Рішення № 115951817, 26.12.2023, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/5074/23

№ 2/688/1149/23

Рішення

Іменем України

26 грудня 2023 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Березюк Н.П.,

за участі секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) в залі суду в м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

14 грудня 2023року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він є власником будинку АДРЕСА_1 , який прийняв в дар від ОСОБА_2 22 січня 2007 року.

23 квітня 2010 року відділом ДВС Шепетівського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 як боржника по справі та оголошено заборону на відчуження.

15 червня 2010 року реєстратором Хмельницької філії державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України» на підставі вказаної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 23 квітня 2010 року внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна за №9938236 про арешт будинку, АДРЕСА_1 як нерухомого майна ОСОБА_1 .

На даний час погасив заборгованість по виконавчому провадженні, а тому накладеним арештом порушується його право власності, він позбавлений можливості в повному обсязі користуватись та розпоряджатись майном на власний розсуд. За наведених обставин, просить звільнити будинок з під арешту та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №9938236, внесений 15 червня 2010 року про арешт будинка.

Представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в справі, призначено судове засідання на 26 грудня 2023 року.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиція відповідача.

Представник відповідача Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та зазначила щодо зняття арешту не заперечує.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування будинку від 22 січня 2007 року ОСОБА_1 належить будинок АДРЕСА_1 , якого він прийняв в дар від ОСОБА_2 , що підтверджується даними договору дарування будинку, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Петровською Л.О. 22 січня 2007 року та даними витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №13299372, виданого 22 січня 2007 року Шепетівським бюро технічної інвентаризації.

Отже ОСОБА_1 є власником будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується даними інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №350731845 від 17 жовтня 2023 року.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №350731845, виданого 17 жовтня 2023 року Центром надання адміністративних послуг Шепетівської міської ради Хмельницької області, від 17 жовтня 2023 року накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, 15 червня 2010 року реєстратором Хмельницької філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний запис за №9938236.

Норми права, які застосував суд.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей15,16 Цивільного процесуального кодексу Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як випливає із змісту частини 5 ст. 59 цього Закону.

Оцінка та мотиви суду.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Наявність арешту, що накладено на будинок позивача за відсутності невиконаних зобов`язань суттєво обмежує права позивача, як власника будинку на розпорядження майном, а тому право позивача підлягає захисту шляхом звільнення будинку з-під арешту.

Позовна вимога про вилучення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд не можзе підміняти інший державний орган та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього державного органу. Судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За змістом статей 316, 317, 321, 391 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації припинення обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду дає підстави для звільнення майна з під арешту. У зв`язку з тим, що був накладений арешт, позивач не може реалізувати свої права та інтереси щодо арештованого майна, яке належить йому на праві власності.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2020 року у справі № 817/928/17.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили про звільнення будинку з-під арешту є підставою для зняття арешту та внесення відповідного запису про це в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Звільнити з-під арешту будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений постановою Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 квітня 2010 року (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 9938236 від 15 червня 2010 року).

У решті позову відмовити

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , виданий Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Шепетівський відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 46, м. Шепетівка Хмельницької області, код ЄРДПОУ - 34639183.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК