Рішення № 115904477, 25.12.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2023 р. № 400/7426/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , про:визнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

« 1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року та грудня 2016 року як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85 927 гривень 84 копійки із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 18.04.2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3414 гривень 62 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів; України від 17.07.2003 року № 1078.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3414 гривень 62 копійки за період з 01.03.2018 року по 18.04.2021 року включно в сумі 112 811 гривень 77 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових - доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця). Позивач вказує, що з 01.03.2018 їй належна щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення у розмірі 3414,62 грн. Позивач стверджує, що при застосуванні при нарахуванні індексації грошового забезпечення січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, сума такої індексації у березні 2018 року (місяці підвищення посадових окладів) становитиме значно більшу суму, ніж сума підвищення грошового доходу позивача, а тому виникають підстави для застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.02.2021.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи необхідність застосування ним січня 2016 року як базового місяця для цілей нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Відповідач посилається на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078), постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 „Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі Постанова № 1013) та вказує, що наказом Мінстерства оборони України від 27.01.2016 № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» відбулося підвищення грошового забезпечення майже в два рази, тому індексація не виплачується, оскільки розмір підвищення перевищив суму індексації. Коментуючи виконані позивачем розрахунки індексації грошового забезпечення, відповідач зазначає, що вони неправомірні, зроблені з корисливих мотивів на власний розсуд та на користь позивача. Відповідач, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, вказує на передчасність позовної вимоги щодо застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця), оскільки відповідачу ще не нараховувалася індексація на виконання рішення суду.

У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позовної заяви.

Відповідач заявив клопотання, в якому просив залишити позовну заяву без руху з підстави несплати позивачем судового збору. Суд відхилив таке клопотання, оскільки відповідність позовної заяви установленим вимогам була перевірена під час відкриття провадження у справі. Суд урахував, що позивач звільнена від сплати судового збору, зокрема пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Індексація входить до структури заробітної плати, до складових грошового забезпечення. Незважаючи на те, що грошове забезпечення військовослужбовців регулюється спеціальним законодавством, відповідна пільга із сплати судового збору поширюється також і на осіб, які звертаються до суду за стягненням (зобов`язанням нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення).

Ухвалою від 24.05.2022 суд зупинив провадження у справі.

Ухвалою від 13.04.2023 суд, керуючись висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21 (пункти 55, 56), поновив провадження у справі.

Ухвалою від 06.11.2023 суд:

1) зобов`язав відповідача протягом 15 днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду:

- пояснення щодо стовпчика «Щомісячна додаткова грошова винагорода» виданої позивачу довідки про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення. Зокрема, у разі якщо така винагорода є іншою винагородою, ніж та, що була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», відповідачу належить повідомити характер зазначеної винагороди та нормативно-правовий акт, на підставі якого вона нарахована;

- заперечення щодо виконаного позивачем розрахунку індексації грошового забезпечення в сумі 85 927,84 грн за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 та 112 811,77 грн за період з 01.03.2018 до 18.04.2021 - у разі наявності таких заперечень;

2) запропонував позивачу протягом 15 днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду пояснення щодо стовпчика «Щомісячна додаткова грошова винагорода» виданої позивачу довідки про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення. Зокрема, у разі якщо така винагорода є іншою винагородою, ніж та, що була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», позивачу пропонується повідомити характер зазначеної винагороди та нормативно-правовий акт, на підставі якого вона нарахована.

Представник позивача на виконання ухвали від 06.11.2023 повідомив, що у стовпчиках 23, 24 («Винагорода») виданої відповідачем довідки «про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення» зазначені суми винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

На виконання ухвали від 06.11.2023 відповідач подав заперечення від 02.12.2023, в яких пояснив, що позивачу виплачувалася щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», така винагорода мала постійний характер під час перебування позивача на посаді, але не впливала на розмір посадового окладу, а вважалася додатковою надбавкою.

Заперечення відповідача проти виконаного позивачем розрахунку індексації грошового забезпечення грунтуються на запереченні застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходів. Також відповідач зазначає, що індексація в березні 2018 року не нараховується у зв`язку з тим, що сума підвищення грошового забезпечення позивача перевищує суму індексації, яка скалася у місяці підвищення доходу.

Окремо відповідач вказує на перебування позивача у допологовій та післяпологовій відпустці з 17.08.2020 до 20.12.2020, під час яких позивачу не нараховувалися жодні види грошового забезпечення.

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглядаючи справу, суд виходив з такого.

Позивач (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) з 06.06.2011 до 18.04.2021 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_2 (попереднє найменування Військової частини НОМЕР_1 ) від 06.06.2011 № 109 та командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2021 № 84.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2021 № 84 позивача, звільнену з військової служби в запас, з 18.04.2021 виключено із списків Військової частини НОМЕР_1 .

За період з 01.12.2015 до 28.02.2018 відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення, що визнається сторонами.

За період з 01.03.2018 до 18.04.2021 відповідач нарахував і виплатив позивачу поточну індексацію грошового забезпечення на загальну суму 4 791,42 грн, що визнається сторонами у виконаних ними розрахунках індексації грошового забезпечення за цей період.

Щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, виходячи з січня 2008 року як місяця підвищення доходів.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановлює, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно частиною першою статті 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону № 1282-XII).

Стаття 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Суд зазначає, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 „Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала до застосування з 01.12.2015 (пункт 6 цієї постанови), істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Внесеними змінами передбачалося ряд новел у порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Зокрема, якщо до 01.12.2015 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078).

Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зарплата зросла внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Пункт 5 Порядку № 1078 у редакції з 01.12.2015 визначає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Суд не застосовує до спірних правовідносин Постанову № 1013 з огляду на таке.

Починаючи з 09.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Пунктом 1 Постанови № 1013 внесені зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 1013, міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Виходячи з системного аналізу пунктів 1-3 Постанови № 1013, базовий місяць - січень 2016 року - застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв`язку з прийняттям Постанови № 1013.

У справі відсутні докази того, що в грудні 2015 року у позивача збільшився оклад, тому ця постанова на спірні правовідносини не поширюється.

Порядок № 1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

З 01.01.2008 тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.

У зв`язку з цим місяцем підвищення посадового окладу (базовим місяцем) позивача є січень 2008 року, тому відповідач повинен був здійснити розрахунок індексації з 01.12.2015 по 28.02.2018, ураховуючи січень 2008 року як базовий.

У подальшому зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, в грудні 2015 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців не змінилися, тому підстави для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу з урахуванням базового місяця - січень 2016 року, так само як і грудень 2015 року - відсутні.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 належить обчислювати з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.

Суд не вважає передчасними вимоги позивача щодо застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходів з огляду на таке.

Дійсно, позивачу не нараховувалась та не виплачувалася індексація грошового забезпечення в період з 01.12.2015 до 28.02.2018. Доказів нарахування та виплати позивачу індексації за спірний період відповідач до суду не подавав.

У постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого за умови ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем для нарахування індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені, а повноваження військової частини є дискреційними.

Саме на цю правову позицію посилається відповідач, заперечуючи проти розрахунку, виконаного позивачем.

Суд відхиляє посилання відповідвча на цю постанову, оскільки, за загальним правилом застосування правових висновків Верховного Суду, належить застосовувати висновок, який сформований пізніше.

Зокрема, у постанові від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 Верховний Суд не погодився з висновком суду першої інстанції про передчасність позовних вимог стосовно визначення січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018. Такий висновок суду першої інстанції у справі № 400/1119/21 ґрунтувався на тому, що індексація позивачу в період з 01.12.2015 до 28.02.2018 не нараховувалася і не виплачувалася.

Натомість Верховний Суд вказав, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача. Верховний Суд вказав, що указаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21 з подібними правовідносинами (пункти 26-34).

Стосовно дискреційних повноважень Верховний Суд зазначив, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Верховний Суд указав на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 Верховний Суд вказав, що з січня 2008 року посадовий оклад військовослужбовця не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.

З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 28.02.2018, колегія суддів Верховного Суду у справі № 400/1119/21 дійшла висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період.

Аналогічні висновки щодо необхідності застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходів викладені в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі зазначеного суд відхилив заперечення відповідача проти застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходів.

За змістом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2023 в аналогічній справі № 400/3826/21, суд повинен досліджувати правильність здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення (пункти 120.1, 120.2).

Суд перевірив виконаний позивачем розрахунок індексації за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 в сумі 85 927,84 грн і вважає його правильним.

Щодо нарахування і виплати індексації різниці за період з 01.03.2018 до 18.04.2021.

Позивач стверджує, що відповідач усупереч приписам пункту 5 Порядку № 1078, з 01.03.2018 не нараховував і не виплачував їй «фіксовану» суму індексації грошового забезпечення в розмірі 3 414,62 грн щомісяця. За розрахунком позивача, сума недоплаченої йому індексації становить 112 811,77 грн.

Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-ХІІ) та Порядок № 1078 у період, в який виникли спірні правовідносини (з 01.03.2018 до 01.08.2020), не містили такого поняття як «фіксована сума індексації».

Слід зауважити, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01.03.2018 у цій справі не є спірними.

Термін «фіксована індексація» фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції, і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому у Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 до 18.04.2021. Водночас позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд в частині позовних вимог за період з 01.03.2018, вказав, що для правильного вирішення вимог позивача щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018, суди повинні були установити, чи відбувалося у період з лютого 2018 року зростання розміру постійних складових грошового забезпечення позивача.

Керуючись відповідною правовою озицією Верховного Суду, суд відхилив доводи відповідача про те, що сума зростання доходу перевищила суму можливої індексації, оскільки така позиція відповідача грунтується на порівнянні розмірів посадових окладів (685 грн у лютому 2018 року і 3000 грн у березні 2018 року), оскільки, як вбачається, юридичне значення має підвищення розміру всіх постійних складових грошового забезпечення, а не лише посадових окладів.

Суд установив, що таке підвищення відбулося, що підтверджується довідкою про розміри щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення позивача, виданої відповідачем.

Зокрема, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 9720,24 грн, а саме:

- посадовий оклад 685 грн;

- оклад за військовим званням 45 грн;

- надбавка за вислугу років 146 грн;

- надбавка за виконання особливо важливих завдань 438 грн;

- надбавка за проходження служби в силах ССО 1 233,40 грн;

- премія 3527,75 грн;

- щомісячна додаткова грошова винагорода 3 645,09 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становить 10 768,77 грн, а саме:

- посадовий оклад 3 000 грн;

- оклад за військовим званням - 740 грн;

- надбавка за вислугу років 1 122 грн;

- надбавка за особливості проходження служби 656,37 грн;

- надбавка за проходження служби в силах ССО 1 233,40 грн;

- премія 4 017 грн.

На переконання суду, всі перелічені вище види грошового забезпечення належать до постійних.

Зокрема, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавки, премії віднесені до щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам,

затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Щодо додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) суд виходить з того, що в пункті 60 постанови від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер».

У пункті 102 постанови Верхового Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 міститься висновок щодо застосування абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, а саме: вказано, що позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Як установив суд, у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 671,72 грн порівняно з лютим 2018 року (10 768,77-9 720,24=1 048,53 грн).

Як вказав Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1 762,00 грн * 253,30% / 100 = 4 463,15 грн).

Отже, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто 4463,15-1048,53= 3414,62 грн.

Суд перевірив виконаний позивачем розрахунок індексації різниці за період з 01.03.2018 до 18.04.2021 на суму 112 811,77 грн та вважає його правильним.

У запереченнях проти розрахунку індексації відповідач посилаєтья на перебування позивача у допологовій і післяпологовій відпустці з 17.08.2020 до 20.12.2020, під час якої їй не виплачувалося грошове забезпечення.

Суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за цей період. Разом з тим, розрахунок індексації, виконаний позивачем, свідчить про те, що позовні вимоги за цей період не пред`явлені, тобто розрахунок індексації в сумі 112 811,77 грн виконаний без урахування періоду з 17.08.2020 до 20.12.2020.

Отже, позов належить задовольнити.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Суд вбачає підстави зобов`язати відповідача здійснити спірні нарахування і виплату індексації грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Зокрема, постановою від 15.01.2004 № 44 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3 Порядку № 44).

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5).

Ці положення кореспондують з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, який передбачає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Несвоєчасна виплата індексації (не в день звільнення) має місце не з вини позивача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, в якій також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Об`єктом оподаткування військовим збором також є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Отже, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів у виді індексації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати до суду в установлений судом строк звіт щодо виконання рішення суду, суд зазначає таке.

За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вирішений у цій справі спір виник у сфері правовідносин публічної служби.

Відповіач як військова частина, в якій позивач проходила військову службу, не має статусу суб`єкта владних повноважень, оскільки не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою, а також не здійснює публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, не надає адміністративних послуг, тобто не має жодних ознак, притаманних суб`єкту владних повноважень, визначених пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

За такого стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України незастосовна до відповідача.

Судові витрати у справі відсутні.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За нормами частин третьої п`ятої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду в цій справі.

Зокрема, 24.02.2022 розпочалася військова агресія російської федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який натепер триває.

Відповідач є військовим формуванням, яке переведене на воєнний стан та виконує завдання за призначенням з оборони України, здійснює заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Оцінюючи ступінь вини відповідача у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі, суд виходить з того, що між сторонами існував спір щодо права позивача на індексацію грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів.

Одномоментна виплата позивачу присудженої цим рішенням сума індексації в умовах розв`язаної російської федерацією війни є надмірним тягарем для відповідача, який фінансується з Державного бюджету України.

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Ведення активних бойових дій, відсіч агресору потребує значного фінансування, серед іншого і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які виконують бойове розпорядження, у підвищеному розмірі.

Зазначені обставини не скасовують права позивача на одержання індексації грошового забезпечення у належному розмірі, але створюють підстави для розстрочення виконання рішення суду.

На переконання суду, розстрочення нарахування і виплати позивачу індексації в межах заявленої суми 198 701,19 грн (85 927,84+112 811,7=198 739,61) на 12 місяців рівними частинами по 16 558,43 грн сприятиме виконанню рішення суду.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця).

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів в загальній сумі сумі 85 927,84 грн із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 18.04.2021 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 18.04.2021 в загальній сумі 112 811,77 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

6. Розстрочити виконання рішення суду згідно з таким графіком:

1) січень 2024 року 16 558,43 грн;

2) лютий 2024 року 16 558,43 грн;

3) березень 2024 року 16 558,43 грн;

4) квітень 2024 року 16 558,43 грн;

5) травень 2024 року 16 558,43 грн;

6) червень 2024 року 16 558,43 грн;

7) липень 2024 року 16 558,43 грн;

8) серпень 2024 року 16 558,43 грн;

9) вересень 2024 року 16 558,43 грн;

10) жовтень 2024 року 16 558,43 грн;

11) листопад 2024 року - 16 558,43 грн;

12) грудень 2024 року - 16 558,43 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна