Рішення № 11589174, 15.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2010 р.Справа № 15/121-10-3221 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Ільєвій Л.М.

За участю представників:

від позивача Клочкова І.С.;

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про розірвання договору про спільну діяльність, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 18.08.2010 р. оголошувалась перерва до 15.09.2010 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї про розірвання укладеного з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 договору від 28.10.2005 р. спільної діяльності щодо забезпечення діяльності бази відпочинку „Сонячне світло” (просте товариство), посилаючись на наступне.

02.10.2006 р. наказом Міністерства транспорту та звязку України Державне підприємство „Одеський судноремонтний завод „Україна” було реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”. Відповідно до зазначеного наказу Одеський порт став правонаступником прав і обовязків СРЗ Україна та прийняв до свого статутного фонду (капіталу) майно СРЗ „Україна” згідно з затвердженим передавальним актом. Крім того, п. 5.2 наказу було зобовязано Одеський порт забезпечити ефективне використання прийнятого майна.

При цьому позивач зазначає, що 11.04.2003 р. на підставі рішення Затоківської селищної ради Х-ї сесії ХХІV скликання від 21.03.2003 р. за № 447 „Про надання земельної ділянки Державному підприємству „Одеський судноремонтний завод „Україна” між Затоківською селищною радою та СРЗ Україна був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,095 га, терміном на 20 років для експлуатації та обслуговування бази відпочинку „Сонячне світло”.

28.10.2005 р. між СРЗ Україна та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 був укладений договір спільної діяльності щодо забезпечення діяльності бази відпочинку „Сонячне світло”. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони приймають на себе обовязки обєднати свої вклади і спільно діяти для досягнення спільної мети. П. 1.2. договору передбачено, що метою договору є експлуатація та обслуговування бази відпочинку „Сонячне світло”, забезпечення, збереження та модернізація послуг в сфері туризму, рекреації та відпочинок робітників сторін.

Так, відповідно до умов вказаного договору відповідач зобовязався надавати СРЗ Україна інформацію про хід виконання спільної діяльності та у термін до 20-го числа кожного місяця надавати СРЗ Україна фінансові звіти про спільну діяльність за минулий місяць.

Разом з тим позивач посилається на положення ст. 1136 ЦК України, згідно якої кожний учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.

При цьому позивач зазначає, що із веденням спільних справ учасників пов'язане право кожного з них на інформацію. Так, зокрема, за умови уповноваження одного з учасників на ведення податкового обліку результатів спільної діяльності, іншим учасникам має бути забезпечена можливість ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ з метою уникнення помилкового визначення податкових зобов'язань кожного з них, належного ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Проте, за твердженнями позивача, відповідачем систематично було порушено зазначені умови договору, що призводило до неможливості отримання позивачем прибутку відповідно до розділу 10 договору та ст. 1139 ЦК України, що в свою чергу призвело до неотримання державним бюджетом податків та зборів, які позивач повинен був сплатити у разі отримання зазначеного прибутку.

Крім того, в повідомленні відділу аудиту в сфері державної та комунальної власності КРУ в Одеській області про виявлення ознак, що можуть свідчити про відхилення від установленого законодавством порядку використання коштів та/або майна ДП „Одеський морський торговельний порт”, встановлено, що договір є нерентабельним та може призвести до відчуження державного майна.

У звязку з систематичним порушенням відповідачем умов договору в частині ненадання Одеському порту документів про проведення перевірки результатів сумісної діяльності, ненадання фінансової звітності спільної діяльності, а також відсутністю відповіді на звернення Одеського порту про проведення перевірки результатів сумісної діяльності і збитковістю для порту договору позивач вважає за необхідне договір розірвати.

Так, 16.06.2009 р. портом як правонаступником СРЗ Україна було направлено відповідачу додаткову угоду про розірвання договору. Однак, відповідачем зазначену угоду не було підписано, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.07.2010 р. порушено провадження у справі № 15/121-10-3221 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач у відзиві на позов звертає увагу на необхідність визначення внесків сторін у спільну діяльність. Також представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідач принципово не заперечує проти розірвання договору, оскільки позивачем також порушуються умови договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

28 жовтня 2005 року між Державним підприємством „Одеський судноремонтний завод „Україна” та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 був укладений договір спільної діяльності щодо забезпечення діяльності бази відпочинку „Сонячне світло” (просте товариство), відповідно до п. 1.1 якого сторони приймають на себе обовязки обєднати свої вклади і спільно діяти для досягнення спільної мети.

Метою цього договору є експлуатація і обслуговування бази відпочинку „Сонячне світло”, забезпечення збереження та модернізація послуг в сфері туризму, рекреації та відпочинок робітників сторін (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору сторони здійснюють спільну діяльність на території, приналежної заводу, використовуючи будівлі, інженерні споруди та інше майно, що належить сторонам. При цьому керівництво спільною діяльністю покладається на відповідача (п. 1.4 договору).

У відповідності з п. 2.1 договору для досягнення спільної мети сторони зобовязуються обмінюватися наявною інформацією по питанням, які мають інтерес для сторін; кожного місяця проводити спільні консультації по узгодженої тематиці для обговорення питань спільної діяльності; виконувати загальні замовлення для кожної зі сторін щодо предмету спільної діяльності на приоритетних або пільгових умовах; при необхідності здійснювати додаткові внески в спільну діяльність.

Вклади сторін в спільну діяльність визначені в розділі 5 договору. Так, вклад СРЗ „Україна” в спільну діяльність складається з внесених основних засобів, зазначених у додатку № 2 до договору; частка заводу в спільному майні складає 50% (п. 5.1). Вклад відповідача в спільну діяльність складає 400000,00 грн. за рахунок здійснення ремонтно-будівельних робіт, які вказані в додатку № 1 до договору; частка відповідача в спільному майні складає 50% (п. 5.2).

Обовязки заводу визначені в розділі 4 договору. Зокрема, СРЗ „Україна” зобовязався здійснити вклад в спільну діяльність у відповідності з п. 5.1 договору (п. 4.1) та укласти договори на водопостачання та водовідведення (п. 4.2).

В розділі 3 договору передбачені обовязки відповідача. Зокрема, відповідач зобовязується:

- здійснювати вклад в спільну діяльність в порядку та розмірі, які вказані в п. 5.2 цього договору (п. 3.1);

- здійснювати керівництво спільною діяльністю та вести спільні справи по виконанню зобовязань за договором (п. 3.2);

-вести бухгалтерський та податковий облік спільної діяльності і здачу відповідної звітності відповідно до чинного законодавства (п. 3.3);

-забезпечити збереження майна, переданого для здійснення спільної діяльності (п. 3.5);

-по запиту заводу надавати в 3-денний термін інформацію про хід виконання спільної діяльності в минулий місяць (п. 3.8);

-в термін до 20-го числа кожного місяця надавати заводу фінансові звіти про спільну діяльність за минулий місяць (п. 3.9);

-надавати в бухгалтерію заводу бухгалтерську, статистичну та податкову звітність в терміни, встановлені законодавством України.

Згідно п. 11.1 вказаний договір набирає сили з дня його підписання сторонами та діє до 18 жовтня 2023 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2005 р. ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 був складений акт прийому-передачі майна заводу у відповідності з договором спільної діяльності від 28.10.2005 р., відповідно до якого заводом було передане певне майно у спільну діяльність щодо забезпечення діяльності бази відпочинку „Сонячне світло”.

При цьому слід зазначити, що право ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” на користування земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку „Сонячне світло”, було надано рішенням Затоківської селищної ради Х-ї сесії ХХІV скликання від 21.03.2003 р. за № 447 „Про надання земельної ділянки Державному підприємству „Одеський судноремонтний завод „Україна” у довгострокову оренду для експлуатації та обслуговування бази відпочинку „Сонячне світло”. Так, на підставі вказаного рішення Затоківської селищної ради Х-ї сесії ХХІV скликання 11 квітня 2003 р. між Затоківською селищною радою та ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,095 га, терміном на 20 років для експлуатації та обслуговування бази відпочинку „Сонячне світло”.

В свою чергу ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” 16 січня 2006 року уклало з відповідачем договір суборенди земельної ділянки, згідно якого СРЗ „Україна” на підставі договору про спільну діяльність від 28.10.2005 р. надав у довгострокову оренду для експлуатації та обслуговування бази відпочинку „Сонячне світло”, а відповідач прийняв в довгострокове користування на умовах суборенди земельну ділянку площею 1,0626 га.

Між тим наказом Міністерства транспорту та звязку України від 02.10.2006 р. № 971 „Про реорганізацію Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” СРЗ „Україна” було реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” на правах відокремленого структурного підрозділу. При цьому наказом встановлено, що ДП „Одеський морський торговельний порт” є правонаступником прав і обовязків ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна”. Кім того, п. 5.2 наказу було зобовязано ДП „Одеський морський торговельний порт” забезпечити ефективне використання прийнятого майна.

Отже, виходячи з викладеного, права та обовязки ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” за укладеним з відповідачем договором про спільну діяльність від 28.10.2005 р. перейшли до позивача як правонаступника СРЗ „Україна”. До того ж згідно акту прийому-передачі основних фондів СРЗ-1 „Україна” до ДП „Одеський морський торговельний порт” станом на 01.04.2007 р. внесене СРЗ „Україна” майно у спільну діяльність за укладеним з відповідачем договором від 28.10.2005 р. було передано до основних фондів позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України та абз. 3 ч. 2 ст. 174 Господарського кодексу України, укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові; спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання.

Як вбачається зі змісту позову, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем систематично порушуються умови договору про спільну діяльність в частині ненадання позивачу документів про проведення перевірки результатів сумісної діяльності, ненадання фінансової звітності спільної діяльності, як передбачено п. 3.9 договору.

Так, згідно положень ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

При цьому кожний учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною (ст. 1136 ЦК України). Аналогічні положення ЦК місяться в п. 8.1 спірного договору.

Як вказує позивач, із веденням спільних справ учасників пов'язане право кожного з них на інформацію. Так, зокрема, за умови уповноваження одного з учасників на ведення податкового обліку результатів спільної діяльності, іншим учасникам має бути забезпечена можливість ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ з метою уникнення помилкового визначення податкових зобов'язань кожного з них, належного ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. До того ж п. 8.3 договору передбачено обовязок відповідача направляти позивачу статистичну, бухгалтерську, економічну та податкову звітність, що стосується спільної діяльності, за встановленими формами і в передбачені терміни.

Однак, вказані доводи позивача про порушення відповідачем вищенаведених умов договору відповідачем не спростовано відповідним доказами. При цьому відповідач посилається на те, що з боку позивача також були допущені порушення умов договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в повідомленні відділу аудиту в сфері державної та комунальної власності КРУ в Одеській області від 21.07.2009 р. про виявлення ознак, що можуть свідчити про відхилення від установленого законодавством порядку використання коштів та/або майна ДП „Одеський морський торговельний порт”, встановлено, що відповідачем в порушення п. 3.9 спірного договору фінансова звітність про спільну діяльність за 2007 рік, 2008 роки не надавалась. При цьому перевіряючим органом запропоновано вжити заходів щодо припинення договору про спільну діяльність від 28.10.2005 р., оскільки наслідком договору може бути відчуження державного майна.

Разом з тим, як встановлено судом, листом від 16.06.2009 р. за № 41-СР112/2587 позивачем було направлено відповідачу проект угоди про розірвання договору спільної діяльності щодо забезпечення діяльності бази відпочинку „Сонячне світло” від 28.10.2005 р. Однак, вказана угода відповідачем не була підписана, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання спірного договору.

Так, згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим одним з принципів цивільного законодавства є свобода договору. Як визначено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

У відповідності з положеннями ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.

Однією з підстав для розірвання спірного договору про спільну діяльність позивач визначає ту обставину, що відповідачем не надавалася бухгалтерська та фінансова звітність у встановленому договором порядку. При цьому за твердженнями позивача, систематичне порушення відповідачем зазначених умов договору призводило до неможливості отримання позивачем прибутку відповідно до розділу 10 договору та ст. 1139 ЦК України. Відтак, з боку відповідача має місце істотне порушення умов договору, наслідком чого є позбавлення другої сторони значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Такі доводи позивача відповідач не спростував належними доказами, що свою чергу свідчить про порушення відповідачем умов спірного договору.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору про спільну діяльність від 28.10.2005 р., укладеного між Державним підприємством „Одеський судноремонтний завод „Україна” та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги порту відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про розірвання договору про спільну діяльність задовольнити.

2.Розірвати договір від 28.10.2005 р. спільної діяльності щодо забезпечення діяльності бази відпочинку „Сонячне світло”, укладений між Державним підприємством „Одеський судноремонтний завод „Україна” та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1).

3.Cтягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666) витрати по сплаті державного мита у розмірі 85/вісімдесят пять/грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 20.09.2010 р.

Суддя