Рішення № 11598860, 24.09.2010, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-3088/10

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

24 вересня 2010 року м.Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого судді Суворової О.В.

при секретарі Бондаренко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Україна» про визнання правочину недійсним, стягнення переданих за договором грошових внесків та понесених збитків,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до кредитної спілки «Україна» з вимогами про стягнення грошової суми та завданих збитків у розмірі 41587, 29 грн., посилаючись на відповідний розрахунок вказаної суми.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те що між нею та відповідачем 13 лютого 2008 року укладено угоду у вигляді Свідоцтва № ГО-130208В, відповідно до якого вона внесла грошові кошти в сумі 3000,00 грн., а потім 23 квітня 2008 року доповнила цю суму внеском в розмірі 27000 грн., що в цілому склало 30000,00 грн.

На вказані грошові внески згідно Свідоцтва № ГО-130208В відповідач нараховував дохід у розмірі 27% річних від суми внеску з виплатою цього доходу кожного 13 числа кварталу, що складало 6,75% від суми внеску у квартал.

13 листопада 2008 року відповідач в односторонньому порядку відмовив позивачці у отриманні доходу за черговий період, а саме з 13 серпня по 13 листопада 2008 року, та повернення загальної суми пайових внесків. З зазначеного часу відповідач будь-яких виплат та повернення внесених коштів не здійснив, хоча не одноразово отримував про це вимоги позивачки.

Представник відповідача вищенаведені обставини визнав, надавши до суду картку по клієнту: ОСОБА_1, договір додатковий пайовий внесок ГО-130208В (13.02.2008), відповідно до якого зазначено загальну суму внесу у розмірі 30000,00 грн., процент по договору 27% , дати та суми нарахованого та виплаченого доходу, залишок внеску в сумі 30000,00 грн., та залишок не сплаченого доходу в сумі 1753,15 грн. , проте в задоволенні позовних вимог просив відмовити, надавши до суду письмове заперечення.

Відповідач в своєму запереченні посилався на те, що укладаючи з позивачем договір про внесення додаткових пайових внесків у письмовій формі у вигляді свідоцтва № ГО- 130208В, згідно якого кредитна спілка «Україна» взяла на себе зобовязання прийняти додатковий пайовий внесок, нарахувати та розподіляти дохід на договір додаткового пайового внеску і щоквартально виплачувати вкладникам є порушенням пункту 1, 2, 5, ст.21 Закону України «Про кредитні спілки», та на те, що залучення додаткових пайових внесків на договірній основі є порушенням статті 5 Закону України «Про кредитні спілки» .

Крім цього відповідач вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню , оскільки не відповідають ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки», вимогам Статуту кредитної спілки «Україна», відповідно до якого член цієї кредитної спілки має право отримати свій внесок лише після прийняття рішення щодо його виходу із кредитної спілки, при цьому вказавши, що рішенням загальних зборів членів кредитної спілки «Україна» від 07.08.2009 року введений мораторій на вихід зі складу членів кредитної спілки «Україна» на один рік до 07.08.2010 року.

Крім цього, відповідач посилається на введення заборони повернення всіх вкладів та внесків, а також виплати відсотків встановленого позачерговими загальними зборами членів кредитної спілки «Україна» згідно протоколу цих зборів № 27/04/2009, та вважає , що позивач зобовязаний додержуватися Статуту та інших актів кредитної спілки, виконувати рішення її органів управління, оскільки не оскаржував прийнятих рішень.

19 квітня 2010 року своєю заявою в порядку ст.31 ЦПК України, позивач просила визнати недійсним правочином угоду про внесення додаткового пайового внеску у вигляді свідоцтва № ГО 130208В від 13 лютого 2008р., стягнути з відповідача на її користь 30000, 00 грн. як повернення отриманого за недійсним правочином, а також суму у розмірі 28788, 87 грн. в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди в порядку ст. 230 ЦК України та судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги, згідно вказаної заяви, мотивовані застосуванням відповідачем по відношенню до позивача обману в результаті чого позивач погодилася укласти угоду у вигляді Свідоцтва № ГО- 130208В, та передала за цією угодою грошові кошти позивачу, розраховуючи на одержання прибутку в порядку та на умовах вказаної угоди, включаючи розмір відсоткової ставки нарахування доходу 27% річних від залученої відповідачем суми, та повернення назад позивачем вкладених коштів.

За наведених у заяві підстав позивач просила застосувати правові наслідки передбачені ст..22, 216, 230 ЦК України.

Відповідач в задоволенні уточненого позову просив відмовити, надавши до суду письмове заперечення, яке за правовим змістом є аналогічним первинному запереченню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення по справі щодо суті позовних вимог та наданих відповідачем заперечень, що зафіксовано засобами фіксування судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення , яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи повторну неявку відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутністю, та не повідомлення суд про причини не явки, а також враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, суд ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не зявився, у порядку заочного розгляду справи.

Перевіривши доводи сторін та матеріали справи, суд приходить до висновку , що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 28 грудня 2006 року ОСОБА_1 є членом Кредитної спілки «Україна», що підтверджено членською книжкою № 5187.

13 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Україна» в особі голови правління КС «Україна» Іванця Тараса Григоровича, який діяв на підставі статуту укладено угоду про внесення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 3000 грн. у вигляді додаткового пайового внеску до кредитної спілки «Україна».

Вказану угоду між сторонами найменовано як «Свідоцтво про внесення додаткового пайового внеску до кредитної спілки», та надано № ГО-130208В .

На думку суду , незважаючи на назву, за правовою суттю укладене між сторонами Свідоцтво № ГО-130208В про внесення додаткового пайового внеску до кредитної спілки фактично є двостороннім договором, оскільки містить відповідні реквізити такого договору.

Так, відповідно Свідоцтва № ГО-130208В, воно містить частину, яка вказує на поіменування сторін договору, частину яка містить предмет договору, частину яка встановлює обовязки сторін та частину яка визначає права сторін, частину, яка встановлює порядок нарахування доходу та порядок виплати доходу, частину яка містить посилання на момент з якого угода набирає чинності, а також частину в якій вказано про відповідальність сторін договору. Крім цього вказане свідоцтво містить адреси та реквізити сторін, а також є таким що підписано обома сторонами.

Відповідно до ч.1. ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.3. ст. 628 ЦК України, договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п.1 вказаного свідоцтва ОСОБА_1 взяла на себе зобовязання внести грошові кошти (додатковий пайовий внесок в розмірі 3000 грн.), а кредитна спілка прийняти ці кошти, нарахувати та розподілити з цих коштів дохід.

Пунктом 3 Свідоцтва ГО-130208В встановлено, що дохід має нараховуватися щоквартально.

Пунктом 4 вказаного свідоцтва визначено можливість за підсумками фінансового року додаткового розподілення доходу з внесеного додаткового пайового внеску в частині, яка раніше не була розподілена в поряду визначеному загальними зборами. Тобто передбачено можливість розподілення лише тієї частини доходу, яка ще не була розподілена відповідно до п.3 цього свідоцтва щоквартально.

Пунктом 6 Свідоцтва ГО-130208В встановлено що виплата за цим договором має проводитися 13 того числа кожного кварталу, при цьому згідно п. 7 цього свідоцтва, якщо виплата співпадає з вихідним, або святковим днем, або іншим днем , в який кредитна спілка не працює, то виплата має здійснюватися у перший робочий день наступний за ним.

Відповідно до п.8 Свідоцтва ГО-130208В, по закінченню перебування суми додаткового пайового внеску кредитна спілка зобовязана сплатити її члену внесену суму зазначену в п. 1 цього Свідоцтва, з врахуванням проведених збільшень її розміру, які підтверджені відповідними ордерами, а також нарахований дохід у відповідності до порядку передбаченого цим свідоцтвом та заявою члену спілки.

Пунктом 9 названого свідоцтва передбачена можливість члена спілки достроково отримати внесені кошти у випадку дострокового припинення членства у спілці, або на підставі заяви, при цьому сума пайового внеску виплачується протягом 30 банківських днів, починаючи з дня, який є наступним після дня реєстрації заяви члена спілки, а нарахований дохід має бути виплаченим по закінченню кварталу.

Пунктом 10 Свідоцтва ГО-130208В встановлено повну матеріальну відповідальність кредитної спілки за виконання умов вказаного свідоцтва протягом строку його дії.

13 лютого 2008 року позивачем внесено до кредитної спілки 3000,00 грн. на підставі угоди ГО-130208В від 13.02.2008р., про що зазначено в квитанції до прибуткового касового ордеру № ГО 130208022.

23 квітня 2008 року позивач внесла до кредитної спілки «Україна» 27000,00грн. в якості збільшення суми додаткового пайового внеску на підставі угоди ГО-130208В від 13.02.2008р. про що зазначено в квитанції до прибуткового касового ордеру № ГО 230408045.

Таким чином, загальна сума внеску грошових коштів позивача за угодою згідно Свідоцтва ГО -130208В від 13.02.2008р. станом на 23 квітня 2008 року склала 30000,00 грн.

Відповідно до надпису у членський книжці ОСОБА_1 № 5187 їй визначено розмір нарахування доходу за угодою згідно свідоцтва ГО-130208В у вигляді 27 % річних при виплаті щоквартально.

23 травня 2008р. кредитною спілкою «Україна» нараховано та сплачено позивачу дохід у розмірі 576,98 грн., про що є відомості у членській книжці та визнається сторонами по справі.

13 серпня 2008 кредитною спілкою «Україна» нараховано та сплачено позивачу дохід у розмірі 2041,65 грн., та це є останньою виплатою нарахованого доходу, про що є відомості у членській книжці та визнається сторонами по справі.

Відповідно до ч.1. ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2. ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Враховуючи що сума у розмірі 2041,65грн. є такою, яка згідно умов договору ГО-130208В повинна нараховуватися за користування грошима у квартал, виходячи з 27% річних вона повинна дорівнювати 6,75% ( 27% річних : 4 квартали на рік = 6,75%) у квартал від суми залишку пайового внеску.

За арифметичними розрахунками 1% від суми 30000,00 грн. : 100 = 300,00грн. Таким чином, 2041,65грн. : 300,00грн. = 6,80% у квартал. В свою чергу 6,80% х 4 квартали = 27,2% річних.

За вказаних обставин суд дійшов до висновку , що між сторонами дійсно виникли правовідносини відповідно до яких кредитна спілка «Україна» запропонувала заключити договір ( оферту) на умовах зазначених у Свідоцтві ГО-130208В, а член цієї кредитної спілки ОСОБА_1 прийняла цю пропозицію.

Істотними умовами за вказаним договором є:

- зобовязання ОСОБА_1 відповідно до пункту п.1 вказаного свідоцтва внести грошові кошти, при цьому у кредитної спілки виникає зустрічне зобовязання прийняти ці кошти, нарахувати та розподілити з цих коштів дохід;

- зобовязання кредитної спілки «Україна» нараховувати дохід що квартально ( п. 3 Свідоцтва ГО-130208В) , при цьому нарахування має здійснюватися виходячи з заявленої пропозиції у 27% річних, що дорівнює 6,75% у квартал від суми внеску ОСОБА_1,

- зобовязання кредитної спілки «Україна» проводити виплату нарахованого доходу кожного 13-того числа кварталу,

- зобовязання кредитної спілки «Україна» по закінченню перебування суми додаткового пайового внеску сплатити її члену внесену суму зазначену в п. 1 цього Свідоцтва, з врахуванням проведених збільшень її розміру, які підтверджені відповідними ордерами, а також нарахований дохід у відповідності до порядку передбаченого цим свідоцтвом та заявою члену спілки ( п. 8 Свідоцтва ГО-130208В),

- право ОСОБА_1 на збільшення розміру її внеску шляхом додаткового внеску коштів, та відповідно обовязок кредитної спілки «Україна» їх прийняти, що випливає з суті п. 8 Свідоцтва ГО-130208В.

- право ОСОБА_1 на дострокове повернення внесених коштів в порядку передбаченому п. 9 Свідоцтва ГО-130208В,

- обовязок кредитної спілки «Україна» нести повну матеріальну відповідальність за виконання умов цього договору протягом всього строку його дії.

Відповідно до ст..628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи вище наведені істотні умови укладеного між сторонами договору ГО-130208В, проаналізувавши його зміст, суд дійшов до висновку що між сторонами фактично укладено договір позики.

Так відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім цього ст.1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики.

А статтею 1049 ЦК України, передбачено обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За вказаних підстав до правовідносин які виникли між сторонами суд вважає необхідним застосувати правові наслідки обумовлені договором позики.

Як встановлено під час розгляду справи і не заперечується сторонами по справі в нарахуванні та виплаті доходу ОСОБА_1, що обумовлено договором ГО-130208В починаючи з 13 серпня 2008р. кредитною спілкою «Україна» відмовлено в односторонньому порядку.

Листом № 6859 від 18 лютого 2009 року відповідач повідомив позивача про розгляд його претензії від 17 лютого 2009 року, відповідно до чого відмовив позивачу у виплаті її внеску у розмірі 30000,00 грн. та нарахованого доходу у розрахунку на день виплати.

Крім цього позивач листом від 26 березня 2009 року вх.№ 4449 також зверталася до відповідача з вимогами про надання пояснень щодо підстав відмови в поверненні пайових внесків і нарахувань до них, а також про надання засвідчених копій документів, проте відповіді на своє звернення не отримала.

За наведених підстав позивач звернулася до суду з вимогами про стягнення з відповідача боргу за використання її грошових коштів у розмірі 41587,29 грн. з посиланням на ст..525, 526, 530, 610, 611 ЦК України.

На вказаний позов відповідачем було надано до суду заперечення, відповідно до якого він просив у позові ОСОБА_1 відмовити з підтавав того, що укладаючи з позивачем договір про внесення додаткових пайових внесків у письмовій формі у вигляді свідоцтва № ГО- 130208В, згідно якого Кредитна спілка «Україна» взяла на себе зобовязання прийняти додатковий пайовий внесок, нарахувати та розподіляти дохід на договір додаткового пайового внеску і щоквартально виплачувати вкладникам є порушенням пункту 1, 2,5, ст..21 Закону України «Про кредитні спілки», згідно з яким відсоток на додатковий пайовий внесок може розподілятися за підсумками фінансового року тобто при отриманні прибутку, про те як за підсумками господарської діяльності у 2008 році, а також відповідно до фінансовому звіту за рік кредитна спілка «Україна» має значні збитки. У звязку з чим повернення за договорами додаткових пайових внесків, а також нарахування на них відсотків неможливо.

Крім цього відповідач також посилається на п.4 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки», відповідно до якого збитки господарської діяльності кредитної спілки мають покриватися у порядку, який визначається загальними зборами кредитної спілки відповідно до цього Закону та нормативно правовими актами Уповноваженого органу.

Крім цього відповідач також вказує про те що залучення додаткових пайових внесків на договірній основі, є порушенням статті 5 Закону України «Про кредитні спілки» в частині здійснення діяльності з порушенням вимог пункту 2.1.3., 2.1.4, Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, затвердженого Розпорядженням Держфінпослуг України від 16.01.2004 р. № 7 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 3 лютого 2004 р. за № 148/8747, оскільки відповідно до вказаного нормативного акту додаткові пайові внески повинні залучатися на без договірній основі, тобто не може визначатися термін на який член кредитної спілки надає додатковий пайовий внесок, оскільки пайовий внесок повертається у випадку виходу члена з кредитної спілки, не встановлюється розмір плати заздалегідь оскільки має визначатися загальними зборами за фінансовими результатами минулого періоду. Умови залучення, повернення додаткових пайових внесків та умови розподілу доходу у вигляді плати (процентів) протягом року або розподілу нерозподіленого доходу за підсумками фінансового року на ці внески є однаковими для всіх членів кредитної спілки. Пайовий капітал є власністю кредитної спілки.

Відповідач посилаючись на Статут кредитної спілки «Україна» зазначає, що член цієї кредитної спілки має право отримати свій внесок лише після прийняття рішення щодо його виходу із кредитної спілки.

Згідно ст.. 10 Закону України «Про кредитні спілки», прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв'язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки. Днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Відповідач посилаючись на рішення загальних зборів членів кредитної спілки «Україна», від 07.08.2009 року зазначає про введення мораторію на вихід зі складу членів кредитної спілки «Україна» на один рік до 07.08.2010 року .

Крім цього відповідач посилається на затвердження позачерговими загальними зборами членів кредитної спілки «Україна» згідно протоколу цих зборів № 27/04/2009 «Антикризової програми кредитної спілки «Україна», відповідно до якої введено заборону повернення всіх вкладів та внесків, а також виплати відсотків до наступних позачергових зборів членів КСУ, які плануються провести в грудні 2009 року.

Відповідач вважає що оскільки позивач є дійсним членом кредитної спілки, не оскаржив вказане рішення загальних зборів має відповідно до ч.1.ст.12 Закону України «Про кредитні спілки», та ч.1 ст.16.1 Статуту кредитної спілки «Україна», зобовязаний додержуватися Статуту та інших актів кредитної спілки, виконувати рішення її органів управління.

За наведених підстав суд вважає, що істотні умови договору викладені у Свідоцтві № ГО- 130208В, який за своєю суттю є договором позики, враховуючи наявність у цьому договорі фрази про внесення додаткового пайового внеску, повністю нівелюються з врахуванням правових підстав, якими регулюється порядок нарахування та отримання доходу на грошовий внесок у вигляді додаткового пайового внеску, оскільки мають зовсім різні правові механізми регулювання порядку нарахування та виплати доходу, повернення коштів, та відповідно в першому випадку не передбачають ризику не одержання прибутку, про те як у другому випадку такий ризик існує у звязку з залежністю від результатів господарської діяльності кредитної спілки.

Крім цього істотні умови договору викладені у Свідоцтві № ГО- 130208В, мали визначати в собі обовязок щодо їх виконання та відсутність можливості зміни цих умов в одноособовому порядку, про те як правова природа відносин між членом кредитної спілки та самою спілкою щодо грошових коштів у вигляді додаткового пайового внеску допускає зміну умов цих правовідносин, шляхом внесення змін до Статуту, або прийняття інших рішень загальних зборів членів кредитної спілки, які є обовязковими для всіх її членів, тобто встановлює залежність отримання доходу та повернення внесу від результатів господарської діяльності кредитної спілки.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань власної діяльності.

За твердженнями позивача, укладаючи з кредитною спілкою «Україна» угоду про внесення коштів вона виходила з того що діяльність кредитної спілки «Україна» є законною і добросовісною, умови внесення до кредитної спілки «Україна» та використання її коштів, наданих згідно свідоцтва № ГО-130208В, а також порядок їх повернення, нарахування і сплати відсотків за користування вказаними коштами відповідає основним принципам діяльності кредитної спілки та вимогам закону.

За твердженнями ОСОБА_1, вона ні коли не заключила би таку угоду та не передала відповідачу грошових коштів, якщо не мала би можливості отримувати дохід у вигляді 27% річних кожного 13 числа кварталу, та можливості отримати назад свої кошти без будь яких додаткових умов крім передбачених п.8, 9 вказаної угоди, та оскільки вона є простою людиною, яка не має спеціальних знань щодо перелічених в заперечені відповідача вимог закону, і керувалася при прийнятті рішення про укладання угоди тим, що діяльність кредитної спілки «Україна» контролюється державою, яка видала відповідну ліцензію, та через повноважні органи здійснює регуляторну політику щодо діяльності фінансових установ, здійснення нею залучення коштів до КСУ саме на вказаних свідоцтвом № ГО-130208В умовах вона вважала легальним та контрольованим.

Водночас відповідач, який здійснює діяльність з фінансових послуг, уклавши угоду про залучення коштів на правових підставах договору позики, провівши нарахування та виплату доходу на умовах цього договору у перші два квартали його виконання, потім відмовився виконувати свої обовязки за цим договором, а згодом заявив, що на справді залучив кошти позивача на умовах пайового внеску, відповідно до чого, враховуючи нормативні акти, не має право нараховувати і сплачувати дохід на умовах укладеного договору у вигляді Свідоцтва ГО-130208В, таким чином фактично ввів позивача в оману щодо істотних обставин, які мають істотне значення для укладання правочину про залучення коштів позивача.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За наведених підстав суд дійшов до висновку що укладання договору між позивачем та відповідачем щодо залучення грошових коштів позивача на умовах Свідоцтва № ГО-130208В є правочином, який вчинено під впливом обману з боку відповідача.

Виходячи з наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання правочину недійсним на підставі ст. 230 ЦК України підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Предявлення вимог про відшкодування завданих збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) передбачає обовязок кредитора довести, що ці доходи ( вигода) не є надуманими, а дійсно могли бути одержані ним у випадку належного виконання зобовязань боржником.

Застосовуючи правові наслідки недійсного правочину, вчиненого під впливом обману, передбачені ч. 2 ст. 230 ЦК України, суд виходить с того, що відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Тобто пропозиція повинна виражати твердий намір сторони, яка її пропонує вважати себе звязаною договором і запропонованими умовами, у випадку їх прийняття іншою стороною.

Як встановлено розглядом справи пропозиція відповідача, яка була прийнята позивачем щодо договору № ГО-130208В містила умову про нарахування 27% річних від суми внеску, з щоквартальним нарахуванням та виплатою вказаних відскоків, тобто визначається як 6,75% від суми внеску у квартал.

Крім цього протягом певного періоду відповідач нараховував позивачу дохід саме за вказаним принципом розрахунку, таким чином позивач могла реально одержувати дохід виходячи з розміру 6,75% від суми внеску у квартал, якщо її право не було порушено не виконанням взятих на себе зобовязань.

Враховуючи що будь яких інших обовязків позивача відповідно до умов договору № ГО-130208В, крім внесення грошових коштів, які могли реально вплинути на можливість або на відсутність такої можливості щодо отримання доходу від використання відповідачем коштів позивача не встановлено, а також не передбачено за правовою суттю договору позики, суд вважає належним чином доведеним позивачем розміру завданих збитків у вигляді недотриманих доходів ( упущеної вигоди).

Проте у розрахунку наведеного позивачем в заяві в порядку ст.31 ЦПК України допущено помилку в частині того, що до базової суми, з якої проводилося нарахування щоквартального доходу в розмірі 6,75% добавлено суму нарахованого, але не сплаченого доходу за минулий період, що є не допустимим, оскільки не передбачено умовами договору № ГО-130208В.

Крім цього не передбачено нарахування відсотків на нараховані, але не сплачені раніше відсотки і вимогами закону, який регулює відносини щодо позики ( ст. 1048 ЦК України).

За вказаних підстав розрахунок доходу за користування коштами позивача, визначається виходячи з суми 2025,00 грн. у квартал що складає 6,75% від суми внеску 30000,00 грн. та відповідно станом на 13.02.2010р. періоду представленого позивачем розрахунку визначається шляхом множення 2025,00 грн. на 6 кварталів, що дорівнює 12150,00 грн.

Враховуючи застосування подвійного розміру вказаних збитків, що передбачено ч.2 ст.230 ЦК України, визначена сума 12150,00 грн. підлягає множенню на 2, що дорівнює 24300,00 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, визнання правочину недійсним, та відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, розглянувши позов в межах заявлених позивачем вимог, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково та вважає за необхідне визнати недійсним правочином угоду про внесення додаткового пайового внеску у вигляді свідоцтва № ГО 130208В від 13 лютого 2008р., та стягнути з кредитної спілки «Україна» на користь позивача суму внеску у розмірі 30000,00 грн., а також матеріальні збитки в подвійному розмірі в сумі 24300,00 грн.

Також відповідно до ст. ст. 81,88 ЦПК України, підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення з відповідача судових витрат, що складаються з витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень, а також суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 543,00 гривень.

Керуючись ст. 16,22,216,230,623,628,638,640,641,642,1046,1048,1049 ЦК України, ст. 2, 5, 10, ч.1 ст.12, п. 1, 2,4,5, ст..21 Закону України «Про кредитні спілки», п. 2.1.3., 2.1.4, Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, затвердженого Розпорядженням Держфінпослуг України від 16.01.2004 р. № 7 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 3 лютого 2004 р. за № 148/8747. ст.ст. 10, 11, 58, 81, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до кредитної спілки «Україна» задовольнити частково.

Визнати недійсним правочином угоду про внесення додаткового пайового внеску у вигляді свідоцтва № ГО 130208В , яку укладено 13 лютого 2008р. між кредитною спілкою «Україна» (ЕДРПОУ 23989657) та ОСОБА_1.

Стягнути з кредитної спілки «Україна» ( ЕДРПОУ 23989657) на користь ОСОБА_1 30000,00 грн. ( тридцять тисяч грн.00 коп.) в якості повернення отриманого внеску за недійсним правочином.

Стягнути з кредитної спілки «Україна» ( ЕДРПОУ 23989657) на користь ОСОБА_1 24300,00 грн. ( двадцять чотири тисячі триста грн.00 коп.) в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди у вигляді не отриманого прибутку ( упущеної вигоди).

Стягнути з кредитної спілки «Україна» ( ЕДРПОУ 23989657) на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 120,00 грн. ( сто двадцять грн.00 коп.) як витрати, повязані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.

Стягнути з кредитної спілки «Україна» ( ЕДРПОУ 23989657) в дохід держави державне мито в розмірі 543,00 грн. ( пятсот сорок три грн. 0коп.)

В решті позову -відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В.Суворова