Рішення № 115893154, 19.12.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2023 Справа №607/14964/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача адвоката Редько О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача служба у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача служба у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що позивач та відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні стосунки із відповідачем та і сама сім`я в них не склалися. ОСОБА_2 веде не здоровий спосіб життя, зловживає алкоголем, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності. З травня 2017 він з відповідачем проживають окремо. Із восьмимісячного віку дитина знаходиться із ним та перебуває повністю на його утриманні. Із 2017 року відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. ОСОБА_2 не приходить до дитини, не відвідує сина, більшість часу знаходиться в нетверезому стані. Таким чином, відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по утриманню та вихованню дитини, не цікавиться станом його здоров`я, фізичним розвитком, не проявляє батьківських почуттів, піклування та турботи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Редько О.В. позовну заяву підтримала з підстав викладених у ній, просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подавши попередньо суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала та не заперечила, щодо задоволення позову.

Представник третьоїособи -служби усправах дітейУправління сім`ї,молодіжної політикита захистудітей Тернопільськоїміської ради в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у відсутності, також подано суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , його батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що стверджується Витягом із акту про народження №7 Частина І Серія А Рік 2016 виданий 18.01.2019 Відділом РАЦС Комуна Тріпі (Провінція Мессіна) країна Італія.

Як вбачається із довідки №116 виданої 30.06.2023 ДП 3ЖЕК13 ЖБК, ОСОБА_1 , проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , разом із сином ОСОБА_4 , 2016 року, без реєстрації. Дана обставина, також підтверджується Актом опитування сусідів від 25.05.2023.

04.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 , виданим Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). Від спільного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_6 .

Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги, дитина сторін проживає разом з ним та його дружиною, яку дитина вважає своєю матір`ю, протягом тривалого часу відповідач жодної участі у вихованні дитини не бере, не цікавиться її життям, не виявляє бажання бачитись з сином, не виконує батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не підтримує з нею ніякого зв`язку.

Як вбачається із довідки виданої Тернопільським районним центром первинної медико-санітарної допомоги, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діагностовано інші розлади психологічного розвитку, плоскостопість.

Згідно судового наказу виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі №607/14973/23 від 18.08.2023, з ОСОБА_2 стягуються на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.08.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, які перебувають у загальному доступі, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.09.2023 у справі №607/14077/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що являється тіткою позивача та їй відомо, що з восьмимісячного віку батько самостійно займається вихованням сина. За останні шість років мати не приходила та не цікавилась дитиною. Дитина хворіє та відстає в розвитку, а саме психологічному та мовному. Мати дитину в лікарні не відвідувала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що являється тіткою позивача та їй відомо, що мати дитини не спілкувалася з позивачем від народження дитини. Опікується дитиною батько з восьмимісячного віку. Мати до дитини не приїжджала. З позивачем в шлюбі вона не перебувала. На даний час дитина проживає з дружиною та матір`ю позивача по АДРЕСА_2 . Дружна позивача доглядає та виховує сина позивача ОСОБА_9 . ОСОБА_10 своєї мами не знає. Мати участі у вихованні дитини не бере з восьмимісячного віку дитини.

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1330 від 01.11.2023, визнано доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як убачається із висновку, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_9 . Шлюб між подружжям не укладався.

З матеріалів справи встановлено, що дитина на даний час проживає разом із дружиною батька дитини, оскільки батько дитини перебуває на військовій службі.

Батько дитини, ОСОБА_1 на засідання комісії не з`явився.

Представник батька дитини, ОСОБА_7 на засіданні комісії повідомила, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовій службі, тому не може особисто бути присутнім. На даний час вихованням, матеріальним забезпеченням, навчанням дитини займається дружина заявника ОСОБА_11 . Також представником повідомлено, що матір жодної участі у вихованні дитини не приймає, не цікавиться здоров`ям, фізичним та духовним розвитком сина, жодних з покладених законом на матір обов`язків не виконує та веде аморальний спосіб життя.

05.10.2023 працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого ОСОБА_11 проживає разом із синами у квартирі, яка складається з трьох кімнат. Для дітей створено всі необхідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку.

Відповідно до інформації наданої Тернопільським закладом дошкільної освіти (ясла-садок типу №1) Тернопільської міської ради від 12.06.2023 року ОСОБА_3 з 17.09.2019 відвідує дитячий садок. Приводили та забирали ОСОБА_9 бабусі, рідше тато. За харчування дитини в садку оплачував батько. Вихователь, яка працювала в групі впродовж трьох років матері ОСОБА_9 жодного разу не бачила.

Відповідно до інформації наданої «Тернопільським районним центром первинної медико-санітарної допомоги» від 12.06.2023 декларація про вибір лікаря пацієнтом ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 була укладена 20.12.2019 року сімейним лікарем ОСОБА_12 . Інтереси малолітньої особи під час укладання декларації представляв його батько ОСОБА_1 .

Згідно інформації наданої Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 10 від 09.10.2023 року ОСОБА_4 навчається у 1-В класі з 1 вересня 2023 року на інклюзивній формі навчання. Батько та мама ОСОБА_11 приводять ОСОБА_9 до школи та забирають після занять, цікавляться його навчанням та поведінкою. ОСОБА_13 активно співпрацює із вчителем та асистентом вчителя, оскільки батько на даний час далеко від дому.

З матеріалів справи також встановлено, що батько дитини ОСОБА_1 звертався до Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області з повідомленням про неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно дитини ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації наданої Тернопільським районним управлінням поліції ГУНП в Тернопільській області від 31.07.2023 року в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з сторони сусідів характеризується з негативної сторони, а саме систематично порушує громадський порядок, зловживає спиртними напоями. При спілкуванні ОСОБА_2 повідомила, що за сином ОСОБА_3 2016 року народження не доглядає, батьківські обов`язки не виконує й з останнім не спілкується. За даним фактом на ОСОБА_14 було складено протокол за порушення вимог ч.1 статті 184 КУпАП та направлено для розгляду до Тернопільського міськрайонного суду.

Мати дитини, ОСОБА_2 , на засідання комісії не з`явилась та не повідомила про причини своєї відсутності, хоча була належним чином повідомлена.

Зазначений висновок органу опіки і піклування є достатньо обґрунтованим, відповідає вимогам частини п`ятої статті 19 СК України.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Положенням частиною першою статті 3 з Конвенції про права дитини, частини сьомої та восьмоїстатті 7 СК Українипередбачено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Положеннями частин першої та другої 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім враховані права батьків.

Частинами першою та другою статті 152 СК України передбачено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно допункту2частинипершоїстатті 164СімейногокодексуУкраїни однієюзправовихпідстав дляпозбавленнябатьківськихправ єухиленняматері,батькавідвиконання своїхобов`язківповихованнюдитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 у справі № 459/3411/18 зазначив, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «С.С. проти Словенії» дійшов висновку, що оскільки розуміння потреб дитини було обмеженим, а також не існувало емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною, позбавлення батьківських прав у такому випадку відповідало конвенційним гарантіям, оскільки інтерес дитини до забезпечення постійного догляду та емоційної стабільності перевищив інтерес матері у збереженні правових зв`язків з дитиною.

В справі «Суур проти Естонії» Європейський суд з прав людини також дійшов висновку про відповідність інтересам дитини позбавлення батька батьківських прав щодо неї в зв`язку з втратою контакту з дитиною, а примушування дитини до спілкування могло б бути контрпродуктивним.

На підставі досліджених судом доказів судом установлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, не цікавиться здоров`ям дитини, не займається його вихованням, не створює умов для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, не спілкується із дитиною, не забезпечує дитину, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України є правовою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. З урахуванням зазначених обставин, залишення за відповідачем батьківських прав жодним чином не сприятиме інтересам дитини.

Відповідач у судове засідання не з`явилася та не надала суду жодних доказів на спростування вимог позивача. Натомість, подала суду заяву в якій позов визнала та не заперечила, щодо позбавлення її батьківських прав, щодо свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав підлягають до задоволення шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з частиною третьою статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Однак, як уже зазначалось раніше, згідно судового наказу виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі №607/14973/23 від 18.08.2023, з ОСОБА_2 стягуються на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.08.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Відтак, рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину вже ухвалене.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача в користь позивача слід стягнути 1073,60 грн понесеного судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 164, 180 181 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 89, 263, 264, 265, 273, ст. 354, ст. 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача служба у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 гривні.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, адреса місця знаходження бульвар Т.Шевченка, 1, м. Тернопіль.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич