Рішення № 115932749, 19.01.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/17790/17

Провадження № 2/752/109/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.01.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участю секретаря - Ящука Д. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.07.2012 року між сторонами було укладено кредитний договір № 910.16522, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 130 773,92 грн., у строк до 17.07.2019, на купівлю транспортного засобу «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , право приватної власності на який зареєстровано за відповідачем відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Частина грошових коштів була перерахована на купівлю вище зазначеного автомобіля, решта - перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат пов`язаних із купівлею авто, що підтверджується меморіальними ордерами. Додатком №1 до Кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, відповідно до якого відповідач мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів. Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п.1 кредитного договору було надано Відповідачу в користування зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 21,99 % та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору. Відповідач свого зобов`язання по поверненню заборгованості не виконав, а тому станом на 02.06.2017 у нього наявна заборгованість у розмірі 237 901,37 грн, з яких 62 937,61 - основний борг, 54 732,62 грн - прострочена заборгованість, 109 184 ,85 грн - прострочені проценти, 1 134,27 грн - строкові проценти, 3 373,32 грн - дебіторська заборгованість, 6 538,7 грн - інші штрафні санкції.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , який належить відповідачу на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до Акту огляду технічного стану, комплектності автотранспортного засобу від 24.05.2017 року встановлено відсутність транспортного засобу, що перебуває в заставі Банку. У зв`язку з порушенням Відповідачем прав та інтересів Позивача протягом тривалого часу, на підставі невиконання Відповідачем грошових зобов`язань за договором кредиту, а також на підставі того, що Відповідач уникає контакту з позивачем, не відповідає на телефонні дзвінки, переховується, за вказаною в кредитному договорі та договорі застави адресою не перебуває, предмет застави для огляду не надає, у Позивача є стійкі побоювання щодо неповернення грошових коштів Відповідачем та незаконного відчуження останнім автомобіля, що знаходиться в заставі Позивача.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд вилучити у ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , транспортний засіб, який є предметом застави, саме автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 та передати ПАТ «Ідея Банк» на період до його реалізації. У рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.16522, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в сумі 237 901,37 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника) за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії у відповідних структурних підрозділах Національної поліції України, структурних підрозділах МВС України, уповноважених здійснювати дії з державної реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо). Вилучити транспортний засіб, який є предметом застави «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_4 та передати ПАТ «Ідея Банк» на період до його реалізації.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2018 витребувано у Головному сервісному центрі МВС України та/або територіальному сервісному центрі МВС інформацію щодо власника транспортного засобу «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , попередній реєстраційний номер НОМЕР_2 , та актуального реєстраційного номеру вказаного транспорного засобу.

20.12.2018 до суду надійшла заява АТ «Ідея Банк» про залучення до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 як теперішнього власника транспортний засіб автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , та заява про зімну предмету позову, у якій позивач просить вилучити у відповідача ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , який є предметом застави та передати АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації. В рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь АТ «Ідея Банк» за кредитним договором №910.16522, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 у сумі 237 901,37 грн звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , , шляхом продажу зазначеного автомобіля АТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника) за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності, для чого надати АТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії у відповідних структурних підрозділах Національної поліції України, структурних підрозділах МВС України, уповноважених здійснювати дії з державної реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо).

24 лютого 2020 року АТ «Ідея Банк» подало заяву про зміну предмета позову, посилаючись на необхідність уточнення вимог в частині звернення стягнення на предмет застави, виклавши цю вимогу у наступній редакції: В рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №910.16522, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в сумі 237 901,37 грн,. з яких 62 937,61 грн - основний борг, 54 732,62 грн - прострочений борг, 109 184,85 грн - прострочені проценти, 1 134,27 грн - строкові проценти, 3 373,32 грн - дебіторська заборгованість, 6 538,7 грн - інші штрафні санкції, звернути стягнення на користь АТ «Ідея Банк» на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , а саме автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_4 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною , визначеною за результатами таких торгів.

З урахуванням зазначеного позивач просить здійснювати розгляд позовної заяви в межах наступних позовних вимог:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача за ьоргованість за кредитним договором №910.16522 від 17.07.2012, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» в сумі 237 901,37 грн, з яких 62 937,61 грн - основний брг, 54 732,62 грн - прострочений борг, 109 184,85 грн - прострочені проценти, 1 134,27 грн - строкові проценти, 3 373,32 грн - дебіторська заборгованість, 6 538,7 грн - інші штрафні санкції;

- в рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №910.16522 від 17.07.2012, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» в сумі 237 901,37 грн, з яких 62 937,61 грн - основний брг, 54 732,62 грн - прострочений борг, 109 184,85 грн - прострочені проценти, 1 134,27 грн - строкові проценти, 3 373,32 грн - дебіторська заборгованість, 6 538,7 грн - інші штрафні санкції звернути стягнення на користь АТ «Ідея Банк» на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , а саме автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_4 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною , визначеною за результатами таких торгів;

- вилучити у ОСОБА_2 транспортний засіб «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_4 та передати його АТ «Ідея Банк» на період до його реєстрації. Судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження у відкрите судове засідання.

Представником позивача подана заява про розгляд справи у відсутність представника Банку.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надавши письмові пояснення,відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач є добросовісним набувачем майна, під час купівлі транспортного засобу і реєстрації його органах ДАІ будь яке обтяження не було зареєстровано і жодних перешкод не існувало. Крім того, представником подана заява про застосування наслідків пропуску позивачем строків звернення до суду, оскільки останній платіж в погашення заборгованості був внесений в січні 2014 року, а автомобіль відчужено в серпні 2014 р., однак з позовом Банк звернувся в вересні 2017 року.

Відповідач ОСОБА_1 будь - яких заяв, клопотань до суду не подав. У судове засідання будучи належним чином повідомленим не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 17.07.2012 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.16522 за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 130 773,92 грн на купівлю транспортного засобу «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 . Строк користування кредитними коштами за кредитним договором до 17.07.2019.

Право приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстровано за ОСОБА_1 .

Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п.1 кредитного договору було надано Відповідачу в користування зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 21,99 % та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору.

Позичальник своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього договору, підтвердив свої права та обов`язки за цим договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі; Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до себе.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №910.16522 від 17.07.2012 між сторонами 06.08.2012 було укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О., зареєстровано в реєстрі №5410.

Згідно п.1.1. якого заставодавець передав у заставу заставодержателю предмет застави, яким є транспортний засіб «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

На підставі договору застави, укладеного з відповідачем, обтяження на транспортний засіб, що є предметом спору, 22.10.2012 було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, термін дії до 22.10.2017.

Відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, останній платіж боржником здійснено 13.01.2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу дії ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, проте заборгованість за кредитним договором не погашена, основне зобов`язання не виконано.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свого грошового зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти та проценти за їх користування не повернув, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 237 901,37 грн, з яких 62 937,61 - основний борг, 54 732,62 грн - прострочена заборгованість, 109 184 ,85 грн - прострочені проценти, 1 134,27 грн - строкові проценти, 3 373,32 грн - дебіторська заборгованість, 6 538,7 грн - інші штрафні санкції.

Заборгованість відповідача у заявленому позивачем розмірі підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_5 та розрахунком заборгованості станом на 02.06.2017.

Вказана сума заборгованості та розрахунок наданий позивачем не спростований стороною відповідача, а тому суд бере його до уваги при визначенні розміру заборгованості.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави, шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів та вилучення у ОСОБА_2 спірного транспортного засобу з передачею його позивачу на період до його реєстрації суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про заставу» законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 11 цього Закону України обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 ст. 44 цього ж Закону встановлюється, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частини перша статті 572 ЦК України).

Частиною першою статті 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 договір застави транспортного засобу №910.16522 було укладено 06.08.2012 року.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження на транспортний засіб зареєстровано в реєстрі 22.10.2012, термін дії до 22.10.2017.

Відповідно до умов договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на транспортний засіб, що є предметом застави шляхом продажу третій особі від імені заставодавця в порядку положень закону України «Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень» та інші права.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 12.08.2014 продав спірний автомобіль громадянину ОСОБА_3 , яким було безперешкодно здійснено перереєстрацію транспортного засобу у Центрі ДАІ 1413.

У подальшому, ОСОБА_3 18.11.2014 продав спірний автомобіль ОСОБА_4 , який здійснив реєстрацію права власності на автомобіль у Центр ДАІ 1413.

У свою чергу ОСОБА_5 продав транспортний засіб «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яка здійснила реєстрацію права власності на автомобіль 26.05.2015 (1201) Дніпропетровське ВРЕР-1.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положення ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а ч. 4 ст. 12 цього кодексу передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що на час придбання ОСОБА_6 транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень було чинне зареєстроване обтяження на автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

Застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Подібні висновки викладені ВС у постановах у справах 333/6700/15-ц, 573/1105/17.

Однак, представником відповідача подана заява про застосування наслідків пропуску позивачем строків звернення до суду.

Як встановлено судом при укладенні кредитного договору сторони узгодили порядок виконання зобов`язань, шляхом сплати щомісячних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи і виписки по особовому рахунку, останній платіж в рахунок погашення заборгованості внесено позичальником в січні 2014 року.

Банк звернувся до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави в липні 2017.

Згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації», пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 51).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Положеннями статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до вимог статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом після сплину встановленого законом строку позовної давності та суду не надано доказів поважності причин пропуску такого строку, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідачів в зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя