Рішення № 116003059, 22.12.2023, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 рокуСправа № 912/1656/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" (Печерська Площа, 1, м. Київ, 01011)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (вул. Велика Васильківська, 45, м. Київ, 03150)

про стягнення 2 590 876,18 грн,

секретар судового засідання - Безчасна Н.Г.

представники сторін:

від позивача - Стеченко Я.В., адвокат, ордер серія АІ №1468984 від 28.09.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Білека Ю.І., адвокат, довіреність від 29.12.2022;

у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" (далі - ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (далі - ТОВ "ДІЄСА") про стягнення 1 019 424,77 грн, з яких: 718 854,99 грн основного боргу, 134 016,34 грн пені, 2 684,61 грн інфляційних втрат, 8 384,95 грн 3 % річних, 155 483,88 грн неустойки з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору суборенди нежилого приміщення №16-КР від 07.02.2023, в частині повної та своєчасної оплати орендних та інших платежів, з ТОВ "ДІЄСА" підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою від 13.09.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 12.10.2023.

02.10.2023 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано відзив на позовну заяву.

11.10.2023 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, 11.10.2023 відповідачем подано клопотання про зупинення про провадження у справі до прийняття ухвали про затвердження плану санації у справі №910/15087/23.

У підготовчому засіданні 12.10.2023 оголошено перерву до 02.11.2023.

24.10.2023 до суду надійшла відповідь на відзив.

02.11.2023 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 02.11.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 11.10.2023 про зупинення про провадження у справі, продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 30.11.2023.

28.11.2023 позивач подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої просить суд стягнути з ТОВ "ДІЄСА" на користь ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" 2 590 876,18 грн, що складається з 718 854,99 грн заборгованості з орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат, 191 603,50 грн пені, 12 058,52 грн інфляційних втрат, 12 875,32 грн 3% річних та 1 655 483,88 грн неустойки.

06.12.2023 відповідачем подано клопотання про долучення доказів.

Також, 06.12.2023 відповідач подав суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з проханням застосувати ст. 233 Господарського кодексу України та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та неустойки.

Ухвалою від 07.12.2023 господарський суд постановив прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" про збільшення позовних вимог та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням даної заяви. Закрити підготовче провадження у справі №912/1656/23 та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.12.2023 о 14:00 год. Резервна дата - 19.12.2023 об 11:30 год.

18.12.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів.

19.12.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2023.

21.12.2023 та 22.12.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" надійшли клопотання, в яких відповідач просить поновити строк подання доказу - електронного листування з Актом приймання передачі Приміщення з суборенди від 11.09.2023. Прийняти до розгляду доказ відповідача, а саме, електронне листування із Актом приймання передачі Приміщення з суборенди від 11.09.2023.

Також, 22.12.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та залишення без розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 22.12.2023 господарський суд постановив у задоволенні клопотань відповідача про поновлення строку на подачу доказів від 21.12.2023 по справі № 912/1656/23 - відмовити. Документи, подані відповідачем разом з клопотанням про поновлення строку на подачу доказів від 21.12.2023, залишити без розгляду.

У судовому засіданні 22.12.2023 представники учасників справи підтримали подані заяви та заперечення.

У засіданні суду 22.12.2023 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступні обставини.

07.02.2023 між ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" (далі - орендар) та ТОВ "ДІЄСА" (далі - суборендар) укладено договір суборенди нежилого приміщення №16-КР (далі - Договір, а.с. 23-38 т. 1), відповідно до п. 1.1.1. якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування частину будівлі Торгового комплексу (далі - Торговий комплекс, Торговий центр) за адресою: м. Кропивницький, вул. Юрія Коваленка (колишня назва - вул. Маршала Конєва), буд. 2-а (далі - Приміщення), що знаходиться у користуванні Орендаря у відповідності з Договором оренди № РК3-РС1/КІР-23 від 06.02.2023, укладеного між ТОВ "Ріал Кепітал 3" (Орендодавець) та ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" (Орендар).

Загальна площа Приміщення, що передається в суборенду, становить 661,05 кв.м. Остаточна загальна площа Приміщення визначається в Акті передачі та приймання Приміщення, який складає Додаток №2 до цього Договору (п. 1.2.1. Договору).

Згідно з п. 1.3.1. Договору Орендар передає Приміщення Суборендарю в момент підписання Акта передачі та приймання Приміщення, який складає Додаток №2 до даного Договору та має бути підписаний Сторонами не пізніше 01.03.2023.

Відповідно до п. 2.1. строк суборенди Приміщення починається з дати підписання сторонами Акта передачі та приймання Приміщення, який складає Додаток № 2 до цього Договору, і встановлено до 29.02.2024 року (включно).

Розділом 3 Договору передбачені наступні види платежів за Договором:

3.1.1. Згідно з умовами Договору, Суборендар сплачує Орендарю суми грошових коштів у вигляді нижче наведених платежів ("Платежі"):

3.1.1.1. Щомісячна орендна плата;

3.1.1.2. Компенсація комунальних послуг та відшкодування вартості експлуатаційних витрат;

3.1.1.3. Забезпечувальний платіж.

У п. 3.3.1. Договору сторони погодили, що в строк до 20.02.2023 Суборендар сплачує на користь Орендаря авансом щомісячну орендну плату за перший місяць суборенди в розмірі 300 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, на підставі даного Договору.

За умовами п. 3.3.2. Договору за користування Приміщенням починаючи з дати укладання сторонами Акта передачі та приймання Приміщення, який складає Додаток № 2 до цього Договору, Суборендар сплачує Орендарю щомісячну орендну плату у розмірах та у терміни, які визначені даним Договором.

Відповідно до п. 3.3.3. Договору щомісячна орендна плата на період суборенди встановлена в розмірі 300 000,00 (триста тисяч грн 00 коп) грн, в тому числі ПДВ, із розрахунку 453,82 грн (чотириста п`ятдесят три грн 82 коп) грн за 1 кв.м площі Приміщення, в тому числі ПДВ.

Згідно з п. 3.3.4. Договору сторони домовились, що розмір щомісячної оренди сплачується Суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю на підставі даного Договору.

Пунктом 3.4.9. Договору передбачено, що Суборендар зобов`язаний щомісячно відшкодовувати Орендарю вартість експлуатаційних витрат, а саме: оплата праці обслуговуючого персоналу Торгового Комплексу, охорона Торгового Комплексу, включаючи технічні засоби охорони (сигналізація, відеоспостереження), санітарне обслуговування загальних приміщень Торгового Комплексу (клінінг, вивезення сміття, дератизація, чистка каналізації), сервісне та технічне обслуговування основних засобів Торгового Комплексу, конструктивні елементи Торгового Комплексу та прилеглої до нього території, поточні ремонти та відновлення роботи основних засобів Торгового Комплексу, включаючи загальні внутрішні та зовнішні інженерні системи, конструктивні елементи Торгового Комплексу та прилеглої до нього території, транспортні витрати та витрати на доставку товарно-матеріальних цінностей до Торгового Комплексу, плата за землю, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, інші витрати пов`язані з підтриманням нормального функціонування Торгового Комплексу.

Відшкодування вартості експлуатаційних витрат здійснюється в безготівковому порядку на рахунок Орендаря авансом не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного календарного місяця, що передує місяцю за який здійснюється такий платіж на підставі цього Договору.

У розділі 3.5. Договору сторонами погоджено таке.

По закінченні кожного місяця, наступного за оплачуваним, до 10 (десятого) числа, Орендар складає у двох примірниках Акт виконаних робіт (наданих послуг) за попередній місяць суборенди Приміщення та надає їх Суборендарю (п. 3.5.1. Договору).

Суборендар зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Акту виконання робіт (наданих послуг) підписати його та повернути другий екземпляр Акту виконання робіт (наданих послуг) Орендарю (п. 3.5.2. Договору).

У випадку, якщо протягом строку встановленого п. 3.5.2. цього Договору Суборендар не надішле на адресу Орендаря підписаний зі своєї сторони Акт виконаних робіт (наданих послуг) або не надасть у цей строк мотивованої письмової відмови від його підписання, то послуги вважаються наданими належним чином, прийнятими Суборендарем в повному обсязі та без застережень (зауважень) (п. 3.5.3. Договору).

Як визначено в п. 4.4.2. Договору в процесі проведення Суборендарем ремонтно-оздоблювальних робіт в Приміщенні Суборендар встановлює Платформу металеву збірно-розбірну однорівневу та її складових (далі - Платформа) виключно. Підписанням даного Договору, Орендар надає своє погодження на встановлення такої Платформи.

У п. 7.3. Договору сторонами погоджено, що за порушення умов строків сплати Щомісячної орендної плати та/або плати за компенсацію Комунальних послуг та/або відшкодування вартості експлуатаційних витрат та/або Забезпечувального платежу (будь-якої його частини) та/або інших платежів за цим Договором, Орендар має право нарахувати та стягнути з Суборендаря, а Суборендар зобов`язаний сплатити пеню на користь Орендаря у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до закінчення строку суборенди (п. 9.1.1. Договору).

Відповідно до п. 9.5.4. Договору Орендар має право відмовитись від цього Договору, для чого Орендар направляє за 90 (дев`яносто) календарних днів іншій стороні письмове повідомлення про дострокове розірвання цього Договору. При цьому Договір вважається розірваним (припиненим) по спливу вказаного строку та не потребує підписання Сторонами будь-яких додаткових документів (угод тощо) до цього Договору.

Пунктом 9.6.1. Договору передбачено, що після закінчення строку суборенди за даним Договором або у випадку його дострокового розірвання (припинення Договору), Суборендар зобов`язаний протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, а в разі демонтажу Суборендарем Платформи протягом 30 (тридцяти) календарних днів, після настання однієї з вказаних обставин повернути Приміщення Орендарю.

Згідно з п. 9.6.2. Договору повернення Приміщення Суборендарем та його передача Орендарю здійснюється на підставі Акта приймання та передачі Приміщення з суборенди, який підписується Сторонами.

У разі прострочення виконання зобов`язання повернути Приміщення Орендареві у зазначений у цій Статті термін, Суборендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати, передбаченої Договором, у подвійному розмірі, за кожен день затримки повернення, та компенсувати (відшкодувати) Орендарю витрати на оплату комунальних послуг до моменту фактичного звільнення Приміщення та його передачі Орендареві (п. 9.6.3. Договору).

Договір та додатки до нього підписані представниками сторін та скріплено печатками.

01.03.2023 сторонами підписано акт передачі та приймання приміщення (Додаток №2 до Договору), за яким Орендар передав, а Суборендар прийняв приміщення в орендне користування за адресою: м. Кропивницький, вул. Юрія Коваленка (колишня назва - вул. Маршала Конєва), буд. 2-а, загальною площею 661,05 (шістсот шістдесят одна ціла 05 сотих) квадратних метрів (а.с. 41 т. 1).

Таким чином, з 01.03.2023 у Суборендаря виникли зобов`язання по сплаті орендних та інших платежів за Договором на користь Орендаря.

Поряд з цим, позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 9.5.4. Договору, надіслав відповідачу повідомлення №1/11/04ор від 11.04.2023 про дострокове розірвання Договору (а.с. 52-54 т. 1).

Відповідач отримав вказане повідомлення 27.04.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та роздруківкою з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за трекінг номером (а.с. 55-56 т. 1).

За доводами позивача договір у порядку п. 9.5.4. Договору розірвано з 25.07.2023.

З підстав розірвання договору з 25.07.2023, орендна плата, відшкодування експлуатаційних витрат та компенсації вартості спожитих комунальних послуг за липень 2023 розраховані по 25.07.2023 включно.

Як вказує позивач відповідач сплатив орендну плату за травень 2023 року лише частково на загальну суму 225 116,76 грн, а за червень - липень 2023 року взагалі не оплачено.

На підтвердження наданих послуг оренди сторонами підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): №2003066020 від 31.05.2023 на загальну суму 300 000,00 грн (послуги оренди за травень 2023), №2003141987 від 30.06.2023 на загальну суму 300 000,00 грн (послуги оренди за червень 2023), №2003214445 від 25.07.2023 на загальну суму 241 935,48 грн (послуги оренди за період з 01.07.2023 по 25.07.2023 - дата розірвання договору оренди) (а.с. 58, 61-62 т. 1).

Листом №07/07/3 від 07.07.2023 відповідач просив зарахувати не використані кошти за договором суборенди №БП-2 від 07.07.2020 в рахунок сплати орендної плати за Договором №16-КР від 07.02.2023, в тому числі за травень місяць 2023 в розмірі 120 116,76 грн (а.с. 59 т. 1), які позивачем на підставі вказаного листа переведено та зараховано як орендну плату за Договором у вказаному розмірі за травень 2023 року.

В іншій частині орендної плати за травень 2023 року, відповідач сплатив 105 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №23/08/202300391801 від 23.08.2023 (а.с. 60 т. 1).

Отже, відповідачем не сплачено орендну плату за травень 2023 року в розмірі - 74 883,24 грн, червень 2023 року - 300 000,00 грн, липень 2023 року - 241 935,48 грн, що загалом становить - 616 818,72 грн.

Крім того, відповідачем не компенсовано позивачу експлуатаційні витрати за травень, червень, липень 2023 року.

На підтвердження понесених позивачем експлуатаційних витрат на загальну суму 102 036,27 грн сторонами підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2003054612 від 31.05.2023 на загальну суму 36 357,75 грн (експлуатаційні витрати за травень 2023), №2003071916 від 30.06.2023 на загальну суму 36 357,75 грн (експлуатаційні витрати за червень 2023), №2003213910 від 25.07.2023 на загальну суму 29 320,77 грн (послуги оренди за липень 2023 по 25.07.2023 - дата розірвання договору оренди) (а.с. 63-65 т. 1).

Отже, за твердженням позивача відповідачем порушено зобов`язання перед позивачем за Договором щодо сплати орендних платежів та відшкодування експлуатаційних витрат на загальну суму 718 854,99 грн.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вказану заборгованість, що й стало підставою для нарахування пені, неустойки, інфляційних втрат, 3% річних та звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3 ст. 774 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За визначенням ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд встановив, що заборгованість ТОВ "ДІЄСА" перед ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" за Договором в частині сплати орендних платежів та відшкодування експлуатаційних витрат становить 718 854,99 грн, відповідає умовам Договору та підтверджена належними доказами.

Відповідач наявність вказаної заборгованості не заперечив та не спростував, доказів її сплати не надав.

У поданому відзиві відповідач зазначає про форс - мажорні обставини, які не дають можливість одночасно виконати обсяг зобов`язань за Договором, строк виконання яких настав з урахуванням положень Договору, та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору до кінця їх дії.

Посилання відповідача на вказані обставини оцінюються судом критично з огляду на те, що такі обставини мали місце починаючи з 2022 року, тоді як ТОВ "ДІЄСА" прийняло у тимчасове користування приміщення за Договором та зобов`язався здійснювати відповідні платежі за ним вже у 2023 році.

Інші заперечення відповідача проти позову також не були підтверджені під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Оскільки сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 718 854,99 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав жодних документів, які свідчать про відсутність чи погашення наведеної заборгованості, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до ТОВ "ДІЄСА" про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати орендних платежів, відшкодування експлуатаційних витрат та спожитих комунальних послуг за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 12058,49 грн інфляційних втрат у таких розмірах:

- 9881,22 грн за прострочення орендних платежів, нарахованих на суму основного боргу: в розмірі 179 883,24 грн у період з 21.04.2023 по 22.08.2023; в розмірі 74 883,24 грн у період з 23.08.2023 по 16.11.2023; в розмірі 300 000,00 грн у період з 21.05.2023 по 16.11.2023; в розмірі 241 935,48 грн у період з 21.06.2023 по 16.11.2023;

- 1654,64 грн за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 36 357,75 грн у період з 21.04.2023 по 16.11.2023; в розмірі 36 357,75 грн у період з 21.05.2023 по 16.11.2023; в розмірі 29 320,77 грн у період з 21.06.2023 по 16.11.2023;

- 522,63 грн за прострочення компенсації вартості спожитих комунальних послуг, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 59 857,27 грн у період з 21.04.2023 по 02.08.2023; в розмірі 29 000,00 грн у період з 03.08.2023 по 22.08.2023; в розмірі 54 264,60 грн у період з 21.05.2023 по 22.08.2023; в розмірі 76 639,79 грн у період з 21.06.2023 по 22.08.2023; в розмірі 74 843,92 грн у період з 21.07.2023 по 22.08.2023; в розмірі 60 358,00 грн у період з 21.08.2023 по 22.08.2023.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 12875,32 грн 3% річних у таких розмірах:

- 9763,87 грн за прострочення орендних платежів, нарахованих на суму основного боргу: в розмірі 179 883,24 грн у період з 21.04.2023 по 22.08.2023; в розмірі 74 883,24 грн у період з 23.08.2023 по 16.11.2023; в розмірі 300 000,00 грн у період з 21.05.2023 по 16.11.2023; в розмірі 241 935,48 грн у період з 21.06.2023 по 16.11.2023;

- 1524,50 грн за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 36 357,75 грн у період з 21.04.2023 по 16.11.2023; в розмірі 36 357,75 грн у період з 21.05.2023 по 16.11.2023; в розмірі 29 320,77 грн у період з 21.06.2023 по 16.11.2023;

- 1 586,95 грн за прострочення компенсації вартості спожитих комунальних послуг, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 59 857,27 грн у період з 21.04.2023 по 02.08.2023; в розмірі 29 000,00 грн у період з 03.08.2023 по 22.08.2023; в розмірі 54 264,60 грн у період з 21.05.2023 по 22.08.2023; в розмірі 76 639,79 грн у період з 21.06.2023 по 22.08.2023; в розмірі 74 843,92 грн у період з 21.07.2023 по 22.08.2023; в розмірі 60 358,00 грн у період з 21.08.2023 по 22.08.2023.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Однак, судом встановлено, що відповідач визначив період прострочення виконання зобов`язання для нарахування 3 % річних без урахування святкових та вихідних днів, а також нарахував інфляційні втрати без врахування дефляції.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою програми Ліга Закон, суд встановив таке:

за прострочення орендних платежів, нарахованих на суму основного боргу:

в розмірі 179 883,24 грн у період з 21.04.2023 по 22.08.2023 дефляція складає 1283,59 грн, 3 % річних - 1833,33 грн;

в розмірі 74 883,24 грн у період з 23.08.2023 по 16.11.2023 інфляція складає 1355,78 грн, 3 % річних - 529,31 грн;

в розмірі 300 000,00 грн у період з 23.05.2023 по 16.11.2023 інфляція складає 1743,37 грн, 3 % річних - 4389,04 грн;

в розмірі 241 935,48 грн у період з 21.06.2023 по 16.11.2023 дефляція складає 525,33 грн, 3 % річних - 2962,88 грн;

за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат, нарахованої на суму основного боргу:

в розмірі 36 357,75 грн у період з 21.04.2023 по 16.11.2023; інфляція складає 394,13грн, 3 % річних -627,54 грн;

в розмірі 36 357,75 грн у період з 23.05.2023 по 16.11.2023; інфляція складає 211,28 грн, 3 % річних 531,92 грн;

в розмірі 29 320,77 грн у період з 21.06.2023 по 16.11.2023; дефляція складає 63,67 грн, 3 % річних - 359,08 грн;

за прострочення компенсації вартості спожитих комунальних послуг, нарахованої на суму основного боргу:

в розмірі 59 857,27 грн у період з 21.04.2023 по 02.08.2023 інфляція складає 416,71 грн, 3 % - річних 511,66 грн;

в розмірі 29 000,00 грн у період з 03.08.2023 по 22.08.2023 дефляція складає 406,00 грн, 3 % річних - 47,67 грн;

в розмірі 54 264,60 грн у період з 23.05.2023 по 22.08.2023; дефляція складає655,26 грн, 3 % річних 410,33 грн;

в розмірі 76 639,79 грн у період з 21.06.2023 по 22.08.2023, дефляція складає 1526,36 грн, 3 % річних 396,85 грн;

в розмірі 74 843,92 грн у період з 21.07.2023 по 22.08.2023, дефляція складає 1047,81 грн, 3 % річних 203,00 грн;

Таким чином за розрахунком суду всього: дефляція складає 1 386,75 грн, 3 % річних - 12 802,61 грн 3 % річних.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 12 802,61 грн, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з ТОВ "ДІЄСА" пеню у таких розмірах:

- 143828,69 грн за прострочення орендних платежів, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 179 883,24 грн у період з 21.04.2023 по 22.08.2023; в розмірі 74 883,24 грн у період з 23.08.2023 по 16.11.2023; в розмірі 300 000,00 грн у період з 21.05.2023 по 16.11.2023; в розмірі 241 935,48 грн у період з 21.06.2023 по 16.11.2023;

- 22355,94 грн за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 36 357,75 грн у період з 21.04.2023 по 16.11.2023; в розмірі 36 357,75 грн у період з 21.05.2023 по 16.11.2023; в розмірі 29 320,77 грн у період з 21.06.2023 по 16.11.2023;

- 25 418,87 грн за прострочення компенсації вартості спожитих комунальних послуг, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 59 857,27 грн у період з 21.04.2023 по 02.08.2023; в розмірі 29 000,00 грн у період з 03.08.2023 по 22.08.2023; в розмірі 54 264,60 грн у період з 21.05.2023 по 22.08.2023; в розмірі 76 639,79 грн у період з 21.06.2023 по 22.08.2023; в розмірі 74 843,92 грн у період з 21.07.2023 по 22.08.2023; в розмірі 60 358,00 грн у період з 21.08.2023 по 22.08.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України).

Визначення поняття "пеня" міститься у ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 7.3. Договору сторони погодили, що за порушення умов строків сплати Щомісячної орендної плати та/або плати за компенсацію Комунальних послуг та/або відшкодування вартості експлуатаційних витрат та/або Забезпечувального платежу (будь-якої його частини) та/або інших платежів за цим Договором, Орендар має право нарахувати та стягнути з Суборендаря, а Суборендар зобов`язаний сплатити пеню на користь Орендаря у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Як вже зазначено позивач нарахував пеню з кінцевим періодом:

- 16.11.2023 за прострочення орендних платежів;

- 16.11.2023 за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат;

- 22.08.2023 за прострочення компенсації вартості спожитих комунальних послуг (окрім боргу в розмірі 59 857,27 грн за період з 21.04.2023 по 02.08.2023).

Однак, при розрахунку пені позивачем не враховано дату розірвання Договору.

Так, за доводами позивача договір у порядку п. 9.5.4. Договору розірвано з 25.07.2023.

Разом з тим, з урахуванням положень ст. 253 ЦК України передбачений у п. 9.5.4. Договору строк сплив 26.07.2023, тому договір вважається розірваним з 27.07.2023.

У зв`язку з тим, що договір був розірваний, нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за порушення строків оплати після розірвання договору з 27.07.2023 є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок пені та встановив такі її розміри:

- 62545,68 грн за прострочення орендних платежів, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 179 883,24 грн у період з 21.04.2023 по 26.07.2023 (23 902,29 грн пені); в розмірі 300 000,00 грн у період з 23.05.2023 (з урахуванням вихідних днів) по 26.07.2023 (26 712,33 грн пені); в розмірі 241 935,48 грн у період з 21.06.2023 по 26.07.2023 (11 931,06 грн пені);

- 9514,39 грн за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 36 357,75 грн у період з 21.04.2023 по 26.07.2023 (4 831,10 грн пені); в розмірі 36 357,75 грн у період з 23.05.2023 (з урахуванням вихідних днів) по 26.07.2023 (3 237,33 грн пені); в розмірі 29 320,77 грн у період з 21.06.2023 по 26.07.2023 (1 445,96 грн пені);

- 17180,08 грн за прострочення компенсації вартості спожитих комунальних послуг, нарахованої на суму основного боргу: в розмірі 59 857,27 грн у період з 21.04.2023 по 26.07.2023 (7 953,64 грн пені); в розмірі 54 264,60 грн у період з 23.05.2023 (з урахуванням вихідних днів) по 26.07.2023 (4 831,78 грн пені); в розмірі 76 639,79 грн у період з 21.06.2023 по 26.07.2023 (3 779,50 грн пені); в розмірі 74 843,92 грн у період з 21.07.2023 по 26.07.2023 (615,16 грн пені);

Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 89240,15 грн.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 1655483,88 грн неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди за Договором.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

У п. 9.6.1., 9.6.2., 9.6.3. Договору сторони погодили, що у випадку дострокового розірвання Договору, Суборендар зобов`язаний протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, а в разі демонтажу Суборендарем Платформи протягом 30 (тридцяти) календарних днів, після настання однієї з вказаних обставин повернути Приміщення Орендарю на підставі акта приймання та передачі Приміщення з суборенди, який підписується Сторонами. У разі прострочення виконання зобов`язання повернути Приміщення Орендареві у зазначений термін - Суборендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати, передбаченої Договором, у подвійному розмірі, за кожен день затримки повернення, та компенсувати (відшкодувати) Орендарю витрати на оплату комунальних послуг до моменту фактичного звільнення Приміщення та його передачі Орендареві.

Оскільки Договір розірвано 27.07.2023, у відповідача виник обов`язок повернути приміщення Орендарю на умовах п. 9.6.1. та 9.6.2. Договору, з урахуванням демонтажу Платформи протягом 30 (тридцяти) календарних днів після розірвання Договору, тобто з 28.07.2023, за актом приймання та передачі приміщення з суборенди в строк до 28.08.2023 включно з огляду на те, що останній день строку (26.08.2023) припав на вихідний день (суботу), то за приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Наведене спростовує доводи позивача щодо прострочення відповідачем зобов`язання по поверненню приміщення з 25.08.2023.

Відповідачем порушено зобов`язання по поверненню приміщення з суборенди та не повернуто його у строк до 28.08.2023.

Таким чином, відповідач порушив зобов`язання щодо повернення приміщення з 29.08.2023.

При цьому відповідач стверджує, що орендоване приміщення повернено орендарю, орендар встановив над ним контроль, та вчинив дії щодо притримання майна суборендатора, а саме основних засобів та товарних запасів, про що, на думку відповідача, свідчить переписка уповноважених осіб в програмі "Microsoft Outlook", фотографіями звільненого та опечатаного приміщення за адресою: м. Кропивницький, вул. Юрія Коваленка (колишня назва - вул. Маршала Конєва), бухгалтерські довідки про вартість товарів та основних засобів.

Суд відхиляє вказані твердження відповідача, з огляду на те, що умовами Договору, викладеними у п. 9.6.2. Договору, чітко передбачені умови повернення приміщення Суборендарем та його передача Орендарю на підставі акта приймання та передачі приміщення з суборенди, який підписується сторонами.

Однак, матеріали справи не містять докази повернення приміщення у вказаний строк, акт приймання та передачі приміщення з суборенди суду не подано.

За розрахунком позивача розмір неустойки за період з 25.08.2023 по 16.11.2023 становить 1655483,88 грн.

Однак, як встановив суд, днем початку прострочення зобов`язання з повернення приміщення є 29.08.2023.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок неустойки за період з 29.08.2023 по 16.11.2023 та встановив, що її розмір за вказаний період складає 1578064,52 грн.

Тому, вимога про стягнення неустойки у розмірі 1578064,52 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом із цим, відповідач просить застосувати ст. 233 ГК України та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені та неустойки, пославшись на настання форс-мажорних обставин.

Як наголосив відповідач, останній є суб`єктом господарювання, що здійснює роздрібний продаж товарів у мережі магазинів під торговою маркою "Ельдорадо".

При цьому, з 24.02.2022 після введення воєнного стану на території України, тимчасовою окупацією територій областей України, де знаходяться магазини ТОВ "ДІЄСА" торговельної мережі "Ельдорадо" (Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Херсон, Нова Каховка) відповідач утратив доступ до вказаних магазинів. Крім того, відповідач вказує, що через активні бойові дії в регіонах, де знаходяться магазини торговельної мережі, також ускладнюється доступ до них; повне або часткове знищення магазинів мережі у містах: Київ, Буча, Ірпінь, Харків, Херсон об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору.

Отже, починаючи з березня 2022 року по листопад 2023 року з об`єктивних причин не здійснювали господарську діяльність 13 магазинів.

Окрім цього, відповідач посилається на лист Торгово - промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким остання засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Також відповідач зазначає, що у випадку сплати санкцій, заявлених позивачем в позовній заяві, які перевищують 20% від суми боргу та подальше їх виконання призведе до погіршення матеріального стану відповідача та збільшення його збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України).

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Аналіз приписів ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).

Реалізуючі свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Частиною 3 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Як суду, так і мешканцям України, відомо, що наприкінці лютого 2022 року внаслідок повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України почалась окупація багатьох міст України, внаслідок якої стали поширеними випадки мародерства та пограбувань на цих територіях, особливо об`єктів торгівлі, а також знищення відповідних магазинів внаслідок артилерійських та ракетних обстрілів.

ТОВ "ДІЄСА" здійснює продаж товарів в мережі магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Загальновідомими є обставини, що один із магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " розміщувався у ТРЦ Retroville, який 20 березня 2022 року російським ракетним обстрілом був частково зруйнований. Зважаючи на те, що мережа магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " є досить поширеною та мала свої відділення у кожному місті обласного значення та у багатьох містах районного значення, є очевидними обставинами знищення та пограбування таких магазинів на окупованих територіях та на територіях, на яких ведуться активні бойові дії.

Зокрема, в мережі Інтернет є багато публікацій з приводу пограбувань та знищення складів мережі "Ельдорадо" на сході України.

Суд не виключає, що позивач також може нести негативні наслідки через повномасштабну військову агресію Російської Федерації, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача.

При цьому, права та інтереси ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" компенсуються за рахунок інфляційних втрат, 3% річних та неустойки, яка більш ніж в 2 рази перевищує суму основного боргу, в той час як матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків.

Таким чином, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення пені, що підлягають стягненню з ТОВ "ДІЄСА" на користь ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" до 0 грн.

Стосовно зменшення неустойки суд зазначає, що оскільки неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, до якої застосовуються положення ст. 551 ЦК України, то до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.

Аналогічні правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 924/599/19 від 07.04.2020.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а з ТОВ "ДІЄСА" підлягає стягненню сума боргу в розмірі 718 854,99 грн основного боргу, 12 802,61 грн 3 % річних, 1 578 064,52 грн неустойки.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (вул. Велика Васильківська, 45, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" (Печерська Площа, 1, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 42407786) 718 854,99 грн основного боргу, 12 802,61 грн 3 % річних, 1 578 064,52 грн неустойки та 35 983,38 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суд звертає увагу учасників справи про обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Копії рішення надіслати представникам сторін через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 28.12.2023.

Суддя М.С. Глушков