Рішення № 115946382, 12.12.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19510/23

Провадження № 2-др/761/328/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

12 грудня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Кермача А.І.

представника відповідача Рєпкіна Н.І.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідач, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2023 в цивільній справі № 761/19510/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідач, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади, - задоволено частково. Визнано виконавчий напис від 24.05.2021, вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, який зареєстрований в реєстрі за №53038, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів в розмірі 99327,11 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, 25.10.2023 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про стягнення судових витрат в цивільній справі у якій позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на свою користь судові витрати по справі в розмірі 103 573,40 грн.

В обґрунтування заяви про стягнення судових витрат зазначено, що позивач має сплатити гонорар адвокату Кермачу А.І. за надання професійної правничої допомоги у фіксованому розмірі - 200 000,00 грн. в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції, що підтверджується копіями договору про надання правової допомоги від 23 липня 2021 року, та актів надання-приймання послуг від 24 жовтня 2023 року (Додатки №3 і №4 до Договору про надання правової допомоги від 23 липня 2021 року). Окрім того, у заяві зазначено, що позивачем понесені витрати пов`язані із явкою до суду на 19.10.2023 у розмірі 1256,00 грн., а витрати пов`язані із явкою до суду його представника адвоката Кермач А.І. 5675,80 грн. Також, позивач зазначає, що він поніс витрати на послуги поштового зв`язку у загальному розмірі 215,00 грн., у зв`язку із направлення сторонам копій заяви та інших процесуальних документів. У заяві зазначено, що загальний розмір судових витрат становить 207 146,80 грн., а враховуючи, що позовну заяву задоволено частково в частині вимог до відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» то позивач просить стягнути з нього 103 573,40 грн. судових витрат.

27.07.2023 одночасно із відзивом до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу у якій відповідач зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу заявлена позивачем є не співмірною, також варто зауважити, що даний розмір не відповідає складністю справи та виконаних адвокатських робіт, часом який був витрачений на виконання робіт адвокатом та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також позивачем не надано належних доказів понесених витрат.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заяву підтримали у повному обсязі та промили її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рєпкін Н.І. зазначив, що при вирішенні заяви покладається на розсуд суду.

Відповідач ТОВ «Вердикт Капітал» явку свого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 270 ч. 3, 4 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторонни або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали вищезазначеної справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2023 в цивільній справі № 761/19510/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідач, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади, - задоволено частково. Визнано виконавчий напис від 24.05.2021, вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, який зареєстрований в реєстрі за №53038, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів в розмірі 99327,11 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (у редакції 2004 року ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині стягнення витрат на послуги поштового зв`язку, оскільки вказані витратами не є судовими витратами.

При цьому згідно заяви, позивачем понесені витрати пов`язані із явкою до суду на 19.10.2023 у розмірі 1256,00 грн., а витрати пов`язані із явкою до суду його представника адвоката Кермач А.І. 5675,80 грн., на підтвердження чого надав: копію Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 23 липня 2021 року, а саме додаткової угоди від 10.10.2023, де визначено суму витрат на явку представника позивача адвоката Кермач А.І. до суду на 119.10.2023 та копії чеків під назвою АВТО, АЗС, АЗС.

Так, відповідно до ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, підстав для стягнення витрат пов`язаних із явку позивача та його представника в судове засідання 19.10.2023 відсутні, оскільки згідно ч. 1 ст. 138 ЦПК України такі витати несуть сторони, а також стороною позивач не підтверджено належними та допустимим доказами понесення таких витрат, оскільки з квитанцій неможливо встановити за що були сплачені вказані суми, а також хто їх сплачував, та не можливо перевірити дійсний та необхідний розмір витрат пов`язаних із явкою позивача та представника у судове засідання із тим, що визначений у заяві.

Щодо відшкодування інших судових витрат, понесених позивачем у справі, суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

У заяві зазначено, що позивач має сплатити гонорар адвокату Кермачу А.І. за надання професійної правничої допомоги у фіксованому розмірі - 200 000,00 грн. в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції, що підтверджується копіями договору про надання правової допомоги від 23 липня 2021 року.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до заяви долучено: копію договору про надання правової допомоги від 23.07.2021, копію додатку №2 до Договору про надання правової допомоги від 23.07.2021, а саме акт надання-приймання послуг від 12.10.2023, копію додатку №3 до Договору про надання правової допомоги від 23.07.2021, а саме акт надання-приймання послуг від 12.10.2023, копію додатку №3 до Договору про надання правової допомоги від 23.07.2021, а саме акт надання-приймання послуг від 12.10.2023.

Згідно пункту 1.1., 1.2. договору про надання правової допомоги від 23.07.2021, клієнт замовляє комплекс послуг з захисту, представництва та інших видів правової, професійної правничої допомоги (далі послуги/правова допомога), які зобов`язується оплатити на умовах і в порядку, визначених Договором, а Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, визначених Договором. Правова допомога надається з питань: «Представництва Клієнта у правовідносинах щодо виконавчого напису №53038, вчиненого 24 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, в межах досудової підготовки та судового провадження в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції.

Згідно пункту 3.2. договору про надання правової допомоги від 23.07.2021, розмір гонорару за цим Договором в межах досудової підготовки та судового провадження суду першої інстанції складає 200 000,00 грн.

В долучених до заяви долучено Додатки до договору про надання правової допомоги від 23.07.2021, а саме: акти в яких визначено перелік наданих послуг, час потрачений на них та вартість вказаних послуг.

Відповідачем ТОВ «Вердикт Капітал» було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, з урахуванням клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу доходить до висновку щодо часткове стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

В постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом Кермач А.І. позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі № 761/19510/23, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представниками процесуальних документів, ціну позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов до висновку, що сума витрат на правничу допомогу визначена у заяві про стягнення судових витрат в цивільній справі у розмірі 200 000,00 грн., а із урахування часткового задоволенні позову, позивач визначив витрат на професійну правову допомогу, яку просить стягнути з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» у розмірі 100 000,00 грн. є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести відповідач у цій справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади.

Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, що є немайновим, фінансового стану і статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих позивачу послуг з правової допомоги та заперечень сторони відповідача в контексті положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених позивачем у вказаній справі у розмірі 100 000,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.

Враховуючи наявність підстав для зменшення розміру суми судових витрат суд приходить до висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5 000,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Таким чином, заява позивача про стягнення судових витрат в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідач, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 133, 137,141, 144, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідач, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м.Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б.

Відповідач: Держава Україна в особі Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м.Київ, вул. Архітектора Городецького, 13.

Відповідач: Держава Україна в особі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д.

Третя особа: Баришніков Артем Дмитрович - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1, офіс 307.

Повний текст рішення (додаткове) складено: 15.12.2023.

Суддя: