Рішення № 115932779, 19.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17711/18

Провадження № 2/752/587/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.03.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Колдіної О.О.

за участі секретаря - Оджубейської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

у серпні 2018 року ТОВ «Перший український експертний центр» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг до ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 до березня 2016 року. Як власник квартири та споживач житлово-комунальних послуг відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за отриманні комунальні послуги.

Вказує, що відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр». Актом приймання передачі ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 для подальшої експлуатації.

Згідно розрахунку заборгованості по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31.07.2018 року існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг на суму 1271,58 грн за період з липня 2014 року по березень 2016 року. Позивач вказує, що у зв`язку з наявністю заборгованості відповідача здійснюється нарахування інфляційних втрат у розмірі 6813,27 грн та 3 % річних у розмірі 1852,99 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачу основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 21537,73 гривні, інфляційні нарахування в розмірі 6813,27 гривень, а також 3% річних від суми боргу в розмірі 1852,99 гривень.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.08.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

12.11.2018 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки він не є власником квартири з червня 2015 року і не повинен нести відповідальність за борги іншої особи. Крім того відповідач просить застосувати до вимог позивача положення ч.4 ст.264 ЦК України в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

12.12.2018 р. позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого заперечує проти застосування позовної давності,оскільки ТОВ «Перший український експертний центр» звернулось до Голосіївського районного суду м.Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості 28.04.2016 р.в квітні 2016 р., чим перервало перебіг строку позовної давності.

20.12.2018 р. позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості з 01.07.2014 р. по 18.03.2015 р. в розмірі 16724,76 гривень, інфляційні нарахування в розмірі 5686,42 гривні, атакож 3% річних в розмірі 1505,23гривні.

11.04.2019 р. позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за період з липня 2014 року по 18.03.2015 р. в розмірі 4482,51 гривня, інфляційні втрати в розмір 1627,15 гривень, 3% річних в розмірі 436,58 гривень.

31.01.2020 р. судом закрито підготовче провадження.

Представник позивача в ході судового розгляду підтримала позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просила суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяви, врахувавши заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся за місцем проживання. З клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався, причини неявки суду не повідомив.

В зв`язку з повторною неявкою відповідача в судове засідання суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд», протокол №50 від 29.12.2014 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр».

Позивач прийняв житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 для подальшої експлуатації та обслуговування, що підтверджується актом прийому-передачі.

ОСОБА_1 відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до 18.03.2015 р. був власником кв. АДРЕСА_3 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Перший український експертний центр», у відповідача станом на 18.03.2015 р. наявна заборгованість за період з 01.06.2014 р. в сумі 4482,51 гривня.

Судом встановлено, що позивач 28.04.2016 р. звернувся доГолосіївського районного суду м.Києва з заявою про видачу судового наказу та стягнення суми боргу за період з з 01.06.2014 р. по 31.03.2016 р.

25.05.2016 р. заяву позивача було задоволено та видано судовий наказ, який в подальшому на підставі заяви відповідача 2572017 р. було скасовано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо: купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення. поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані здійснювати оплату житлово-комунальних послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне падання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Позивач відповідно до Акту приймання-передачі будинку був виконавцем функцій з своєчасного та якісного надання житлово-комунальних послуг для потреб споживачів у будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

У спірний період відповідач отримував житлово-комунальні послуги, не відмовлявся від їх отримання, отримував рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги, які містять у собі суму заборгованості. Заяв про відмову від користування житлово-комунальних послуг, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг відповідачем не заявлялось.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якими він користувався та які були надані позивачем за період з 01.06.2014 р. по 18.03.2015 р.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує, а стаття 322 ЦК України наголошує на тому, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, будучи власником майна, зобов`язаний його утримувати.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК. інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На даний час заборгованість яка виникла у зв`язку із отримання відповідачем житлово-комунальних послуг, не сплачена та завдає збитків позивачу, у зв`язку з чим здійснюється нарахування інфляційних втрат у розмірі 1627,15 грн. та 3 % річних у розмірі 436,58 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частина 1 статті 625 визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% (три проценти) річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До інфляційних витрат на суму боргу та 3% (трьох процентів) річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових кошт і її внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Передбачена, п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків частини 2 статті 625 ЦК (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12 від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом..

Оскільки, на день розгляду справи, з боку відповідача не надано доказів про виконання свого обов`язку в частині сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд вважає, що позов є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду не можуть бути прийняті судом з врахуванням того, що позивач звернувся до суду з заявою в квітні 2016 року про стягнення суми боргу за надані послуги, чим перервав перебіг строку позовної давності.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в справі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 183, 229, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55, офіс №1004 код ЄДРПОУ 36844047) заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 4485,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 1627,15 грн та 3 % річних у розмірі 436,58 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя