Рішення № 115920376, 20.12.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3609/23

Провадження № 2/346/1333/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б. Б.

секретаря: Романчук Л. І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі в залі Коломиського міськрайонного суду Івано-Франківської областіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Печеніжинської селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Печеніжинської селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 червня 2006 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із відповідачем ОСОБА_2 (д.п. Кучирин) у виконавчому комітеті Печеніжинської селищної ради, актовий запис №11.

Від вказаного шлюбу у сторін народилося двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Причиною звернення в суд з позовом про розірвання шлюбу є те, що у сторін зовсім різні характери та погляди на життя, що спричинило між ними повне непорозуміння, всі намагання зберегти сім`ю позитивних результатів не дали. Позивач та відповідач роками пробували сформувати міцну сім`ю, а також усунути всі непорозуміння між ними, про те, такі результати не дали жодних бажаних результатів. Спільних інтересів у сторін не має, що призвело до того, що між ними втрачені почуття один до одного, шлюб носить виключно формальний характер, а тому його слід розірвати.

Позивач зазначив, що фактично рік з відповідачем проживають окремо, спільного побуту та господарства не ведуть, розпоряджаються окремо своїми коштами та майном. Відповідач на даний час знаходиться на території Республіки Чехії, де й планує залишитись для подальшого проживання.

Вважає, що примирення між ними неможливе, адже це буде суперечити як його інтересам, так і інтересам позивача.

Зазначив, що з огляду на те, що у сторін є спільні неповнолітні діти від вказаного шлюбу, тому розірвати шлюб в позасудовий спосіб є неможливим. Вважає, що відповідач не заперечуватиме щодо розірвання шлюбу.

На даний час, за спільною згодою між батьками, склалася така ситуація, що старший син ОСОБА_3 проживає разом із відповідачкою на території Республіки Чехія, а молодший син ОСОБА_4 проживає разом із позивачем.

Вказав, що він займається вихованням та утриманням молодшого сина, а відповідачка займається вихованням старшого сина.

Оскільки син ОСОБА_3 вже досягнув п`яинадцятирічного віку, то з врахуванням положень ч.3 ст.1620 СК України вправі самостійно обирати своє місце проживання. Так, сином було прийнято рішення про те, що він бажає залишитись на проживання разом із відповідачем на території Республіки Чехія.

Вважає, що молодшого сина ОСОБА_5 слід залишити на проживання із батьком - ОСОБА_1 , з врахуванням наступного.

Позивач вказує, що він забезпечений житлом, має постійний та достатній дохід, адже працює на посаді експедитора у ТОВ «ЕКОПРОДВІН», а також всі необхідні умови для гармонійного розвитку та виховання молодшого сина ОСОБА_5 . Ніколи раніше не притягався до кримінальної відповідальності, не має шкідливих звичок. Має закінчену вищу освіту. З моменту закінчення вищого навчального закладу безперервно працював на різних відповідальних роботах та посадах. У всіх колективах зарекомендував себе позитивно.

Окрім цього, син ОСОБА_5 відвідує школу у селищі Печеніжин, є слухняним та старанним учнем, має тут багато друзів, з якими активно проводить своє дозвілля, а тому не бажає змінювати своє місце проживання та виїжджати для подальшого проживання закордон.

При цьому, беззаперечним є той факт, що переїзд за кордон дитини у такому юному віці може негативно відбитись на психіці дитини, адже в силу свого віку психіка сина ОСОБА_5 все ще активно формується, а тому його переїзд для подальшого проживання з акордон у зовсім чуже та нове соціальне та культурне середовище може викликати у нього стрес, внутрішню тривогу, апатію або інші негативні наслідки.

Вказав, що дбає про дітей, є турботливим та люблячим батьком, намагається дати дітям все найкраще.

На противагу цьому, відповідач по справі планує будувати своє особисте життя за кордоном. Вважає, що відповідач не буде заперечувати проти залишення молодшого сина ОСОБА_4 на проживання із позивачем.

Просить, шлюб зареєстрований 17 червня 2006 року між ним позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Печеніжинської селищної ради, актовий запис №11- розівати; малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу залишити на проживання з ним батьком ОСОБА_1 ; неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після розірвання шлюбу залишити на про живання з матір`ю ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за розгляд вказаної цивільної справи.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив справу вирішувати без його участі. Позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала.

Від представника Служби у справах дітей Печеніжинської селищної ради надійшла заява, в якій він просив розгляд даної справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Сторони зареєстрували шлюб 17 червня 2006 року у селищі Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис №11, що стверджується свідоцтвом про шлюб, виданого виконкомом Печеніжинської селищної ради серія НОМЕР_1 17 червня 2006 року (а.с.8).

Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії серія НОМЕР_2 від 05 серпня 2007 року (а.с.12) та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії серія НОМЕР_3 від 17 травня 2011 року (а.с.9)

Згідно з ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом ст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, оскільки у сторін зовсім різні характери та погляди на життя, що спричинило між ними повне непорозуміння, всі намагання зберегти сім`ю позитивних результатів не дали. Спільних інтересів у сторін не має, що призвело до того, що між ними втрачені почуття один до одного, шлюб носить виключно формальний характер. Подальше збереження сім`ї суперечить інтересам сторін

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем і відповідач щодо розірвання шлюбу не заперечує.

Таким чином, встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім`ї є неможливим, примиритися вони не бажають, тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним, то позовні вимоги в цій частині подлягають до задоволення.

У порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Щодо вимоги про визначення місця проживання дітей, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша та четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, які проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із

них буде проживати малолітня дитина, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків. (ст. 160 СК України).

І тільки у випадку наявності спору між батьками та/або дитиною щодо місця проживання малолітньої дитини, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 161СК України).

Факт відсутності між батьками дитини спору щодо місця проживання дитини вбачається також і зі змісту висновку Виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради (затверджений Рішенням №270 від 20 листопада 2023 року «Про затвердження та надання висновку про визначення проживання місця дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.54-55)

Відтак, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) - зокрема, в суді.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Фактично у даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини, з яким дитина, з його пояснень, і так фактично проживає, і від якого мати дитини не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини відповідач у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею, як матір`ю, суду не надала.

За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , який, з його пояснень, фактично проживав і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо його місця проживання, оскільки мати дитини не вимагає від батька дитини змінити його місце проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою.

В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 , то таке є недоцільним, оскільки відповідно до ч.3 ст.160 СК України неповнолітній самостійно визначив своє місце проживання разом із матір`ю, так як йому вже виповнилось 15 років.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання ОСОБА_4 заявлені позивачем передчасно, оскільки

зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визначення місця проживання дітей не підлягають задоволенню у звязку з відстутністю між сторонами спору щодо місця проживання дітей.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої в даному випадку сплачений судовий збір слід стягнути з відповідача в користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , зареєстрований 17 червня 2006 року у селищі Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис №11.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 536,80 коп.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , місце реєстрації, АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Служба у справах дітей Печеніжинської селизної ради, місцезнаходження: селище міського типу Печеніжин, вулиця Незалежності, 15, Коломийського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ: 40157159.

Суддя: Беркещук Б. Б.