Ухвала суду № 116005005, 28.12.2023, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/7047/23

1-кп/237/1169/23

УХВАЛА

Іменем України

26.12.2023 року м.Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в приміщенніМар`їнського районногосуду Донецькоїобласті клопотанняпрокурора пропродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюу кримінальномупровадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачуєтьсяза ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшло клопотання прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 115 КК України.

В судовомузасіданні виходячиіз клопотанняпрокурора встановлено,що молодшийсержант ОСОБА_4 ,будучи військовослужбовцемвійськової службиза контрактомта проходячиїї напосаді командиpа 1 відділення 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 2 десантно - штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , приблизно о 01.00 05 липня 2023 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння разом, з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 та цивільною неповнолітньою особою ОСОБА_8 на автомобілі ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , приїхали до будинку АДРЕСА_1 , де тимчасово мешкав потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Далі, молодший сержант ОСОБА_4 з метою покарання ОСОБА_9 за ніби би попередньо викрадені у нього боєприпаси через отвір у паркані, проникли на територію домоволодіння та постукали у двері приватного будинку, які відчинив ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_4 наніс останньому один удар кулаком руки в область обличчя, від якого ОСОБА_10 не втримав рівновагу та впав на підлогу кімнати.

Далі, ОСОБА_4 пішов до спальної кімнати, де спав ОСОБА_9 та наніс декілька останньому, який лежав на ліжку, декілька ударів кулаками рук в область голови, після чого силоміць витягнув його до зальної кімнати цього ж будинку, поклав на підлогу, та висунув вимогу про повернення ніби то викраденої раніше ОСОБА_9 у ОСОБА_4 бойової гранати, на що потерпілий нічого не відповідав, що викликало обурення та злість ОСОБА_4 .

Та в цей момент у ОСОБА_9 на тлі злості та бажання покарати ОСОБА_9 виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, керуючись яким ОСОБА_4 взяв дерев`яний табурет, якій знаходився у зальній кімнаті будинку та ніжкою став надавлювати на шию в області гортані ОСОБА_9 , після чого наніс численні удари табуретом в область голови та тулубу ОСОБА_9 .

Після чого приблизно о 03 годині 30 хвилин ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 підняли ОСОБА_9 з підлоги кімнати та перенесли до заднього пасажирського сидіння автомобілю ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 сів за кермо даного автомобіля, виїхав та вивезли за межи с. Костянтинівка Мар`їнської територіальної громади Покровського району Донецької області в бік с. Антонівка Мар`їнської територіальної громади Покровського району Донецької області, де залишили ОСОБА_9 у яру, де останні помер від отриманих тілесних ушкоджень, а саме: сполученої травми голови та грудної клітини.

Прокурор в своєму клопотанні просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3, та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та мотиви наведені в самому клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив обрати йому менш тяжкий запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання. Категорично заперечив ризики на які посилався прокурор в своєму клопотанні. Зазначив, що має двох малолітніх дітей та дружину, які знаходяться на його утриманні та яким без його фінансової та моральної підтримки в цей складний час буде дуже важко. Крім того бажає продовжити службу в Збройних силах України та боронити Батьківщину від агресії російської федерації.

Захисник ОСОБА_5 категорично заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що в судовому засіданні прокурор не довів ризики, які передбачені ч. 1 ст. 177 КК України. Крім цього вказав, що прокурор в порушення вимог ст.. 184 КПК України не обґрунтував неможливість запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Також захисник наголосив, що його підзахисний є військовослужбовцем ЗСУ, тому ризик переховування ОСОБА_4 на окупованій території відсутній. Звернув увагу на виконання вимог прокурором ст.. 290 КПК України як обов`язку згідно діючого законодавства, тому ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні в зв`язку із цим не є достатньою підставою для тримання під вартою. Крім того довів до відома суду, що підзахисний має двох малолітніх дітей на утриманні, які без його фінансової та моральної підтримки не можуть повноцінно бути вихованні. Просив суд змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання або обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка відповідає обставинам справи.

Захисник ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Підтримав позицію захисника ОСОБА_5 та просив суд обрати менш тяжкий запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання або як альтернативу тримання під вартою заставу, яка відповідає майновому стану його підзахисного. Зазначив, що ОСОБА_4 вже тривалий час проходить службу в ЗСУ та бере безпосередню участь у стримуванні збройної агресії російської федерації проти України. Вказав на рішення Європейського суду з прав людини «Шевченко проти України», а саме на те, що прокурор кожного разу при поданні клопотання про продовження запобіжного заходу повинен доводити, що ризики які обґрунтовують тримання під вартою не зменшились. При цьому на думку захисника прокурор в судовому засіданні не довів навіть наявність ризиків, які були встановлені раніше слідчим суддею, не кажучи про наявність їх на теперішній час.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.115КК України знаходиться на розгляді у Мар`їнському районному суді Донецької області.

Суд погоджуєтьсяіз стороноюобвинувачення,що продовженнястроку застосуваннязапобіжного заходу,щодо обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно за для запобігання спробам:

- переховуватися відсуду (п.1ч.1ст.177КПК України),що підтверджується, тим що ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні тяжкогозлочину заякий,передбачено покаранняу виглядіпозбавлення волістроком від7до 15років,у зв`язкуіз чимрозуміючи тяжкістьпокарання,що загрожуєобвинуваченому,у разівизнання йоговинним увчиненні інкримінованогозлочину,останній можепереховуватись відсуду зметою уникненняпокарання,оцінивши негативнінаслідки переховуванняяк меншнесприятливі,ніж обмеження,пов`язані зтриманням підвартою якзапобіжним заходомабо відбуваннямпокарання. Крім того, суд виходячи з обставин кримінального провадження вбачає, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов`язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов`язання.

Суд не погоджується із думкою сторони обвинувачення про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , як особа, яка тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, хоча і значно краще ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, може використати дану інформацію для переховування на вказаній території. На думку суду факт того, що обвинувачений є учасником бойових дій та активним учасником бойових зіткнень, спростовує доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 може перейти на сторону ворога та мати менш негативні наслідки ніж при отриманні законного вироку іменем України.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні(п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, маючи досвід застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з числа інших військовослужбовців, зокрема, на своїх прямих начальників та командирів і спів службовців. Також суд бере до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Доводи сторони обвинувачення, що вказаний ризик випливає з отримання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України обвинуваченим в зв`язку із ознайомленням ОСОБА_4 з інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні - суд відкидає як спростований стороною захисту в судовому засіданні, в зв`язку із обов`язковою законодавчою вимогою виконання стороною обвинувачення вимог ст.. 290 КПК України.

- вчинити інше кримінальне правопорушення, вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може ухилитися від військової служби вчинивши злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України, в тому числі шляхом самокалічення або іншим способом за що передбачена кримінальна відповідальність статтею 409 КК України.

Щодо клопотаннязахисників вчастині змінизапобіжного заходуіз триманняпід вартоюна особистезобов`язання,суд наданій стадіїрозгляду справине вбачаєможливості застосуваннятакого запобіжногозаходу в зв`язку із тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідатихарактеру певногосуспільного інтересу,що,незважаючи напрезумпцію невинуватості,превалює надпринципом повагидо свободиособистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Розглядаючи клопотання захисника в частині обрання обвинуваченому як альтернативного запобіжного заходу застави, суд погоджується з доводами захисника. Враховуючи строк військової служби в Збройних силах України, реальну можливість заробітку обвинуваченого, відсутність судимостей, суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини вчинення злочину, стадію судового розгляду, поведінку обвинуваченого, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає, що наявні підстави для обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відповідно до вимог ст.. 182 КПК України.

Крім цього, суд бере до уваги, що обвинувачений не має захворювань, що включені до додатку № 13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України, на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу судом встановлено, що докази, перелічені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданому до обвинувального акту, та на які посилається прокурор в клопотанні, доводять наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд також бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, який є молодою особою, не має інвалідності.

За такихобставин суд,приходить довисновку,що,оскільки застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів,на думкусуду,не усуневстановлених судомризиків зазначенихп.п.1,3та 5ч.1ст.177КПК України,підстави дляпродовження запобіжногозаходу відноснообвинуваченого увигляді триманняпід вартоює наявними,а томудію запобіжногозаходу слідпродовжити нашістдесят днів.

Щодо посилання сторони захисту на практику Європейського суду суд вказує на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_11 у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, конкретні обставини кримінального провадження, характер та спосіб вчинення обвинуваченим вказаного злочину, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

У відповідності до ст.29 Конституції України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.09.2013 №656 гауптвахта Служби правопорядку - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов`язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов`язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов`язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем, місцем його утримання під час арешту необхідно визначити гауптвахту.

Керуючисьст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, ч.3 ст. 315 КПК України та усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурорапро продовженнязапобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням його на ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до 23.02.2023 року включно.

Одночасно визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 заставу у розмірі 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 483120 (чотириста вісімдесят три тисячі сто двадцять) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Донецькій області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA828201720355259003000011792, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26288796.

Уразі внесеннязастави,уповноваженій службовійособі місцяув`язненнянеобхідно негайнозвільнити ОСОБА_4 з-підвартитаповідомити процесуд. Після внесення застави обвинувачений ОСОБА_4 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5ст. 194 КПК Українипокласти наобвинуваченого ОСОБА_4 ,наступні обов`язки: - прибувати до суду за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини;

- утримуватисьвід спілкуваннязі свідкамипо даномукримінальному провадженні;

- повернутисьдо виконанняпокладених військовихобов`язків допостійного аботимчасового розташуваннявійськової частини,де наразіперебуває йогочастина.

Роз`яснитиобвинуваченому,що уразі внесеннязастави увизначеному уданій ухвалірозмірі,оригінал документуз відміткоюбанку,який підтверджуєвнесення навказаний депозитнийрахунок коштівмає бутинаданий уповноваженійслужбовій особіустанови вякій обвинуваченийтримається підвартою.

У разівнесення заставита змоменту звільненняобвинуваченого з-підварти внаслідоквнесення застави,визначеної уданій ухвалі,обвинувачений зобов`язанвиконувати покладеніна ньогообов`язки,пов`язанііз застосуваннямзапобіжного заходуу виглядізастави. Роз`яснитизаставодавцю обов`язокіз забезпеченняналежної поведінкиобвинуваченого. У разіневиконання обов`язківзаставодавцем,а також,якщо обвинувачений,будучи належнимчином повідомлений,не з`явивсяза викликомдо судубез поважнихпричин чине повідомивпро причинисвоєї неявки,або якщопорушив іншіпокладені нанього призастосуванні запобіжногозаходу обов`язки,застава звертаєтьсяв дохіддержави тазараховується доспеціального фондуДержавного бюджетуУкраїни йвикористовується упорядку,встановленому закономдля використаннякоштів судовогозбору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини з моменту отримання повного тексту ухвали суду.

Копії ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Повний текст ухвали складений та проголошений 28 грудня 2023 року.

Суддя ОСОБА_12