Рішення № 11588611, 06.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 жовтня 2010 р.           Справа 2/156-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425" 21037, м.Вінниця, вул.Сабарівська, 1

до: Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма "Агропромселбуд" юридична адреса: м.Вінниця, Немирівське шосе, 205 А; фактична адреса: м.Вінниця, вул.Келецька, 51, оф.401

про стягнення 42 156,61 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Полутін О.М.- за довіреністю;

          відповідача : Щерба І.В.- за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Електромонтаж-425" до Приватного підприємства "Виробничо-торгівельної фірми "Агропромселбуд" про стягнення 42 156,61 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.08.2010 р. порушено провадження у справі № 2/156-10 та призначено засідання на 06.10.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов з урахуванням поданої заяви № б/н від 06.10.2010 року, згідно якої просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 9393,90 грн. основного боргу у зв"язку із сплатою відповідачем вказаної суми та стягнути з відповідача 29444,10 грн. - основного боргу, 3318,61 грн. - пені та сплачену останнім суму судових витрат.

Представник відповідача згідно наданих усних пояснень та поданого до суду письмового відзиву позовні вимоги стосовно основного боргу визнав, разом з тим, нарахування штрафних санкцій не визнає.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно договору підряду від 22.01.2010 р. № 4 відповідач - приватне підприємство виробничо-торгова фірма «Агропромселбуд» (Замовник) доручило, а позивач - ТОВ «Електромонтаж-425» (Виконавець) належним чином виконало електромонтажні роботи по електроосвітленню та електрообладнанню на

будівництві житлового будинку по вул.Келецькій, 51 в м.Вінниці (6-поверхова

секція), про що свідчать акти здачі- приймання виконаних робіт, а саме:

-          за лютий 2010 р. на суму - 14425,20 грн.;

-          за березень 2010 р. на суму - 24412,80 грн., які були узгоджені, підписані сторонами та посвідчені печатками.

Таким чином, загальна вартість виконаних робіт становить 38838,00 грн.

Згідно п. 4.2 вказаного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити позивачу вартість виконаних робіт не пізніше 5-ти днів після підписання актів приймання виконаних робіт, але їх не виконав.

Станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 38838,000 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає вказану суму боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач частково погасив основний борг в сумі 9393,90 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому, частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 9393,90 грн. - основного боргу приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз’яснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 9393,90 грн. - основного боргу суд враховує те, що вона підписана представником позивача - Полутіним О.М., у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається з довіреності № 247 від 12.07.2010 року.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 9393,90 грн., оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем на зазначену суму, та позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 9393,90 грн. - основного боргу, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача за виконані підрядні роботи становить 29 444,10 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом положень ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за умовами укладеного договору підряду, про що свідчать підписані та скріплені печатками обох сторін акти приймання-здачі виконаних підрядних робіт.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору оплату за виконані позивачем підрядні роботи в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворився борг у розмірі 38 838,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та подані сторонами докази, враховуючи що в судовому засіданні представник відповідача згідно наданих усних пояснень та наданого письмового відзиву позовні вимоги визнав у розмірі суми основного боргу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми основного боргу за виконані підрядні роботи підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3318,61 грн. - пені. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п. 5.3 Договору порушення строків оплати з боку Замовника тягне за собою застосування фінансових санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3318,61 грн. - пені заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження у справі в частині стягнення 9393,90 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 837, 854 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 9393,90 грн. - основного боргу та припинити провадження у справі № 2/156-10 в цій частині по п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-торгівельної фірми "Агропромселбуд" (21021, м.Вінниця, Немирівське шосе, 205 А, код 20118873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425" (21037, м.Вінниця, вул.Сабарівська, 1, код 01417392) 29 444,10 грн. - основного боргу, 3318,61 грн. - пені, 421,57 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 жовтня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21037, м.Вінниця, вул.Сабарівська, 1

3,4 - відповідачу юридична адреса: м.Вінниця, Немирівське шосе, 205 А;

фактична адреса: м.Вінниця, вул.Келецька, 51, оф.401