Рішення № 115938045, 26.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
26.12.2023
Номер справи
160/15189/22
Номер документу
115938045
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 рокуСправа №160/15189/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 57, к. 301, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43238738), Державної судової адміністрації (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), Міністерства фінансів України (вул. М. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00013480), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 03.10.2022 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації, Міністерства фінансів України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невнесення наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168;

- зобов`язати уповноважену особу Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області винести наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України щодо невиконання постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168;

- зобов`язати Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України , Державну казначейську службу України забезпечити фінансування постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 у частині виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що його згідно з наказом керівника територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровські області від 07.07.2022 року №35 о/с призначено на посаду командира 3 відділення 6 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м.Кривий Ріг) територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровські області. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, зокрема, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно у розрахунку на місяць. Позивач вважає протиправною бездіяльність територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати їй додаткової винагороди, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в розмірі до 30000 гривень пропорційно у розрахунку на місяць, у зв`язку з чим звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації, Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання: клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України" або уточненої позовної заяви із визначенням відповідачів до яких звернені вимоги та її копій для всіх сторін.

08.11.2022 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач Державну казначейську службу України просить залучити в якості відповідача, а не третьої особи.

Ухвалою суду від 14.11.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.11.2023 року зупинено провадження у адміністративній справі №160/15189/22 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 57, к. 301, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43238738), Державної судової адміністрації (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), Міністерства фінансів України (вул. М. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00013480), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22.

30.12.2022 року на електронну адресу суду від представника Державної судової адміністрації України надійшов відзив на позовну заяву вх.№17031/22-ел, в якому представник відповідача-2, розглянувши обґрунтування позовних вимог, відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне надати наступні пояснення. Відповідно до статті 148 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь. У свою чергу Служба судової охорони, як розпорядник бюджетних коштів, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету, безпосередньо нараховує та виплачує грошове забезпечення співробітникам ССО у встановленому законодавством порядку. Абзацами 1 та 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" встановлено, що: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у Таких діях та заходах; виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). При цьому, відповідно до пункту 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів України опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови. Так, з метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам ССО ДСА України звернулась до Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Прем`єр-міністра України Шмигаля Д.А. (листи від 17.03.2022 №11-2604/22, від 13.04.2022 №11-2824/22, від 13.04.2022 №11-2826/22, від 27.04.2022 №11-3022/22, від 05.05.2022 №11-3181/22) щодо виділення додаткових асигнувань або додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету. Також, за результатами розгляду звернення Міністерством фінансів України (листи від 01.04.2022 №08020-01-2/6914 та від 19.04.2022 №08020-01-6/7965) ДСА України, як головному розпоряднику коштів державного бюджету за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", запропоновано використати всі внутрішні резерви для виплати додаткової винагороди співробітникам Служби, зокрема шляхом перерозподілу видатків між розпорядниками коштів нижчого рівня у системі ДСА України у межах загального обсягу бюджетних призначень. З огляду на зазначене, питання виплати співробітникам ССО додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 можливо вирішити лише шляхом виділення додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету, оскільки на сьогодні видатки на зазначені цілі для ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, не збільшені. Як наслідок, жодні зміни до кошторису видатків ССО в частині збільшення бюджетних асигнувань для виплати додаткової грошової винагороди встановленої Постановою №168 ДСА України не затверджувалися. На думку представника відповідача-2, Державна судова адміністрація України жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснювала заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача. З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

21.12.2022 від Міністерства фінансів України надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача-3 не погоджується з позовними вимогами, з огляду на таке. Особливості додаткових виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. До постанови №168 було внесено ряд змін, серед яких постановою Кабінету Міністрів України №43 від 20.01.2023 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», зокрема, співробітники Служби судової охорони були виключені з переліку категорій осіб, які мали право на отримання додаткової винагороди. Так, з урахуванням внесених змін до Постанови КМУ №168 на момент звернення позивача до суду, передбачалося, що Кабінет Міністрів України встановив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Абзацом 3 пункту 1 постанови КМУ №168 встановлено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Тобто, постанова КМУ №168 передбачала, що безпосереднім виконавцем з виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень, що застосовується з 24 лютого 2022 року, є орган в якому працевлаштований відповідний працівник, тобто територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, а нарахування виплати повинно відбуватися шляхом видачі відповідних наказів командирів (начальників). Водночас, відповідно до пункту 2-1 Постанови КМУ №168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів, (постанову доповнено пунктом 2-1 згідно з постановою КМУ №793 від 07.07.2022, яка застосовується з 24 лютого 2022 року). Абзацом 3 пункту 1 постанови КМУ №168 встановлено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Тобто, постанова КМУ №168 передбачає, що безпосереднім виконавцем з виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень, що застосовується з 24 лютого 2022 року, є орган в якому працевлаштований відповідний працівник, тобто територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, а нарахування виплати повинно відбуватися шляхом видачі відповідних наказів командирів (начальників). Отже, проаналізувавши норми постанови КМУ №168 можна дійти висновку, що для її виконання державному органу, в якому працює відповідний працівник, потрібно розробити порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також видати відповідний наказ. Враховуючи вищевикладене, а також проаналізувавши норми постанови КМУ №168, можна дійти висновку, що між відповідачем-3 та позивачем по справі не існувало та не існує зобов`язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки Мінфін не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача.

09.01.2023 року на адресу суду від представника територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№15322/23, в якому представник відповідача-1 позовні вимоги не визнає в повному обсязі, виходячи з наступного. Позивач відповідно до наказу територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 18.10.2021 року №283 о/с, перебуває на посаді контролера І категорії 1 відділення 2 підрозділу охорони (м.Кривий Ріг) територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровські області. На сьогоднішній день позивач є діючим співробітником Служби судової охорони та проходить службу в ТУ ССО у Дніпропетровської області на вищезазначеній посаді. 16 лютого 2023 року позивач звернувся до начальника територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області через свого адвоката із запитом про надання документів. Відповідні бюджетні асигнування до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області не надходили, нарахування та виплати зазначеної винагороди не проводились. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 (із змінами) установлено, зокрема, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Відповідно до пункту 4 Порядку, виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або Територіального управління Служби. У пункті 6 цього ж Порядку визначено, що розрахунковий період для виплати додаткової винагороди визначається в календарному обчислені з 24 лютого 2022 року, а надалі щомісяця пропорційно часу дії воєнного стану. Згідно пункту 7 Порядку, додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 грн. - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунок на місяць та 10 000 грн. - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць, 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384. Згідно пункту 10 Порядку грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Ухвалою суду від 10.11.2023 року поновлено провадження у справі.

Станом на дату прийняття рішення по справі, від представника Державної казначейської служби України пояснень щодо позову та щодо відзиву на позовну заяву не надходило, зі зверненнями або клопотаннями на адресу суду представник третьої особи не звертався.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , відповідно до наказу територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 18.10.2021 року №283 о/с прийнятий на службу до Служби судової охорони та призначена на посаду контролера І категорії 1 відділення 2 підрозділу охорони (м.Кривий Ріг) територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровські області.

ОСОБА_1 відповідно до наказу територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 15.04.2022 року №132 о/с перебуває на посаді командира 3 відділення 6 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м.Кривий Ріг) територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровські області.

25.07.2022 року ОСОБА_1 через свого адвоката звернувся до начальника територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області з рапортом, в якому просив надати інформацію про те, чи здійснювалась виплата додаткового винагороду ОСОБА_1 в період з часу ведення військового стану; чи видавались відповідні накази з метою здійснення вказаних виплат, а якщо такі накази не видавалися, просив пояснити причини не видання.

Листом начальника ТУ ССО у Дніпропетровській області №35.06-390/вн від 29.07.2022 повідомлено, що Кошторисом на 2022 рік територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 14 січня 2022 року (зі змінами), затвердженим Службою судової охорони, та Кошторисом на 2023 рік територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 06 січня 2023 року, затвердженим Службою судової охорони передбачені видатки на виплату грошового забезпечення співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області. Видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» Кошторисами не передбачались та не затверджувались. Відповідні бюджетні асигнування до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області не надходили, нарахування та виплати зазначеної винагороди не проводились.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати їй у період з 24.02.2022 року додаткової винагороди, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в розмірі до 30000 гривень пропорційно у розрахунку на місяць, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною 1 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 року №384.

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8, 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби.

Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Відповідно до пункту 17 Порядку №384 виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України №69 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 21, яким встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 року №396 затверджено Порядок та умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 встановлено, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 та пункті 4 наказу Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 року №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.

Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 й №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів.

Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-рп від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина 1 статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац 6 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року №2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині 3 статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказані зміни в правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому постановою №168 в первинній редакції.

Відтак, виходячи з приписів частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачеві додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396 про застосування якого вказує відповідач, оскільки за імперативною нормою частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» Державна судова адміністрація України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції постанови від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

У зв`язку з цим, визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

При цьому, відмова територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області у виплаті позивачеві додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

У позовній заяві позивач правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати йому грошового забезпечення в належному розмірі виникли між нею та відповідачем-1, яке в силу вимог пункту 10 Порядку №384 виплачує позивачеві грошове забезпечення за місцем проходження нею служби.

Отже, територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області є належним відповідачем за пред`явленим позивачем позовом, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах в частині ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди за спірний період.

Стосовно позовних вимог до відповідачів 2 та 3, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки по-перше, наразі відсутній визначений постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року розпорядчий акт, з яким нормативно пов`язується здійснення виплати відповідного грошового забезпечення, а по-друге, в ході судового розгляду було встановлено, що саме на відповідача-1, як на безпосереднього роботодавця позивача, покладено обов`язок щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, а тому позовні вимоги до відповідачів 2, 3 є необґрунтованими.

Щодо вимоги встановити Міністерству фінансів України, Державній судовій адміністрації України та територіальному управлінню Служби судової охорони у Дніпропетровській області строк щодо надання суду звіту про виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v.Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v.Slovaki), №2132/02, пп.24-27, від 13.06.2006, пп.18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v.Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v.Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення, не дасть очікуваного результату, або, що відповідачі будуть створювати перешкоди для його (рішення) виконання, крім того, позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов`язання відповідачів подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року по зразковій справі №260/3564/22 вказано на ознаки типової справи: а) позивачем є співробітник Служби судової охорони; б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168; г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168; г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 та необхідності зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).

Отже, за ознаками типової справи, визначення якої наведене в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, адміністративна справу №160/4202/23 підпадає під ознаки типової, відповідно в силу приписів частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті рішення по вказаній справі, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в зазначеній постанові.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22, суд у цій справі робить висновок про протиправність бездіяльності відповідача-1, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 за період з 24.02.2022 року, і як наслідок, необхідності зобов`язання територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року в розмірі до 30000 гривень пропорційно у розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 57, к. 301, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43238738) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 57, к. 301, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43238738) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко

Часті запитання

Який тип судового документу № 115938045 ?

Документ № 115938045 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 115938045 ?

Дата ухвалення - 26.12.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 115938045 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 115938045 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 115938045, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 115938045, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 26.12.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 115938045 відноситься до справи № 160/15189/22

Це рішення відноситься до справи № 160/15189/22. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 115938043
Наступний документ : 115938046