Рішення № 11589632, 27.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2010 р.Справа № 10-28-24/138-09-4307 за позовом Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройград-Юг»

про стягнення 14833,92 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Жуков О.Г. за довіреністю від 14.04.2010р.

від відповідача: Трюханова І.В. за довіреністю від 15.03.2010р. №022/119/10, за довіреністю від 20.11.2008р.

Суть спору: МП ТОВ «Айрон»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Строй град-Юг»14833,92 грн., з яких, 13212,90 грн. –основний борг за поставлений позивачем товар; 1152,96 грн. –пеня, 317,11 грн. –інфляційні та 150,95 грн. –3% річних.

Під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювалися позивачем, про що до суду надані відповідні заяви, а саме заяву від 28.04.2010р. за вх.№11121, заяву від 09.07.2010р. за вх.№17500, заяву від 30.08.2010р. за вх. №22319, заяву від 07.09.2010р. за вх.№23292, та у заяві про доповнення до уточненої позовної заяви, яка залучена судом до справи 08.09.2010р., позовні вимоги викладені позивачем в остаточній редакції, а саме: позивач просить суд стягнути з відповідача 15837,94 грн., з яких, 13212,90 грн. –основний борг за поставлений позивачем товар; 1882,06 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу з 01.03.2009р. по 01.09.2010р.; 738,78 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 01.03.2009р. по 01.09.2010р.; 4,20 грн. –майнова шкода (поштові витрати), а також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати з оплати державного мита в сумі 179,04 грн., з оплати витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. та з оплати поштових витрат і банківського збору в сумі 16,20 грн.

Відповідач позовні вимоги МП ТОВ «Айрон»не визнає, вважає їх надуманими, а докази, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог такими, що вводять суд в оману і просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, з підстав, що викладені у відзиві на позов за вх.№8800 від 07.04.2010р., відзиві на уточнення до позовної заяви за вх. №13515 від 26.05.2010р., письмових поясненнях, які залучені судом до справи 01.09.2010р., запереченнях на доповнення до уточненої позовної заяви, які залучені судом до справи 22.09.2010р.

Під час розгляду справи суд на підставі ст.38 ГПК України задовольнив клопотання позивача про витребування доказів з УДАЇ ГУМВС України в Одеській області, про що 09.08.2010р. виніс відповідну ухвалу. Також суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, про що 08.09.2010р. виніс відповідну ухвалу.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.09.2010р., 22.09.2010р., 27.09.2010р., про що сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

21.04.2008р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000067 на оплату поліхарду та ґрунтовки в сумі 60409,92 грн., який тією ж датою оплачений відповідачем в сумі 58995,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №179 від 21.04.2008р., та 21.04.2008р. позивач поставив відповідачу поліхард та ґрунтовку на суму 60409, 92 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000082 від 21.04.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії НБЕ №566440. Залишок грошових коштів за одержаний поліхард та ґрунтовку в сумі 1414,80 грн. відповідач позивачу не сплатив.

06.05.2008р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000084 на оплату бітуму в сумі 23669,55 грн., а 12.05.2008р. виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000089 на оплату поліхарду в сумі 80803,20 грн. та рахунок –фактуру №СФ-0000090 на оплату ґрунтовки в сумі 2432,88 грн.

В свою чергу відповідач 12.05.2008р. здійснив оплату виставлених позивачем рахунків в сумі 98566,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням №219 від 12.05.2008р. та тією ж датою одержав від позивача товар на суму 108320,43 грн., а саме: бітум на суму 23669,55 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000101 від 12.05.2008р., поліхард на суму 80803,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000102 від 12.05.2008р., ґрунтовку на суму 3847,68 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000103 від 12.05.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії НБЕ №566444 від 12.05.2008р. Залишок грошових коштів за одержані бітум, поліхар та ґрунтовку в сумі 9753,52 грн. відповідач позивачу не сплатив.

Таким чином станом на 12.05.2008р. вартість одержаного та неоплаченого відповідачем товару становила 11168,32 грн.

18.07.2008р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 12500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №452 від 18.07.2008р., в графі призначення платежу якого зазначено, що грошові кошти перераховані згідно рахунку б/н від 18.07.2008р. за будівельні матеріали.

При цьому вказаний рахунок б/н від 18.07.2008р. не наданий до суду як позивачем, так і відповідачем, а згідно з доводами позивача, з оплачених відповідачем грошових коштів в сумі 12500 грн., 11168,32 грн. зараховані позивачем в якості оплати боргу, що виник у відповідача станом на 12.05.2008р., а 1331,68 грн. зараховані позивачем в якості часткової оплати за поліхард, який поставлений відповідачу за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. та одержаний останнім на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р., а також за видатковою накладною від 30.05.2008р. №5.

Так, видаткова накладна №РН-0000128 від 23.05.2008р. свідчить, що на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р., яка видана відповідачем Іванову Л.С. на одержання лаку 777 у кількості двадцять сім штук, останнім одержаний від позивача поліхард у кількості 144 штуки за ціною 84,17 грн. вартістю 14544,58 грн. з ПДВ.

Видаткова накладна №5 від 30.05.2008р. свідчить, що особою, без визначення ПІБ на автомобілі ВН71-15ВВ одержаний від СПД –фізичної особи Жечева Д.Д. поліхард у кількості 234 штуки за невизначеною ціною, а витяг з бази даних АІС «Автомобіль»УДАЇ ГУМВС України в Одеській області від 27.08.2010р. за вх.№22236, який наданий на запит суду Відділом організації реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Одеській області, свідчить, що номерні знаки ВН7115 ВВ видано 21.02.2007р. на автомобіль МАЗ 54331, 1992р.в., червоного кольору, шасі ХТМ 543310N0007456, який станом на 20.08.2010р. зареєстровано за ТОВ «Стройград-ЮГ»код ЄДРПОУ 32989531, юридична адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, вул. Толбухіна, б.5.

В свою чергу відповідач посилається на те, що поліхард, який поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. відповідачем не одержаний, що підтверджується Актом приймання-передачі від 23.05.2008р. та Актом списання бланків довіреностей від 31.05.2008р.

При цьому згідно з Актом приймання –передачі від 23.05.2008р., при одержанні партії сухої суміші Поліхард 25 кг у кількості 144 упаковки по накладній №РН-0000128 від 23.05.2008р. виявилося, що дана суха суміш не відповідає технічним показникам (залежала, в комках і передбачає просів). У зв’язку з тим, дана партія не може бути використана при виробництві робіт, так як будуть порушені технічні умови і якість, а також під зривом графік виконання робіт згідно договору. На підставі викладеного і на вимогу замовника дана партія сухої суміші Поліхард 25 кг в кількості 144 упаковки підлягає терміновій заміні і поверненню продавцю. Вказаний Акт складений за участю директора ТОВ «Стройград-Юг», технагляду ТОВ «Арселормітал Пекеджинг Україна»та водія ПМ ТОВ «Айрон», який вказати своє прізвище та підписати вказаний акт відмовився.

Згідно з Актом списання бланків довіреностей від 31.05.2008р., комісією у складі директора Іванова Л.С., гл. Бухгалтера Шустіна О.Г., бухгалтера Віденко В.А. проведено перевірку виданих бланків довіреностей за період з 01.01.2008р. по 31.05.2008р. згідно з журналом реєстрації довіреностей і встановлено, що усього видано 50 довіреностей серії НБЕ з номера 566401 по номер 566450, з них повернуті, як невикористані одна довіреність серії НБЕ номер 566449 та наявність повернутих довіреностей і документів про використання довіреностей перевірено. Бланки довіреностей у кількості одна підлягають списанню з підзвіту.

Також відповідач посилається на те, що поліхард за накладною від 30.05.2008р. №5 виданий СПД - фізичною особою Жечевим Д.Д., який є окремим суб’єктом господарювання та має право звертатися з вимогами до відповідача або до суду.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов’язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні, згідно з якими, позивач здійснював поставку товару відповідачу та довіреності на одержання ТМЦ, згідно з якими відповідач одержував поставлений позивачем товар фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання –передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов’язання, зокрема, зобов’язання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобов’язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар. Тим більш, що у матеріалах справи наявні також платіжні доручення, які свідчать про те, що відповідачем здійснено частково оплату продукції в сумі 157562,03 грн., яка поставлена позивачем 21.04.2008р. на суму 60409,92 грн. та 12.05.2008р. на суму 108320,43 грн. і станом на 12.05.2008р. неоплаченою відповідачем залишилися продукція на суму 11168,32 грн. При цьому жодних заперечень щодо обставин поставки позивачем товару 21.04.2008р. на суму 60409,92 грн. та 12.05.2008р. на суму 108320,43 грн. відповідачем до суду не надано.

Поряд з цим судом встановлено, що 23.05.2008р. позивач поставив відповідачу продукцію, а саме поліхард 25 кг у кількості 144 упаковки на суму 14544,58 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р., довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р. та актом приймання-передачі від 23.05.2008р., який складений і підписаний директором ТОВ «Стройград-Юг», та згідно з яким, при одержанні партії поліхарду за накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. виявилися недоліки, а тому ця партія поліхарду підлягає терміновому заміні і поверненню позивачу.

При цьому жодних документів, які підтверджують обставини повернення позивачу поліхарду (накладна на повернення), що одержаний відповідачем за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. останнім до суду не надано, а Акт списання бланків довіреностей від 31.05.2008р., який наданий до суду відповідачем, не приймається до уваги господарським судом в якості доказів, що підтверджують списання невикористаного бланку довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р., оскільки оригінал цієї довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р. наданий суду на огляд представником позивача, а в силу вимог п.10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 та зареєстрованої в Мінюсті України 12.06.1996р. за №293/1318, особа, якій видана довіреність зобов’язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться написом «невикористана»і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позивачем належним чином доведені обставини щодо одержання відповідачем поліхарду 25 кг у кількості 144 упаковки вартістю 14544,58 грн. за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. на підставі довіреності відповідача на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р.

При цьому господарський суд не приймає до уваги видаткову накладну від 30.05.2008р. №5 та письмові пояснення робітника (комірника) СПД - фізичної особи Жечева Д.Д. і за сумісництвом комірника ПМ ТОВ «Айрон»Кустурова Ю.Б. від 06.09.2010р., оскільки відповідний штамп на цій видатковій накладній свідчить, що товар відпущений СПД - фізичною особою Жечевим Д.Д., який в силу вимог ст.2 ГК України є окремим учасником відносин у сфері господарювання і тому не позбавлений права самостійного захисту своїх порушених та оспорюваних прав, а письмові пояснення робітника (комірника) СПД - фізичної особи Жечева Д.Д. і за сумісництвом комірника ПМ ТОВ «Айрон»Кустурова Ю.Б. від 06.09.2010р., жодним чином не спростовують обставин видачі товару за вказаною видатковою накладною СПД - фізичною особою Жечевим Д.Д.

Таким чином вищевстановлені обставини справи свідчать, що розрахунок за поставлений позивачем товар здійснений відповідачем не в повному обсязі, а саме, із врахуванням грошових коштів в сумі 12500 грн., які оплачені відповідачем позивачу за платіжним дорученням №452 від 18.07.2008р., та з яких, 11168,32 грн. зараховано позивачем в якості оплати боргу, що виник у відповідача станом на 12.05.2008р., а 1331,68 грн. зараховано позивачем в якості часткової оплати за поліхард, який поставлений відповідачу за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. та одержаний останнім на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р., неоплаченим залишився товар в сумі 13212,90 грн.

11.03.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №4 від 05.03.2009р., в якій заявив вимогу про оплату боргу в сумі 13212,90 грн. Вказану претензію відповідач одержав 17.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але відповіді на претензію не надав і борг позивачу не сплатив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Поряд з цим відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, розрахуватися за поставлену позивачем продукцію відповідач зобов’язаний в строк до 24.03.2009р., оскільки претензію позивача про оплату боргу відповідач одержав 17.03.2009р.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13212,90 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних, господарський суд виходить з наступного. В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з розрахунками позивача, розмір інфляційних становить 1882,06 грн. та їх нарахування здійснено позивачем з 01.03.2009р. по 01.09.2010р., а розмір 3% річних становить 738,78 грн. та їх нарахування також здійснено позивачем з 01.03.2009р. по 01.09.2010р.

Між тим, вищевказані розрахунки позивача не відповідають вищевстановленим обставинам справи щодо прострочення відповідача, оскільки претензію позивача про оплату боргу відповідач одержав 17.03.2009р., а отже і розрахуватися з позивачем відповідач зобов’язаний в строк до 24.03.2009р.

За таких обставин нарахування індексу інфляції повинно здійснюватися з квітня 2009р. по вересень 2010р. на суму боргу 13212,90 грн. і за розрахунком суду розмір інфляційних за цій період становить 1407,58 грн. / 13212,90 грн. (сума боргу) х 110,65307733 (індекс інфляції з квітня 2009р. по вересень 2010р.) = 14620,48 грн. -13212,90 грн. = 1407,58 грн./, а нарахування 3% річних повинно здійснюватися з 25.03.2009р. по 01.09.2010р. і за розрахунком суду розмір 3% річних за цей період становить 569,06 грн. /13212,90 грн. (сума боргу) х3% х 524 (дні прострочення) / 365 днів = 569,06 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі, який вищенаведений судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 4,20 грн., то господарський суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки витрати позивача в сумі 4,20 грн. фактично є витратами, які здійснені позивачем під час відправлення відповідачу копії позовної заяви (квитанція поштового заявку т.1, а.с. 8), що в силу вимог ч.1 ст.56 ГПК України являється обов’язком позивача, а тому не визнається судом майновою шкодою у розумінні вимог ст.22 ЦК України.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат в сумі 16,20 грн., з яких 2,50 грн. –витрати позивача, що здійснені останнім під час направлення відповідачу апеляційної скарги (квитанція поштового зв’язку т.1, а.с.81); 7,40 грн. –витрати позивача, що здійснені останнім під час направлення відповідачу претензії (квитанція поштового зв’язку т.2, а.с. 42); 2,90 грн. та 1,40 грн. –витрати позивача, що здійснені останнім під час направлення відповідачу уточненої позовної заяви, претензії та акту звірки (поштова квитанція т.2, а.с. 43); 2 грн. –комісійна винагорода, що сплачена позивачем банку під час доплати державного мита (квитанція т. 2, а.с.101), відхиляються господарським судом, з огляду на положення, що містяться у п.1 роз’яснень ВГСУ від 04.03.1998р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», згідно з якими, до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройград-Юг» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Толбухіна, буд.5, код ЄДРПОУ 32989531) на користь Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон»(65031, м. Одеса, вул. Промислова,39, код ЄДРПОУ 13900082) основний борг в сумі 13212 (тринадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 90 коп., індекс інфляції в сумі 1407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 58 коп., 3% річних в сумі 569 (п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 150 (сто п’ятдесят) грн. 46 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 20 коп.           

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 27 вересня 2010 року.