Рішення № 115902708, 25.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 рокуСправа №160/7029/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другий Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другий Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі третя особа), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-80/67У видану 02.11.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 11980,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.03.2023 позивач дізнався про накладення арешту на рахунки Другим Правобережним відділом Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) через відкриття виконавчого провадження та пред`явлення до виконання відповідачем вимоги №Ф-80/67У від 02.11.2022 на суму 11980,14 грн. Позивач не погоджується з вказаною вимогою, оскільки як фізична особа-підприємець був зареєстрований 13.06.2012 та не здійснював підприємницьку діяльність з 25.08.2015, що підтверджується записом про припинення №22240060002083058. Позивач вважає, що спірна вимога є безпідставною, через те, що вона не містить жодного розрахунку боргу, сум нарахування, відомостей проведеної перевірки, за наслідками якої встановлено наявність недоїмки. Крім того, позивач вказує, що з моменту припинення реєстрації у 2015 році, як фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 , не займався підприємницькою діяльністю, а починаючи з 09.08.2019 по 22.05.2020 позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДЮС ТРЕЙД», а з 07.08.2020 по сьогоднішній день перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ», які сплачували єдиний страховий внесок за позивача. Крім того, позивачем за період з початку реєстрації його як фізичної особи-підприємця (13.06.2012) по серпень 2013 сплачено єдиний страховий внесок у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України; зобов`язано позивача протягом п`ятнадцяти календарних днів, з дня отримання копії цієї ухвали надати суду довідку за формою ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01.05.2023 до суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких Другий Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить прийняти відповідне рішення у справі та вказує, що перевіркою автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №Ф-80/67У з примусового виконання вимоги, виданої 02.11.2022 ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача суми боргу в розмірі 11980,14 грн. Третя особа зазначає, що на позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

04.05.2023 на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2023 до суду від представника позивача надано довідку форми ОК-5 ОСОБА_1

16.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за даними інформаційних систем ДПС України, ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 15.06.2012. Згідно з даними державного реєстратора запис ЄДР щодо припинення підприємницької діяльності по ФОП ОСОБА_1 , внесено 25.08.2015. Стан платника: 11 припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Станом на 01.10.2013 Пенсійний фондом України передано фізичну особу-підприємця як платника єдиного внеску з наявним боргом на загальну суму 1959,74 грн. Позивачу в ІКП в автоматичному режимі нараховано зобов`язань з єдиного внеску:

- за ІІІ квартал 2013 1194,03 грн;

- за ІV квартал 2013 1218,67 грн;

- за І квартал 2014 1267,95 грн;

- за ІІ квартал 2014 1267,95 грн;

- за ІІІ квартал 2014 1267,95 грн;

- за ІV квартал 2014 1267,95 грн;

- за І квартал 2015 1267,95 грн;

- за ІІ квартал 2015 1267,95 грн.

Загальна сума нарахувань в ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_2 складає 10 020,40 грн. У зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску станом на 08.05.2023 в ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка у сумі 11980,14 грн. Через наявність в ІКП у позивача заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та керуючись пунктом 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальна страхування» №2464 від 08.07.2010 (далі Закон №2464), ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2022 №Ф-80/67У на суму 11980,14 грн.

Ухвалою суду від 21.06.2023 зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області надати до суду протягом семи днів з дня отримання копії цієї ухвали інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 (єдиний внесок) за період з III кварталу 2013 року по 02.11.2022; зупинено провадження у справі до отримання судом витребуваних доказів.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем до суду надано інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб.

Ухвалою суду від 25.12.2023 провадження у справі поновлено.

Згідно з положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець 13.06.2012.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено 25.08.2015 - запис №22240060002083058.

З інтегрованої картки ОСОБА_1 випливає, що за позивачем рахується недоїмка з „єдиний податок з фізичних осіб:

- за період з 31.12.2012 по 31.12.2015 у розмірі 6805,35 грн;

- за період з 31.12.2015 по 31.12.2016 у розмірі 6791,75 грн;

- за період з 31.12.2017 по 10.03.2018 у розмірі 9407,45 грн;

- станом на 31.12.2018 у розмірі 10360,55 грн;

- станом на 31.12.2019 у розмірі 10360,55 грн;

- станом на 31.12.2020 у розмірі 10360,55 грн;

- станом на 31.12.2021 у розмірі 10360,55 грн.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-80/67У від 02.11.2022 зі сплати єдиного внеску у розмірі 11980,14 грн.

Контролюючий орган направив №Ф-80/67У від 02.11.2022 на примусове виконання до Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

14.03.2023 державним виконавцем Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколовим О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71197957 щодо виконання вищезазначеної вимоги контролюючого органу.

Не погодившись із відповідними нарахуваннями контролюючого органу у відповідності до спірної вимоги, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно до статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини 1 статті 1 Закону №2464 надано визначення поняттям:

-«застрахована особа» - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

-«страхувальники» - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 - до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Наведені норми свідчать про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць (з 1 січня 2017 року). При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати (з 1 січня 2017 року).

Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи документів, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні записи про те, що у період з 13.06.2012 по 25.08.2015 ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - ФОП.

Зі змісту наданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відзиву на позовну заяву слідує, що у відповідності до оскаржуваної вимоги контролюючим органом розраховано заборгованість позивача по сплаті ЄСВ у загальному розмірі 11980,14 грн. за наступні періоди, а саме:

- за III квартал 2013 року - 1194,03 грн., термін сплати до 21.10.2013; ??

- за IV квартал 2013 року - 1218,67 грн., термін сплати до 20.01.2014;

- за І квартал 2014 року - 1267,95 грн., термін сплати до 22.04.2014; ??

- за I квартал 2014 року - 1267,95 грн., термін сплати до 21.07.2014; ??

- за ІІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн., термін сплати до 20.10.2014;

- за IV квартал 2014 року - 1267,95 грн., термін сплати до 20.01.2015;

- за І квартал 2015 року - 1267,95 грн., термін сплати до 20.04.2015;

- за II квартал 2015 року - 1267,95 грн., термін сплати до 20.07.2015.

Загальна сума нарахувань в ІКТ 71040000 ФОП ОСОБА_2 складає 10 020,40 грн. Станом на 01.10.2013 Пенсійним фондом України передано фізичну особу-підприємця як платника єдиного внеску з наявним боргом на загальну суму 1959,74 грн.

Проте, в наданій суду інтегрованій картці ОСОБА_1 зазначено, що за позивачем рахується недоїмка з „єдиний податок з фізичних осіб:

- за період з 31.12.2012 по 31.12.2015 у розмірі 6805,35 грн;

- за період з 31.12.2015 по 31.12.2016 у розмірі 6791,75 грн;

- за період з 31.12.2017 по 10.03.2018 у розмірі 9407,45 грн;

- станом на 31.12.2018 у розмірі 10360,55 грн;

- станом на 31.12.2019 у розмірі 10360,55 грн;

- станом на 31.12.2020 у розмірі 10360,55 грн;

- станом на 31.12.2021 у розмірі 10360,55 грн.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-80/67У від 02.11.2022 зі сплати єдиного внеску у розмірі 11980,14 грн.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності формування позивачу недоїмки з єдиного внеску саме на загальну суму 11980,14 грн. Жодних облікових документів, які б підтверджували правомірність формування недоїмки саме на суму 11980,14 грн матеріали справи не містять, хоча суд витребував відповідні докази ухвалою суду.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, положень чинного законодавства України та доданих до матеріалів справи доказів, суд приходить до висновку, що вимога відповідача №Ф-80/67У, видану 02.11.2022 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 11980,14 грн винесена не на підставі, не у межах повноважень, що визначені законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено та нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

На підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерела права.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В позовній заяві вказано, що позивач очікує понести витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 5000,00 грн.

Проте, до матеріалів справи не надано жодних доказів, що підтверджують понесені витрати за надання правової допомоги.

Тому, за відсутності у матеріалах справи підтверджуючих надання правничої (правової) документів, суд наразі позбавлений можливості вирішити питання щодо розподілу судових витрат на відшкодування правничої (правової) допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 05.04.2023 №Н50М-30ХА-ВРЕ7-3414.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області в сумі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другий Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-80/67У від 02.11.2022 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 11980,14 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар