Ухвала суду № 115901578, 20.12.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45231/23

Провадження № 1-кс/761/29309/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

адвокатів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Тедіс Україна» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2023 року (справа №761/3060/23) у рамках кримінального провадження №32020100110000064 від 16.11.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 2051, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Тедіс Україна» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2023 року (справа №761/3060/23) у рамках кримінального провадження №32020100110000064 від 16.11.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 2051, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що 06.02.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було накладено арешт на належні ТОВ «Тедіс Україна» грошові кошти в сумі 270 946 569,91 грн., які знаходяться на банківських рахунках, відкритих в банківських установах відповідно до переліку наведено у резолютивній частини ухвали про арешт майна.

Крім того, адвокат також зазначає, що ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2023 у справі №761/31516/23 та від 22.09.2023 у справі №761/33504/23 відмовлено у задоволенні клопотання детектива про передачу в АРМА грошових коштів, які належать ТОВ «Тедіс Україна» в сумі 270 946 569,91 грн.

Так, на думку адвоката, в подальшому застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки вказане майно не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

На обґрунтування вказаних доводів адвокат зазначає, що вказані грошові кошти не були набуті кримінально-протиправним шляхом, оскільки були отриманні від контрагентів ТОВ «Тедіс Україна» за договорами, які не визнанні недійсними, не є нікчемними та, які не заперечуються стороною обвинувачення.

Таким чином, оскільки вказані грошові кошти не набуті кримінально протиправним шляхом, вони не відповідають критерію речового доказу відповідно до вимог ст. 98 КПК України.

Також адвокат зазначає, що висунута у межах даного кримінального провадження підозра є не обґрунтованою та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Вказане на переконання адвоката свідчить про відсутність підстав для подальшого утримання вказаного майна під контролем органу досудового розслідування.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримала доводи клопотання, просила його задовольнити та скасувати арешт накладений на вищезазначене майно, оскільки вказане майно не має будь якого доказового значення у даному кримінальному провадженні, так подальше перебування вказаних грошових коштів під арештом перешкоджає законній господарській діяльності підприємства.

Адвокат ОСОБА_4 підтримав доводи адвоката ОСОБА_5 та також просив задовольнити клопотання та скасувати арешт на грошові кошти.

Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що досудове розслідування на даний час триває, арешт на вказане майно накладено обґрунтовано і в подальшому у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження потреба не відпала.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників справи, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 761/3060/23, провадження №1-кс/761/2200/2023, задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №32020100110000064 від 16.11.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 2051, ч. 3 ст. 209 КК України, про арешт майна та накладено арешт належні ТОВ «Тедіс Україна» грошові кошти в сумі 270 946 569,91 грн., які знаходяться на банківських рахунках, відкритих в банківських установах відповідно до переліку наведено у резолютивній частини вказаної ухвали.

З мотивувальної частини зазначеної ухвали вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що арешт на вищезазначене майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 32020100110000064.

Отже єдиною метою застосування арешту на грошові кошти в сумі 270 946 569,91 грн., які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Тедіс Україна», відкритих в банківських установах є збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Водночас, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки вищевказані обставини в своїй сукупності викликають сумніви в розумності і співрозмірності подальшого обмеження права власності з завданнями кримінального провадження, враховуючи, зокрема, і наслідки арешту майна для третіх осіб.

Так слідчий суддя звертає увагу, що у даному кримінальному провадженні розслідуються обставини щодо того, що службові особи ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА», у період 2020 - І півріччя 2021 років умисно ухилилися від сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 212 074 320 грн та акцизного податку на загальну суму 58 872 249,91 грн, а всього - 270 946 569,91 грн, шляхом не відображення в даних бухгалтерського обліку та неврахування при визначенні об`єкту оподаткування податку на прибуток підприємств та акцизного податку обсягів доходу у розмірі 1 178 190 665,59 грн, отриманого ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» у зазначений період від операцій з реалізації тютюнових виробів кінцевим споживачам, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Відтак, на переконання слідчого судді, необхідна інформація про фінансові операції між контрагентами, для доведення обставин вчинення інкримінованого правопорушення, може бути підтверджена виписками про рух грошових коштів по поточному рахунку, а не накладенням арешту на самі грошові кошти.

Крім того, на переконання слідчого судді, подальше застосування такого обтяження, як арешт вказаних грошових коштів, може призвести до зупинення господарської діяльності підприємства, а також несплати податків до бюджету.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, а також обґрунтування ухвали, яка була прийнята у межах кримінального провадження № 32020100110000064, якою накладено арешт, слідчий суддя не знаходить обґрунтованих та переконливих даних, які б давали підстави вважати, що майно, арешт якого заявник просить скасувати, може бути використане як доказ саме у даному кримінальному провадженні.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих стороною обвинувачення.

В той же час судовому засіданні прокурором не надано переконливих доказів того, що зазначене майно, на яке накладено арешт, здобуте злочинним шляхом.

Відтак, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Під час судового розгляду встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права недостатньо одного лише посилання на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно нібито підлягає арешту, оскільки для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт належного їй майна має бути дотримано вищенаведені приписи кримінального процесуального законодавства, чітко визначені в ст. ст. 170 - 173 КПК України.

Відтак, на переконання слідчого судді, подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не виправдовують завдання кримінального провадження та співмірності втручання у право власності особи.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосовано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.02.2023 в рамках кримінального провадження № 32020100110000064, в частині накладення арешту на транспортні засоби, які були поставлені на облік, до інкримінованого періоду вчинення кримінального правопорушення, тобто до 2020 року, підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 131-132, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Тедіс Україна» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2023 року (справа №761/3060/23) у рамках кримінального провадження №32020100110000064 від 16.11.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 2051, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №761/3060/23, а саме, на:

-грошові кошти ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30622532) в сумі 270 946 569, 91 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30622532), відкритих в наступних банківських установах, а саме: ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634), а саме: НОМЕР_1 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_1 (840-ДОЛАР США); НОМЕР_1 (978-ЄВРО). АБ «ПІВДЕННИЙ» (МФО 328209), а саме: НОМЕР_2 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_2 (840-ДОЛАР США); НОМЕР_2 (978-ЄВРО). ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123), а саме: НОМЕР_3 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (МФО 380805), а саме: НОМЕР_4 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_5 (840-ДОЛАР США); НОМЕР_6 (756-ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ФРАНК); НОМЕР_7 (978-ЄВРО); НОМЕР_8 (643-РОСIЙСЬКИЙ РУБЛЬ); НОМЕР_9 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_10 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). КРД АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (МФО 322904), а саме: НОМЕР_11 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528), а саме: НОМЕР_12 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_13 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). НОМЕР_14 (156-ЮАНЬ РЕНМIНБI); НОМЕР_14 (398-КАЗАХСТАНСЬКИЙ ТЕНГЕ); НОМЕР_14 (643-РОСIЙСЬКИЙ РУБЛЬ); НОМЕР_14 (756-ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ФРАНК); НОМЕР_14 (840-ДОЛАР США); НОМЕР_14 (978-ЄВРО); НОМЕР_14 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_15 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 300465), а саме: НОМЕР_16 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ «ПУМБ» (МФО 334851), а саме: НОМЕР_17 (978-ЄВРО); НОМЕР_17 (840-ДОЛАР США); НОМЕР_17 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_18 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_19 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_20 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), а саме: НОМЕР_21 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_22 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_23 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_24 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_25 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_26 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634), а саме: НОМЕР_27 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ «СЕНС БАНК» (МФО 300346), а саме: НОМЕР_28 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_29 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ «БАНК АЛЬЯНС» (МФО 300119), а саме: НОМЕР_30 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_31 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_32 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_33 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_34 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_35 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ «КОМІНБАНК» (МФО 322540), а саме: НОМЕР_36 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ «АБ «РАДАБАНК» (МФО 306500), а саме: НОМЕР_37 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). ПАТ «МТБ БАНК» (МФО 328168), а саме: НОМЕР_38 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_39 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_40 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_41 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478), а саме: НОМЕР_42 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_43 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_44 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_44 (840-ДОЛАР США); НОМЕР_44 (978-ЄВРО), із забороною службовим особам ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634), АБ «ПІВДЕННИЙ» (МФО 328209), ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123), АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (МФО 380805), КРД АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (МФО 322904), АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528), АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 300465), АТ «ПУМБ» (МФО 334851), АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634), АТ «СЕНС БАНК» (МФО 300346), АТ «БАНК АЛЬЯНС» (МФО 300119), АТ «КОМІНБАНК» (МФО 322540), АТ «АБ «РАДАБАНК» (МФО 306500), ПАТ «МТБ БАНК» (МФО 328168), АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478), уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, іншим особам за довіреністю чи дорученням проводити будь-які банківські операції, що призведуть до зменшення залишку зазначеної суми грошових коштів на вказаних рахунках, крім обов`язкових платежів до бюджету та призначених для виплати заробітної плати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1