Рішення № 115969011, 18.12.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/190/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023 Справа № 908/3166/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3166/23

за позовною заявою: концерну Міські теплові мережі, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137

до відповідача: Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, 49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4

про стягнення 15 587,38 грн

СУТЬ СПОРУ:

13.10.23 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 13.10.23 з вимогами концерну Міські теплові мережі (далі концерн МТМ) до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 15 587,38 грн.

13.10.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3166/23 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 18.10.23 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/3166/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 18.12.23 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначає, що концерн «МТМ» (Теплопостачальна організація) здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлове приміщення першого поверху літ. А-9 за адресою вул. Дудикіна, буд. 26-А в м. Запоріжжі. Відповідач є орендарем вищевказаного приміщення на підставі договору оренди нежитлового приміщення №120/9/Г-8 від 18.03.14 та додаткової угоди від 10.04.17 та споживачем комунальних послуг у вказаному приміщенні. В порушення приписів чинного законодавства України, що регулює правовідносини з постачання теплової енергії, відповідачем договір про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти не укладено. Тому, облік відпущеної теплової енергії здійснювався позивачем по особовому рахунку № НОМЕР_1 . В період з січня 2020 р. по грудень 2020 р. позивачем було відпущено теплову енергію на загальну суму 15 587,38 грн, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками. Відповідач жодних заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках не надав та не сплатив кошти за фактично спожиту теплову енергію у сумі 15 587,38 грн.

31.10.23 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов за вих. №7517/12-2023 від 23.10.23, в якому останній просить суд вирішити спір відповідно до чинного законодавства. До відзиву додано довідку за вих. №3/2227 від 20.10.23, в якій зазначено, що оскільки між концерном «МТМ» та відповідачем не було укладено угоду про постачання теплової енергії за адресою м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 26-А за період з січня по квітень 2020 року та з листопада по грудень 2020 року, зареєструвати та сплатити зобов`язання в органах Казначейства не було можливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/3166/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 18.12.23.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.14 між Департаментом комунальної власності і приватизації Запорізької міської ради /орендодавець/, МКП «ОСНОВАНІЄ» /балансоутримувач/ та управлінням Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області /орендар/ укладено договір №120/9-2/Г-9 оренди нежитлового приміщення, за умовами (п. 1.1.) якого орендодавець, балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності Запорізької міської ради від 19.08.13 №349р передали, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху (літ. А-9) загальною площею 90,4 кв.м. за адресою: 69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 26-А.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців з 18.03.14 до 18.02.17.

В п. 11.7. договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Додатковою угодою від 10.04.17 в договорі оренди від 18.03.14 №120/9-2/Г-9 змінено назву орендаря з управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області на Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України

Доказів припинення/розірвання договору оренди сторонами не надано.

Позивач в позовній заяві вказує, що договір на закупівлю послуги з постачання теплової енергії сторонами не укладався, тому облік теплової енергії, що постачалася до приміщення відповідача, здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

В період січень-квітень 2020 року та листопад-грудень 2020 року позивачем було відпущено теплову енергію на загальну суму 15 587,38 грн, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та відповідними рахунками.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за відпущену теплову енергії у сумі 15 587,38 грн, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію за вих. від 14.08.23. До претензії було додано копії актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків за зазначений період.

Проте, відповідачем заборгованість не погашена, заперечень щодо нарахувань не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією та іншими нормативно-правовими актами України.

Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України «Про теплопостачання», він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Відповідно до Закону України «Про природні монополії», Концерн «Міські теплові мережі» відноситься до суб`єктів природної монополії.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги. оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі

Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 30.10.13 р. по справі 6-59цс13.

У постановах Верховного Суду від 11.04.18 у справі № 904/2238/17, від 16.10.18 у справі № 904/7377/17, від 25.03.19 у справі № 910/12510/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.20 у справі № 7128916/17-ц викладено правовий висновок, відповідно до якого: «укладення договору з теплопостачання відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».

У спірний період споживач /відповідач у справі/ свого обов`язку щодо укладення договору не виконав.

Концерном на юридичну адресу відповідача надсилались акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплати спожитої в період січень-квітень 2020 року та листопад-грудень 2020 року теплової енергії.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як вже зазначалось вище, згідно долучених до матеріалів справи актів та рахунків позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 15 587,38 грн, відповідно до рішень виконкому Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжі в заявлений період (опубліковані (рішення) на офіційному сайті Запорізької міської ради). Заперечень щодо здійснених нарахувань відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу за вих. від 14.08.23 щодо погашення заборгованості за теплову енергію.

Відповідач спожиту без договору теплову енергію не оплатив, направлену на його адресу вимогу про сплату заборгованості залишив без задоволення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались, або що відповідач ці послуги не отримував.

Крім того, як свідчить довідка відповідача за вих. №3/2227 від 20.10.23, зареєструвати в органах Казначейства та оплатити зобов`язання з постачання теплової енергії, відпущена в період січень-квітень 2020 року та листопад-грудень 2020 року до приміщення відповідача, не було можливим лише з тієї підстави, що між позивачем та відповідачем не укладено відповідного договору про постачання теплової енергії.

Судом прийнято до уваги те, що відповідачем не надано суду доказів його (відповідача у цій справі) звернення до позивача з пропозицією укласти такий договір.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених вище норм права вказує на необхідність подання стороною належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо наявності порушення її прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію у сумі 15 587,38 грн обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2 147,20 грн відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому, позивачем за подачу до господарського суду позовної заяви у справі №908/3166/23 сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Пунктом 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи клопотання позивача про повернення зайво сплаченого судового збору, викладене в позовній заяві, зайво сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України, про що буде поставлена відповідна ухвала після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, код ЄДРПОУ 40867332) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_2 Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313 ) 15 587 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 38 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, код ЄДРПОУ 40867332) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_3 у ПАТ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478 ) 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України … та продовженням дії такого стану, ввраховуючи безпековий стан у м. Запоріжжі, … повний текст рішення складено 27.12.23.

Суддя В.Л. Корсун