Рішення № 115936361, 13.12.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023 Справа № 914/1422/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна спілка художників України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівська обласна організація Національної спілки художників України

про: зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження та стягнення 1000 000,00 грн.,

та за позовом

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Національної спілки художників України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівська обласна організація Національної спілки художників України

про: зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження,

представники:

позивача: Сеньків А.І.

відповідача: Янівська Г.Я.

третьої особи-1: Борисовський А.Р.

третьої особи-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

03.05.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» про зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження та стягнення 200 000,00 грн.

Разом з позовними матеріалами, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» було подано клопотання про витребування доказів з метою обгрунтування розміру неотриманого доходу, в якому позивач просить суд витребувати документальні докази на підтвердження факту передання відповідачем спірного нерухомого майна в платне користування стороннім особам, отримання ним грошових коштів за таке користування, перелік банківських рахунків відповідача, на які було сплачено такі кошти, яке обгрунтовано тим, що такі докази становлять комерційну таємницю і не можуть бути отримані позивачем самостійно.

08.05.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у даній справі, відповідно до якої, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 31.05.2023р.; залучити до участі у справі Національну спілку художників України (місцезнаходження: Україна, 04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 1-5; ідентифікаційний код: 00015912) та Львівську обласну організацію Національної спілки художників України (місцезнаходження: Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, вулиця Коперника, будинок 17; ідентифікаційний код: 02916619) в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; викликати представників учасників справи у підготовче засідання; явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

Хід справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.

28.06.2023р. Національною спілкою художників України подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а саме про зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження.

29.06.2023р. суд постановив ухвалу, зокрема, відповідно до якої ухвалив: клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви та вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задовольнив; поновив строк на подання позовної заяви та вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; прийняти позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору-Національної спілки художників України, для спільного розгляду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» у справі №914/1422/23; вимоги позову Національної спілки художників України об`єднати в одне провадження із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» у справі №914/1422/23, підготовче засідання в якій відбудеться 02.08.2023р.; залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» (місцезнаходження: Україна, 79014, Львівська область, місто Львів, вулиця Мучна, будинок 32; ідентифікаційний код: 36312854) та Львівську обласну організацію Національної спілки художників України (місцезнаходження: Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, вулиця Коперника, будинок 17; ідентифікаційний код: 02916619) в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, яким не пізніше 02.08.2023р. надати письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, у яких викласти свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову; пояснення надати з урахуванням вимог ст.168 ГПК України; викликати представників учасників справи у підготовче засідання; явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

07.07.2023р. на адресу суду відповідачем подано письмові заперечення (вх.№16934/23).

23.08.2023р. суд постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» про витребування доказів задовольнити; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» дані та належним чином засвідчені документи щодо передачі ним, в період з 28.04.2022 року по дату вчинення позову 03.05.2023р., в платне користування іншим особам об`єктів нерухомого майна з реєстраційними номерами 1020823246101 та 1020903846101 по вул. Мучна 32 у м. Львів в цілому чи частинами, а саме: -дані про суми грошових коштів отриманих та/або нарахованих відповідачем за передачу в користування іншим особам вищевказаного майна у вищевказаний період; -договори, акти приймання-передачі та інші документи, на підставі яких відбувалась передача вказаного нерухомого майна іншим особам в платне користування, а також рахунків і первинних документів бухгалтерського обліку, якими оформлялись вказані господарські операції, в тому числі нарахування плати за користування вищевказаним нерухомим майном у вищевказаний період; виписки з банківських рахунків щодо сум грошових коштів, фактично отриманих відповідачем за передання в користування вищевказаного нерухомого майна за вищевказаний період; -дані про відступлення відповідачем на користь будь-яких інших осіб прав вимоги оплати грошових коштів за користування вищевказаним нерухомим майном у вищевказаний період, а також договори про таке відступлення, первинні документи бухгалтерського обліку, якими оформлялись такі господарські операції; витребувати в ГУ ДПС у Львівській області дані про банківські рахунки, якими володіло Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» в установах комерційних банків за період з 28.04.2022 року по дату вчинення позову 03.05.2023р.; витребувати в АТ «Кредобанк» довідку про рух коштів по рахунку: НОМЕР_1 ; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» про застосування заходів процесуального примусу до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» відмовити; відкласти підготовче засідання на 20.09.2023р., явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

11.09.2023р. на адресу суду від ГУ ДПС у Львівській області надійшла інформація (вх.№ 21947/23), яка витребовувалась ухвалою суду від 23.08.2023р.

19.09.2023р. на адресу суду від АТ «Кредобанк» надійшла інформація (вх.№ 22728/23), яка витребовувалась ухвалою суду від 23.08.2023р., зокрема, така надана у вигляді електронного носія (диск-1штука) та паперового носія на 1 165 аркушах.

21.09.2023р. від відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» на адресу суду подано клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні та про не долучення документів до матеріалів справи (вх.№22971/23).

03.10.2023р. відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» подано клопотання (вх.№3922/23) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №914/2322/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» до Національної спілки художників України про визнання передавального акту від 01.03.2017 року недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на майно.

03.10.2023р. від позивача надійшла заява (вх.№23960/23), в якій останній, просить долучити до матеріалів справи відомість щодо отримання відповідачем орендних платежів та інформаційну довідку з ДРРП, поновити строк на подання доказів.

04.10.2023р. відповідачем на адресу суду подано доповнення до відзиву відповідача у даній справі (вх.№24494/23), в якому останній просить поновити пропущений строк, з поважних причин, щодо подання доповнення до відзиву відповідача.

04.10.2023р. в підготовчому засіданні судом, зокрема, було відкладено розгляд клопотання про вирішення питання щодо проведення судового засідання в закритому режимі, долучено додаткові пояснення відповідача до матеріалів справи та постановлено протокольну ухвалу відповідно до якої суд ухвалив оголосити перерву до 25.10.2023р.

12.10.2023р. позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№4078/23), в якій позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 000 000,00 грн., при цьому не змінюючи решти позовних вимог.

24.10.2023р. відповідачем на адресу суду подано додаткові пояснення у даній справі (вх.№25701/23).

24.10.2023р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№25695/23), в якій останній, просить в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі відмовити.

24.10.2023р. через систему «Електронний суд» третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подано заяву (вх.№25666/23), в якій Національна спілка художників України просить в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі відмовити, а у випадку його задоволення-роз`єднати позови у справі, також, просить суд про застосування заходів процесуального примусу до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ», оскільки вважає, що останнє зловживає процесуальними правами, використовуючи їх з метою затягування судового процесу.

25.10.2023р. в підготовчому засіданні суд постановив протокольну ухвалу відповідно до якої, зокрема, ухвалив прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідно, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Провівши підготовче засідання 25.10.2023р., суд постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№25695/23 від 24.10.2023р.); відмовити у задоволенні клопотання про роз`єднання позовів; відмовити у задоволенні клопотання про застосування заходів процесуального примусу до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ»; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 15.11.2023р.; явку представників учасників справи у судове засідання з розгляду спору по суті визнати обов`язковою.

29.11.2023р. відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ», як через систему «Електронний суд» так і нарочно, подані клопотання про зупинення провадження у справі, які є ідентичними.У вказаних клопотаннях, відповідач просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16964/23, у якій спір стосується визнання недійсним одностороннього правочину Національної спілки художників України - листа-повідомлення від 20.04.2022 року № 01-99-12 про відмову від вигоди за договором довірчого управління від 02.04.2008 року та визнання діючим договору довірчого управління, укладеного між Національною спілкою художників України та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» 02.04.2008 року. 29.11.2023р. Національною спілкою художників України через систему «Електронний суд» подано клопотання про розгляд справи 29.11.2023р. без участі представника (вх.№29248/23).

29.11.2023р. в підготовчому засіданні суд постановив протокольну ухвалу відповідно до якої, зокрема, ухвалив: заяву про зупинення провадження у даній справі залишити без розгляду, оголосити перерву до 13.12.2023р.

При цьому, залишаючи без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі суд врахував, що клопотання подане відповідачем на стадії розгляду справи по суті, а законом визначено можливість зупинення провадження у справі у зв`язку з розглядом пов`язаної справи на стадії підготовчого провадження, а також подання відповідного клопотання без обґрунтування поважності причин несвоєчасного подання клопотання. Відтак, клопотання про зупинення подано на стадії розгляду справи по суті всупереч ч. 3 ст. 195 ГПК України.

Позиція позивача:

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на наступне.

Вигодонабувачі за договором довірчого управління відмовились від одержання вигоди за договором, про що повідомили відповідача і таке повідомлення він отримав 28.04.2022 року. Відтак, договір довірчого управління майном від 02.04.2008 року є, за твердженням позивача, припиненим з дати не пізніше 28.04.2022 року, а відповідач зобов`язаний повернути отримане в управління майно позивачу, який у зв`язку з набуттям права власності на таке набув і статусу установника управління ще до моменту припинення договору довірчого управління.

Станом на час пред`явлення позову, відповідач не повернув позивачу нерухоме майно, отримане в довірче управління, продовжує використовувати його, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про зареєстровані обтяження цього нерухомого майна.

Відповідач, не повернувши майно позивачу після припинення договору довірчого управління, позбавив його можливості отримувати доходи від використання цього майна, зокрема, доходи від передачі такого майна в найм.

Відповідач, натомість, продовжив сам отримувати грошові кошти від сторонніх осіб, як плату за передачу цього майна в платне користування стороннім особам, хоча підстава для того, щоб він передавав це майно у найм, а відтак і отримував за це оплату, відпала з припиненням договору довірчого управління. За інформацією, якою володіє позивач на дату позову, сума грошових коштів, яка отримана відповідачем в якості оплати за передання майна в користування стороннім особам за період з 01.05.2022 року склала 200 000,00 грн. Вказані грошові кошти від передачі майна в найм міг би отримати сам позивач, якби майно було повернуто йому відповідачем. Відтак, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача. В подальшому, позивач збільшив позовні вимоги до 1 000 000,00 грн.

У відповіді на відзив звертає увагу, що Національна спілка художників України (НСХУ), передавши право власності на майно, втратила статус установника управління (ч.1 ст. 1032 ЦКУ). Водночас, новий власник майна, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» (ТзОВ ЛФСКС) у зв`язку з переходом до нього права власності набув статусу установника управління у правовідносинах, що виникли на підставі договору довірчого управління від 02.04.2008 року.

Втративши статус установника управління, як сторони договору довірчого управління, НСХУ не втратила статусу вигодонабувача за цим договором, оскільки статус вигодонабувача НСХУ був визначений окремим положенням спірного договору.Відтак, діючи виключно, як вигодонабувач, а не як сторона договору, НСХУ на підставі спеціальної норми, яка надає право на відмову від отримання вигоди (п.4 ч.1 ст.1044 ЦКУ) також відмовилась від отримання вигоди за договором довірчого управління. Вказане за приписами п.4 ч.1 ст.1044 ЦКУ має правовим наслідком припинення договору довірчого управління, оскільки іншого правового наслідку відмови вигодонабувача від отримання вигоди, сторони договору довірчого управління не передбачили (ст. 6 ЦКУ).

Зважаючи на те, що позивач набувши право власності на спірне майно, набув статусу установника управління (в силу частини 1 ст. 1032 ЦК України установником управління є власник майна), у разі припинення договору довірчого управління, - спірне майно має бути повернуте позивачу, як його власнику, який вважається і установником управління майна (ч. 3 ст. 1044 ЦК України).

Позиція відповідача:

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вважає, що договір довірчого управління майном є чинним, так як не може бути припинений з підстав відмови самого установника управління (НСХУ) від одержання вигоди, такий договір припинив свою дію в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» виплачувати відповідні грошові суми конкретно вигодонабувачу- Львівській обласній організації Національної спілки художників України.Також, відповідач вказує, що жодних відповідних змін щодо заміни сторони в договорі не вносилось.Вигодонабувачами в договорі вказано, як самого установника-НСХУ, так і Львівську обласну організацію Національної спілки художників України (ЛОО НСХУ), як особу, яку вказав установник.

На виконання умов договору, ЛОО НСХУ фактично отримувало вигоду у формі періодичних платежів у безготівковій формі, а НСХУ, як власник майна, - у формі приросту від вартості майна, переданого в управління.

Від одержання періодичних платежів ЛОО НСХУ відмовилась 5 квітня 2022 року на підставі рішення засідання правління. 21 квітня 2022 року ТзОВ «КУП Акрополь», котрому не було відомо про таке рішення, сплатило відповідну суму періодичного платежу, такий був прийнятий вигодонабувачем і повернутий аж 5 грудня 2022 року у зв`язку з відмовою вигодонабувача від вигоди.

Товариству з обмеженою відповідальністю «КУП Акрополь», працівники якого представляли Спілку в судах, вдалось повернути майно до законного власника - НСХ України.

ТзОВ «КУП Акрополь» належним чином виконувало договір довірчого управління від 02.04.2008 року. Національна спілка художників України не відшкодовувала відповідачу фактично понесені витрати на збереження і поліпшення майна, оскільки такі витрати вважалися сторонами, як приріст від вартості майна, переданого в управління.

Відповідач вважає, що ТзОВ «ЛФСКС», як власник майна, по вул. Мучна, 32, заявляючи даний позов, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та є неналежним позивачем щодо будь- яких вимог, що випливають зі змісту договору довірчого управління та стосуються державної реєстрації похідного права ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь».

ТзОВ «КУП Акрополь» вважає договір чинним до 02.04.2024 року з підстав, наведених у відзиві, вважає, що правовідносини ТзОВ «КУП Акрополь» з третіми особами не стосуються предмету даного спору, питання про стягнення на користь ТзОВ «ЛФСКС» упущеної вигоди (недоотриманого прибутку), як вказує відповідач, є недоречним.

Відповідач у відзиві зазначає, що користується своїм правом, визначеним п. 2 ч. 5 ст. 90 ГПК України та відмовляється надавати відповіді на запитання, поставлені позивачем.

Вказує відповідач на те, що, зважаючи на чинність договору довірчого управління, стороною якого позивач не є, вважає, що підстави для задоволення позовної вимоги відсутні.

ТзОВ «КУП Акрополь» не було учасником судової справи про зупинення експлуатації будівлі, не є боржником згідно виконавчого документа, відтак відповідні аргументи позивача і надані ним письмові докази, на думку відповідача, не мають жодного відношення до предмету спору у даній справі.

У письмових запереченнях вказує, що правочин щодо передання спілкою майна до статутного капіталу ТзОВ «ЛФСКС» є фраудаторним, оскільки укладений без відома ТзОВ «КУП Акрополь» як кредитора, згода якого мала бути обов`язковою, і з майбутнім наслідком уникнення виконання перед позивачем як кредитором, умов договору довірчого управління (зокрема п. 4 Розділу IV).

Також, вважає безпідставним твердження, що до ТзОВ «ЛФСКС» перейшли усі права установника, а НСХУ при цьому залишилась вигодонабувачем.

Так як, від самого позивача на адресу відповідача не надходило жодних повідомлень про те, що ТзОВ «ЛФСКС» вважає себе установником, відмовляється від вигоди за договором, які були передбачені умовами договору для установника управління, а лише констатовано про таку відмову з боку Спілки та її Львівської обласної організації (лист № 10 від 20.04.2022 - додаток №20 до позовної заяви).

Зазначене, на переконання відповідача, не міняє суті викладеного у відзиві про те, що установник управління (чи то НСХУ, чи то ТзОВ «ЛФСКС», як новий власник майна, не вправі відмовитись від вигоди за договором в порядку ч.4 ст.1044 ЦКУ, на відміну від вказаного ним вигодонабувача, а тому договір не є припинений з цієї підстави.

Позиція третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, полягає у наступному.

При переході права власності па спірне нерухоме майно до ТзОВ «ЛФСКС» (його правопопередника) сторонами договору не було нотаріально посвідчено відповідних змін до договору довірчого управління, які б передбачали втрату НСХУ статусу «установника управління» та сторони договору. Відтак, НСХУ у зобов`язальних правовідносинах, які виникли на підставі договору довірчого управління залишається стороною, «установником управління», який має право вимагати повернення саме йому спірного нерухомого майна у випадку припинення договору довірчого управління. А відтак, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору вважає, що саме НСХУ належить право вимоги за позовом щодо повернення нерухомого майна.

Кожен із двох самостійних вигодонабувачів за договором довірчого управління відмовився від одержання вигоди за договором. Про це кожен з вигодонабувачів повідомив управителя (відповідача) і такі повідомлення останній отримав 28.04.2022 року.

Відтак, вказує на те, що договір довірчого управління майном від 02.04.2008 року є припиненим з дати не пізніше 28.04.2022 року, а відповідач зобов`язаний повернути отримане в управління майно НСХУ, який, зважаючи на відсутність нотаріально посвідчених змін до договору довірчого управління, залишається у спірних зобов`язальних правовідносинах управненою стороною за вимогою про повернення майна управителем з довірчого управління.

Позиція відповідача щодо позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Вважає, що договір довірчого управління від 02.04.2008 року не був припинений на підставі ч.4 ст.1044 Цивільного кодексу України, оскільки відмова від вигоди вигодонабувачем Львівською обласною організацією НСХУ має наслідком лише припинення відповідних грошових виплат саме вигодонабувачу. Проте, Цивільний кодекс не передбачає права відмови від договору самим установником управління, якщо такий укладено в його інтересах. Такий договір не може бути припинено на підставі ч.4 ст.1044 ЦК України. Сам договір також не передбачає можливості його припинення з підстави відмови від вигоди установником (як власником об`єкта управління). Відтак, позовні вимоги третьої особи вважає безпідставними.

У відзиві на позов третьої особи поставлено питання до НСХУ, як свідка.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

02 квітня 2008 року між Національною спілкою художників України (НСХУ), як Установником управління та Довірчим управителем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «АКРОПОЛЬ » було укладено Договір довірчого управління. За його умовами Установник управління передавав Довірчому управителю в управління нерухоме майно по вул. Мучна 32 у м. Львів, а саме: скульптурний цех Р-2, площею 1 575,8 кв.м, скульптурний цех Ф-2, площею 731,9 кв.м, виробничий корпус Л-3, площею 2 293,8 кв.м., насосна Н-1, площею 21,8 кв.м., гаражі С-2, площею 2 491,7 кв.м., адміністративний корпус Х-4, площею 2 491,7 кв.м., котельня Т-2, площею 532,4 кв.м., скляний цех А-3, площею 751.0 кв.м., прохідні 0-1, площею 12,8 кв.м, склоцех У-3, площею 850,5 кв.м., насосна П-1, площею 15,7 кв.м., керамічний цех Б-3, площею 2 262,7 кв.м, скульптурна майстерня В-1, площею 411,3 кв.м. (п. 27 Договору довірчого управління),(далі- «Нерухоме майно»).

Договорами про внесення змін до Договору довірчого управління від 03.08.2010р., 08.09.2016р. строк договору продовжено до 02 квітня 2024 року.

Вигодонабувачами за договором визначено Національну спілку художників України (НСХУ), а також Львівську обласну організацію Національної спілки художників України.

Рішенням НСХУ за №1 від 02.12.2008 року було створено Підприємство Об`єднання громадян (Релігійні організації, профспілки) «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ», до статутного фонду якого було передано вказане нерухоме майно, право власності на яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП) 23.11.2016 року. В подальшому Підприємство об`єднання громадян (Релігійні організації, профспілки) «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» було реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ», яке стало правонаступником, в тому числі і власником нерухомого майна по вул. Мучна 32 у м. Львів відповідно до Передавального акту від 01.03.2017 року. Право власності на нерухоме майно зареєстроване вже за ТзОВ «ЛФСКС» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 17.10.2019р. щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1020903846101, та з 28.01.2022р. щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1020823246101.

Із відомостей Державного реєстру речових прав, в якості самостійних об`єктів нерухомого майна існують наступні об`єкти: (1.) скульптурна майстерня В-1, площею 411,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1020903846101); та (2.) «будівлі та споруди», загальною площею 13 491,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020823246101), складовими частинами якого є: скульптурний цех Р-2, площею 1 575,8 кв.м., скульптурний цех Ф-2, площею 731,9 кв.м., виробничий корпус Л-3, площею 2 293,8 кв.м., насосна Н-1, площею 21,8 кв.м., гаражі С-2, площею 1 951,8 кв.м., адміністративний корпус Х-4, площею 2 491,7, котельня Т-2, площею 532,4 кв.м., скляний цех А-3, площею 751,0 кв.м., прохідні 0-1, площею 12,8 кв.м., склоцех У-3, площею 850,5 кв.м., насосна П-1, площею 15,7 кв.м., керамічний цех Б-3, площею 2262,7 кв.м.

Щодо об`єкту нерухомого майна - скульптурна майстерня В-1, площею 411,3 кв.м. (р.н. 1020903846101), на підставі Договору довірчого управління, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зроблено запис про інше речове право: 16284513, вид: довірче управління майном; суб`єкт іншого речового права: управитель ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь». Відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.

Щодо об`єкту нерухомого майна будівлі та споруди, загальною площею 13 491,9 кв.м. (р.н.1020823246101) на підставі Договору довірчого управління, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зроблено запис про інше речове право: 16283153, вид: довірче управління майном; суб`єкт іншого речового права: управитель ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь». Також зареєстровано обтяження за записом номер: 16283203, вид обтяження: заборона на нерухоме майно.

Листом №26 від 20 квітня 2022 року, Львівська обласна організація національної спілки художників України, яка виступала вигодонабувачем за Договором довірчого управління, повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «АКРОПОЛЬ», як управителя, про те, що з 06 квітня 2022 року вона, керуючись п. 4 ч.1 ст. 1044 ЦК України відмовляється від одержання вигоди за вищевказаним договором, що є підставою для його припинення. Дане повідомлення отримане відповідачем 28.04.2022 року та 02.05.2022 року.

Листом №01-99-12 від 20.04.2022 року, Національна Спілка Художників України, враховуючи протокол Правління НСХУ №5 від 07.04.2022 року повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «АКРОПОЛЬ», як управителя про те, що з 08 квітня 2022 року вона, відмовляється від одержання вигоди за вищевказаним договором, що є підставою для його припинення. Дане повідомлення отримане відповідачем 28.04.2022 року та 02.05.2022 року.

Листом №10 від 20 квітня 2022 року ТзОВ «ЛФСКС» повідомило відповідача про відмову вигодонабувачів від отримання вигоди за договором довірчого управління та припинення у зв`язку з цим договору довірчого управління.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень частини другої ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Отже, у розумінні наведених положень, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Виходячи з системного аналізу ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло, як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява №38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні положення щодо управління майном встановлено главою 70 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) .

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство, як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов`язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку (ст. 1030 Цивільного кодексу України).

Предметом договору управління є зобов`язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Тому, враховуючи це, під об`єктом договору управління слід розуміти саме певні види майна.

Аналізуючи законодавче визначення договору управління майном (ч.1 ст.1029 ЦК України), можна визначити, що його суб`єктний склад характеризується наявністю лише двох сторін установника управління та управителя, вигодонабувач, який не є установником, не буде договірною стороною, оскільки він відіграватиме роль третьої особи у зобов`язанні, котра наділена правами кредитора.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Така юридична модель договору, її суть, полягає у тому, що боржник вчиняє певні дії (сплачує гроші, передає майно, виконує роботи, надає послуги, тощо), як повністю, так і в певній частці на користь особи, яка не бере участі в укладанні цього договору. ЦК України прямо передбачає можливість застосування даної моделі цивільно-правових відносин у зобов`язаннях управління майном (стаття 1034 ЦК України).

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати, як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Його специфікою є також те, що у разі, якщо третя особа відмовилася від наданого їй права, то сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Разом з тим, в даному випадку, позивач, як установник управління, котрий набув цей статус в силу закону, будучи власником майна, переданого в управління (ч.1 ст. 1032 ЦК України), не скористався правом виконання договору тільки на свою користь, повідомивши про це управителя листом №10 від 20 квітня 2022 року.

Тобто, ще однією фігурою договору управління майном є вигодонабувач, яким може бути, як сам установник, так і третя особа, вказана ним у договорі, котра не є стороною договору управління і є третьою особою, що залучається у зобов`язання на правах кредитора, оскільки не має за договором ніяких обов`язків, лише право отримання вигоди з майна. Вигодонабувачем у договорі може бути, як фізична, так і юридична особа або держава, окрім управителя, відповідно до ч. 3 ст. 1033 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1032 ЦК України, установником управління є власник майна.

Згідно з ч.7 ст.1032 ЦК України, у тому разі, якщо зміниться власник майна, що є предметом договору управління, договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

Істотними умовами договору управління майном є: перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління Майном (ст.1035 Цивільного кодексу України).

Договір управління майном відповідно до ст. 1044 ЦК України припиняється у разі:

1)загибелі майна, переданого в управління;

2)припинення договору за заявою однієї із сторін у зв`язку із закінченням його строку;

3)смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;

4)відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;

5)визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;

6)відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв`язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;

7)відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;

8)визнання фізичної особи - установника управління банкрутом;

9)повного завершення виконання сторонами договору управління майном;

10)дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

У разі відмови однієї сторони від договору управління майном, вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк. У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором (ст. 1044 Цивільного кодексу України).

Тобто, відмова вигодонабувача від одержання вигоди за договором є самостійною підставою припинення договору довірчого управління майном, на таку відмову не поширюється обов`язок про повідомлення про це за три місяці до припинення договору (за рік згідно умов договору).

Оскільки відповідач отримав повідомлення про відмову вигодонабувача від отримання вигоди 28.04.2022 року, суд констатує, що договір довірчого управління майном припинився 29.04.2022 р. та в управителя майном виник обов`язок повернення такого майна установнику управління позивачу.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Водночас ч.ч 1, 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки позивач є власником майна на підставі передавального акту від 01.03.2017 року, і даний факт не спростовано матеріалами справи, позивач, враховуючи приписи п.4. ст. 1044 ЦК України, умови договору управління майном, вправі в судовому порядку вимагати повернення майна, яке було предметом договору.

Враховуючи вищевикладене, позов щодо повернення майна саме Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» підлягає задоволенню та є безпідставним позов третьої особи - Національної спілки художників України.

При цьому, позовні вимоги позивача, щодо скасування державної реєстрації іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, фактично обґрунтовані відсутністю вказаного права у відповідача, і, як наслідок, відсутністю в останнього, на переконання позивача, правомірного інтересу щодо фіксації свого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Матеріалами справи підтверджено, що з 01.05.2022 року відповідач фактично здійснював управління майном та отримував від такого управління дохід.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що договір припинив свою дію починаючи з 29.04.2022р., правові підстави для набуття чи збереження майна в даному випадку відсутні, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, що свідчить про необґрунтованість отримання вигоди по договору на суму 1 000 000,00 грн., що стверджується наявними матеріалами справи, зокрема банківською випискою по рахунку відповідача, відтак доведеними є позовні вимоги про стягнення з управителя на користь позивача зазначеної суми коштів.

Відтак, кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних грошових сум, а саме стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів.

Господарський суд погоджується також з доводами позивача в тій частині, що очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують наведеного вище висновку суду і за таких обставин не мають значення для ухвалення рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши подані докази, на яких грунтуються, як позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» так і позовні вимоги Національної спілки художників України, надавши оцінку аргументам учасників справи та застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору слід відмовити.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви (в тому числі за збільшення позовних вимог) підтверджується платіжною інструкцією №51 від 25.04.2023р. на суму 51 488,00 грн. та платіжною інструкцією №123 від 12.10.2023р. на суму 12 000,00 грн. відповідно.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 63 487,85 грн. (сума судового збору, що підлягає розподілу).

Судовий збір за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на Національну спілку художників України.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» (місцезнаходження: Україна, 79011, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ВІТОВСЬКОГО, будинок 18; ідентифікаційний код: 33420115) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» (місцезнаходження: Україна, 79014, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ МУЧНА, будинок 32; ідентифікаційний код: 36312854) наступне нерухоме майно, яке знаходиться по вул. Мучній 32 у м.Львів, а саме: (1.) скульптурна майстерня літ. «В-1», загальною площею 411,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1020903846101); та (2.) будівлі та споруди, загальною площею 13491,9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020823246101), складовими частинами якого є: скульптурний цех Р-2, загальною площею 1575,8 кв.м., скульптурний цех Ф-2, загальною площею 731,9 кв.м., виробничий корпус Л-3, загальною площею 2293,8 кв.м., будівля, насосна Н-1, загальною площею 21,8 кв.м.; будівля, гаражі С-2, загальною площею 1951,8 кв.м.; будівля, адміністративний корпус Х-4, загальною площею 2491,7 кв.м.; будівля, котельня Т-2, загальною площею 532,4 кв.м.; будівля скляний цех А-3, загальною площею 751,0 кв.м.; будівля прохідна О-1, загальною площею 12,8 кв.м.; будівля склоцех У-3, загальною площею 850,5 кв.м.; будівля насосна П-1, загальною площею 15,7 кв.м.; будівля керамічний цех Б-3, загальною площею 2262,7 кв.м.

3. Скасувати державну реєстрацію іншого речового права у виді: довірчого управління майном, номер запису про інше речове право: 16284513, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» (місцезнаходження: Україна, 79011, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ВІТОВСЬКОГО, будинок 18; ідентифікаційний код: 33420115) щодо об`єкта нерухомого майна: скульптурна майстерня літ. «В-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020903846101.

4. Скасувати державну реєстрацію іншого речового права у виді: довірчого управління майном, номер запису про інше речове право: 16283153, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» (місцезнаходження: Україна, 79011, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ВІТОВСЬКОГО, будинок 18; ідентифікаційний код: 33420115) щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі та споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020823246101.

5. Скасувати державну реєстрацію обтяження у виді: заборони на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 16283203, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі та споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020823246101.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» (місцезнаходження: Україна, 79011, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ВІТОВСЬКОГО, будинок 18; ідентифікаційний код: 33420115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА ФАБРИКА СКЛА, КЕРАМІКИ ТА СКУЛЬПТУРИ» (місцезнаходження: Україна, 79014, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ МУЧНА, будинок 32; ідентифікаційний код: 36312854) 1 000 000,00 грн. та 63 487,85 грн. судового збору.

7. В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Національної спілки художників України - відмовити повністю.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 25.12.2023 р.

Суддя Король М.Р.