Постанова № 11586868, 31.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2010 року 10:21 № 2а-9401/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Боднарчука А.Я. (довіреність від 01.04.2010р. б/н),

відповідача Волинець Д.В. (довіреність від 29.03.2010р. № 5197/9/10-109),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювістрейдс»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання протиправними дій та нечинним податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2010 року № 0026611503/0, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Ювістрейдс»були заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20 серпня 2010 року) до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій щодо невизнання звітних документів (декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року) та нечинним податкового повідомлення рішення від 06 квітня 2010 року № 0026611503/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням є безпідставним, оскільки ним було подано декларацію з податку на додану вартість у порядку передбаченому, законодавством. Крім того, позивач посилався на те, що всупереч вимогам законодавства лист відповідача про невизнання податкової звітності не був йому направлений, а підстава для невизнання податкової звітності незаконна.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були правомірно застосовані до відповідача, оскільки позивачем не було дотримано порядку подання декларації.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позову та підтримав доводи, викладені у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

В ході розгляду було встановлено, що ТОВ «Ювістрейдс»зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 13 травня 2009 року (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 1070102 0000 036582) згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 300223 Серія А01.

ТОВ «Ювістрейдс»зареєстровано як платник податку на додану вартість з 25 травня 2009 року згідно свідоцтва № 100227825 (НБ № 360691) від 25 травня 2009 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкових звітів ТОВ «Ювістрейдс», за результатами якої було складено акт № 2546/15-3 від 06 квітня 2010 року.

В акті перевірки було встановлено, що ТОВ «Ювістрейдс»не подало декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року.

06 квітня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0026611503/0, яким згідно з підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 170, 00 грн., у тому числі 170, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення рішення було отримано позивачем 08 червня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Зазначені штрафні (фінансові) санкції застосовуються саме за неподачу податкової декларації, а також за подачу податкової декларації із затримкою.

З матеріалів справи вбачається та в ході судового розгляду було встановлено, що 13 серпня 2009 року між ТОВ «Ювістрейдс»(Платник податку) та ДПІ у Печерському районі м. Києва було укладено договір про визнання електронних документів № 1326.

Згідно з ч. 1 розділу 1 цього Договору предметом договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих Платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до ч. 3 розділу 3 цього Договору орган ДПС зобовязаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді Платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх компютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків; забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів.

Частиною третьою розділу 6 Договору передбачено, що Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Згідно з ч. 4 розділу 6 Договору орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 вищезазначеного Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Подання платником податків податкових декларацій до податкового органу в електронному вигляді здійснюється, в тому числі відповідно до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011 (далі Інструкція).

Дана Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 1 розділу І Інструкції податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обовязкові реквізити документа.

Податкова звітність - документи, які відповідно до законодавства подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до п. 7.1 розділу ІІІ (Порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку) Інструкції платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Пунктом 7.2 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали звязку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків.

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту) (п. 7.3 розділу ІІІ Інструкції).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (п. 7.4 розділу ІІІ Інструкції).

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго звязку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7.5 розділу ІІІ Інструкції).

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п. 7.7 розділу ІІІ Інструкції).

17 лютого 2010 року ТОВ «Ювістрейдс»надіслало до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року разом з додатком № 5 (Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, що підтверджується відповідними квитанціями № 1 та квитанціями № 2 по декларації та кожному додатку, наявними в матеріалах справи.

Доказів розірвання договору або закінчення строку дії договору станом на 17 лютого 2010 року суду не надано.

Отже, позивачем з дотриманням строку, встановленого в підпункті «а»підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було подано податкову декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року 17 лютого 2010 року.

Відповідно до абзацу пятого підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 2010 року 1997 року № 166. (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Суд трактує зазначені положення таким чином, що законодавством надано право податковому органу не визнати податкову звітність, отриману і заповнену платником податку всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, у випадку, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, вона не підписана відповідними посадовими особами, не скріплена печаткою платника податку.

В такому випадку податковий орган письмово повідомляє платника про таке невизнання із повідомленням підстави для такого невизнання та пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками. При цьому відповідне письмове звернення податкового органу надсилається поштою з повідомленням про його вручення.

Здійснення дій з належного повідомлення платника податку про невизнання податкової звітності із зазначенням підстав для такого невизнання є обовязком податкового органу в силу законодавчих приписів і не може бути правом податкового органу, оскільки результатом такого належного повідомлення є відповідні дії платника податку по усуненню виявлених недоліків або по оскарженню зазначеного рішення.

Листом від 22 лютого 2010 року № 9035/10/15-311 ДПІ у Печерському районі м. Києва не визнала податкову декларацію з податку на додану вартість позивача за січень 2010 року як податкову звітність. Згідно листа податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року заповнена всупереч вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 2010 року 1997 року № 166. При відпрацюванні податкової звітності декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам. З посиланням на підпункт 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 3.4 наказу ДПА у м. Києві від 17 березня 2009 року № 163 «Про проведення операції «Мінімізатор»податкова звітність ТОВ «Ювістрейдс», що заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, не визнана як податкова декларація. ДПІ у Печерському районі в листі звернулась до ТОВ «Ювістрейдс»з пропозицією подати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідних звітний період, оформлену належним чином.

Позивач посилався на те, що не отримував зазначений лист податкового органу.

Доказів надсилання відповідачем вищезгаданого листа поштою та поштою з повідомленням про його вручення суду не надано.

Отже, відповідачем було грубо порушено порядок повідомлення позивача про невизнання податкової звітності.

Посилання відповідача як на підставу для визнання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року на нарахування в декларації податків неадекватних задекларованим валовим доходам суд визнає безпідставним, оскільки податковий орган при вирішенні питання про визнання податкової декларації не має право перевіряти показники декларації, а лише відповідність її вимогам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Законодавством не передбачено такої підстави для невизнання податкової звітності як невідповідність показників звітності задекларованим показникам інших декларацій.

В листі відповідача від 22 лютого 2010 року № 9035/10/15-311 відсутні інші підстави для невизнання податкової декларації.

Доводи відповідача щодо не зазначення позивачем в рядках декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року та в рядках додатку № 5 (Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) позначок «х»та «-»судом не беруться до уваги, оскільки посилання на це, як на підстави невизнання податкової декларації у листі відповідача від 22 лютого 2010 року № 9035/10/15-311 відсутнє і не може бути предметом перевірки судом.

Таким чином, дії відповідача по невизнанню податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року є протиправними, а тому податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року вважається такою, що була подана 17 лютого 2010 року, що свідчить про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»спірним рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних рішень і обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною другою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправними і скасувати оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 6, 80 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо невизнання декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювістрейдс»за січень 2010 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста від 06 квітня 2010 року № 0026611503/0.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювістрейдс»(місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 4, ідентифікаційний код 36519298) 6 (шість) грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 03 вересня 2010 року.