Рішення № 116003267, 26.12.2023, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2023 р. Справа № 917/768/23

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. при секретарі судового засідання Мацко О.В. розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг", пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 31611537

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

11.05.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" про стягнення заборгованості за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КрГТ від 19.10.2021 року у розмірі 62 978 228,70 грн, з яких: 35 389 961,50 грн - основний борг, 11 223 605,45 грн - пеня, 1 090 588,28 грн - 3% річних, 5 225 940,40 грн - інфляційні втрати та 10 048 133,07 грн - штраф.

Також в позовній заяві позивач просив стягнути на його користь судовий збір у розмірі 939 400,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 року вказаний позов передано на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.05.2023 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" без руху та встановлено 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.05.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла заява № Овч/Кл/181 від 17.05.2023 року (вх. № 6615) про усунення недоліків позовної заяви.

26.05.2023 року ухвалою господарського суду Полтавської області прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/768/23. Справу визначено розглядати в порядку загального позовного провадження.

26.06.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 658/2/23-КГТ від 20.06.2023 року (вх. № 7912), у якому він просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 511 958,20 грн., відмовити в задоволенні позову у частині стягнення 34 878 003,30 грн., пені у сумі 9 461,01 грн., 3% річних - 1 576,84 грн. та зменшити розмір штрафу та пені на 68%.

30.06.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх № 8087), у якій останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

21.08.2023 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог № 125/08-6998 від 11.08.2023 року (вх. № 10233), у якій заявник зменшує позовні вимоги, у зв`язку з частковим погашенням основного боргу та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" заборгованість в розмірі 62 757 383,99 грн., з яких:

- 33 961 644,37 грн. - основний борг;

- 11 223 605,45 грн. пеня;

- 10 048 133,07 грн. штраф;

- 1 427 465,91 грн. - 3% річних (за період з 15.01.2022 року по 26.06.2023 року);

- 6 096 535,19 грн. - інфляційні втрати (за період з 01.05.2022 року по 31.05.2023 року).

Суд ухвалою від 03.10.2023 року прийняв вказану заяву, відтак, справа № 917/768/23 розглядається в редакції заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зменшення позовних вимог № 125/08-6998 від 11.08.2023 року (вх. № 10233 від 21.08.2023 року).

Ухвалою суду від 03.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 917/768/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2023 р. на 10:00.

Ухвалою від 14.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 05.12.2023 р. на 10:40.

Ухвалою від 05.12.2023 року відкладено розгляд справи по суті на 26.12.2023.

25.12.2023 року від відповідача по справі надійшло клопотання (вх. № 16674), в якому останній повідомляє суд про часткову сплату основної заборгованості та просить суд зменшити штрафні санкції на 90%.

26.12.2023 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява, де повідомляється про часткове погашення основної заборгованості відповідачем, у зв`язку з чим сума основного боргу становить 32 959 128,33 грн. Тому слід вважати, що в частині стягнення 1 002 516,04 грн. основної заборгованості відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМЕНЧУКГАЗ- ТРЕИДІНГ" (далі - Відповідач) 19.10.2021 року було укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КрГТ (далі-Рамковий договір).

Пунктом 1.1. Рамкового договору Позивач та Відповідач передбачили, що цей Рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - "Індивідуальний Договір". Форма Індивідуального Договору наведені у Додатку 1, що є невід`ємною частиною

Відповідно до пункту 1.3. Рамкового договору - умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі, якщо інше не передбачено умовами Індивідуального договору, застосовуються положення цього Рамкового договору.

За умовами пункту 1.4. Рамкового договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю природний газ, в обсягах та у строки, що погоджені Сторонами у відповідному Індивідуальному Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним Договором та цим Рамковим Договором.

Продавець передає Покупцеві природний газ в порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному Договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором (пункт 3.1. Рамкового договору).

Відповідно до пункту 4.4. Рамкового договору Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.

19 жовтня 2021 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Індивідуальний договір № БГр-21/22-КрГТ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КрГТ (далі - Індивідуальний договір № БГр-21/22-КрГТ).

Загальний період поставки з 01.11.2021 року до 30.04.2022 року (пункт 1. Індивідуального договору № БГ р-21 /22-КрГТ).

Плановий Договірний обсяг газу за Загальний період поставки складає 33 355,971 тис.куб.м. (пункт 3 Індивідуального договору № БГр-21/22-КрГТ).

Сторони за змістом пункту 8 Індивідуального договору № БГр-21/22-КрГТ погодили, що договірна вартість газу за Період поставки розраховується як добуток Договірного обсягу відповідно до укладеної Сторонами Додаткової угоди та наданої Покупцем Заявки та Договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального договору.

Згідно з п. 10 Індивідуального договору № БГр-21/22-КрГТ Договірна ціна за Загальний період поставки буде становити 7 420,00 з ПДВ за 1000куб.м.

Відповідно до пункту 12 Індивідуального договору № БГр-21/22-КрГТ оплата Договірної вартості за відповідний Період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Позивач покладені обов`язки з поставки газу виконував належним чином, натомість відповідач свої зобов`язання виконав лише частково, що стало підставою для звернення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМЕНЧУКГАЗ- ТРЕИДІНГ" (далі - Відповідач) 19.10.2021 було укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КрГТ (далі-Рамковий договір).

Пунктом 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. Рамкового договору Позивач та Відповідач передбачили, що цей Рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - "Індивідуальний Договір". Форма Індивідуального Договору наведені у Додатку 1, що є невід`ємною частиною Рамкового договору). Індивідуальний договір повинен бути укладений, з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками Сторін, і складає невід`ємну частину цього договору. Умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі, якщо інше не передбачено умовами Індивідуального договору, застосовуються положення цього Рамкового договору. Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю природний газ, в обсягах та у строки, що погоджені Сторонами у відповідному Індивідуальному Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним Договором та цим Рамковим Договором.

Продавець передає Покупцеві природний газ в порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному Договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором (пункт 3.1. Рамкового договору).

Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання Сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (пункт 3.3. Рамкового договору).

Відповідно до пунктів 3.9. та 3.10. Рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено відповідним Індивідуальним договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою Комерційний акт та направляє на підпис Покупцю його скановану копію на електронну адресу Покупця, також Продавець надсилає на підпис Покупцю оригінали Комерційного акту у двох примірниках підписані та скріплені печаткою Продавця на поштову адресу Покупця вказана у Розділі 11 цього Договору. Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановано копію на електронну адресу Продавця вказану у Розділі 11 цього Договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від Продавця Комерційного акту та повертає один примірник підписаного Покупцем Комерційного акту Продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу Продавця, вказану у Розділі 11 цього Договору.

Продаж природного газу здійснюється за Договірною ціною, що встановлюється між Продавцем та Покупцем на умовах Індивідуального Договору. Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок Продавця. Договірна вартість кожного Договірного обсягу газу визначається на умовах Індивідуального Договору та округлюється до 2-х знаків після коми (пункти 4.2. та 4.3. Рамкового договору).

19 жовтня 2021 між Позивачем та Відповідачем було укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-КрГТ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КрГТ від 19.10.2021 року (далі - Індивідуальний договір № БГр-21/22-КрГТ).

Загальний період поставки з 01.11.2021 року до 30.04.2022 року. Плановий Договірний обсяг газу за Загальний період поставки складає 33 355,971 тис.куб.м. Договірна вартість газу за Період поставки розраховується як добуток Договірного обсягу відповідно до укладеної Сторонами Додаткової угоди та наданої Покупцем Заявки та Договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального договору, ціна за Загальний період поставки буде становити 7 420,00 з ПДВ за 1000 куб.м. оплата Договірної вартості за відповідний Період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки (пункт 1.,3., 8., 10., 12 Індивідуального договору №БГ р-21 /22-КрГТ).

Періоди поставки:

- листопад 2021 (відповідно до додаткової угоди №11-БГр-КрГТ від 19.10.2021);

- грудень 2021 (відповідно до додаткової угоди №12-БГр-КрГТ від 22.11.2021);

- січень 2022 (відповідно до додаткової угоди №01-БГр-КрГТ від 21.12.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2022);

- лютий 2022 (відповідно до додаткової угоди №02-БГр-КрГТ від 24.01.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 28.02.2022)

- березень 2022 (відповідно до додаткової угоди №03-БГр-КРГТ від 14.02.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2022)

- квітень 2022 (відповідно до додаткової угоди №04-БГр-КрГТ від 16.03.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.04.2022)

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційними актами приймання-передачі природного газу за вищевказані місяці оформлені з боку Позивача та Відповідача, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 4.4. Рамкового договору Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.

Відповідно до пункту 12 Індивідуального договору № БГр-21/22-КрГТ оплата Договірної вартості за відповідний Період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Оплату за переданий газ Відповідач своєчасно не здійснив та не виконав зобов`язання у визначений строк, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повного та належного виконання зобов`язання за договорами купівлі-продажу.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 32 959 128,33 грн. заборгованості за поставлений газ обумовлений Індивідуальним договором №БГр-21/22-КрГТ.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно пункту 6.3. Рамкового договору за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором та/або Індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10 % від суми простроченого платежу.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Рамковим договором, розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов Рамкового договору складає 11 223 605,45 грн.

З огляду на порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача штраф у розмір 10 % від суми простроченого платежу в розмірі 10 048 133,07 грн.

Здійснивши перевірку наданого розрахунку суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 11 223 605,45 грн. та 10 048 133,07 грн. штрафу.

Відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% посилаючись на те, що:

- відповідач займає монопольне становище на ринку первинної оптової реалізації природного газу протягом 2021 року;

- відповідач з метою укладення з позивачем Рамкового та Індивідуального договору був змушений підписати договори переведення боргу № 917/917/21 та № 917/919/21 від 19.10.2021 року, за умовами яких взяв на себе зобов`язання з погашенню боргу в розмірі 100 095 087,80 грн.;

- відповідач на постійній основі, в межах можливості, сплачує грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, що є предметом даного позову;

- відповідач, згідно даних фінансових звітів є збитковим підприємством;

- штрафні санкції майже дорівняють сумі основної заборгованості та у разі їх стягнення призведуть до банкрутства підприємства

Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд приймає до уваги наступне.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачений статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Положеннями частини третьої статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі 67/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Враховуючи баланс інтересів сторін, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення розміру пені та штрафу на 50%. Зазначена сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов Договору.

Правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року в справі № 905/1005/18, від 24.07.2019 року в справі 915/985/18, від 22.07.2019 року в справі № 922/3612/12, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 05.03.2019 року в справі № 923/536/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на відсутність у позивача прямих збитків, завданих простроченням здійснення відповідачем оплати по договору, суд вважає можливим зменшити розміри пені та штрафу на 50%, стягнувши з відповідача на користь позивача 5 611 802,73 грн. пені та 5 024 066,54 грн. штрафу, оскільки, такий розрахунок відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності. При цьому, таке зменшення враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 1 427 465,91 грн. - 3% річних та 6 096 535,19 грн. - інфляційні втрати.

Суд, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунки 3% річних та інфляційних в межах обраних позивачем періодів встановив, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявлених розмірах.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом відповідно до платіжної інструкції № 0000013271 від 2 травні 2023 року було сплачено 939 400,00 грн. судового збору.

Враховуючи зменшення розміру позовних вимог та закриття провадження у справі в частині стягнення 1 002 516,04 грн. основного боргу, суд приходить до висновку, що на відповідача слід покласти судовий збір у розмірі 926 323,02 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" (пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 31611537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 32 959 128,33 грн. основного боргу, 5 611 802,73 грн. пені, 5 024 066,54 грн. штрафу, 1 427 465,91 грн. 3% річних, 6 096 535,19 грн. інфляційний втрат та 926 323,02 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 1 002 516,04 грн. основного боргу - закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення складено та підписано 28.12.2023 року.

Суддя Білоусов С. М.