Рішення № 115909770, 21.12.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6217/23

Провадження № 2/346/1914/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Тимошишин І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профіт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.08.2015 року між ПАТ Ідея Банк та відповідачем укладено кредитний договір №Р25.033.11444, відповідно до умов якого банк надав їй як позичальнику на поточні потреби кредит (грошові кошти) у розмірі 49 999 грн., включаючи витрати на страховий платіж, зі сплатою процентів в розмірі 1,99 % річних від залишкової суми, а позичальник зобов`язувалася одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти у вказаному розмірі, однак, у зв`язку з неповерненням відповідачем грошових коштів за договором утворилася заборгованість, яка станом на 03.12.2020 року визначена як 93646,20 грн., що складається із заборгованості: за основним боргом 36885,97 грн.; за нарахованими та несплаченими відсотками 12111,36 грн.; за нарахованими та несплаченими комісіями 44648,87 грн.

03.12.2020 року між ПАТ Ідея Банк та позивачем укладений договір факторингу №12/90, відповідно до якого ПАТ Ідея Банк відступає (передає) ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед банком та визначені в реєстрі боржників, зокрема, за кредитним договором № Р25.033.11444 від 12.08.2015 року. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України здійснив нарахування 3 % річних в сумі 3447,62 грн. та 13327,54 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення (з 03.12.2020 року (дату відступлення) по 23.02.2022 року). Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 110421,36 грн., та судові витрати, які складаються із 2684 грн. сплаченого судового збору та 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи у його відсутності ( а.с. 1-3 ).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, 21.12.2023 року подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає, проте, просить зменшити розмір нарахованих відсотків, так як вважає їх завищеними та непосильними для сплати, у зв`язку з невеликим розміром її пенсії (2520 грн.), оскільки їй обіцяли списати борг впродовж року ( а.с. 57 ).

В зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1ст. 14 ЦК Україницивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 12.08.2015 року між ПАТ Ідея Банк та відповідачем укладено кредитний договір № P25.033.11444, відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 якого банк надав їй як позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 49 999 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,9900% річних від залишкової суми кредиту, а також щомісячної плати за кредитне обслуговування в розмірі 2,9000% від початкової суми кредиту, а позичальник зобов`язувалася одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно з умовами цього договору.

Пунктом 1.8 договору передбачено, що банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг БПР Стартовий , що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 5-6).

Відповідно до п.2.1, 2.3 вказаного договору, позичальник зобов`язується повертати кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 12 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних внесків за кредитним договором. Нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом факт/факт, а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, до дати сплати щомісячного внеску. Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором. Базою нарахування процентів є непогашена сума кредиту, базою для нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості є початкова сума кредиту. Графік щомісячних платежів за цим договором в розрізі сум погашення кредиту, процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості (далі - Графік щомісячних внесків ) є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.5.1 договору позичальник заявляє та гарантує: що банк перед укладення договору кредиту повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначена інформація йому відома та зрозуміла, з вказаним Законом він ознайомлений, а також ознайомлений із тарифами Банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даного договору йому вручено банком при підписанні даного договору.

Розділом 6 договору кредиту встановлено «Графік щомісячних внесків за кредитним договором», із зазначенням дат та відповідних сум тіла, процентів і комісії за період з 12.09.2015 року по 12.08.2020 року.

Також, відповідачем підписано заяву № Р25.033.11444 від 12.08.2015 року на приєднання до договору добровільного страхування життя, предметом договору та об`єктом страхування якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов`язані з життям та здоров`ям застрахованої особи; страхова сума встановлюється в розмірі 41492,12 грн.; страхова премія 8505,88 грн. (а.с. 9).

Банк свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на рахунок відповідача в розмірі 41492,12 грн., що підтверджується ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту від 12.08.2015 року ( а.с. 8 ).

В письмовій заяві від 27.07.2016 року відповідач під особистий підпис підтвердила, що усвідомлює та згідна з тим, що в разі несвоєчасного погашення кредиту (або його частини) вказана нею інформація (щодо її місця проживання, серії паспорта, виду роботи та доходу) може бути доведена банком до відома третіх осіб (а.с. 7).

Згідно з випискою за договором, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідач як позичальник частково виконувала свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів (а.с.10-14).

Судом також встановлено, що 03.12.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал » (фактор) та АТ Ідея Банк (клієнт) укладено договір факторингу № 12/90, згідно з п. 2.1, 2.2 якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладання цього договору та передається в день укладання цього договору, клієнтом фактору в електронному вигляді та надсилається засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі. Реєстр боржників, після належного його підписання, вважається невід`ємною частиною цього договору (а. с. 20-22).

У відповідності до пунктів 3.1, 4.1 договору, сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги по реєстру боржників складає 2300000,00 грн. Фактор зобов`язався сплатити клієнту суму фінансування у розмірі, вказаному у пункті 3.1. цього договору, за виключенням вже сплаченої суми в розмірі 200 000,00 грн. на підставі договору про участь в торгах від 15.10.2020 року, в якості забезпечення виконання фактором зобов`язань щодо участі у таких торгах, шляхом перерахунку суми, що становить різницю між сумою, вказаною у пункті 3.1. цього договору, та сумою в розмірі 200 000,00 грн., оплаченою на підставі договору про участь у торгах від 15.10.2020 року на рахунки клієнта протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п.5.1 договору факторингу, права вимоги, строк платежу за яким настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому, вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п.4.1 цього договору.

Згідно зреєстром боржниківдо вказаногодоговору (Додаток№ 1до договоруфакторингу №12/90від 03.12.2020року),позивач набувправо вимогидо боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 )за заборгованістю,яка виниклаза кредитнимдоговором № P25.033.11444, в загальній сумі 93646,2 грн., з яких: 36885,97 грн. - заборгованість за основним боргом; 12111,36 грн. - за відсотками; 44648,87 грн. - за комісіями ( а.с. 23-25 ).

Крім того, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором факторингу щодо оплати суми фінансування (пункти 3.1, 4.1. договору), що підтверджується копіями платіжних доручень від 03.12.2020 року на суму 2 100 000,00 грн. та від 19.10.2020 року на суму 200 000,00 грн. ( а.с. 26, 27 ).

Позивачем вказано, що відповідач станом на 03.12.2020 року (дату відступлення) порушив умови кредитного договору і має заборгованість в загальній сумі 93646,20 грн., з яких: за основним боргом - 36885,97 грн.; за нарахованими та несплаченими відсотками 12111,36 грн.; за нарахованими та несплаченими комісіями 44648,87 грн. (а.с. 15). Крім того, за невиконання зобов`язань за договором позивачем здійснено нарахування 3% річних на кредитну заборгованість 3447,62 грн., та за інфляційними втратами 13327,54 грн. за період з 03.12.2020 року по 23.02.2022 року ( а.с. 16 ). Таким чином, загальний розмір заборгованості визначено як 110421,36 грн.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялась досудова вимога №1761/2023 від 13.07.2023 року щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором № P25.033.11444 від 12.08.2015 року (а.с. 17-19), однак, враховуючи подальше пред`явлення позову, заборгованість в добровільному порядку не погашена.

У частинах 1, 3ст.509ЦКУкраїни вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 1ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник обв`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно доч.1ст.512ЦК Україникредитор узобов`язанніможе бутизамінений іншоюособою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.ст.76,77ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач уклала кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимогинаякінабув позивачзаукладенимміж нимтакредитодавцемвідповідача договоромфакторингу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 36885,97 та процентами - 12111,36 грн. підлягають задоволенню.

За змістом ч.2ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентирічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18) за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У розумінні ст. 625 ЦК України позивач вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Окрім того, необхідно зазначити, що з 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В силу положень ст. 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5255,41 грн. інфляційних втрат (індекс інфляції за весь час прострочення) та 1 357,97 грн. 3 % річних. (Розрахунок інфляційних втрат здійснюється в межах заявленого позивачем строку з 03.12.2020 року по 23.02.2022 року (тобто до дня запровадження в Україні воєнного стану (24.02.2022 року) за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIcIIc(100,90 : 100)x(101,30 : 100)x(101,00 : 100)x (101,70 : 100)x(100,70 : 100)x(101,30 : 100)x(100,20 : 100)x(100,10 : 100)x(99,80 : 100)x(101,20 : 100)x(100,90 : 100)x(100,80 : 100)x(100,60 : 100)x(101,30 : 100)x(101,60 : 100)= = 1.14247719. Інфляційні втрати: 36885,97 x 1.14247719 - 36885,97 =5255,41 грн.

Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення; з розрахунку 36885,97 грн. (заборгованість за основним боргом) х 3 (розмір відсотків, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) / 100 / 365 (днів у році) (з 03.12.2020 року по 31.12.2020 року 36885,97 x 3 % x 29 : 366 : 100 = 87,68 грн.; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 36885,97 x 3 % x 365 : 365 : 100 = 1 106,58 грн.; з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року 36885,97 x 3 % x 54 : 365 : 100 = 163,71 грн., всього 1357,97 грн. Період прострочення грошового зобов`язання 448 днів.

Щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55Закону України«Про банкиі банківськудіяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Частиною третьою статті 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів » текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися не змінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1, та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою № 49 від 08 червня 2017 року затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Пунктами 1.4, 2.1 кредитного договору визначено, що обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,9000 % від початкової суми кредиту. Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 12 дня/числа кожного місяця, згідно з графіком щомісячних внесків за кредитним договором.

Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

Частиною першою, другою статті 228ЦКУкраїни передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228ЦКУкраїни нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, суд приходить до висновку, що положення п.1.4 вищевказаного кредитного договору про щомісячну сплату комісії (плату за обслуговування кредитної заборгованості) за надання кредиту в терміни та у розмірах, визначених договором та графіком щомісячних внесків за кредитним договором, є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими та нарахованими комісіями в розмірі 44648,87 грн. слід відмовити.

У зв`язку з наведеним слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному 55610,71 грн., яка складається із заборгованості; за основним боргом - 36885,97 грн.; за процентами за користування кредитом - 12111,36 грн.; за інфляційними втратами - 5255,41 грн. та 1 357,97 грн. 3 % річних.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 55610,71 грн., що становить 50,36 % від заявлених вимог в розмірі 110421,36 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1351,66 грн.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Судувід 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження№ 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Судувід 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4статті 137 ЦПК України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року; додаткову угоду №6 від 12.06.2023 року до договору про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року; акт №16 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року; акт №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 11.09.2023 року; наказ про прийняття на роботу від 13.08.2021 року №ПД000000002, платіжну інструкцію від 14.09.2023 року №265 з призначенням платежу «оплата правової допомоги за договором №28092021-1 від 28.09.2021 року відповідно до акту №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 11.09.2023»; довіреність від 13.01.2023 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ( а.с. 28-36, 41).

Як встановлено судом, 28.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ» укладено договір про надання правничої допомоги №28092021-1, згідно з умовами якого останнє прийняло на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язався прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору (пункт 1.1. договору).

Згідно з пункту 3.1. договору клієнт зобов`язався сплачувати об`єднанню у тому числі додаткову фіксовану винагороду у розмірі 2 000,00 грн.

Підпунктом 3.3.5 договору передбачено, що винагорода виплачується у національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового перерахування клієнтом на поточний рахунок об`єднання, вказаний у договорі, протягом 7 (семи) банківських днів від дати підписання сторонами акта прийому - передачі наданої правової допомоги та на підставі наданого об`єднанням рахунку.

Відповідно до умов додаткової угоди №6 від 12.06.2023 року до договору про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року, додаткова фіксована винагорода адвокатського об`єднання «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ» (працівником якого є адвокат Мартиненко В.В.) за проведення консультації з клієнтом, вивчення документів та підготовку проекту позовної заяви до суду (однієї) згідно реєстру боржників складає 7000,00 грн. ( а.с. 32 ).

Адвокатське об`єднання надало зазначені послуги товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», що підтверджується актом №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 11.09.2023 року та платіжною інструкцією №265 від 14.09.2023 року, якою здійснено відповідну оплату (а.с. 34, 36).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Судом враховується також й те, що дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження, в якій призначено 2 судових засідання, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 500 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 512, 525, 526, 530, 610, 625, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8), заборгованість за кредитним договором №Р25.033.11444 від 12.08.2015 року в загальному розмірі 55610 ( п`ятдесят п`ять тисяч шістсот десять ) гривень 71 копійка, яка складається із: 36885,97 грн. заборгованості за основним боргом; 12111,36 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 5255,41 грн. інфляційні втрати; 1 357,97 грн. 3 % річних.

В решті вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 1351 (одна тисяча триста п`ятдесят одна) гривня 66 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал", код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 25 грудня 2023 року.

Суддя: Яремин М. П.