Рішення № 115940377, 22.12.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 р. Справа № 400/10592/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, вул. Перемоги, 259, с. Привільне, Баштанський район, Миколаївська область, 56130, третя особа:ОСОБА_2 , с. Новопетрівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56140, про:визнання протиправним та скасування рішення від 12.07.2021 № 20; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Привільненської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 12.07.2021 року № 20 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту земле устрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Привільненську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) 7.26 умовних кадастрових гектарів на території Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області в межах Кашперо-Миколаївського старостинського округу за межами села Свобода.

Ухвалою від 08.11.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у травні 2021 року звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 7,26 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, однак рішенням сесії Привільненської сільської ради від 12.07.2021 року № 20, було вказано, що розглянувши заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сільська рада вирішила: відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського госпо дарства в розмірі середньої земельної частки (паю) в межах Кашперо-Миколаївського старостинського округу за межами села Свобода, та надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі серед ньої земельної частки (паю) 7.26 умовних кадастрових гектарів в межах Кашперо- Миколаївського старостинського округу за межами села Свобода.

Після звернення до відповідача, позивач виявив, що заява до сільської ради про надання дозволу була подана ОСОБА_2 07.06.2021 року (через 9 днів після подання такої заяви позивачем); довідка відділу Держгеокадастру про середній розмір земельної частки (паю) отримана ОСОБА_2 також 07.06.2021 року; на викопіюванні з кадастрової карти ОСОБА_2 вказана та ж земельна ділянка, яку позивач просив виділити у власність.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 почав займатись питанням збору необхідних документів та подав заяву до сільської ради вже після подачі такої заяви позивачем.

Позивач не погоджується з протиправним рішенням відповідача та звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа пояснень по суті справи не надала.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач у травні 2021 року звернувся до Привільненської міської ради Баштанського району Миколаївської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 7,26 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Рішенням VII сесії восьмого скликання Привільненської сільської ради від 12.07.2021 року № 20 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної частки (паю) в межах Кашперо-Миколаївського старостинського округу за межами села Свобода та надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) 7.26 умовних кадастрових гектарів в межах Кашперо- Миколаївського старостинського округу за межами села Свобода.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, суд оскаржив його у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки , але надав вказану ділянку іншій особі не вказавши причину та підстав для прийняття такого рішення.

Жодних доказів на підтвердження того, чому саме ОСОБА_2 , а не позивачу ОСОБА_1 була надана оспорювана земельна ділянка, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, якого наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, не надав.

При цьому, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного наказу, у відзиві відповідач посилається на оспорюваний наказ від 12.07.2021 року № 20, яким надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою надано ОСОБА_2 .

Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначено, що орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає клопотання і надає дозвіл або мотивовану відмову у його наданні. Також визначено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність. У рішенні сесії про відмову позивачу у наданні такого дозволу взагалі не вказано підстави відмови. Відповідач не пояснив чому при вірішенні питання надання земельної ділянки задоволена була заява іншої особи, яка звернулася пізніше з відповідною заявою ніж позивач.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності законних підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з огляду на що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 12.07.2021 року № 20 VII сесії восьмого скликання належить задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне:

Порядок прийняття рішень радою унормовано ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ці повноваження та порядок їх реалізації, в силу вимог чинного законодавства, передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу надати дозвіл або не надати (відмовити), розглянувши в порядку, визначеному законом.

У той же час, надаючи оцінку вимогам позивача зобов`язального характеру, суд зазначає наступне:

З 24.02.2022 року в країні діє воєнний стан.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 з 5:30 год. 24.02.2022 року введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України № 7168 від 16.03.2022 року воєнний стан продовжений до 25.04.2022 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України № 2738-IX від 16.11.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 року № 58/2023, затвердженого Законом України № 2915-IX від 07.02.2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України № 3057-IX від 02.05.2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 року № 451/2023, затвердженого Законом України № 3275-IX від 17.08.2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2023 року № 734/2023, затвердженого Законом України № 3429-IX від 10.11.2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/202, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України,Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відтак, враховуючи, що відповідач є органом місцевого самоврядування, що залучений до реалізації та здійснення передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень воєнного стану, пріоритетними при проведенні пленарних засідань Ради є заходи спрямовані на забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави.

А тому, в період дії воєнного стану покладення на відповідача обов`язку по розгляду клопотання позивача у бажаний для нього спосіб (на черговій (позачерговій) сесії ради), суперечитиме принципу пропорційності.

Законом України від 24.03.2022 року № 2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022 року, внесені зміни до ЗК України.

Так, вказаним законом розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5).

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Тому,положення Закону України від 24.03.2022 року № 7178, який повинен застосовуватися органом місцевого самоврядування при розгляді ініційованого позивачем земельного питання, виключатиме позитивне вирішення клопотання позивача під час дії воєнного стану.

Відтак, суд вбачає підстави для задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання Привільненську міську раду Баштанського району Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 28.05.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 7,26 га на території Кашперо-Миколаївського старостинського округу за межами села Свобода та прийняти відповідне рішення з урахуванням обмежень, запроваджених пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (вул. Перемоги, 259, с. Привільне, Баштанський район, Миколаївська область, 56130, код ЄДРПОУ 04376593), за участю третьої особи ОСОБА_2 (с. Новопетрівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56140, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення VII сесії восьмого скликання Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 12.07.2021 року № 20 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту земле устрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки у власність.

3. Зобов`язати Привільненську сільську раду Баштанського району Миколаївської області (вул. Перемоги, 259, с. Привільне, Баштанський район, Миколаївська область, 56130, код ЄДРПОУ 04376593) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 28.05.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) 7.26 умовних кадастрових гектарів на території Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області в межах Кашперо-Миколаївського старостинського округу за межами села Свобода, та прийняти відповідне рішення з урахуванням обмежень, запроваджених пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (вул. Перемоги, 259, с. Привільне, Баштанський район, Миколаївська область, 56130, код ЄДРПОУ 04376593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 908,00 грн. ( дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.12.2023 року.

Суддя О.В. Малих