Рішення № 115902776, 25.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 рокуСправа №160/23660/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1, ГУ ДМС України в Дніпропетровській області), Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2, Нікопольський відділ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (відповідь №1234-479.000324-23 від 23.05.2023 р.) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправними дії Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (відповідь №1234-479.000324-23 від 23.05.2023 р.) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначено, що вона є матір`ю та законним представником неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Так, у зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, ОСОБА_1 звернулася у травні 2023 року до Нікопольського відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з заявою щодо оформлення та видачі її донькам паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, однак відповідач-2 відмовив у видачі її дітям відповідних паспортних документів, незважаючи на те, що з моменту настання 14-річчя діти мають законне право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Позивач вважає безпідставним посилання органу ДМС України про те, що для отримання паспорта зразка 1994 року необхідне надання нею та її дітьми рішення суду та іншого переліку документів, оскільки Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 р. передбачає оформлення та видачу паспорта без будь-яких судових тяганин (відповідний перелік документів, який визначений цим Положенням, мною та дітьми надано), а наказ МВС України №456 від 06.06.2019 р., який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України №398 від 03.04.2019 р., передбачає процедуру оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року при наявності рішення суду, якого у позивача на час звернення не могло бути, оскільки таке рішення може бути подано лише при наявності оскарження протиправних дій органів ДМС України. Відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ паспорт у формі книжечки оформлюється та видається у зв`язку з досягненням 16 років, ч.2 ст. 14, ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не забороняють оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з досягненням 14 років. Позивач зазначила, що її діти досягли 14 років, у зв`язку з чим вони мають право на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки. Більш того, ст. 21 цього ж Закону зобов`язує мати паспорт громадянина України у зв`язку з досягненням 14 років. Відсутність паспорта громадянина України, як стверджує позивач, створює перепони для реалізації їхніх прав у сфері освіти, де керівництво школи вимагає такий документ для продовження навчання та в інших сферах суспільного життя, тому дії органів ДМС України, що діти не досягли 16 років, тому не мають права на паспорт громадянина України зразка 1994 року є протиправними. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що відповідач-2 порушив права та інтереси її дітей, відмовляючи в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки. При розгляді даного позову позивач просить суд врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі №806/3265/17 щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.11.2023 р. до суду надійшов від ГУ ДМС України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . У відзиві зазначено, що згідно з пунктом 1 розділу 1 Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 р. При цьому, згідно до пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 р., паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. З огляду на викладене, відповідач-1 наголосив, що саме Положенням про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, передбачений граничний вік, якого особа повинна досягти для отримання паспорта у формі книжечки, а відтак отримання паспорта громадянина України є обов`язком, однак вибір форми такого документа (картка чи книжечка) є правом, яке, втім може бути обмежене відповідними положеннями закону. Відтак, відповідач-1 вважає, що право отримати паспорт у формі книжечки наявне у особи, яка досягла 16-річного віку та звернулась до уповноваженого органу з заявою, форма якої встановлена додатком 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019 р. в той час як вказане вище Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, не регулює питання видачі паспорта у формі книжечки особам, які не досягли 16-річного віку. Відповідач-1 вважає, що дана адміністративна справа не є типовою для зразкової справи №806/3265/17, в якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії. Як вбачається з тексту постанови Великої Палати Верховного Суду позовні вимоги були заявлені особою (яка після реєстрації шлюбу, була зобов`язана обміняти паспорт громадянина України), яку було позбавлено можливості отримання паспорт у формі книжечки, яка відносилася до певної суспільної групи, та по своїм релігійним переконанням вважала, що отримання паспорта у вигляді Ш-картки може спричинити шкоду приватному життю. Так, у цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до міграційної служби щодо зобов`язання оформити та видати її донькам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які не досягли 16-річного віку, паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІ1, пункт 2 якого передбачає, що паспорт громадянина видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Відповідач-1 зауважив, що Верховний Суд у своїй постанові від 24.09.2020 р. у справі №340/2618/19 вказав, що справи про видачу паспорта громадянина України особами, які не досягли 16-річого віку, не мають ознак типової справи, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у справі № 806/3265/17.

30.11.2023 р. до суду надійшла від ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якій позивач виклала заперечення на доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву. Так, ОСОБА_1 вважає безпідставними висновки відповідача-1 з огляду на те, що законодавством передбачена видача паспорта громадянина України виключно у вигляді картки та посилання на відповідні статті Закону про ЄДДР та постанову Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.20215 р. ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, на думку позивача, неправильно тлумачить норми постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 р. в контексті заяви про отримання паспорта у вигляді книжечки відповідно до наказу МВС України №320 від 13.04.2012 р. Позивач разом з дітьми зверталися з заявою про видачу останнім паспорта у вигляді книжечки до територіального підрозділу ДМС України. На той час у територіальному підрозділі в наявності був та є лист ДМС України від 15.06.2017, в якому була вказівка про припинення видачі паспортів у вигляді книжечки з 16 червня 2017 року. Позивач стверджує, що підрозділ міграційної служби діяв не в межах повноважень та не у відповідності до закону та Конституції України, норм міжнародних договорів. Так, якщо за Законом про ЄДДР (ст. 21) особа має обов`язок отримати паспорт громадянина, починаючи з 14-ти річного віку, а згідно Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ від 26.06.1992 р. встановлена можливість мати паспорт з 16 років, то держава має право та повинна здійснювати відповідні повноваження з забезпечення громадян документами, що посвідчують особу, сприяти в цьому, та, більш того, діти не ухилялися та не ухиляються від цього обов`язку. Натомість, позивач вважає, що фактично територіальний підрозділ ДМС України самоусунувся від здійснення повноважень з видачі паспорта у вигляді книжечки стосовно дітей, не застосував саме ці права та повноваження органу виконавчої влади у вказаній сфері. ОСОБА_1 зауважила, що відмова від отримання біометричного паспорта не є окремою думкою позивача та її дітей, це не їхні окремі релігійні міркування, це позиція Української Православної Церкви, членом якої є позивач та її діти, про що зазначено не лише в позові, а у зверненнях Української Православної Церкви. Позивач вважає необґрунтованими аргументи відповідача про те, що вона звернулася з заявою про отримання паспорта у довільній формі з порушенням процедури, у зв`язку з чим, начебто, у неї були відсутні підстави для видачі паспорта зразка 1994 року, а надана відповідь є роз`ясненням та не рішенням суб`єкта владних повноважень. Позивач наголосила, що в органів міграційної служби був і є обов`язок при наданні цих даних та документів оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року (цей обов`язок, зокрема, встановлений п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 р.).

Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у даній справі від 06.11.2023 р. разом із позовною заявою та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідачів 15.09.2023 р. (позовна заява з додатками) та 06.11.2023 р. (ухвала про відкриття провадження по справі), що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Отже, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду про прийняття справи до провадження від 06.11.2023 р. була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідачів 06.11.2023 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 Нікопольський відділ ГУ ДМС в Дніпропетровській області зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Станом на 25.12.2023 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення), від відповідача-2 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача-2 до суду також не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, відповідач-2 правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву Нікопольський відділ ГУ ДМС в Дніпропетровській області до суду не звертався.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.05.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до Нікопольського відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 р. її донькам - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). у зв`язку з досягненням останніми 14-річного віку.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви Нікопольський відділ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області направив лист №1234-479.000324-23 від 23.05.2023 р., в якому зазначив, що питання щодо документування осіб паспортом громадянина України, які досягли 14 річного віку врегульовано положеннями Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (з змінами), відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VІ. Позивача повідомлено, що 07.06.2019 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 р. №398 «Про внесення змін де пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 302». Зокрема, згідно внесених змін Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та відповідно до Положення. На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі Тимчасовий порядок), набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 21.06.2019. Зазначений Тимчасовий порядок визначає процедуру поданню документів, їх розгляд і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку.

При цьому, відповідач-2 у вищезазначеному листі зауважив, що судові рішення у справах, на які посилалася заявниця не може бути підставою для видачі на ім`я її доньок паспорта громадянина України зразка затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-Х11, оскільки такі рішення є індивідуальними актами, та стосуються прав або інтересів визначених в рішеннях осіб.

Враховуючи наведене, відповідач-2 в листі зазначив, що з метою документування дітей позивача паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно після досягнення ними 16-річиого віку надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку.

У подальшому позивач звернулася до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які не досягли 16-річного віку.

У відповідь на цю заяву ОСОБА_1 відповідач-1 направив лист від 07.06.2023 р. (на №Б-384/6/6/1201-23 від 25.05.2023 р.), в якому навів аналогічні обґрунтування щодо неможливості видачі донькам позивача паспортного документу відповідного зразка та порадив після досягнення 16-річиого віку доньками заявниці надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку.

Не погодившись із наведеною вище позицією відповідача-2, з метою захисту прав та інтересів її неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із приписами ч. 2ст. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За змістом частини 1статті 92 Конституції Українивиключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Відповідно достатті 22 Конституціїправа і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За змістом частин 1, 2статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з ч. 2ст. 32 Конституції України,не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до підпункту а) пункту 1 частини 1статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012 р. (далі Закон №5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цимЗакономіз застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Згідно з ч. 3ст. 13 Закону №5492-VI,паспорт громадянина України, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

У відповідності до положень частин 1, 2, 4статті 14 Закону №5492-VI,форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

За приписами частин 1-4статті 21 Закону №5492-VI,паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Разом з тим,Постановою Верховної Ради України №2503-XIIвід 26.06.1992 р. затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-ХІІ).

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення № 2503-ХІІ, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Отже, чинним Положенням №2503-ХІІ про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, п. 1постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»№302 від 25.03.2015 р. (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

Відповідно до пункту 2 Постанови №302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цієюпостановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженогоПостановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цієюпостановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цієюпостановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цієюпостановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цієюпостановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (пункт 3 Постанови №302).

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Як зазначила позивач у позовній заяві, звертаючись до відповідача-2, вона з дітьми відмовилася отримувати паспорт нового зразка та внесення даних до реєстрів, обробки персональних даних, зняття та обробки біометричних даних.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" №2297-VIвід 01.06.2010 р. (далі - Закон №2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону №2297-VI).

Частинами 5 та 6статті 6 Закону №2297-VIвизначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначенихзаконом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, суд, вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися в межах і на підставі тихзаконіві нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Отже, нормиЗакону №5492-VIна відміну від норм Положення №2503-XII звужують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки за відсутності безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимогстатті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушеннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у старій формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі №Пз/9901/2/18.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України,суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3ст. 291 КАС України,при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. в зразковій справі №806/3265/17 вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженогоПостановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженогоПостановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Отже, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, ця справа є типовою та у силу приписів ч. 3ст. 291 КАС Українипри ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що нормиЗакону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимогстатті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було встановлене законом), неє необхідним у демократичному суспільстві. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушеннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Щодо посилання відповідача на те, що дітям позивачастаном на день звернення ОСОБА_1 до Нікопольського відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з відповідною заявою не виповнилось 16 років, суд зазначає таке.

Оскільки в частині віку отримання паспортного документу приписиЗакону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"мають вищу юридичну силу, ніж приписи Положення про паспорт громадянина України №2503-XII та Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженогоНаказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019, то застосування саме приписівЗаконує обґрунтованим та відповідає зазначеним вище приписам процесуального законодавства.

Проте, застосування Закону України №5492-УІ в частині віку видачі паспорту громадянина України не позбавляє позивача права на вибір форми паспорта громадянина України.

Крім того, відповідно до ч. 1ст.21 Закону, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, відсутність у особи паспорта з 14 років перешкоджає такій особі у реалізації її гарантованихКонституцією Україниправ та свобод.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.11.2023 р. по справі №380/16510/22 та від 18.11.2021 р. по справі №420/4049/20.

Що стосується ознак типової справи, визначенихпостановою Великої Палати Верховного СудуУкраїни від 19.09.2018 р. у справі №806/3265/17, то вони наступні: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженогоПостановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХП.

Відтак, ознаки типової справи не містять вікового цензу, а відтак посилання відповідача на відмінність обставин даної справи від обставин зразкової є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача-2 (відповіді №1234-479.000324-23 від 23.05.2023 р. та №1234-479.000324-23 від 23.05.2023 р.) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України),у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 6 КАС Українивизначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України,розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1ст.73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до положень ч. 1і ч. 2 ст. 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-1 та відповідачем-2, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності відмови в оформленні і видачі дітям позивача паспорта громадянина України у формі книжечки та не спростовано доводи позивача викладені у позовній заяві.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1статті 139 КАС Українивизначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, вул. В.Липинського, буд. 7, м.Дніпро, 49094), Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 37806243, вул. Микитинська, 5, м.Нікополь, Дніпропетровська область, 53200) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (відповідь №1234-479.000324-23 від 23.05.2023 р.) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправними дії Нікопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (відповідь №1234-479.000324-23 від 23.05.2023 р.) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2023 р.

Суддя О.М. Неклеса