Постанова № 11586916, 27.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2010 року 14:44 № 2а-3553/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення За участю представників сторін: Від позивача: Петров О.Г. - представник за довіреністю

Від відповідача: не зявились

у судовому засіданні 27.09.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал»звернулось до суду з позовом та уточненням до нього про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001472210/0 від 27.03.2009 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 75 437,63 грн., в тому числі: 50 291,75 грн. основного платежу та 25 145,88 грн. штрафних (фінансових).

Ухвалою від 27.10.09р. провадження у справі зупинено на підставі ч.2 ст. 156 КАС України, у звязку з призначенням судової бухгалтерської експертизи до одержання її результатів.

20.05.10р. від Київського науково дослідного інституту судових експертиз на адресу суду надійшов висновок судово економічної експертизи в адміністративній справі №2а-3553/09/2670 за №11016/11017 від 28.04.10р. разом з матеріалами адміністративної справи, у звязку з чим провадження у справі поновлено.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та не погоджуючись зі встановленими перевіркою порушеннями п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначив, що у 4 кварталі 2006 року згідно із договором щодо організації перевезення №0901/3 від 01.09.06р., укладеним з СПД ОСОБА_3 позивач придбав транспортні послуги, вартість яких відніс до складу валових у розмірі 182385, 73 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, обовязковість ведення яких передбачена правилами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: актами виконаних робіт, виписками з банківських рахунків тощо. Позивач зазначає, що вказані витрати понесені у господарській діяльності позивача, з метою отримання доходів від підприємницької діяльності з покликанням на те, що позивач виступив організатором конференції «Україна: Більше економіки, менше політики», що відбулася 12-16 лютого 2007 року, організація якої здійснювалась на підставі оплатного договору про надання послуг стосовно організації конференції №44-10/06-рку/рфку від 02.10.06р.; в оплату за надані послуги з організації конференції позивач отримав дохід в сумі 1974403, 32 грн.

Крім того, позивач зазначив, що акт перевірки, як носій доказової бази, не розкриває зміст порушення, а, отже, висновок податкового органу про завищення валових витрат на суму 201167 грн. є необгрунтованим.

З огляду на викладене, представник позивача просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судових засіданнях позов заперечив, вказуючи на те, що підставою для висновку про порушення п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слугував висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 201 167 грн., внаслідок безпідставного віднесення до складу валових, витрат, не підтверджених відповідними документами, що підтверджують зв'язок витрат на транспортні послуги з веденням господарської діяльності позивача. Внаслідок встановлених порушень податковим органом винесено оспорюване податкове повідомлення рішення, яке, на думку відповідача, є правомірним, в звязку з чим останній просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ренесанс Капітал»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.05.2005р. по 30.09.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 23.05.2005р. по 30.09.2008р., за результатами якої складений акт перевірки від 16.03.2009р. № 87/22-1/33545608.

Як вбачається із акту перевірки (сторінка 13 акту), перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем у 4 кварталі 2006 року до складу валових витрат віднесено витрати на транспортні послуги у загальній сумі 201167 грн., що не підтверджені документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують зв'язок таких витрат з веденням господарської діяльності позивача.

Внаслідок встановлених порушень та на підставі акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення рішення від 27.03.09р. №0001472210/0, яким позивачу нараховане податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 75437, 63 грн., в тому числі: 50291, 75 грн. основного платежу та 25145, 88 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність вказаного податкового повідомлення рішення є предметом даного спору.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із акту перевірки та пояснень представника відповідача в судових засіданнях, доводи податкового органу щодо порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зводяться до того, що транспортні послуги, які позивач відніс до складу валових у вказаному податковому періоді не пов'язані з власною господарською діяльністю підприємства з посиланням на те, що в ході перевірки встановлено, у 2006 році ТОВ «Ренесанс Капітал»не здійснювало господарську діяльність, яка мала б включати здійснення транспортних витрат. Так, згідно наданих до перевірки документів за період з 01.01.06 р. по 31.12.2006 року позивачем задекларовано валові доходи у сумі 8871574 грн., які складаються з доходів від продажу послуг за суборенду приміщення та доходів від продажу валют; вказана господарська діяльність не передбачає витрат на транспортні послуги, у звязку з чим ДПІ вважає, що такі витрати не повязані з власною господарською діяльністю позивача, відтак мінімізують податок на прибуток за звітний 2006 рік.

Приймаючи до уваги доводи позивача в обґрунтування підстав позовних вимог щодо невірного відображення у акті перевірки фактичної суми валових витрат на придбання транспортних послуг, та з метою зясування на підставі документів бухгалтерського обліку фактичної суми витрат, включених позивачем до складу валових у 4 кварталі 2006 року у звязку з придбанням вказаних послуг, судом було призначено судово - економічну експертизу.

Як вбачається із висновку експертизи №11016/11017 від 28.04.10р., експертом встановлено, що у 4 кварталі 2006 року позивачем було укладено договір від 01.09.06р. №0901/3 з ФОП ОСОБА_3 з організації проведення перевезень пасажирів. Витрати позивача з оплати вказаного договору становлять 182385, 73 грн. та віднесені позивачем у 4 кварталі 2006 року до складу валових. Експертом зроблено висновок, що надання послуг позивачу від ФОП ОСОБА_3 з організації перевезень пасажирів підтверджено документально на суму 182385, 73 грн., а отже, експерт вважає, що висновок податкового органу, викладений у акті перевірки, щодо завищення позивачем валових витрат на суму 201167 грн. та заниження у звязку з цим податку на прибуток в сумі 50291, 75 грн. за 4 квартал 2006 року документально та нормативно не підтверджується.

Разом з тим, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що доводи податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2006 року частково обґрунтовані.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що стаття 86 КАС України визначає загальні правила оцінки доказів судом при розгляді та вирішенні адміністративної справи, відповідно до яких суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ч. 5 ст. 82 КАС України).

Так, як свідчать матеріали справи, 01.09.06р. між ТОВ «Ренесанс Фінансовий консультант Україна» (яке, відповідно до статуту змінило найменування на ТОВ «Ренесанс Капітал»згідно з рішенням Позачергових загальних зборів учасників товариства від 28.12.06р.) (замовник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (посередник з організації перевезень) було укладено договір щодо організації перевезень пасажирів №0901/3, відповідно до якого посередник надає послуги з організації перевезень пасажирів на території України замовнику за його замовленнями; термін дії договору до 31.12.06р.

На підтвердження виконання договору позивачем долучено до матеріалів справи акти надання послуг: №1027/5 від 02.10.06р., №1108/5 від 09.11.06р., № 1220/4 від 26.12.06р., №0117/2 від 31.12.08р. З вказаних актів вбачається, що найменування наданої послуги: послуги з організації перевезень пасажирів, кількість -1, ціна, відповідно - 38 817, 74 грн., 31647, 32 грн., 48157, 10 грн., 63763, 57 грн. Сума в розмірі 182385, 73 грн. віднесена позивачем до складу валових витрат. На підтвердження проведених розрахунків, позивачем долучено до матеріалів справи виписки з банківського рахунку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження звязку валових витрат в сумі 182385, 73 грн. з веденням господарської діяльності позивача.

Так, відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР /надалі Закону/ , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до 5.2.1. п.5.2. цієї ж норми Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обовязковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

З пояснень усних та письмових пояснень представника позивача вбачається, що договір щодо організації перевезень пасажирів від 01.09.06р. було укладено позивачем з метою підготовки, організації та ведення виробництва, а саме: підготовка документів для отримання необхідних ліцензій на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку; зустрічі з потенційними та закордонними інвесторами та іншими потенційними клієнтами з метою їх залучення до послуг, які планувало надавати ТОВ «Ренесанс Капітал»; організація конференції «Україна: Більше економіки, менше політики», що відбулася 12-16 лютого 2007 року.

На виконання вказаного договору сторони склали акти, в яких зазначено: кількість -1, одиниця: подія.

Дослідивши акти виконаних робіт, копії яких наявні у матеріалах справи, суд вважає, що вказані акти не є достатніми документами, які беззаперечно підтверджують спірні валові витрати для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, оскільки з них не вбачається зміст та обсяг виконаних робіт (наданих послуг).

Кількість послуг з організації перевезення в розмірі одна подія, як про це зазначено в актах надання послуг, не ідентифікує витрати з придбання послуг з метою їх використання у господарській діяльності саме позивача.

Відтак, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

В іншому випадку, відповідно до вищенаведеного п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у платника не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, як зазначено в акті перевірки та не заперечується позивачем, договір щодо організації транспортних перевезень пасажирів та акти виконаних робіт за вказаною операцією не були надані податковому органу під час перевірки, що унеможливило податковому органу перевірити обсяг та зміст господарської операції з ФОП ОСОБА_3, наведених у актах надання послуг у контексті взаємозвязку витрат на такі операції з господарською діяльністю позивача, видами якої, відповідно до довідки з ЄДРПОУ, є біржові операції з фондовими цінностями та інше фінансове посередництво.

Встановлення таких обставин з метою перевірки достовірності та повноти нарахування і сплати податків, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» віднесено до компетенції податкових органів, а не суду.

Крім того, посилання позивача на те, що транспортні послуги були замовлені ним, в тому числі, для виконання договору про надання послуг стосовно організації конференції №44-10/06-рку/кфку від 02.10.06р. не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, оскільки, як зазначає сам позивач, конференція була проведена з 12-16 лютого 2007 року, тоді як витрати на транспортні послуги понесені у 4 кварталі 2006 року. Отже, позивачем не підтверджено кого, за якими маршрутами та з якою метою позивач перевозив за півтора місяці до конференції. Крім того, договір щодо організації перевезень пасажирів було укладено позивачем раніше, ніж договір щодо організації конференції, що саме по собі виключає те, що замовлення транспортних послуг здійснювалось позивачем в рамках виконання договору щодо організації конференції.

Додані позивачем до матеріалів справи світлокопії фотографій з конференції, яка відбулась 12-16 лютого 2007 року, не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки не підтверджують зв'язок понесених позивачем витрат на перевезення пасажирів з господарською діяльністю позивача.

За наведених обставин, приймаючи до уваги встановлений перевіркою факт не здійснення позивачем у 2006 році господарської діяльності, яка мала б включала транспортні витрати, не підтвердження спірних валових витрат у розмірі 182385, 73 грн. для їх використання у власній господарській діяльності документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції, суд вважає правомірним визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 45496, 43 грн. Щодо решти нарахованого згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податку на прибуток у розмірі 4 695, 32 грн. основного платежу та 2347, 67 грн. штрафних (фінансових), суд вважає таке рішення неправомірним, з огляду на недоведеність податковим органом правових підстав для її нарахування.

Покликання позивача на те, що акт перевірки не містить опису документів бухгалтерського та податкового обліку щодо яких встановленого порушення самі по собі не можуть слугувати підставою для скасування податкового повідомлення рішення в цілому, оскільки не спростовують факт порушення позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, сума понесених валових витрат встановлена експертом при проведенні економічної експертизи.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, враховуючи викладене, нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22798, 21 грн., згідно оспорюваного податкового повідомлення рішення, є правомірним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат позивач поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині визначеного податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток в розмірі 7042, 99 грн., тобто у пропорційному значенні від заявленої нематеріальної вимоги, то понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору (3,40 грн.) та на проведення судової експертизи (12389, 76 грн.) підлягають відшкодуванню у сумі 1159, 37 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0001472210/0 від 27.03.2009 року в частині визначення податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток у розмірі 7042, 99 грн., в тому числі: 4695, 32 грн. основного платежу та 2347, 67 грн. штрафних (фінансових).

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ренесанс Капітал»(код ЄДРПОУ 33545608) 1159, 37 грн. судових витрат.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 01.10.10р.