Ухвала суду № 115965441, 27.12.2023, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/11540/23

Номер провадження 1-кс/333/4116/23

УХВАЛА

іменем України

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

27 грудня 2023 року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 за участю:секретаря судового засідання прокурора слідчого підозрюваного захисника адвоката ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши, в режимі відеоконференції, клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою по кримінальному провадженню № 62022080020000293, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 вересня 2022 року відносно підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, м. Одеса, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, який проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого кухара господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62022080020000293, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 вересня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022080020000293від 10.09.2022 року, за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408ККУкраїни.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 за №9 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого кухара господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та останній приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України воєнний стан в Україні продовжено та діє в теперішній час.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.

Проте, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.

17.08.2022 року солдат ОСОБА_5 діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався на околицях АДРЕСА_2 .

При цьому, поважних причин для самовільного залишення місця служби, солдат ОСОБА_5 не мав, в тому числі у хворобливому стані, який би перешкоджав проходженню ним військової служби, не перебував.

Таким чином, солдат ОСОБА_5 , підозрюється у тому, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді старшого кухара господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 17.08.2022 року (точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе) діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби без поважних причин, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався на околицях АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, дії військовослужбовця ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.4ст.408 КК України, а саме як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

18.05.2023 відносно ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке було направлено на відомі місця проживання підозрюваного ОСОБА_5 та на адресу військової частини НОМЕР_1 .

27, 28, 29 травня 2023 року підозрюваний ОСОБА_5 за викликом до ТУ ДБР у м. Мелітополі (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 174-а) не з`явився, про причини неявки не повідомив.

30.05.2023 постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрюваного оголошено в розшук.

31.05.2023 постановою слідчого у кримінальному провадженні зупинено провадження.

27.12.2023 постановою слідчого у кримінальному провадженні поновлено провадження.

27.12.2023 ОСОБА_5 було доставлено до слідчого ТУ ДБР у м. Мелітополі військовою службою правопорядку та в той же день йому було вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.

27.12.2023 року о 10 годині 30 хвилин підозрюваному ОСОБА_5 та захиснику адвокату ОСОБА_6 вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обґрунтовується необхідність запобіжного заходу.

У судовому засіданні слідчий підтримав своє клопотання у повному обсязі та послався на обставини, які у ньому були викладені.

Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний ОСОБА_5 , після роз`яснення йому слідчим суддею прав, передбачених ч.2 ст.193 КПК України, пояснив, що бажає, щоб його інтереси представляла адвокат ОСОБА_6 .

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник, в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили суд обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі. Ризики зазначені у клопотанні не доведенні, підозра є необґрунтованою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, документи, надані стороною захисту, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Судом встановлено, що 10 вересня 2022 року до ЄРДР були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (кримінальне провадження №62022080020000293).

Клопотання слідчого, погоджене з процесуальним керівником у кримінальному провадженні, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

18.05.2023 відносно ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке було направлено на відомі місця проживання підозрюваного ОСОБА_5 та на адресу військової частини НОМЕР_1 .

27, 28, 29 травня 2023 року підозрюваний ОСОБА_5 за викликом до ТУ ДБР у м. Мелітополі (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 174-а) не з`явився, про причини неявки не повідомив.

30.05.2023 постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрюваного оголошено в розшук.

31.05.2023 постановою слідчого у кримінальному провадженні зупинено провадження.

27.12.2023 постановою слідчого у кримінальному провадженні поновлено провадження.

27.12.2023 року підозрюваному ОСОБА_5 було вручено письмову підозру.

-Як вбачається з матеріалів клопотання, наявність обґрунтованоїпідозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_5 ;

-Матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 ;

-Протоколами допитів свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , котрі кожний окремо надали свідчення щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України солдатом ОСОБА_5 :

-Іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 408 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_5 вже свідчить його поведінка, оскільки останній достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи в умовах воєнного стану свідомо допустив їх порушення, вчинивши військові злочини, а саме з метою ухилитись від проходження військової служби самовільно залишив місце несення служби та перебував за межами підрозділу понад один рік, при цьому командування до відома про своє місце перебування не ставив, на телефонні дзвінки не відповідав. Таким чином, солдат ОСОБА_5 може умисно покинути місце несення служби та місце свого мешкання, з метою переховування в подальшому від органів досудового розслідування та суду.

Також, солдат ОСОБА_5 є достовірно обізнаним про міру покарання, яке йому загрожує за вчинення вказаного злочину, а тому, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, в тому числі змінивши місце свого проживання або шляхом виїзду на тимчасово непідконтрольну територію України.

Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції підозрюваного ОСОБА_5 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.

Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , постійно в подальшому перебуваючи у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , продовжуючи нести військову службу в умовах воєнного стану, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї як військовослужбовець, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, шляхом їх залякування чи здійснення на них морального та фізичного впливу в умовах воєнного стану, з метою зміни ними показів.

Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та службової характеристики ОСОБА_5 можна зробити висновок що своїми противоправними діями ОСОБА_5 підриває бойовий дух військовослужбовців та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця, оскільки скоїв особливо тяжке кримінальне правопорушення.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілого, та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , був відсутній в місці несення служби більше року, проживає в м. Одесса та постійно змінює місце проживання з метою ухилення від військової служби та від притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, про наявність ризику повторного вчинення військового кримінального правопорушення свідчить процесуальна поведінка ОСОБА_5 , його негативна характеристика за місцем служби.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку судом, наслідки вчиненого ним злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки особовому складу військового підрозділу в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок залишення місця несення служби, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та надасть можливість запобігти вищевикладеним та обґрунтованим ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваним незаконного впливу на потерпілого, свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення кримінальних інших правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.

Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, оскільки він, являючись військовою особою, не зможе виконувати покладені на нього обов`язки з військової служби при обрані особистого зобов`язання або домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов`язаних із триманням під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на підозрюваного обов`язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

На підставі викладеного, а також з урахуванням ступеня порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню: переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду, вчиненню ним інших кримінальних правопорушень; знищенню, приховуванню та спотворенню будь-яких з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також забезпечить високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів громадян України.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходить військову службу підозрюваний, крім того ОСОБА_5 являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу в одній із підозрюваним військовій частині, у зв`язку з виконанням безпосередніх бойових завдань на лінії зіткнення з ворогом.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний ОСОБА_5 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_5 , для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Крім того, бажання ОСОБА_5 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.

Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов`язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_5 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Однак, враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 80 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень, що буде пропорційним щодо підозрюваного, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою по кримінальному провадженню № 62022080020000293, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 вересня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408КК України відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування у Запорізькому СІЗО.

Строк тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою рахувати з моменту його фактичного затримання з 27 грудня 2023 року з 15 години 55 хвилин.

Визначити одночасно щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

ОСОБА_5 , або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 214720гривень 00копійок (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять гривень нуль-нуль копійок) на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);

-утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Термін дії ухвали закінчується 11 лютого 2024 року (включно).

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 27 грудня 2023 року о 17 годині 00 хвилині.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя ОСОБА_1