Рішення № 116002967, 11.12.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2592/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, 8-В)

до Комунального підприємства ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР Славутицької міської ради (07101, Київська обл., м. Славутич (з), Київський квартал, буд. 14),

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО (14000, Чергінівська обл., м. Чернігів, вул. Гонча, буд. 40),

про стягнення 822301,08 грн. заборгованості за договором № 420083583 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 30.12.2022 р., у тому числі 770472,37 грн. заборгованості, 43469,52 грн. пені, 4599,18 грн. 3% річних, 3760,01 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Андрієвська О.В. (посвідчення адвоката № 000606 від 25.01.2019 р.; довіреність б/н від 11.10.2023 р.);

від відповідача: Шолох О.В. (ордер № 1064064 від 13.09.2023 р.) в режимі відеоконференції;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ (далі ТОВ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР Славутицької міської ради (далі КП ЖКЦ, відповідач) про стягнення 822301,08 грн. заборгованості за договором № 420083583 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 30.12.2022 р., у тому числі 770472,37 грн. заборгованості, 43469,52 грн. пені, 4599,18 грн. 3% річних, 3760,01 грн. інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 420083583 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 30.12.2022 р., відповідно до умов якого позивач зобов`язався продавати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач - оплачувати її вартість. Згідно зазначеного договору відповідачеві було поставлено електричну енергію, яку КП ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР не було належно оплачено, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 770472,37 грн. заборгованості, 43469,52 грн. пені, 4599,18 грн. 3% річних, 3760,01 грн. інфляційних втрат, судові витрати покласти на відповідача.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Київської області позивачем було подано клопотання б/н від 23.08.2023 р. (вх. № 16093/23 від 23.08.2023 р.) про витребування доказів, а саме інформації від АТ ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО про фактичний обсяг розподіленої електричної енергії КП ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР Славутицької міської ради за період з 01.01.2019 р. по день надання відповіді на запит позивача.

25.08.2023 р. до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ надійшла заява б/н від 25.08.2023 р. (вх. № 16239/23 від 25.08.2023 р.), відповідно до якої позивач просить суд приєднати до матеріалів справи копію довідки АТ ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО від 24.08.2023 р. № 24/0854/01-14 про обсяги розподіленої електричної енергії КП ЖКЦ.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2023 р. було відкрито провадження у даній справі, залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Акціонерне товариство «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» і призначено підготовче засідання на 09.10.2023 р.

21.09.2023 р. до Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення у справі № 911/2592/23 № 166 від 18.09.2023 р. (вх. № 18042/23 від 21.09.2023 р.), відповідно до яких АТ ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО, зокрема, надало суду інформацію щодо обсягів розподіленої КП ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР Славутицької міської ради електричної енергії за період з березня 2019 р. по липень 2023 р. включно.

21.09.2023 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 20.09.2023 р. (вх. № 3244/23 від 21.09.2023 р.), відповідно до якого відповідач визнає позов про стягнення заборгованості, просить зменшити розмір пені на 90%, враховуючи широкомасштабну збройну агресію РФ проти України та введення з 24.02.2022 р. на всій території України воєнного стану, що має триваючий негативний вплив відповідача, і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 782982,75 грн., у тому числі 770472,37 грн. основний борг, 4599,18 грн. 3% річних, 3760,01 грн. інфляційні втрати, 4151,19 грн. пеня. При цьому, відповідач просить суд повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, у зв`язку з визнанням позову відповідачем. Поряд з цим, представник відповідача просить суд провести підготовче судове засідання в режимі відеоконференції, доручивши Господарському суду Чернігівської області (м. Чернігів, пр. Миру, 20) або Деснянському районному суду м. Чернігова (м. Чернігів, пр. Перемоги, 141) забезпечити проведення відеоконференції за участю представника відповідача адвоката Шолох Ольги Володимирівни у справі № 911/2592/23, розгляд якої відбудеться 09.10.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2023 р. було задоволено клопотання представника Комунального підприємства ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР Славутицької міської ради, заявлене у відзиві б/н від 20.09.2023 р. (вх. № 3244/23 від 21.09.2023 р.), про участь у підготовчому засіданні у справі № 911/2592/23 в режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Чернігівської області (м. Чернігів, пр. Миру, 20) забезпечити проведення судового засідання у справі № 911/2592/23, яке ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2023 р. призначене на 09.10.2023 р.

У судовому засіданні 09.10.2023 р. представник позивача зазначив, що позивач не отримував відзиву, просив надати час на ознайомлення з відзивом, а також залишити подане позивачем клопотання б/н від 22.08.2023 р. (вх. № 16093/23 від 23.08.2023 р.) про витребування доказів без розгляду, посилаючись на те, що АТ ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО в поясненнях третьої особи надало необхідну інформацію; представник відповідача у судове засідання в режимі відеоконференції не з`явився, оскільки станом на 11:00 год. 09.10.2023 р. у м. Чернігові тривала повітряна тривога. Водночас, усі учасники процесу про дату час та місце судового засідання були повідомлені належно.

У судовому засіданні 09.10.2023 р., дослідивши мотиви клопотання представника позивача б/н від 22.08.2023 р. (вх. № 16093/23 від 23.08.2023 р.) про витребування доказів та пояснення третьої особи, а також клопотання представника позивача про залишення клопотання про витребування доказів без розгляду, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення клопотання позивача про витребування доказів без розгляду, з огляду на подання третьою особою до матеріалів справи інформації, про витребування якої клопотав позивач при зверненні до суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2023 р. було відкладено підготовче засідання на 09.11.2023 р.

13.10.2023 р. через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 13.10.2023 р. (вх. № 3606/23 від 13.10.2023 р.), відповідно до якої останній зазначає, що відповідач визнає наявну заборгованість за спожиту електричну енергію, а також нараховані 3% річних та інфляційні втрати, що, в свою чергу, свідчить про безспірність зазначених вимог. Окрім цього, позивач вважає відсутніми підстави для зменшення пені на 90%, посилаючись при цьому на правову позицію, викладену в п. 70 постанови Верховного Суду від 31.05.2023 р. у справі № 914/2453/21. Поряд з цим, позивач просить суд поновити строк для подання відповіді на відзив, оскільки останньому стало відомо про подання відповідачем відзиву лише в судовому засіданні 09.10.2023 р.

У судовому засіданні 09.11.2023 р. представник позивача підтримувала заявлене у відповіді на відзив клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив та заявила про подання позивачем всіх наявних в останнього доказів та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті; представник відповідача у судове засідання в режимі відеоконференції не з`явився. Водночас, усі учасники процесу про дату час та місце судового засідання були повідомлені належно.

У судовому засіданні 09.11.2023 р., дослідивши мотиви клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про задоволення вказаного клопотання та поновлення строку на подання відповіді на відзив, з підстав, викладених в ухвалі суду від 09.11.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2023 р. було закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.12.2023 р.

У судовому засіданні 11.12.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала в повному обсязі; представник відповідача у режимі відеоконференції визнавала позовні вимоги, просила зменшити пеню на 90% та повернути позивачу 50% судового збору з державного бюджету.

У судовому засіданні 11.12.2023 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України Про ринок електричної енергії, який набрав чинності з 11.06.2020 р.

Крім того, взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - Правила роздрібного ринку, ПРРЕЕ).

Так, відповідно до п. 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 р. № 429, є електропостачальником і в силу п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії виконує функції постачальника універсальної послуги.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань. оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Згідно приписів п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 1.2.15 ПРРЕЕ, враховуючи фактичне споживання електричної енергії, 30.12.2022 р. між Комунальним підприємством ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР Славутицької міської ради (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ (електропостачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 420083583.

Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі - у разі її зміни (п. 5.7 договору).

Умовами п. 5.8 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.7 укладеного між сторонами договору передбачено, що неотримання споживачем рахунку від постачальника не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

У свою чергу, згідно з умовами комерційної пропозиції "Універсал" (додаток № 3 до договору № 420083583 від 30.12.2022 р.) рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Відповідно до положень Комерційної пропозиції "Універсал", яка є додатком № 3 до договору, розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України. Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Вказаний договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Приєднавшись до договору, відповідач взяв на себе договірні зобов`язання, зокрема, щодо здійснення оплати вартості спожитої електричної енергії.

Позивач, на виконання зобов`язань за договором, поставляв відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акти прийняття-передавання електричної енергії № А-5018380005 від 28.02.2023 р. на суму 151822,95 грн., № А-5093189016 від 31.03.2023 р. на суму 139952,81 грн., № А-5038241724 від 30.04.2023 р., № А-5039466700 від 31.05.2023 р. на суму 122996,03 грн., № А-5076662146 від 30.06.2023 р. на суму 138984,72 грн., № А-5077835543 від 31.07.2023 р. на суму 148726,84 грн., а також відповідні рахунки-фактури за спожиту електричну енергію, в тому числі за лютий 2023 року на суму 283949,56 грн., за березень 2023 року на суму 423902,37 грн., за квітень 2023 року на суму 499386,57 грн., за травень 2023 року на суму 586382,60 грн., за червень 2023 року на суму 694074,63 грн., за липень 2023 року на суму 817704,74 грн.

Відповідач частково оплатив поставлену позивачем електроенергію, що підтверджується платіжними інструкціями № 1118 від 15.08.2023 р. на суму 8267,04 грн., № 1064 від 03.08.2023 р. на суму 5800,00 грн., № 425 від 03.08.2023 р. на суму 15800,00 грн., № 1047 від 01.08.2023 р. на суму 17365,33 грн., № 360 від 12.07.2023 р. на суму 3996,73 грн., № 938 від 12.07.2023 р. на суму 4500,00 грн., № 920 від 06.07.2023 р. на суму 9300,00 грн., № 909 від 04.07.2023 р. на суму 1300,00 грн., № 907 від 04.07.2023 р. на суму 1200,00 грн., № 908 від 04.07.2023 р. на суму 2000,00 грн., № 349 від 04.07.2023 р. на суму 1000,00 грн., № 900 від 03.07.2023 р. на суму 1800,00 грн., № 894 від 29.06.2023 р. на суму 1300,00 грн., № 342 від 29.06.2023 р. на суму 1500,00 грн., № 343 від 29.06.2023 р. на суму 6000,00 грн., № 307 від 16.06.2023 р. на суму 6600,00 грн., № 800 від 14.06.2023 р. на суму 500,00 грн., № 782 від 13.06.2023 р. на суму 2500,00 грн., № 4ае02dcdec від 13.06.2023 р. на суму 4092,69 грн., № 781 від 08.06.2023 р. на суму 5500,00 грн., cb72f4aacf від 08.06.2023 р. на суму 1300,00 грн., № 091035d78b від 06.06.2023 р. на суму 2000,00 грн., № 754 від 31.05.2023 р. на суму 3000,00 грн., № 73672929ee від 31.05.2023 р. на суму 1000,00 грн., № 1a329f5ace від 29.05.2023 р. на суму 7000,00 грн., № 589 від 03.05.2023 р. на суму 14000,00 грн., № 590 від 03.05.2023 р. на суму 2000,00 грн., № 1ee1ebfd2e від 03.05.2023 р. на суму 9000,00 грн., № 556 від 27.04.2023 р. на суму 29258,16 грн., № f2b0bc7978 від 27.04.2023 р. на суму 4000,00 грн., № 6e6dfc0cb7 від 27.04.2023 р. на суму 15000,00 грн., № 550 від 27.04.2023 р. на суму 11000,00 грн., № 549 від 27.04.2023 р. на суму 9854,54 грн., № 430 від 31.03.2023 р. на суму 7000,00 грн., № 183 від 31.03.2023 р. на суму 1317,85 грн.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5 ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між сторонами договору, належним чином оплати за отриману електричну енергію не здійснив, у зв`язку з чим за КП ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР рахується заборгованість в загальній сумі 770472,37 грн.

При цьому, слід зазначити, що пунктом 4.3 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі - щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

У відповідності з п. 4.3 ПРРЕЕ АТ ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО, як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, щомісячно надається позивачу інформація про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем протягом дії договорів.

АТ ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО було надано до матеріалів справи пояснення № 166 від 18.09.2023 р. (вх. № 18042/23 від 21.09.2023 р.) з інформацією про фактичні обсяги споживання відповідачем електричної енергії з березня 2019 року по серпень 2023 року.

Як зазначається у позові, оскільки у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, розрахована з урахуванням фактичних обсягів споживання, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 ЗУ Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що в період з березня 2019 року по липень 2023 року ТОВ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ було здійснено постачання електричної енергії КП ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР на загальну суму 770472,37 грн., яку не було сплачено споживачем.

Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

З матеріалів справи слідує, що відповідач у відзиві б/н від 21.09.2023 р. (вх. № 3244/23 від 21.09.2023 р.) визнав позов в повному обсязі в частині основного боргу в сумі 770472,37 грн., 3% річних в сумі 4599,18 грн. та інфляційних втрат в сумі 3760,01 грн. При цьому, відповідач зазначав, що заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 43469,52 грн. невірно розрахована, оскільки облікова ставка НБУ в спірні періоди змінювалась, тому вірний розмір пені за спірні періоди становить 41511,89 грн., а з огляду на широкомасштабну збройну агресію РФ проти України та введення з 24.02.2022 р. на всій території України воєнного стану, що має триваючий негативний вплив на відповідача, останній вважає за можливе зменшити розмір пені на 90%, тобто на 37360,70 грн., відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Поряд з цим, згідно зі ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З урахуванням викладеного та наведених приписів процесуального закону суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ у даній справі в частині стягнення з Комунального підприємства ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР Славутицької міської ради 770472,37 грн. основного боргу, 4599,18 грн. 3% річних, 3760,01 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, з огляду на визнання вказаних позовних вимог відповідачем.

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 43469,52 грн., суд відзначає наступне.

За приписами ст.ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, відповідно до положень Комерційної пропозиції "Універсал", яка є додатком № 3 до договору, розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір останньої нараховано за період з 15.05.2023 р. до 22.08.2023 р. на суму 139952,81 грн. в сумі 19171,62 грн., з 09.06.2023 р. до 22.08.2023 р. на суму 144596,90 грн. в сумі 14855,85 грн., з 07.07.2023 р. до 22.08.2023 р. на суму 122996,03 грн. в сумі 7918,93 грн., № 15.08.2023 р. до 22.08.2023 р. на суму 138984,72 грн. в сумі 1523,12 грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем на прострочену суму боргу, дійшов висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 41544,89 грн., а саме з 15.05.2023 р. до 22.08.2023 р. на суму 139952,81 грн. в сумі 18573,46 грн., з 09.06.2023 р. до 22.08.2023 р. на суму 144596,90 грн. в сумі 14237,84 грн., з 07.07.2023 р. до 22.08.2023 р. на суму 122996,03 грн. в сумі 7393,24 грн., з 15.08.2023 р. до 22.08.2023 р. на суму 138984,72 грн. в сумі 1340,35 грн.

Поряд з цим, як слідує з матеріалів справи, відповідач у своєму відзиві просив суд зменшити розмір пені на 90%, обґрунтовуючи дане клопотання тим, що відповідач є надавачем комунальних послуг населенню, яке внаслідок війни, безробіття, підняття цін несвоєчасно за них розраховується, в зв`язку з чим у підприємства є труднощі в своєчасному виконанні взятих на себе зобов`язань.

Щодо посилань відповідача на введення воєнного стану, як обставини неможливості належного виконання зобов`язань за договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З вищенаведених норм вбачається, що чинне законодавство пов`язує наявність форс-мажорних обставини з підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань і не поширює у зв`язку з цим свою дію на матеріально-правові вимоги щодо стягнення основної заборгованості за укладеним договором, тобто присудження до виконання обов`язку, що не відноситься до відповідальності. Наявність вказаних обставин законодавством не визначено в якості підстав для звільнення від виконання зобов`язань або їх припинення.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 р., ТПП підтверджувала, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим в установлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13.05.2022 р. ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 р., за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 р. № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину, надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо, унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 р. у справі № 914/374/21).

Також у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20, суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 р. у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді питань щодо форс-мажору наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

При цьому, встановлюється наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажор суд оцінює цей доказ у сукупності з іншими доказами у справі.

Зважаючи на викладене, обставина введення на території України воєнного стану, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, або продовження його дії на період дії таких обставин, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, тобто їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, в той час як відповідач не довів об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

Між тим, матеріали справи не містять ні повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконати свої зобов`язання в термін, передбачений договором, ні сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача за договором № 420083583 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 30.12.2022 р.

Водночас, щодо зменшення розміру пені, про яке було заявлено відповідачем, суд відзначає, що Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, зменшення суми неустойки, яке є правом, а не обов`язком суду, може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі № 904/4083/18).

Оцінюючи наявні матеріали справи, суд зазначає, що до справи відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища відповідача, поважності причин неналежного виконання грошового зобов`язання та відповідних причинно-наслідкових зв`язків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відтак, за висновком суду, підстави для застосування приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ЦК України щодо зменшення заявленої до стягнення позивачем у даній справі пені є відсутніми, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню з мотивів, викладених вище, в сумі 41544,89 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд, у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023 р. постановлено повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ 50% судового збору у розмірі 6152,83 грн. розрахованого, виходячи з розміру задоволених позовних вимог. Водночас, решта судового збору (50%) в розмірі 6152,83 грн., розрахованого, виходячи з розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР Славутицької міської ради (07101, Київська обл., м. Славутич (з), Київський квартал, буд. 14, код 32631821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, 8-В, код 42094646) 770472 (сімсот сімдесят тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 37 коп. основного боргу, 41544 (сорок одну тисячу п`ятсот сорок чотири) грн. 89 коп. пені, 4599 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 18 коп. 3% річних, 3760 (три тисячі сімсот шістдесят) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 6152 (шість тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 83 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.12.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна