Рішення № 11589377, 13.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2010 р.Справа № 27/20-10-1073

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: Мартинюк Ю.М.

від третьої особи: Поліщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Кодимського центрального районного кооперативного ринку;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Кодима"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру на стороні

відповідача: Відділу Держкомзему у Кодимському районі Одеської області Головного

управління Держкомзему у Одеській області

про стягнення 23823, 12грн.

СУТЬ СПОРУ: 09.03.2010р. Кодимський центральний районний кооперативний ринок звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Кодима", в якій просив зобов’язати відповідача звільнити нежитлове приміщення, а саме ларьок №14, який знаходиться за адресою: м. Кодима, Одеської області, вул.. Леваневського, та стягнути з відповідача суму ринкового збору у розмірі 7200грн. та додаткові витрати у розмірі 2000грн.

Відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою “Кодима”, у судове засідання 02.04.2010р., надано відзив на позов (вх. ГСОО №8436), в якому він зазначив про не згоду з вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з тих підстав, що рішенням виконавчого комітету Кодимської міської ради №190 від 28.10.2008р. було зареєстровано право власності на спірний ларьок за ТОВ Агрофірма “Кодима” та 03.12.2008р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - кіоск, розташований за адресою м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48., про що надано відповідні документи.

19.04.2010р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зміну підстав та збільшення ціни позову (вх. ГСОО №10180), згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 20848, 80 грн. оплати ринкового збору та послуг ринку, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до проведеного у 2008 році обстеження позивачем було встановлено, що ларьок №14 без правових підстав займає ТОВ Агрофірма “Кодима”, між тим зазначений ларьок, розташований за адресою: м. Кодима, вул. Леваневського, 33, був побудований на земельній ділянці площею 1, 32 га, відведеній рішенням Виконкому Кодимської міської ради від 26.11.1997р. №561 Кодимському центральному кооперативному ринку у постійне користування, отже, як зазначає позивач, власником спірного приміщення ларька №14 є ринок. З урахуванням того, що відповідач здійснював торгівельну діяльність на території Кодимського центрального районного кооперативного ринку, а отже користувався послугами ринку він, за думкою позивача, повинен був сплачувати ринковий збір у розмірі 6 грн.80коп. за кожен день торгівлі та оплачувати послуги ринку у розмірі 12грн. 24коп. за кожен день торгівлі, що за період з 2007р. по 2009р. (по 365 днів за три роки) складає в сумі 20848, 80 грн.

Отже, як зазначив представник позивача, з огляду на викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини, вимога про звільнення нежитлового приміщення, а саме ларька №14, розташованого за адресою: м. Кодима, Одеської області, вул. Леваневського ним вже не заявляється, в зв’язку з чим зазначена вимога не розглядається судом.

У судовому засіданні 19.04.2010 року представником позивача було подано заяву про призначення судової експертизи та поставлено відповідні питання експерту.

Представник відповідача погодився з поставленими питаннями та з наміром позивача доручити проведення експертизи судовому експерту - Тінкован Раїсі Дмитрівні, між тим, судом було запропоновано представнику відповідача викласти свої питання, які повинні бути поставлені перед судовим експертом, для чого, згідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях 19.04.2010р. та 19.05.2010р. було оголошено перерву до 19.05.2010р. та 28.05.2010р., відповідно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2010р. у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу та поставлено перед експертом визначені представником позивача питання, в зв’язку з чим провадження у справі було зупинено, на підставі п.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

В зв’язку з поверненням справи №27/20-10-1073 з висновком судового експерту та усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 06.08.2010р. та призначено справу до розгляду.

21.08.2010р. позивачем до господарського суду подано уточнення та доповнення позовних вимог, згідно до яких позивач просив суд:

-          визнати незаконним та скасувати прийняте Кодимською міською радою Одеської області рішення №190 від 28.10.2008р. про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді кіоску за адресою м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48 за ТОВ «Агрофірма «Кодима»;

-          визнати незаконним та скасувати прийняте Кодимською міською радою Одеської області рішення №1048-V від 01.06.2010р. про надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Кодима»на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0046га в довгострокову оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування кіоску по вул. м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48;

- стягнути з ТОВ «Агрофірма «Кодима»на користь Кодимського центрального районного кооперативного ринку 23823, 12грн. оплати ринкового збору та послуг ринку, 1200грн. оплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи;

-          зобов’язати ТОВ «Агрофірма «Кодима»демонтувати та забрати з території Кодимського центрального районного кооперативного ринку, належний ТОВ «Агрофірма «Кодима»кіоск по вул. м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48 та покласти на відповідача судові витрати.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав Кодимського центрального районного кооперативного ринку на користування відведеною йому земельною ділянкою, у зв’язку з тим, що без його згоди Кодимська міська рада розпоряджається наданою йому земельною ділянкою. Також позивачем зазначено, що при прийнятті виконкомом Кодимської міської ради рішення про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді кіоску було порушено вимоги законодавства та визнано нерухомим майно, яке є рухомим. Крім того, позивачем було донараховано ринковий збір та послуги ринку за 243 дня 2010р., на підставі чого загальна сума ринкового збору та послуг ринку, яка, за думкою позивача, підлягає стягненню з відповідача становить 23823, 12грн.

Разом з доповненням позовних вимог про збільшення ціни позову та визнання незаконним та скасування рішення (вх. ГСОО від 21.08.2010р. №21842) позивачем подано заяву про забезпечення позову щодо заборони Кодимській міській раді Одеської області вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, передання в оренду земельної ділянки.

Розглянувши зазначене доповнення позовних вимог про збільшення ціни позову та визнання незаконним та скасування рішення від 18.08.2010р., яке зареєстроване канцелярією суду 21.08.2010р. вхідний номер №21842, суд дійшов висновку про часткове відхилення викладених в ній позовних вимог, виходячи з наступного:

Згідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому, у відповідності до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 із подальшими змінами та доповненнями, за змістом ст. 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Аналізуючи зміст позовних вимог, викладених у позовній заяві у первісній редакції, та позовних вимог, викладених у заяві про доповнення та збільшення позовних вимог, суд доходить висновку про одночасну зміну позивачем як предмету так і підстав позовних вимог, що є неприпустимим у розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Так, предметом позовних вимог у первісній редакції, з урахуванням уточнень від 19.04.2010р. (вх. ГСОО №10180) є стягнення з відповідача ринкового збору та послуг ринку у розмірі 20848, 80 грн., а предметом доповнених позовних вимог (вх. ГСОО від 21.08.2010р. №21842) є вже визнання незаконними та скасування прийнятих Кодимською міською радою Одеської області рішень про визнання права власності на нерухоме майно та про надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Кодима»на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0046га в довгострокову оренду. Те ж саме стосується і підстав позовних вимог, оскільки зазначені позовні вимоги мають зовсім різну правову природу, а, відповідно, і різні правові підстави.

З огляду на вищевикладене, у судовому засіданні 03.09.2010р. судом було роз’яснено позивачу про відмову у прийнятті доповнених позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування прийнятих Кодимською міською радою Одеської області рішень №190 від 28.10.2008р. та №1048-V від 01.06.2010р. та про розгляд позовних вимог у редакції заяви про зміну підстав та збільшення ціни позову, яка надійшла до суду 19.04.2010р. вх. №10180, з урахуванням збільшеної суми щодо стягнення ринкового збору та послуг ринку. Також судом зазначено про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з тих підстав, що дана заява стосується доповнених позовних вимог, які не прийняті судом до розгляду. Крім того, судом було роз’яснено позивачу право звернутися до суду з окремим позовом в частині не прийнятих судом позовних вимог.

В судовому засіданні 03.09.2010р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 23823, 12грн. оплати ринкового збору та послуг ринку і покласти на відповідача судові витрати та витрати за проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2010р., суд залучив до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ Держкомзему у Кодимському районі Одеської області для повного та всестороннього з’ясування всіх обставин справи.

У судове засідання 13.09.2010р. представник Віддіу Держкомзему у Кодимському районі Одеської області надав письмові пояснення, з яких вбачається, що рішенням Кодимської міської ради №1124-V від 27.08.2010р. було затверджено проект землеустрою та передано ТОВ «Агрофірма «Кодима»в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0, 0046га., розташовану за адресою: м. Кодима, вул. Єлісеєва, 48.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, що вбачається з наданого ним письмового відзиву на доповнені та збільшені позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А00 №277722), 31 січня 1997 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області проведено державну реєстрацію Кодимського центрального районного кооперативного ринку (надалі ринок), розташованого за адресою: м. Кодима, Одеської області, вул. Леваневського, 33, ід. код юридичної особи 01561255.

Відповідно до рішення Виконкому Колимської міської ради від 26 листопада 1997 року №561 для розміщення будівель та споруд Кодимському центральному кооперативному ринку було надано у постійне користування земельну ділянку розміром 1,32 га, що підтверджується виданим Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою №І-ОД №005159.

Згідно до технічного паспорту на будівлі та споруди Кодимського кооперативного ринку, розташованих за адресою м. Кодима, вул. Леваневського, 33, виготовленого Кодимським бюро технічної інвентаризації станом на 02.07.2008р., визначено, що Кодимський кооперативний ринок, згідно визначених характеристик будинку, господарських будівель та споруд є власником м’ясного корпусу, навісу, молочного корпусу, уборної, контори, навісу та кафе. Між тим, ларьок №14, розташований за адресою м. Кодима, вул. Леваневського, 33, у зазначеному переліку не значиться, однак позивач наполягає, що він є власником цього ларька.

Як зазначає позивач, у 2008 році перевіркою було встановлено, що спірне майно, а саме ларьок №14 без будь яких правових підстав займає ТОВ „Агрофірма „Кодима” та фактично проводить торгівлю хлібобулочними виробами, що підтверджується наданою до матеріалів справи фотофіксацією.

В заперечення зазначених обставин, відповідачем надано суду рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради №190 від 28.10.2008р. яким було зареєстровано право власності на спірний ларьок за ТОВ Агрофірма «Кодима»та 03.12.2008р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - кіоск, розташований за адресою м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48.

Таким чином, оскільки при розгляді справи судом було встановлено, що фактично предметом спору у справі є факт знаходження кіоска, розташованого за адресою м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48, що належить на праві власності ТОВ Агрофірмою «Кодима»на території земельної ділянки площею 1, 32 га., наданої Кодимському центральному районному кооперативному ринку у постійне користування, судом, відповідно до ст.ст. 41, 79 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для роз’яснення питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань, за клопотанням позивача, було призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі. Витрати з проведення експертизи було покладено за згодою на позивача.

Перед судовою будівельно-технічною експертизою було поставлено запропоновані позивачем питання:

1) Чи знаходиться кіоск, що належить ТОВ „Агрофірма „Кодима”, розташований за адресою Одеська область, м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48 на території Кодимського центрального районного кооперативного ринку, відведеній у постійне користування, згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ОД №005159?

2) Чи є кіоск, розташований за адресою Одеська область, м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48, що належить ТОВ „Агрофірма „Кодима” об’єктом нерухомого майна, якщо ні то яким об’єктом він є?

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №22-10, складеного 12.07.2010р., по першому питанню судовим експертом було надано відповідь, що станом на 21.06.2010р., користувачем земельної ділянки площею 0,0046кв.м по вул.Єлисеєва,48 в м.Кодима Одеської області, на якій розташований кіоск під №14 по плану технічного паспорта, згідно з Державним актом постійного користування землею від 26.11.1997року є Колимський центральний кооперативний ринок , а згідно з рішенням Кодимської міської ради №1048-V від 01.06.2010р. зазначена земельна ділянка передана в довгострокову оренду терміном на 49 років ТОВ «Агрофірма «Кодима». По другому питанню судовим експертом було зазначено, що по конструктивним рішенням будівля кіоску по вул. Єлисеєва,48 в м.Кодима Одеської області у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. №982 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності»відповідає визначенню стаціонарної малої архітектурної форми (тимчасова споруда) та не відноситься до нерухомого майна (Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N 507).

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Кодимської міської ради №190 від 28.10.2008р., ТОВ „Агрофірма „Кодима” 03.12.2008р. видано свідоцтво серії САВ №665402 про право власності на нерухоме майно - кіоск, розташований за адресою м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48, що також підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №21135132, виданим Кодимським районним бюро технічної інвентаризації. Зазначене свідоцтво про право власності на нерухоме майно –кіоск на момент розгляду справи є чинним та ніким не скасовано.

Згідно до технічного паспорту на торгівельну точку - ларьок, виданого Кодимським районним бюро технічної інвентаризації, який виготовлено станом на 08.09.2008р., загальна площа об’єкта складає 18, 0 кв.м.

Як вбачається з поданих відповідачем документів, 27.08.2010р. рішенням Кодимської міської ради №1124-V було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки юридичній особі ТОВ „Агрофірма „Кодима” в довгострокову оренду строком на 49 років для експлуатації та обслуговування ларька-кіоску та вирішено передати відповідачу в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку, розташовану за адресою м. Кодима, вул. Єлисеєва, буд. 48, загальною площею 0,0046га забудованих земель, які використовуються у комерційних цілях, в тому числі 0, 0020га –під забудовою, 0, 0026га –під проїздами, проходами та площадками, за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Матеріалами справи також встановлено, що на підставі прийнятого рішення, до оформлення договору оренди, між Кодимською міською радою та ТОВ „Агрофірма „Кодима” укладено угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою від 31.08.2010р. Згідно до п. 4.1 угоди визначено, що вона укладається на 1 рік, протягом якого землекористувач зобов’язується укласти договір оренди земельної ділянки, після чого угода припиняє дію. Пунктом 5.1 зазначеної угоди, визначено плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 474, 41 грн.

Відповідно до наданого відповідачем платіжного доручення №482 від 10.09.2010р., позивачем було перераховано плату за використання зазначеною земельною ділянкою, на підставі угоди від 31.08.2010р., у розмірі 4441, 52грн.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до статуту Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Кодима” створене рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом №1 від 26.03.2004р. та зареєстровано Кодимською районною державною адміністрацією 08.04.2004р., в підтвердження чого ТОВ „Агрофірма „Кодима” видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №522931 (місцезнаходження: Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул.. Східна, буд. 2, ід код юридичної особи 32429619).

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого станом на 25.03.2010р., основними видами діяльності відповідача за КВЕД, серед іншого, є виробництво хліба та хлібобулочних виробів (код 15.81.0).

Як вбачається з наданих відповідачем розпоряджень та наказів директора ТОВ „Агрофірма „Кодима” „Про правила внутрішнього розпорядку” торгівельна точка –ларьок по вул. Єлисеєва, 48, згідно розпорядження №101 від 03.12.2008р. працювала кожної неділі (базарний день) з 7 по 11 години дня, згідно наказу №48 від 26.06.2008р. щоденно крім понеділка з 7.00 до 14.30 години, згідно наказу №1 від 05.01.2009р.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума яка підлягає стягненню з відповідача складається з ринкового збору у розмірі 6 грн.80коп. за кожен день торгівлі та плати за послуги ринку у розмірі 12грн. 24коп. за кожен день торгівлі, що в загальній сумі за день складає 19 грн.04коп., отже за період з 2007р. по 2010р. (по 365 днів за 2007-2009 роки та 243 дні за 2010рік) вона складає - 23823, 12грн.

Несплата відповідачем ринкового збору та послуг ринку стало підставою для звернення Кодимського центрального кооперативного ринку з даним позовом про стягнення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки України, МВС України, ДПА України, Держстандартизації України від 26.02.2002 N 57/188/84/105, зареєстрованого в Мін'юсті України 22.03.2002 за N 288/6576 (далі - Правила торгівлі на ринках), ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).

Згідно до цих Правил, адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.

Так, згідно із пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

В частині 1 статті 901 ЦК України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своїми змістом (характеристикою) договір найму (користування, оренди) торговельного місця на ринку відноситься до категорії послуг, оскільки за завданням замовника, яким виступає продавець на ринку, виконавець, яким є адміністрація ринку, надає послугу у вигляді надання на визначений термін можливості користуватися на певних умовах торговельним місцем. В ході здійснення певної діяльності (торгівлі) така можливість реалізується (споживається).

Крім того, письмова угода, що повинна укладатися адміністрацією ринку з продавцями містить й деякі інші положення, що вказують на те, що користування торговельним місцем відноситься до категорії послуг: асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця з якого здійснюватиметься торгівля, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Згідно до п. 18 Правил, за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством. Продавці на ринках зобов'язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Справляння ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з видачею касових чеків.

Таким чином, ринковий збір є обов'язковим для встановлення органами місцевого самоврядування, справляється за кожний день торгівлі і сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку.

Згідно до Указу Президента України від 28.06.99 р. N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" встановлено, що до місцевого бюджету зараховується 100 % ринкового збору.

Враховуючи зазначене, торговці повинні сплачувати ринковий збір адміністраціям ринків, які, в свою чергу, зобов'язані у терміни, встановлені органами місцевого самоврядування, в повному обсязі перераховувати ринковий збір до місцевих бюджетів.

Як вбачається з доданих позивачем документів, рішеннями Кодимської міської ради Про встановлення місцевих податків і зборів та їх ставок в м. Кодима, ринковий збір для юридичних осіб за реалізацію продовольчих товарів з 2007 по 2010 рік становить - 6 грн.80коп.

В підтвердження стягнення плати за послуги ринку позивачем надано калькуляції (економічне обґрунтування ставок платних послуг на ринку м. Кодима) за 2007-2010 роки, затверджені директором та головним бухгалтером ринку, з яких вбачається, що вартість 1 кв.м. площі становить 0,68грн.

Отже, згідно до наданого позивачем розрахунку, сума яка підлягає стягненню з відповідача складається з ринкового збору у розмірі 6 грн.80коп. за кожен день торгівлі та плати за послуги ринку у розмірі 12грн. 24коп. за кожен день торгівлі, що в загальній сумі за день складає 19 грн.04коп., отже за період з 2007р. по 2010р. (по 365 днів за 2007-2009 роки та 243 дні за 2010рік) складає - 23823, 12грн.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що зазначені документи не можуть бути прийняті до уваги, як належні докази щодо фактичного надання послуг позивачем, з огляду на наступне:

Згідно до п.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення” (з наступними змінами і доповненнями), рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України №11 від 29.12.1976р. „Про судове рішення”.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Між тим, розглянувши надані позивачем докази суд зазначає, що в порушення зазначених норм закону, позивачем не надано жодного обґрунтування в підтвердження надання вказаних послуг у період з 2007 по 2010 роки, оскільки згідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки України, МВС України, ДПА України, Держстандартизації України від 26.02.2002 N 57/188/84/105, визначено, що за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір, при цьому ринковий збір справляється за кожний день торгівлі і сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку, однак жодних доказів, підтверджуючих сплату або відмову відповідача від сплати ринкового збору позивачем не надано, також позивачем не надано доказів існування будь яких договірних відносин між сторонами.

Крім того, як зазначає сам позивач, факт здійснення відповідачем торгівлі в кіоску №14 був встановлений позивачем лише під час перевірки у 2008 році, що також свідчить про відсутність надання ринком будь яких послуг відповідачу у 2007 році.

Факти відсутності надання позивачем послуг також підтверджуються довідками, виданими директором ТОВ „Агрофірма „Кодима”, з яких вбачається, що ніяких видів послуг Кодимським центральним кооперативним ринком протягом 2007- 2009 роки не надавалось.

Також суд зазначає, що позивачем безпідставно зазначено, що ринок працює 365 днів на рік, оскільки згідно листа Кодимської міської ради від 30.06.2010р. вих. №568, вбачається, що робочим днем ринку визначено –неділю, крім того, надана позивачем калькуляція (економічне обґрунтування ставок платних послуг на ринку м. Кодима) за 2007-2010 роки, свідчить, що при розрахунку фактичних витрат бралися робочі дні за І квартал у кількості 12-13 днів, отже зазначені обставини підтверджують безпідставність та необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку вартості наданих послуг.

Крім того, в підтвердження відсутності підстав стягнення ринкового збору, який повинен справлятися за кожний день торгівлі і сплачуватися до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку, свідчить необізнаність позивача щодо визначеного внутрішнім розпорядком ТОВ „Агрофірма „Кодима” режиму роботи кіоску №14, з якого вбачається, що він працював не кожного дня.

Враховуючи викладене, в зв'язку з недоведеністю позивачем підстав стягнення з відповідача плати за ринковий збір та послуги ринку у розмірі 23823, 12грн., невідповідності наданих позивачем доказів надання послуг протягом 2007-2010 років фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита, витрати за проведення судової експертизи та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст рішення складено 20.09.2010р.