Постанова № 115933545, 05.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52089/18-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., за участю секретаря Пархоменко М.О., прокурора Кіча О.М. розглянувши матеріали, що надійшли з управління захисту економіки у м. Києві департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу організації освітньої та наукової діяльності управління професійної освіти та науки Департаменту персоналу організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини І статті З Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 даного Закону, 23.01.2018 фактично припинивши виконання функцій держави, несвоєчасно без поважних причин 23.07.2018 подав декларацію суб`єкта декларування, який припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями. Також у порушення вимог частини 1 статті 45 даного Закону, несвоєчасно без поважних причин, 23 липня 2018 року подав на офіційний веб - сайт Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином про причини не явки суд не повідомив.

Прокурор у судовому засіданні просив встановити вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та закрити провадження за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суддя приходить наступного висновку.

Протоколи № 227, 228 про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, складений 22.10.2018 оперуповноваженим сектору протидії корупції управління захисту економіки у м. Києві департаменту захисту економіки Національної поліції України Геращенком В.С., відповідає ст. 255 КУпАП.

Відповідно до матеріалів справи та витягу з наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 січня 2017 року №38 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу організації освітньої та наукової діяльності управління професійної освіти та науки Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності. Наказом МВС України від 18.02.2017 №138 ОСОБА_1 присвоєно 7 ранг державного службовця.

13.12.2016 ОСОБА_1 ознайомлений із вимогами і обмеженнями щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та «Про захист персональних даних», Правилами етичної поведінки державних службовців.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Статтею 39 Закону України «Про державну службу» визначено, що державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", присвоюється 6, 7, 8 та 9 ранг.

Отже, ОСОБА_1 обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу організації освітньої та наукової діяльності управління професійної освіти та науки Департаменту персоналу організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, яка відноситься до категорії «В» державної служби являється суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», як на державних службовців.

Наказом МВС України від 15 січня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади з 23 січня 2018 року згідно з частиною першою статті 86 Закону України «Про державну службу» (за ініціативою державного службовця). Згідно з наявними у особовій картці відомостями ОСОБА_1 23.01.2018 отримав у Департаменті персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України трудову книжку, витяг з наказу МВС №23 о/с від 15.01.2018 та обхідний лист.

Отже, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, під час припинення виконання функцій держави, зобов`язаний подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, не пізніше дня такого припинення, зазначивши при цьому період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими останнім, та містити інформацію станом на останній день такого періоду, тобто з 01.01.2018 по 23.01.2018.

Відповідно до матеріалів справи та публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням) лише 23.07.2018.

Також, ОСОБА_1 будучи державним службовцем, був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік з 01 січня 2018 року до 01 квітня 2018 року.

Відповідно до публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 , подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік до вказаного реєстру лише 23.07.2018, тобто несвоєчасно.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року), та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42), - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньо висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись всі обставини кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином вивчені судом.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.

За таких обставин, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП доведена повністю.

Пункт 7 ч.1 ст.247 КУпАП передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення.

Враховуючи, що строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закінчився, провадження по справі підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.38, п.7 ст.247 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрити за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя О.А. Білоцерківець