Рішення № 115973832, 25.10.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9937/23

Провадження № 2/752/5097/23

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Давиденко С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ГУ ПФУ в м. Києві звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві перебувала ОСОБА_1 , яка отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії АВ №0996178 від 22.07.2019 ОСОБА_1 встановлена інвалідність терміном по 15.07.2021 року. На підставі п. 19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», ГУ ПФУ в м. Києві було продовжено виплату пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 3 групи з 01.08.2021 року по 31.08.2021 року. Згідно довідки Київського міського центру медико-соціальної експертизи від 27.07.2021 № 746, зареєстрованої в ГУ ПФУ в м. Києві відповідач не є інвалідом. 3 метою досудового врегулювання питання щодо відшкодування надміру виплачених коштів Управлінням на адресу відповідача було направлено листи: 28.08.2021 № 2600-0505-8/137063, 02.06.2022 № 2600-0505-8/60009 та 14.12.2022 №2600-0505-8/166476 з вимогою повернення коштів у добровільному порядку, проте безпідставно отримані кошти в сумі 3854 грн. відповідачем повернуто не було.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просило суд стягнути ОСОБА_1 на їх користь безпідставно отримані кошти в розмірі 3854 грн., а також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду - 2684 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 30 травня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 31-32).

В судове засідання сторони не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлялися.

Позивач про причини неявки представника суд не повідомив.

Відповідач про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надіслала, з будь-якими клопотаннями не зверталася.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 9, 12, 13).

Як вбачається із Виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0996178, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 15.07.2019 року до 01.08.2021. Крім того, призначено дату чергового переогляду 15.07.2021 року (а.с. 10).

Із довідки про невизнання інвалідом встановлено, що ОСОБА_1 , 1979 року народження, 27.07.2021 року оглядалась в Центральному МСЕК № 1 і за результатами не визнана особою з інвалідністю (а.с. 11).

З індивідуального перерахунку пенсії вбачається, що з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України про встановлення карантину на території України, відповідачу було продовжено виплату пенсії по інвалідності, у зв`язку з чим виникла переплата пенсійної виплати в сумі 3854 грн. (а.с. 12, 13).

З 01.09.2021 виплату пенсії припинено (а.с. 14).

Матеріалами справи також підтверджується, що з метою досудового врегулювання спору Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на адресу відповідача направлялися листи з пропозицією добровільного повернення переплати пенсії в сумі 3854 грн., однак жодної відповіді на такий лист від відповідача не надійшло (а.с. 16-17, 18-19, 20-21).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання.

Згідно з п. 14.6 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058 у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню короно-вірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю, виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю.

Згідно зі ст. 30 Закону Україна «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ст. 31 Закону Україна «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 34 Закону Україна «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

У ст. 35 Закону Україна «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені строки виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності, зокрема, у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд згідно положень ч. 3 ст. 35 Закону Україна «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, законодавець покладає обов`язок саме на органи медико-соціальної експертизи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про результати повторного огляду осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону Україна «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21.03.2003.

Відповідно до п. 4 Постанови правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25.11.2014 «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплати, що є безнадійними до стягнення», суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, або у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

У разі припинення виплати пенсії, внаслідок відновлення здоров`я тощо до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За змістом ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових коштів.

Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.12.2018 у справі №711/1509/17, від 21.06.2018 у справі 554/1809/17, від 31.10.2018 у справі 307/2100/16-ц, від 13.04.2020 у справі № 487/2596/17.

Доказів того, що переплата пенсії виникла внаслідок зловживань з боку пенсіонера, чи того, що відповідач допустив недобросовісну поведінку, позивач суду не надав.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року встановлено, що ризик будь якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний висновок міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, у справі «Гаші проти Хорватії» та у справі «Трro проти Хорватії».

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002. Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Таким чином, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з нього надмірно виплаченої суми пенсії відповідно до ст. 1212 ЦК України, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999 р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам сторін та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача зазначеної у позові грошової суми, а тому суд вважає позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання щодо судових витрат слід вирішити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1212, 1215 ЦК України, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 76-81, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк