Рішення № 115893796, 04.12.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/239/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023 Справа № 908/3084/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (електронна пошта: office@usg.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Федорова Івана, буд. 32-А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 30859524)

До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (електронна пошта: credo@credo.zp.ua; m_credo@a-teleport.com; пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789)

про стягнення 23 466,55 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення 23 466,55 грн.

03.10.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/3084/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 04.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3084/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/239/23 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 02.11.2023.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

04.12.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 964,53 грн. та інфляційні втрати в сумі 21 502,02 грн. у зв`язку з тим, що відповідачем виконано свої зобов`язання з оплати страхового відшкодування лише 27.09.2022. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 530, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву від 30.10.2023 за вих. №2492, у якому зазначено, що 24.09.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого ТДВ «СК «КРЕДО» транспортного засобу ЗАЗ 1102, р.н. НОМЕР_1 .

13.07.2022 за результатами розгляду позовної заяви ПрАТ «СК «УСГ» Господарським судом Запорізької області винесено рішення по справі №908/601/22, згідно з яким позовні вимоги Позивача були задоволені в повному обсязі. 27.09.2022 на виконання вищевказаного рішення суду ТДВ «СК «КРЕДО» сплачено страхове відшкодування в розмірі 106 230,00 грн. Отже, застосовуючи до правовідносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, положення статті 625 ЦК України, слід брати до уваги, що положення цієї норми не застосовуються до вказаних відносин, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК України). Відповідно до стаття 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно п. 36. 5. ст. 36 Закону України за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Отже, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено лише нарахування пені. Відшкодування шкоди - це не боргове (грошове) зобов`язання, оскільки до розрахунку відшкодування шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності. Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди. Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку що обов`язок відшкодовувати інфляційні витрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статі 509 Цивільного кодексу. Таким чином ТДВ СК «КРЕДО» не визнає позовну вимогу Позивача в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 23 466,55 грн., з яких: 21 502,02 грн. - інфляційні витрати та 1 964,53 грн. - 3% річних.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити витрати позивача на оплату правничої допомоги адвоката до 1 000,00 грн. та повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УСГ" з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.

06.11.2023 до суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" надійшла письмова відповідь на відзив від 31.10.2023, в якій вказано, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди. Крім того, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного та залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Що стосується твердження відповідача, що у ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» вказано лише про такий вид відповідальності як пеня і прямо не зазначено про інші види відповідальності такі як інфляційні витрати та річні позивач зазначив, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності не містить заборон з приводу нарахування таких видів відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань як інфляційні втрати та 3% річних. Правовідносини у сфері страхування регулюються і Цивільним кодексом України, тому позивач, звернувшись до суду з вказаним позовом не вийшов за межі жодного з нормативних актів, а звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Тому вищенаведені твердження відповідача, виходячи з наведеного, позивач вважає необгрунтованми та такими, що не заслуговують на увагу суду. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2022 у справі 908/601/22 позов задоволено, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" страхового відшкодування в сумі 106230,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. та судовий збір в сумі 2481,00 грн.

У вказаному рішенні суду встановлено наступне:

« 24.09.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ВМW", державний реєстраційний № НОМЕР_2 та транспортного засобу "ЗАЗ", державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Національної поліції України про ДТП, схеми місця ДТП та постанови Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2021 по справі №753/20723/21, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Згідно з договором № 28-2801-21-00304 від 04.08.2021 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (далі - договір) на момент ДТП автомобіль "ВМW", державний реєстраційний № НОМЕР_2 був застрахований у ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач). …

Судом встановлено, що страхувальник ( ОСОБА_2 ) 27.09.2021 звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, "ВМW", державний реєстраційний № НОМЕР_2 проведено його огляд та складено Акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 27.09.2021, яким зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.

З урахуванням умов договору, 27.10.2021 ПАТ "СК "Українська страхова група" на підставі Рахунку № ВВL00003023 від 09.10.2021 було складено страховий акт № ДККА-77779 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ "СК "Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 84984,00 грн. двома частинами, а саме: 1-у частину в розмірі 47670,00 грн. зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу;

2-у частину в розмірі 37314,00 грн. перераховано на рахунок ремонтного підприємства, що підтверджується платіжним дорученням № 29016 від 27.10.2021.

02.12.2021 ПАТ "СК "Українська страхова група", на підставі Акту виконаних робіт № ВIN00002974 від 24.11.2021 та Акту виконаних робіт № ВІN00002976 від 24.11.2021 було складено страховий акт № ДККА-77779/1 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ "СК "Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 21246,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33252 від 02.12.2021. …

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування. Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 106230,00 грн.

Матеріалами справи свідчать, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ЗАЗ", державний реєстраційний № НОМЕР_1 , застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ЕР № 202047889, який є діючим станом на 24.09.2021. Встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.

Враховуючи те, що цивільна відповідальність особи, яка користується транспортним засобом ЗАЗ", державний реєстраційний № НОМЕР_1 , згідно Полісу серія ЕР № 202047889 застрахована відповідачем, позивачем на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" направлялася Заява (вих. № 11/20982 від 08.11.2021) на виплату страхового відшкодування в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідачем Заява (вих. № 11/20982 від 08.11.2021) на виплату страхового відшкодування отримана 15.11.2021, про що свідчить підпис уповноваженої особи Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, проте залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 106230,00 грн. …

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ЕР № 202047889 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130000,00 грн., а франшиза становить 0,00 грн.

Отже, заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності та з урахуванням розміру франшизи згідно із Полісом серія ЕР № 202047889 у сумі 106230,00 грн. є обґрунтованою.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення 106230,00 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.»

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2022 у справі 908/601/22 в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось та набрало чинності - 28.09.2022.

14.02.2023 на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивачем у цій справі заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.02.2022 по 26.09.2022 на суму 1 964,53 грн. та інфляційних втрат за період з лютого 2022 по вересень 2022 в сумі 21 502,02 грн. у зв`язку з тим, що відповідачем здійснено сплату страхового відшкодування лише 27.09.2022, що підтверджується платіжним дорученням №14072 від 27.09.2022.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як встановлено у рішенні суду від 13.07.2022 у справі 908/601/22 «позивачем на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" направлялася Заява (вих. № 11/20982 від 08.11.2021) на виплату страхового відшкодування в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідачем Заява (вих. № 11/20982 від 08.11.2021) на виплату страхового відшкодування отримана 15.11.2021, про що свідчить підпис уповноваженої особи Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, проте залишена без відповіді та задоволення.»

Отже, враховуючи, що відповідачем отримано заяву на виплату страхового відшкодування: 15.11.2021, отже дев`яностоденний строк для виплати страхового відшкодування сплив - 14.02.2022 включно, прострочка виникла з 15.02.2022.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов`язання (неналежного виконання).

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" зазначає, що розрахунки 3% річних здійснено за період з 15.02.2022 по 26.09.2022 на суму 1 964,53 грн. та інфляційні втрати розраховано за період з лютого 2022 по вересень 2022 в сумі 21 502,02грн., які є вірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Контррозрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.

Твердження відповідача, що положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до правовідносин з відшкодування шкоди, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Отже, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, та правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням.

Стаття 625 ЦК розмішена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язання виникають із підстав, встановлених статею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.

Крім того, у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 Верховний суд зазначив про те, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Посилання відповідача на те, що у п. 36. 5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено лише нарахування пені судом не приймаються до уваги, оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму страхового відшкодування, яка стягнута в порядку регресу, не заборонено згідно положень вказаного закону.

Крім того, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Таким чином, інфляційне збільшення нараховується на суму боргу і є видом відшкодування втрат при недобросовісному виконанні грошових зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.02.2022 по 26.09.2022 в сумі 1 964,53 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2022 по вересень 2022 в сумі 21 502,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про повернення Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УСГ" з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд зазначає, що у ч. 1 ст. 130 ГПК України викладено вичерпний перелік випадків коли суд за заявою сторони у справі може розглянути питання щодо повернення з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Однак, враховуючи, що сторонами у справі не надано мирову угоду, позивач не відмовився від позову та відповідач не визнав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, то підстави для задоволення клопотання відповідача відсутні.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1) За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 2)

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3)

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4)

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з позовної заяви № б/н від 27.09.2023, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" зазначило, що у зв`язку з розглядом справи позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. та оплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження стягнення суми 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано копію договору №1-12/2022-К від 20.12.2022, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (Клієнт) та Адвокатським бюро «Гедз», відповідно до п.1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.5.1. договору за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро, у справах, де Клієнт виступає в якості позивача, Клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5 000,00 грн. за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше п`яти робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунок до нього.

Згідно Акту надання послуг від 27.09.2023, який підписаний між сторонами до вказаного договору, у зв`язку з необхідністю звернення до Господарського суду Запорізької області з позовними заявами Адвокатським бюро «Гедз» було надано ПрАТ «СК «УСГ» правничу дорогу, яка включала наступні дії:

1. Проведено консультацію з Клієнтом щодо порядку та строків звернення з позовом до суду.

2. Вчинено підготовчі дії, а саме:

- з`ясовано чи мали місце обставини (факти), про які вказує Клієнт та якими доказами вони підтверджуються;

- з`ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- визначено правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин;

- визначено правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- зібрано необхідні докази на підтвердження позовних вимог;

- проаналізовано та вивчено судову практику;

3. Підготовлено позовну заяву для подачі до суду, в зв`язку з чим проведено дії з:

Дата події (ДТП)

- визначення підсудності;

- визначення складу учасників судового процесу;

- розрахунку ціни позову та розміру судових витрат;

- написання (складання) тексту позовної заяви по кожній з справ.

До вказаного переліку страхових справ входить справа №ДККА-77779, номер договору КАСКО 28-2801-21-00304, найменування страхувальника позивача: ОСОБА_2, найменування відповідача: ТДВ «СК «КРЕДО», ПІП винуватця ДТП: ОСОБА_1, дата події: 24.09.2021.

У вказаному Акті сторони погодили, що Клієнт за виконану роботу сплачує Адвокатському бюро гонорар, передбачений умовами договору в розмірі 5 000,00 грн. за кожну справу (страхову справу), що в загальному розмірі становить 10 000,00 грн.

ПрАТ «СК «УСГ» здійснило оплату на користь Адвокатського бюро «Гедз» за надані адвокатські послуги на підставі договору №1-12/2022-К від 20.12.2022 згідно акту виконаних робіт від 27.09.2023 в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5135 від 27.09.2023.

Отже в даному випадку розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми за кожну справу в сумі 5 000,00 грн., не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

В матеріалах справи містяться копія довіреності №0122-139 від 23.12.2022, згідно якої ПрАТ «СК «УСГ» уповноважило Гедз Ю.В. на вчинення відповідних дій від імені ПрАТ «СК «УСГ», зокрема представляти інтереси компанії в судових установах; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021, видане ГедзЮ.В.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі №908/2685/19.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

В обґрунтування заперечень щодо вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач посилається на те, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки вказана справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, така послуга як копіювання, звірення, зшивання до додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребували професійних навичок. З урахуванням викладеного, просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1 000,00 грн.

У письмовій відповіді на відзив від 31.10.2023, позивач зазначив, що на виконання вказаних норм чинного законодавства до матеріалів справи надано суду наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги, акт виконаних робіт та платіжне доручення про їх оплату. Крім того, не важливо скільки часу адвокат витратив та які роботи ним було проведено, а також яка сума позову заявлена, оскільки в Договорі про надання правничої допомоги чітко вказано розмір гонорару за виконану ним роботу, а не за час, витрачений на вказану роботу чи розмір позовних вимог. Крім того, відповідач, клопочучи перед судом про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн., не враховує ні кваліфікацію адвоката, ні його досвід роботи у вказаній сфері, ні майновий стан сторін, ні ринкові ціни на надані адвокатські послуги, хоча, норма статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо про це вказує. Також позивач зазначає, що час, витрачений для аналізу вказаної справи і складання позовної заяви, адвокат міг витратити на іншу складнішу справу, участь в іншій справі (в судовому засіданні...), однак витратив саме на вказану справу, тому його робота має відповідно оплачуватись. Більше того, позивач вважає, що відповідачем не обґрунтовано чому саме суму в розмірі 1 000,00 грн. суд вважає співмірною з роботою, виконаною адвокатом у вказаній справі, адже, на думку позивача, жодного доказу в обґрунтування вказаних доводів, окрім як посилання на рішення ЄСПЛ та Господарського суду Запорізької області, відповідач у відзиві не навів. Сума гонорару в розмірі 5 000,00 грн. не буде становити надмірний тягар для відповідача, адже відповідач є юридичною особою, яка має на своїх рахунках кошти, не перебуває в стані припинення. Більше того, відповідач регулярно не виконує свої обов`язки по укладених ним полісах. Тому позивач наполягає, що понесені позивачем витрати є необхідними, неминучими та співмірними з проведеною адвокатом, роботою по підготовці, складанні позовної заяви, та супроводі вказаної справи в суді. На підставі наведеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідача суму заявленого позову, судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Крім того, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо відшкодування страхової виплати, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо твердження відповідача, що така послуга як копіювання, завірення, зшивання до додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребує професійних навичок, суд зазначає, що у Акті надання послуг від 27.09.2023, який підписаний між сторонами до вказаного договору не міститься надання Адвокатським бюро вказаної послуги.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. договору №1-12/2022-К від 20.12.2022, укладеного між ПрАТ «СК «УСГ» та Адвокатським бюро «Гедз», сторони погодили розмір гонорару адвоката в сумі 5 000,00 грн. за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них.

Разом з тим, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються лише положеннями Цивільного кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Суд дослідивши предмет спору, заявлені до стягнення суми, категорію та складність справи, здійсненні адвокатом дії, розрахунки, складені документи у цій справі, враховуючи принципи справедливості, пропорційності та верховенством права, вважає за необхідне зазначити, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн. є значно завищеною у порівнянні з предметом позову про стягнення суми 23 466,55 грн., не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру таких витрат.

Таким чином, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги, розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити та зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (електронна пошта: credo@credo.zp.ua; m_credo@a-teleport.com; пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (електронна пошта: office@usg.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Федорова Івана, буд. 32-А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 30859524) 3% річних в сумі 1 964 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 53 коп., інфляційні втрати в сумі 21 502 (двадцять одна тисяча п`ятсот дві) грн. 02 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 11.12.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.