Рішення № 115924057, 22.12.2023, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/3403/23

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року Сумський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді Черних О.М.

з участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154) до приватного акціонерного товариства «Ск «Європейський страховий альянс» (м. Київ, проспект Науки, 3), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши при цьому письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухваленян заочного рішення.

Представник ПАТ «Ск «Європейський страховий альянс» в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 також в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістомЗакону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

28.01.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 20/20-Т/С, згідно умов якого Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 7-16).

30.11.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 18).

Згідно відповіді від НПУ автомобіль ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 , який крував ОСОБА_1 був застрахїований у ПрАТ «Європейський страховий альянс» (страховий поліс АР № 1034749, діє до 13.11.2021 року) (а.с. 19-21).

01.12.2020 року до ЄРДР були внесені відомсті про дану ДТП, номер кримінального провдаження 12020200440003094 (а.с. 22).

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування склала 183000,00 грн. (а.с. 17).

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 29.01.2021 року співробітниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було складено страховий акт № 006.02948920-1, відповідно до якого страхове відшкодування становить 183000,00 грн. (а.с. 18).

На підставі страхового акту № 006.02948920-1 від 29 січня 2021 року, зібраних документівта повідомлення страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку, звіту про результати огляду місця події (а.с. 23-24) та заяви щодо напряму виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором страхування, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП страхувальнику, шляхом виплати коштів на рахунок СТО - «Автоквартал» м. Суми в розмірі 183000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5349734 від 01.02.2021 року.

Відповдіно до висновку № 078/20 автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку заподіяного власникові автомобіля марки: Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску в наслідок ДТП, що сталася 30.11.2020 року з врахуванням ПДВ на вартість робіт, атеріалів і складових частин та без врахування коефіцієнту фізичного зносу на складові чатини станом цін на дату дослідження складає 409928 (чотириста девять тисяч девятсот двадцять вісім) гривень 36 коп. (а.с. 29-57).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Суд зазначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підтсаві ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальних, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивліьного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких сооба зазнала у взязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які осба зробила або мусить зробитидля відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як роз`яснено у п. 2 постанви Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року шкода, завдана особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної сооби, або коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, яка узгоджується з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справа за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У статті 999 ЦК України зазначено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здлоров`я , майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхуванння відповідальності належить цивільно-правова відповідальнсть власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-паравової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору страхування наземного транспорту № 20/20-Т/С розмір франшизи становить 0 % від загальної страхової суми, вказаної в розділі 10 Договору.

Отже, судом встановлено, що розмір страхового відшкодування в порядку суброгації з вирахуванням франшизи, становить 183 000,00 грн.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини,яка відображає принцип,пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, урішенняхсудівта інших органів з вирішення спорів мають бутиналежним чином зазначені підстави,на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенціїзобов`язуєсуди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.Міра,до якої суд має виконатиобов`язокщодообґрунтуваннярішення,можебути різноюв залежності від характеру рішення (див.рішення у справі«Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від9грудня 1994 року,серія A,N 303-A,п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справіта прийняття доказів на підтвердження позицій сторін,орган влади зобов`язаний виправдатисвоїдії,навівшиобґрунтуваннясвоїхрішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv.Finland),N 37801/97,п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначенняобґрунтованого рішення полягає втому, щоб продемонструвати сторонам,що вони були почуті. Крімтого, вмотивованерішеннядаєстороніможливістьоскаржитийого та отримати йогопереглядвищестоящоюінстанцією. Лишезаумови винесенняобґрунтованогорішенняможе забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.Finland),№49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Згідно із ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої соби, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Тобто, потепілому як кредитору належить право вимоги в боох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Аналогічна позиця зазначена у Постанові Верховного суду України по справі № 910/4720/20 від 04.03.2021 року.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Ваз», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК Європейський страховий альянс» (ліміт за шкоду майну 130000,00 гривень, франшиза 0,00) то позивач має право зворотної вимоги до в ПрАТ «СК Європейський страховий альянс» у розмірі ліміту 130000,00 гривень.

Позивачем було надіслано на адресу ПрАТ «СК Європейський страховий альянс» претензію, проте ПрАТ «СК Європейський страховий альянс» сплачено коштів не було, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність не настала. Проте, водій ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 будучи в стані алкогольного спяніння виїхав на зустрічну смугу руху, де і сталося зіктнення з забезпечним автомобілем Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску. Вина водія ВАЗ ОСОБА_1 очевидна. По сплину трьох років після ДТП до відповідальності ОСОБА_1 не притягнуто, справа № 591/1386/21 перебуває на розгляді.

04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц Великою Палатою Врховного Суду було ухвалено постанову, якій містяться висновки щодо правильного застосування норм права при стягненні матерільної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність. Великою Палатою Верховного Суду було надано такі розяснення: «Відпорвідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відпоідальність,у разі недостатності страхової виплати (стархового віддшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою вилатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обовязок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачениху статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В отсанньому випадку обсяг відповідальності страхувальнка обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користьПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» підлягають кошти в розмірі 53000,00 грн ( 183000,00-130000,00=53000,00 грн.)

Тобто, позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню з покладенням на відповідачів у справі судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10-13,81,89,263,265 ЦПКУкраїни, суд

УХВАЛИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154) до приватного акціонерного товариства «Ск «Європейський страховий альянс» (м. Київ, проспект Науки, 3), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (03039, м. Київ, пр. Науки, 3, код ЄДРПОУ 19411125)на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) суму страхового відшкодування у розмірі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ,на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) 53000 (пятдесят три тисячі) гривень 00 коп. в порядку ст. 1194 ЦК України.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (03039, м. Київ, пр. Науки, 3, код ЄДРПОУ 19411125)на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) - 1950 (одну тисячу девятсот пятдесят) гривень 05 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ,на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) - 794 (сімсот девяносто чотири) гриінь 95 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Черних