Рішення № 115941174, 25.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14021/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеса звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням змін від 28.06.2023 року вхід. № 21581/23, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.06.2023 року по зведеному виконавчому провадженню № 61899335 про результати перевірки законності виконавчого провадження в частині визнання дій старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Чуб К.О. при винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 66704390, такими, що проведені з порушенням вимог пункту 10 частини 1 та частини 4 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження, та в частині скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Чуб К.О. про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 66704390 від 08.11.2021 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.06.2023 по виконавчому провадженню № 66704390 про скасування процесуального документу, а саме - постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 року по ВП № 66704390;

- визнати протиправною, та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.08.2021 по ВП № 45122980 про стягнення виконавчого збору.

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 66704390.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року позовну заяву Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, - повернуто позивачеві, відповідно до приписів п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/14021/23 Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року скасовано, справу №420/14021/23 за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем, у тому числі, зазначено, що постанова ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) від 01.06.2023 року по зведеному виконавчому провадженню № 61899335 про результати перевірки законності виконавчого провадження не відповідає вимогам, встановленим пунктом 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та не містить, зокрема, дат відкриття виконавчих проваджень, за якими проводилася перевірка, даних державного виконавця, який здійснює виконання, короткий зміст виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства. Поряд з цим, представник позивача стверджує, що така постанова не є обґрунтованою, а мотиви її прийняття обмежуються лише зазначенням того факту, що в межах виконавчих проваджень проводилось стягнення виконавчого збору, без встановлення обставин, які впливають на законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Стосовно незаконності постанови від 02.06.2023 року № 66704390, яка винесена старшим державним виконавцем ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Пхіденко О.С. по виконавчому провадженню № 66704390 про скасування процесуального документа, то представник позивача зазначив, що повноважень на скасування процесуальних документів, винесених державним виконавцем, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, або винесених державним виконавцем, в провадженні якого раніше перебувало виконавче провадження, діючим законодавством не передбачено. Обґрунтовуючи незаконність постанови про стягнення виконавчого збору, представник позивача стверджує, що відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу та Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Також, позивач зазначив, що 15.12.2023 року на адресу КП «ТМО» надійшов лист за підписом Директора Департаменту державної виконавчої служби МЮ України вих. № 159517/14669-4-23/20.3.2 від 04.12.2023, в якому, серед іншого, вказано на визнання Департаментом того факту, що пунктом 6 частини 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена заборона на стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1730-VIII, в зв`язку із чим на даний час, як зазначено в листі, виконання постанов про стягнення виконавчого збору від 18.08.2021 № 49988401, від 18.08.2021 № 45122980 та від 20.09.2018 № 57262979 не проводиться, а визначені Законом заходи примусового виконання державним виконавцем не здійснюються, арешт на майно та кошти не накладався. Отже, на думку позивача, висловлена у вказаному листі Департаментом державної виконавчої служби МЮ України позиція відповідає попередній поведінці Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка виразилась у винесенні 08.11.2021 року постанови про зупинення вчинення виконавчих дій по ВП № 66704390 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 16.11.2023 р. за вхід. № ЕП/44843/23), зазначаючи, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 45122980 з примусового виконання наказу № 916/1573/13, виданого 19.05.2014 Господарським судом Одеської області про стягнення з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси на користь Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» борг в сумі 220840896,78 грн. 18 серпня 2021 року виконавче провадження № 45122980 було закінчене відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку із тим, що в межах виконавчого провадження № 45122980 боржником не сплачено виконавчий збір в дохід держави, державним виконавцем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору яку направлено на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Представник відповідача звертає увагу, що вказана постанова є чинною та не скасовувалася, у спосіб та строки оскаржена боржником не була. Крім того, у відзиві на позовну заяву наголошувалося, що станом на теперішній час норми Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають механізму закриття виконавчого провадження відкритого на підставі чинної постанови про стягнення виконавчого збору на користь держави з боржника, який входить до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно Закону України "Про заходи, спрямовані до на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". Відповідач також вказав, що у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 45122980, та не сплатою боржником виконавчого збору, державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яку спочатку було направлено до виконання в Малиновський відділ ДВС у місті Одесі, однак на підставі постанови про передачу виконавчого провадження № 66704390 стягненням виконавчого збору займався відділ примусового виконання рішень. В межах виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», однак постанова про зупинення виконавчого провадження була скасована за результатами проведеної перевірки. При цьому, представник відповідача акцентував увагу, що постановою за результатами проведеної перевірки законності виконавчого провадження державного виконавця зобов`язано провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». У зв`язку із цим, 02.06.2023 на виконання постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про скасування процесуального документа, а саме: постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 року по ВП № 66704390.Крім того, представник відповідача зазначив, що оскільки виконавче провадження № 45122980, що перебувало на виконання у ВПВР Департаменту МУЮ, було завершено не згідно п. 16 ст. 39 Закону, а згідно пункту другого ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», стягненню підлягав також основний борг, а тому і пункт 6 ч. 5 ст. 27 Закону в даному випадку застосовуватися не може.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/14021/23 за позовом Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов. Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси у повному обсязі належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження в частині ВП №66704390. Зупинено провадження по справі №420/14021/23, - до отримання витребуваних судом письмових доказів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року поновлено провадження у справі №420/14021/23 за позовом Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвалою суду від 24.11.2023 року адміністративний позов Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, - залишено без руху, відповідно до приписів ч. 13 ст. 171 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року продовжено розгляд справи №420/14021/23, за позовом Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов. Призначено судове засідання на 21.12.2023 року о 17 год. 00 хв.

21.12.2023 року до суду від представника позивача - Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса надійшло клопотання (вхід. № 46010/23) про розгляд справи № 420/14021/23 в порядку письмового провадження.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Одеси від 19.03.2014 року позовні вимоги Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65110 м.Одеса, вул. Балківська, 1Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158): суму основного боргу в розмірі - 210 890 918 (двісті десять мільйонів вісімсот дев`яносто тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 66 коп., 3% річних в сумі - 2 584 255 (два мільйони п`ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 05 коп., штрафу 7% в сумі 14 762 364 (чотирнадцять мільйонів сімсот шістдесят дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 30 коп., пені в сумі - 7 301 032 (сім мільйонів триста одну тисячу тридцять дві) грн. 27 коп. та суму судового збору в сумі - 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 916/1573/13 від 13.05.2014 р. задоволено частково апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси». Рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2014 р. - змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції : «Позов Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» - задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» - 210 890 918 (двісті десять мільйонів вісімсот дев`яносто тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 66 коп. - основного боргу; - 2 584 255 (два мільйони п`ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 05 коп. - 3% річних; - 7 301 032 (сім мільйонів триста одна тисяча тридцять дві) грн. 27 коп. - пені; - 64 690 (шістдесят чотири тисяча шістсот дев`яносто) грн. 80 коп. - відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за подання позову. В решті частини позовних вимог (стягнення 7% штрафу в розмірі 14 762 364, 30 грн.) - відмовлено.»

20 жовтня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньовим М.О. відкрито виконавче провадження № 45122980 з примусового виконання наказу № 916/1573/13, виданого 19.05.2014 року Господарським судом Одеської області.

18 серпня 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45122980 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку із затвердженням Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2021 року у справі №916/1573/13 мирової угоди.

18 серпня 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову № 45122980 про стягнення з боржника КП Теплопостачання міста Одеси виконавчого збору у розмірі 158760,70 грн.

06 вересня 2021 року державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66704390 з примусового виконання постанови № 45122980 від 18.08.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 158760,70 грн

14 вересня 2021 року державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 66704390 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

02 листопада 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 66704390.

08 листопада 2021 року старшим державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 66704390 винесено постанову, відповідно до якої, керуючись пунктом 10 частини першої ст. 34, статтею 35 Закону України Про виконавче провадження, зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання постанови № 45122980 від 18.08.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 158760,70 грн., виданої ВПВР Департаменту ДВС МЮ України про стягнення виконавчого збору у розмірі 158760,70 грн., до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

27.03.2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі ч.5 ст.35 Закону України Про виконавче провадження прийнято постанову ВП №66704390 про поновлення вчинення виконавчих дій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року по справі № 420/8146/23, яке набрало законної сили, задоволено частково позовну заяву Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (вул. Балківська, 1-Б, м.Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 34674102) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Розумовського, 37, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.03.2023 року по ВП № 66704390 про поновлення вчинення виконавчих дій по стягненню виконавчого збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

01.06.2023 року заступником начальника Управління - начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою керуючись статтею 74 Закону України від 02.06.2016 Про виконавче провадження та пунктом 7 Розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, постановлено:

1. Дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чуб К.О. при винесенні постанов про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями №№ 66704390, 66921288, 66703870, 66704124, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 61899335, визнати такими, що проведені з порушенням вимог пункту 10 частини першої та частини четвертої статті 34 Закону України Про виконавче провадження.

2. Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. про зупинення вчинення виконавчих дій № 66704390 від 08.11.2021.

3. Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. про зупинення вчинення виконавчих дій № 66921288 від 08.11.2021.

4. Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. про зупинення вчинення виконавчих дій № 66703870 від 08.11.2021;

5. Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. про зупинення вчинення виконавчих дій № 66704124 від 08.11.2021.

Згідно постанови від 01.06.2023 року заступником начальника Управління-начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при здійсненні контролю за діями державного виконавця, за власною ініціативою, проведено перевірку законності зведеного виконавчого провадження № 61899335 в частині зупинення вчинення виконавчих дій, зокрема, встановлено, що в порушення вимог пункту 10 частини першої статті 34 Закону та частини четвертої статті 34 Закону, 08.11.2021 за виконавчими провадженнями №№ 66704390, 66921288, 66703870, 66704124 про стягнення виконавчого збору на користь держави, старшим державним виконавцем Чуб К.О. (на теперішній час, звільнена з органів державної виконавчої служби), винесені постанови про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону.

02.06.2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі абз.4 ч.3 ст.74 Закону України Про виконавче провадження прийнято постанову № 66704390 про скасування процесуального документу, а саме постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 року по ВП № 66704390.

Так, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, та достовірність, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження (далі Закон України № 1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону України № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п.1,5 ч.1 ст.3 Закону України № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.1, п.1 ч.2, п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє суду зробити висновок, що кожне судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання та повинно бути виконане або добровільно боржником, або примусово у спосіб та порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження.

Зокрема, виконавче провадження № 66704390 було відкрито щодо примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення з КП Теплопостачання міста Одеси виконавчого збору у розмірі 158760,70 грн., і позивач не погоджується саме із постановами, які прийняті в межах здійснення даного виконавчого провадження, та в ході здійснення контролю за діями державного виконавця.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.06.2023 року по зведеному виконавчому провадженню № 61899335 про результати перевірки законності виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень. затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція 512/5), встановлено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право: начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані; начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі. Вказані посадові особи можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи (п.2 розділу ХІІ).

Пунктом 7 розділу ХІІ Інструкції № 512/5 встановлено, що про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються:

- підстави перевірки виконавчого провадження;

- строки проведення перевірки;

- у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону;

- у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; строк виконання постанови;

- коло осіб, яким надсилаються копії постанови;

- інша необхідна інформація.

Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

Отже, сутність контролю за діяльністю державних виконавців полягає у спостереженні та перевірці їх діяльності відповідно до законодавчо визначених вимог, а також у запобіганні та виправленні можливих помилок і неправомірних дій, що перешкоджають такій діяльності. Предметом контролю за діяльністю державних виконавців є законність, повнота і своєчасність виконання рішень.

З матеріалів справи вбачається, що предметом перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 61899335 була, зокрема, законність зупинення державним виконавцем вчинення виконавчих дій, у тому числі, й щодо виконавчого провадження № 66704390.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення державним виконавцем вимог п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку із чим начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасовано зокрема постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. про зупинення вчинення виконавчих дій № 66704390 від 08.11.2021 року.

Так, суд вказує, що перевірка законності виконавчого провадження у даному випадку здійснено уповноваженим суб`єктом за власною ініціативою, що чинним законодавством України не заборонено.

При цьому, суд вважає непереконливими доводи позивача щодо необґрунтованості та невмотивованості оскаржуваної постанови від 01.06.2023 року №66704390, оскільки з наявних в матеріалах справи документах встановлено, що перевірка стосувалася виключно правомірності зупинення виконавчих дій, а не загалом всіх дій, які були вчинені державним виконавцем під час ведення виконавчого провадження.

Також, зміст постанови містить достатньо як фактичних, так і юридичних мотивів, якими керувався суб`єкт прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на обмеженість предмету проведеної перевірки (стосовно законності прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій) суд вважає, що саме з цих підстав в мотивувальній частині постанови і не міститься інформація щодо дати відкриття виконавчого провадження, даних державного виконавця, який здійснює виконання. Однак, відомості щодо державного виконавця містяться в резолютивній частині постанови, що, на думку суду, свідчить про дотримання формальних вимог до змісту постанови та не може бути підставою для її скасування.

Таким чином, доводи Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса про невмотивованість та необґрунтованість постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 01.06.2023 року, є безпідставними та необґрунтованими.

Водночас, в межах перевірки законності оскаржуваної постанови, на думку суду, підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у державного виконавця були відсутні, з огляду на наступне.

Згідно з п. 10 ч.1 ст.34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до ч.6 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з цих підстав не підлягає (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні).

Виходячи зі змісту вказаної правової норми, для зупинення виконавчого провадження недостатньо лише того, що боржник є підприємством, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, а необхідною умовою є й те, що стягувачем у такому виконавчому провадженні є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації.

Враховуючи, що у даному випадку стягувачем є держава в особі відповідного відділу виконавчої служби, то державний виконавець не мав повноважень на прийняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки це суперечить пункту 10 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження, про що суб`єкт контролю під час перевірки законності виконавчого провадження дійшов правильного висновку.

Отже, зважаючи на вищевикладен, суд вважає, що підстави для визнання протиправною та скасування постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 01 червня 2023 року, відсутні.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.06.2023 по виконавчому провадженню № 66704390 про скасування процесуального документу, а саме постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 року по ВП № 66704390, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 7 розділу І Інструкції № 512/5 визначено, що постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити:

- номер виконавчого провадження;

- вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене;

- мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;

- резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого виконавцем рішення;

строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.

У той же час, як зазначалося судом, статтею 74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Отже, прийняття виконавцем постанов є однією із форм реалізації ним владних повноважень в межах відкритого виконавчого провадження. При цьому, ані Закон України Про виконавче провадження, ані Інструкція № 512/5 не містять положень, які б дозволяли виконавцю приймати рішення про скасування процесуальних документів, винесених державним виконавцем, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, або винесених державним виконавцем, в провадженні якого раніше перебувало виконавче провадження.

Так, судом встановлено, що постанова про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 була скасована начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зазначено у постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження від 01.06.2023 року.

Таким чином, державний виконавець за відсутності у нього повноважень та враховуючи те, що постанова про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 вже була скасована в порядку реалізації ч. 3 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, прийняв фактично повторну постанову про скасування процесуального документу, що відповідно свідчить про те, що у даному випадку дії державного виконавця були зайвими, та вчиненими не на підставі, та не в межах наявних у нього повноважень, а відтак, суд погоджується із доводами Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса, що постанова від 02.06.2023 по виконавчому провадженню № 66704390 про скасування процесуального документу, а саме - постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 року по ВП № 66704390, не є правомірною, а отже підлягає скасуванню.

Відносно позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.08.2021 по ВП № 45122980 про стягнення виконавчого збору, судом встановлено наступне.

Статтею 27 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами (п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження).

Таким чином, виконавчий збір є додатковою фінансовою відповідальністю боржника за відсутність добровільного виконання виконавчого документу, який переданий для примусового його виконання. При цьому, законодавством чітко унормовано підстави з яких виконавчий збір не стягується.

Матеріалами справи підтверджено, що у даному випадку судове рішення було передано до примусового виконання і державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 45122980 здійснювалися дії з примусового виконання рішення шляхом перерахування коштів як в рахунок погашення наявної у боржника заборгованості, так і в частині покриття витрат виконавчого провадження.

Позивач стверджує, що постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною з огляду на вимоги п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, що визначає підставою, за якою виконавчий збір не стягується.

Проте, суд не погоджується з вище окресленими твердженнями позивача, акцентуючи, що на момент видачі виконавчого документа про стягнення виконавчого збору Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеса не мало статусу підприємства, включеного до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості у відповідності до вимог Закону України №1730-VIII. Такий статус підприємством набуто лише 24.11.2021 року на підставі наказу Міністерства громад та територій України № 304. Також, на момент видачі виконавчого документа зміни, які були внесені Законом України № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", в тому числі й щодо п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, не набули чинності. Тобто, на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, державний виконавець діяв на підставі, у спосіб та в межах, визначених Законом України Про виконавче провадження.

Крім того, з наявних матеріалів виконавчого провадження, судом встановлено, що ВП № 451222980 стосовно стягнення з КП Теплопостачання міста Одеси основного боргу за судовим рішенням на користь Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ, було закінчено внаслідок затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення (пункт 2 частини 1 статі 39 Закону України Про виконавче провадження), а не на підставі пункту 16 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, яка передбачає окрему та самостійну підставу закінчення виконавчого провадження, що співвідноситься із процедурою врегулювання заборгованості у відповідності до вимог Закону № 1639-ІХ та Закону № 1730.

За наведених обставин, суд вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору є правомірною, та, як наслідок, підстави для її скасування відсутні. При цьому, суд враховує і те, що норми Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають механізму закриття виконавчого провадження, відкритого на підставі чинної постанови про стягнення виконавчого збору на користь держави з боржника, який входить до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

Суд також відхиляє доводи позивача про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження № 66704390, зокрема, з тих міркувань, що виконавчий документ, який виконується в межах даного виконавчого провадження, є чинним, а підстав для закінчення виконавчого провадження, вичерпний перелік яких міститься в статті 39 Закону України Про виконавче провадження, позивачем не зазначено, та судом не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що оскільки законодавцем фактично «списано» виконавчий збір боржникам, які входять до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", та враховуючи відсутність основного боргу за судовим рішенням, не маючи можливості стягнути виконавчий збір внаслідок законодавчої заборони, державна виконавча служба має право повернути постанову про стягнення виконавчого збору стягувачу без виконання на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а у випадку не вчинення таких дій, належним засобом захисту прав позивача може бути звернення до суду за примусовим зобов`язанням виконавчої служби до вчинення таких дій.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, щодо наявності законодавчо передбачених підстав для часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса, шляхом визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.06.2023 по виконавчому провадженню № 66704390 про скасування процесуального документу, а саме - постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 року по ВП № 66704390.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. №15-рп/2004, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008року), право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов є такими, що підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.06.2023 по виконавчому провадженню № 66704390 про скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 року по ВП № 66704390.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

4. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (код ЄДРПОУ 34674102) витрати зі сплати судового збору у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко