міської ради про надання інформації відносно вказаної земельної ділянки та її розташування в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, а також про надання документації з землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони річки Дніпро в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:650:0030. Вказує, що Дніпровською міською радою надано відповідь, що згідно листа Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів та Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області запитувана земельна ділянка розташована за межами земель водного фонду або прибережної захисної смуги річки Дніпро, а на повторний запит додаткових відомостей не надано, як і не надано жодних чинних документів, згідно яких встановлено межі земель водного фонду та водоохоронної зони річки Дніпро в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:650:0030, а на момент винесення Дніпровською міською радою спірного рішення і на теперішній час проект «Прибережні захисні смуги та водоохоронні зони рік Дніпра, Самари, озера ім. Леніна та інших водних об`єктів у межах м. Дніпропетровська (Прибережні захисні смуги та водоохоронні зони рік Дніпра, Самари у межах м. Дніпропетровська (1 черга))» не затверджено. Посилається на те, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Вказує, що на час його звернення до суду, власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 , а також зазначає, що наявні достатні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони вчиняти певні дії, виконання рішення, постановленого за його позовом, буде унеможливлено, оскільки володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості здійснити його відчуження. Зазначає, що обраний ним вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, суд дійшов такого висновку.

Частинами 1,2статті 149ЦПК Українивстановлено,що судза заявоюучасника справимає правовжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з положенями п. 6 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до змісту роз`яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Також відповідно до пункту 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК України), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК України (судовий секвестр).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Як зазначено заявником, предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:08:650:0030) шляхом її повернення, скасування державної реєстрації речових прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи вищевказаний предмет позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 і будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0030), що розташована в районі АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1574238612101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо, їх розумність і адекватність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав і охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку, що між сторонами позову, питання забезпечення якого вирішується, дійсно існує цивільно-правовий спір, обраний позивачем такий вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами, передбачений чинним ЦПК України, не охоплюються визначеними ч. ч. 4-10 ст. 150 ЦПК України випадками, коли забезпечення позову не допускається, та є доцільним в рамках вказаної справи.

Крім того, необхідність застосування обраного позивачем вищевказаного виду забезпечення позову є обґрунтованим, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що не застосування такого забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що ускладнить визначення складу відповідачів у справі, а отже ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, зокрема у випадку ухвалення позитивного для нього рішення суду за його позовом, внаслідок чого суд забезпечує позов таким видом забезпечення позову, відповідно задовольняє вимоги позивача в цій частині заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, враховуючи предмет спору і співмірність заявленого виду забезпечення позову з позовними вимогами, суд вважає, що вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на вищевказану земельну ділянку не є співмірними із заявленими позовними вимогами, направлені на суттєве обмеження прав відповідачів, оскільки арешт є крайнім заходом забезпечення позову, який полягає у проведенні опису майна, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника, та позивач у заяві про забезпечення позову не обґрунтував підстави застосування такого заходу забезпечення позову у вказаній цивільній справі, не зазначив обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тобто не обґрунтував необхідність застосування одночасно і цього заходу забезпечення позову, внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні такої вимоги.

При цьому суд зауважує, що позивач в заяві про забезпечення позову посилається на те, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, що дає суду підстави вважати, що такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, забезпечить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, зокрема у випадку ухвалення позитивного для нього рішення суду за його позовом.

Враховуючи вищевикладене, заява Західної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 151, 153, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Риженка Олега Вікторовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 про передачу майна у власність територіальної громади задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0030), що розташована у районі АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1574238612101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта.

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Застосувати вказаний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішення суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.П. Терещенко

.