Постанова № 11586909, 15.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2010 року 15:11 № 2а-7935/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Фактор-С"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

За участю представників:

позивача : Крупка Б.Г.(довіреність від 21.07.2010р.)

відповідача: Лихоборов В.В.(довіреність №62 від 03.03.2010р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного підприємства «Фактор-С»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення № 0000962305/0/8443 від 18.03.2010р., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001212303 від 18.03.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) при формуванні податкового кредиту базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорюване податкове повідомлення рішення. Крім того, позивач просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.03.2010р. №0001212303 у розмірі 6 000 грн., оскільки відповідачем пропущені строки застосування адміністративно-господарської санкції, визначені ст. 250 ГК.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.01.2008р. по 31.05.2009р. на суму 59801 грн., в звязку з чим, податковим органом встановлено порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесено податкове повідомлення рішення №0000962305/0/8443 від 18.03.2010р., яке вважає правомірним та винесеним у відповідності до чинного законодавства. При перевірці дотримання залишку готівки в касі підприємства встановлено порушення вимог абз. 2 п. 3.5 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 та винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6000 грн., на підставі п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Фактор С»(код ЄДРПОУ 33054351) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 01.06.2009р.

05.03.2010 за результатами позапланової виїзної перевірки позивача ДПІ у Деснянському районі міста Києва було складено Акт № 1242/2306/33054351 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 12.5, п.12 Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року N165 „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 30 червня 2005 року N 244, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 59801 грн., а саме по періодах:

квітень 2008 року - на суму 19890 грн.;

травень 2008 року - на суму 2833 грн.;

червень 2008 року - на суму 24235 грн.;

вересень 2008 року - на суму 12843 грн.

Тобто, у податкових накладних від 17.04.2008 року №1705085; від 30.04.2008 року №3004088; від 18.06.2008 року №1806081; від 30.06.2008 року №30/06; від 29.09.2008 року №29090815 на загальну суму 358803 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 59801 грн. невірно заповнена графа 6 податкової накладної «Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ», в яких вказано не ціну поставки, а кількість наданих послуг.

На підставі вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що дані податкові накладні не вважаються дійсними і у відповідності до пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту та прийняте податкове повідомлення рішення від 18.03.10р. №0000962305/0/8443, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 89701,50 грн., в т.ч. 59801,00 грн. - основний платіж, 29900,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При перевірці дотримання ліміту залишку готівки в касі підприємства встановлено перевищення в сумі 3000 грн. Так для виведення залишку готівки в касі не прийнято видатковий касовий ордер №29 від 21.05.2008р. на суму 3000 грн. (видача готівкових коштів з каси підприємства під звіт ОСОБА_3.) в звязку з відсутністю у вищезазначеному ордері підпису одержувача готівкових коштів ОСОБА_3 в сумі 3000 грн.

За порушення позивачем вимог абз. 2 п. 3.5 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6000 грн. на підставі п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день

Правомірність винесення вказаних рішень є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, Приватне підприємство «Фактор-С»як платник податків та зборів взяте на облік в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва та згідно свідоцтва №38826631 від 13.08.2004р. в періоді, що перевірявся, був платником податку на додану вартість.

Податковий кредит ПП «Фактор С»виник внаслідок оплати виконаних робіт, згідно договорів, укладених з ТОВ «Релан»(код ЄДРПОУ 34994894) (платіжні доручення №466 від 29.09.2008р., №427 ід 05.08.2008р., №372 від 20.05.2008р., №402 від 18.06.2008р., №368 від 19.05.2008р., №362 від 14.05.2008р., №343 від 17.04.2008р. на загальну суму 358802,59 грн.)

В підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом долучені до матеріалів справи та в ході розгляду даної адміністративної справи досліджені завірені копії податкових накладних від 17.04.2008р. №1705085; від 30.04.2008 року №3004088; від 18.06.2008 року №1806081; від 30.06.2008 року №30/06; від 29.09.2008 року №29090815 на загальну суму 358803 грн в т.ч. ПДВ в розмірі 59801 грн., отриманих від контрагента ТОВ «Релан», суми податку на додану вартість по яких включені до податкового кредиту по даті отримання податкової накладної у відповідних періодах, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та включені до податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.99 року.

Відповідно до ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 вказаного Закону).

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, в тому числі самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Статтею 1 Закону визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.

У відповідності до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Тому, при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до пункту 1.7. Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку..

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Релан»були укладені договори субпідряду будівельно-монтажних робіт, прийняття позивачем виконаних субпідрядних робіт та їх оплату. Всі договори з додатками, акти приймання виконаних робіт та докази їх оплати наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Релан» містять всі необхідні реквізити.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні мають всі необхідні реквізити, в них заповнені всі графи, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, ні нормами Закону України «Про податок на додану вартість», ні нормами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 не встановлено недійсності податкової накладної у звязку з невірним визначенням обовязкових реквізитів. Само по собі визначення реквізитів в якості обовязкових вказує тільки на його обовязкову наявність, і не може розглядатися як підстава для невизнання податкової накладної.

Виходячи з приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»тільки відсутність податкової накладної або взаємовідносини з особою незареєстрованою платником ПДВ безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

А тому, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податкове повідомлення рішення №0000962305/0/8443 від 18.03.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 89701,50 грн. підлягає скасуванню.

Щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), визначений у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004р. №617. Це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Згідно з пунктом 5.2 Положення № 637 встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, який підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

За перевіряє мий період відповідно до вимог Положення №637, ПП «Фактор С»в звязку з відсутністю необхідності ліміт залишку готівки в касі підприємства не розраховувався та не встановлювався.

Відповідно до п. 5.9.роділу 5 Положення №637 якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

При перевірці дотримання ліміту залишку готівки в касі підприємства контролюючим органом встановлено перевищення в сумі 3000 грн. Так для виведення залишку готівки в касі не прийнято видатковий касовий ордер №29 від 21.05.2008р. на суму 3000 грн. (видача готівкових коштів з каси підприємства під звіт ОСОБА_3.) в звязку з відсутністю у вищезазначеному ордері підпису одержувача готівкових коштів ОСОБА_3 в сумі 3000 грн.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.5. п. 3 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Матеріалами справи підтверджується, що під час перевірки контролюючим органом виявлено видатковий касовий ордер №29 від 21.05.2008р., який не містить підпис особи, яка отримала готівку.

Доводи позивача про те, що керівник підприємства, який здійснив видачу коштів з каси підприємства та їх отримувач є одна і таж особа, а саме ОСОБА_3, а тому на видатковому касовому ордері присутній лише підпис ОСОБА_3, як посадової особи підприємства суд не приймає до уваги, оскільки нормами Положення №637 не встановлено жодних виключень з встановленого правила заповнення видаткового касового ордеру.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернуту увагу на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання, а також відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КАС України, є допустимим доказом.

Відповідно до п.п. 7.24. п. 7 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Так, перевіряючи ми при додаванні суми за таким ордером до залишку готівки на кінець дня встановлено перевищення ліміту залишку готівки на суму 3000 грн.

За порушення позивачем вимог абз. 2 п. 3.5 ст. 3 Положення №637, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6000 грн. на підставі абз. 2 п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

При цьому, суд вважає за необхідно звернути увагу, що виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил щодо обігу готівки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, порушення пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні вчинене 21.05.2008 року (видатковий касовий ордер №29 від 21.05.2008р.) встановлене актом перевірки від 05.03.2010р., а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001212303 винесене ДПІ у Дарницькому районі м. Києва - 18.03.2010 року.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає можливість застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №0001212303 від 18.03.2010р. у розмірі 6000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Фактор С»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення №0000962305/08443 від 18.03.2010р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001212303 від 18.03.2010р. Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович