Ухвала суду № 115974596, 22.11.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53245/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної (немайнової) шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначена справа.

Позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії зі стягнення з ТОВ «Євро-Реконструкція» (ідентифікаційний код 37739041) на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ідентифікаційний код 40538421) заборгованості.

Заява обґрунтовується тим, що у випадку, якщо до вирішення даної справи та задоволення позовних вимог у даній справі грошові кошти з відповідача будуть стягнуті в примусовому порядку за іншим цільовим призначенням на користь іншого суб`єкта, черговість погашення вимог якого є наступною за черговістю вимог про стягнення заробітної плати та моральної (немайнової) шкоди, у відповідача, очевидно, будуть відсутні кошти для виконання судового рішення у даній справі, рішення суду в якій неможливо буде виконати.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст. 1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця чи його плани оплати заборгованості іншим особам жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної (немайнової) шкоди.

Ціна позову визначена позивачем загальною сумою 107 545,04 гривні.

Підставою позову є невиплата заробітної плати позивачу, мотивуючи це неможливістю проведення розрахунків із заробітної плати, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 08.09.2022 у справі № 910/4109/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації') «Київтеплоенерго» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у сумі 326 719 337,72 грн, пеню у сумі 19 043 563,46 грн, 3% річних у сумі 3 719 149,87 грн, інфляційні втрати у сумі 37 390 215,30 грн та судовий збір у сумі 579 983,69 грн.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 910/4109/22, оскаржувані рішення судів передніх інстанцій, в частині задоволення позову - залишені без змін, а в частині відмови в задоволенні позову - справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, у випадку, якщо до вирішення даної справи та задоволення позовних вимог у даній справі грошові кошти з відповідача будуть стягнуті в примусовому порядку за іншим цільовим призначенням на користь іншого суб`єкта, черговість погашення вимог якого є наступною за черговістю вимог про стягнення заробітної плати та моральної (немайнової) шкоди, у відповідача, очевидно, будуть відсутні кошти для виконання судового рішення у даній справі, рішення суду в якій неможливо буде виконати.

Враховуючи те, що відповідач не виконує свої зобов`язання з оплати заробітної плати з підстав можливості примусового стягнення з відповідача заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4109/22, беручи до уваги встановлений Законом України «Про виконавче провадження» порядок виконання судових рішень, а також гарантоване чинним законодавством право фізичної особи на своєчасне отримання оплати праці, відбулося та в подальшому буде існувати порушення конституційних прав позивача та інших працівників відповідача на своєчасне отримання винагороди за працю, а також відрахування платежів з неї, в тому числі аліментів, що може призвести до істотних ускладнень та навіть унеможливлення ефективного захисту прав або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти дії.

Необхідність застосування зустрічного забезпечення у даній справі відсутня, оскільки можливі застосовані заходи забезпечення позову не обмежать відповідача у його правах і не спричинять для нього негативних наслідків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної (немайнової) шкоди - задовольнити.

Заборонити органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії зі стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (ідентифікаційний код 37739041) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ідентифікаційний код 40538421) заборгованості за Договором № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017, укладеним між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», зокрема, заборонити вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі №910/4109/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро- Реконструкція» (ідентифікаційний код 37739041) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ідентифікаційний код 40538421) заборгованості у сумі 326 719 337,72 грн, пені у сумі 19 043 563,46 грн, 3% річних у сумі 3 719 149,87 грн, інфляційних втрат у сумі 37 390 215,30 грн та судового збору у сумі 579 983,69 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя С. В. Вовк