Рішення № 115958906, 25.12.2023, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/7525/23

Провадження № 2-а/205/83/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2023 року місто Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Морозової С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за участю представника позивача адвоката Константинова Романа Дмитровича,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позову зазначив, що 12.07.2023 року відносно нього була винесена постанова серії ЕАС №7320128 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої він, нібито, керував автомобілем Ford Mondeo р/н НОМЕР_1 і не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а ПДР. Згідно із вказаною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень. Вважає, що постанова серії ЕАС №7320128 в справі про адміністративне правопорушення є незаконною та неправомірною, побудована на припущеннях, є однобічною. Прийняття даної постанови не передувало належне з`ясування обставин та умов, за яких відбувалося керування ним транспортним засобом, не містить жодних об`єктивних та належних доказів, які б підтверджували вчинення ним даного правопорушення. Дана постанова винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, із якою він категорично не згоден та заперечує проти неї, а тому вважає, що вона повинна бути скасована судом, а провадження у справі закрито. Зазначає, що він не керував автомобілем Ford Mondeo р/н НОМЕР_1 , а просто сидів у ньому (курив), а зупинив його екіпаж патрульної поліції взагалі біля калитки його будинку, де він мешкає, тобто не під час руху за кермом вказаного автомобіля, а коли він був пішоходом і йшов від автомобіля до свого будинку, куди його працівники поліції не пустили і застосували до нього заходи фізичного характеру, кайданки, нанесли ушкодження і в результаті ще склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, зазначає, що документи на автомобіль, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та його посвідчення водія були всередині автомобіля, а його особисті документи були вдома, і він пояснив поліцейським, що для того щоб надати їм свої документи йому необхідно зайти додому, але це зробити йому вони не дозволили. Поліцейський не звернув увагу і не перевірив той факт, що він не був водієм та не керував автомобілем, а тому його вимога про надання ним посвідчення водія була незаконною і неправомірною. Звертає увагу, що ним була написана заява та скарга до УПП в Дніпропетровській області на неправомірні і незаконні дії працівників поліції, які діяли із грубим порушенням норм чинного законодавства України, перевищували свої повноваження в даній ситуації, застосували заходи фізичного впливу до нього, в результаті чого він був змушений викликати швидку допомогу, яка потім відвезла його до лікарні, де встановили, що він отримав струс мозку та інші ушкодження. Дані факти підтверджуються довідками з лікарні №16 та №4, куди його було відведено на кареті швидкої допомоги. Крім того, звертає увагу на таку невідповідність в діях поліцейського, який склав вищевказану постанову, а саме у п.4 постанови вказана серія і номер його посвідчення водія НОМЕР_2 . Тобто, з однієї сторони поліцейський притягає його до відповідальності за не пред`явлення посвідчення водія, а з іншої сторони, у самій же постанові вказує серію та номер його посвідчення водія, що свідчить про невідповідність дій поліцейського. Також, інспектором не були роз`яснені його права за ст.268 КУпАП та строк оскарження постанови за ст.289 КУпАП, що підтверджується відсутністю його підпису у п.8 даної постанови. Зважаючи на вищевказані факти, що поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, постанова не містить жодних доказів, які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення, то він вважає, що справа повинна бути відносно нього закрита, а постанова скасована.

Ухвалою суду від 24.07.2023 року вищевказаний позов було залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, що не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.

Ухвалою суду від 02.08.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін.

29.08.2023 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву посилався на те, що 08.06.2023 року поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП Тлустенко Д.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, в якій зазначено про те, що останній керував транспортним засобом Ford Mondeo днз НОМЕР_1 , в м.Дніпро, по вул.Погоріла, в районі будинку 49, не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху України. При цьому акцентує увагу суду, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п.5 Розділу 4 Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб реагувати на виявлене правопорушення. Крім того, слід врахувати, що в основу прийнятого інспектором рішення щодо притягнення позивача до відповідальності та складання відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України. Разом з відзивом представником відповідача надано оптичний диск, який містить у собі той самий відеозапис, що був покладений в основу прийнятого інспектором рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складання постанови. Також надано відео з камери «Безпечне місто» та відео реєстратора. який знаходився в службовому авто, де зафіксовано рух транспортного засобу Ford Mondeo днз НОМЕР_1 . Отже, вважають позовні вимоги безпідставними, не підтвердженими жодними допустимими доказами та такими, що не підлягають задоволенню у повній мірі.

11.09.2023 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що він на момент його зупинки не виконував функції водія, так як його автомобіль не рухався, що підтверджується відео з відео реєстратора патрульної поліції. В момент, коли до нього підійшли працівники поліції позивач був пішоходом, руху автомобіля і його зупинки поліцейським на відео не зафіксовано, а тому законних підстав вимагати від позивача посвідчення водія у працівників поліції в цей момент не було. З огляду на те, що інспектором поліції не надано доказів того, що позивач був водієм транспортного засобу у розумінні норм Закону України «Про дорожній рух» та п.1.10 Правил дорожнього руху, то вимоги поліцейського про надання посвідчення водія не ґрунтувалася на законі.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року, постановленою судом, не виходячи до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідка ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Константинов Р.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні тим, що зазначені у позові. Представник додав, що докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, на жодному долученому відповідачем відеозапису не зафіксовано рух вищевказаного автомобіля ОСОБА_1 , перебування його на сидінні водія та будь-яких інших дій, які б вказували, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo р/н НОМЕР_1 і в момент зупинки автомобіля поліції автомобіль рухався та ним керував саме ОСОБА_1 .

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання потворно не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов до суду не направив, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов у визначений судом строк не повідомив, тому суд, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції, в судове засідання потворно не з`явився, в прохальній частині відзиву на позов просив розгляд справи провести без його участі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що 08.06.2023 року чоловік поїхав до магазину за цигарками. Десь о 22.00 - 23.00 він повернувся, вже була комендантська година. Бачила у вікно як він припаркувався біля дому та сидів у машині курив. Вона вийшла його погукати додому, як побачила біля нього поліцейських, які вимагали він нього документи. На питання що відбувається та для чого їм необхідно надати документи поліцейські не відповіли. Чоловіка не відпускали та попередили, що будуть застосовувати превентивні заходи, почали його бити. На її прохання зупинитися та викликати швидку допомогу вони не реагували. Протокол склали вже після того, як вона викликала СОГ та приїхала швидка допомога, десь біля 23.00-24.00 години.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вислухавши учасників справи. свідка, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.06.2023 року поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП Тлустенко Д.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення а ч.1 ст.126 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

З постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo днз НОМЕР_1 , в м.Дніпро, по вул.Погоріла, в районі будинку 49, не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначає, що обставини, наведені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно - правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена інспектором патрульної поліції, який, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Частиною першою статті 126 КУпАП України передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») та тягне за собою накладення штрафу.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Такими документами, зазначеними в п. 2.1 Правил, є: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції пред`являти для перевірки, зокрема, посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Інспектором УПП винесена постанова відносно позивача за ч. 1 ст.126 КУпАП, а саме, що 12.07.2023 року позивач керував транспортним засобом, не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що вказаним записом жодним чином не зафіксовано рух вищевказаного автомобіля позивачем ОСОБА_1 , перебування його на сидінні водія та будь-яких інших дій, які б вказували, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_1 , і в момент зупинки автомобіля поліцією автомобіль рухався та ним керував саме ОСОБА_1 . На відеозапису зафіксовано, як робітники поліції під`їхали до автомобіля, який не рухався, поряд з яким проходив позивач.

У ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 вчинив зазначене в оскаржуваній постанові адміністративні правопорушення. Жодних доказів у підтвердження його вини суду не надано та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилання на них відсутнє.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Всупереч вимогам ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема, у матеріалах відсутні матеріали фото-чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення, щодо керування транспортним засобом позивачем, який не мав при собі водійського посвідчення, реєстраційного документа на транспортний засіб під час його зупинення робітниками поліції.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії ЕАС №7320128 від 12.07.2023 року та не підтверджується жодними іншими належними та допустимими доказами.

При цьому не може слугувати доказом відеозапис з камер «Безпечне місто» на якому зафіксовано рух автомобіля позивача, про що він не заперечував протягом судового розгляду даної справи, оскільки на даному відео не зафіксовано зупинення позивача співробітниками поліції та порушення ним правил дорожнього руху, як того вимагають вимоги Закону України «Про дорожній рух та ПДР.

Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із наявної в матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 536,80 гривень, який слід стягнути з Головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 286 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7320128 від 12.07.2023 року, винесену поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Тлустенко Дар`єю Віталіївною про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень, скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір 536,80 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Представник позивача адвокат Константинов Роман Дмитрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4376 від 05.07.2019, адреса: АДРЕСА_2 , офіційна електрона адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

Відповідачі: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, адреса: 49000, м. Дніпро, Троїцька площа, 2А, електронна пошта:dnipro@patrol.police.gov.ua,

Департамент патрульної поліції Національної поліції, ЄДРПОУ: 40108646, адреса: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, електронна пошта: public@ patrol.police.gov.ua.

Повне рішення складено 25 грудня 2023 року.

Суддя О.О. Костромітіна